Поліфонія
Поліфонія (грецьк. polyphonia – багатоголосся) – багатозвуччя, засноване на одночасному гармонійному поєднанні та розвитку рівноправних самостійних мелодійних ліній, один із найважливіших виражальних засобів у музиці та поезії. П, Викликала великий інтерес у романтиків, символістів та ін., І V зорієнтованих на потенціювання мелодійних можливостей фоніки “у ліриці. Особливо якості П. виявилися у доробку раннього П. Тичини, надзвичайно чутливого до музики, котрий сам намагався проаналізувати своєрідність притаманного йому рідкісного поліфонічного
Закучерявилися хмари. Лягла в глибінь блакить… ,
О жилий друже, – знов недуже –
О любий брате, – розіп’яте –
Недуже серце моє, серце, моє лебідь той ячить.
Закучерявилися хмари.
Анафоричні рядки (другий і третій), на погляд поета, засвідчували думку в горизонтальному напрямку як запитання, що викликали відповідь у вертикальному, асоціювалися з музичним одночасним прийомом: “ля-сі (вгору) – ре-фа-сі (униз)… ” Особливу роль у витворенні поліфонічної композиції виконує також витончене інструментування вірша, внутрішнє римування та стилістичний прийом кільця.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Павло Тичина – Закучерявилися хмари Закучерявилися хмари. Лягла в глибинь блакить… О милий друже, – знов недуже – О милий брате, – розіп’яте – Недуже серце моє, серце, мов лебідь той ячить. Закучерявилися хмари… Женуть вітри, мов буйні тури! Тополі арфи гнуть… З душі моєї – мов лілеї – Ростуть прекрасні – ясні, ясні – З душі моєї смутки, жалі […]...
- Вірш Пала Тичини – Закучерявилися хмари Закучерявилися хмари. Лягла в глибинь блакить… О милий друже, – знов недуже – О милий брате, – розіп’яте – Недуже серце моє, серце, мов лебідь той ячить. Закучерявилися хмари… Женуть вітри, мов буйні тури! Тополі арфи гнуть… З душі моєї – мов лілеї – Ростуть прекрасні – ясні, ясні – З душі моєї смутки, жалі […]...
- Віреле Віреле (фр. virelai від virer – кружляти, повертатися) – дев’ятирядкова строфа у французькій поезії XV-XVI ст. Тут римуються другий, п’ятий та сьомий вкорочені рядки, інші – подовжені – охоплені своєю римою. В. застосовувалось як відповідь на ле (фр. lei – світський) – віршовану форму з трьох віршів, де кожен третій вкорочений рядок має свою риму […]...
- Головний наголос Головний наголос – виразний словесний наголос у вірші, котрий, за законами української версифікації, розподіляє свою ритмотворчу функцію з побічними наголосами одного і того ж самого слова. Так, у вірші П. Тичини “Арфами, арфами… ” епітет “самодзвонними” має Г. н. на третьому складі при побічному наголосі на першому. Так само у вірші “Закучерявилися хмари… ” спостерігається […]...
- Віланела, або Віланель Віланела, або Віланель (фр. villanelle, від лат. villanus – селянський) – у добу середньовіччя – пісня пастухів, у добу Відродження – пісня про кохання, стилізована під сільську пісню. Строфічна будова В. досить складна: має 6 тривіршів однакової структури, схожих на терцини, і останній 19-й рядок. Всі рядки охоплені двома римами, з яких одна зв’язує 13 […]...
- Микола Вінграновський – Поглянь і глянь Поглянь і глянь: з-за весен зими стали. Настав той день, я думав – промине. Осінніми імлистими устами Не бий, не ріж, не дорізай мене. Дивись: моря. дивись: мій погляд – поле. В легкій руці легке перо ячить. І степ за полем, щастя попід болем, Попід тихеньким болем, що мовчить. Не йди, а глянь. дивись, пошерхотіли […]...
- Павло Тичина – Війна І Кладусь я спать. Три янголі в головах стоять. Один янгол – все бачить. Другий янгол – все чує. Третій янгол – все знає. І приснився мені Син. Наче він сам проти ворога ставає. А той обступає, просто в груди рубає! (Перший янгол вид свій закриває). І ніби поле рівне, рівне та зелене. І вітер […]...
- Герасим’юк Василь – Кроки на смерековім помості Орестові Новаківському Стережіться, щоб ви не погордували Ні одним із малих сих, бо їх ангели у небі Видять лице Отця мого, що на небі. (Мтв. 18:10) Кроки на смерековім помості. Звуки темні й теплі – як рілля. В сутінках прийшли до мене гості. Не сказали: Хто і звідкіля. Ось один – найстарший – ликом дивен: […]...
- Холостий віршовий рядок Холостий віршовий рядок – незаримований віршовий рядок на відміну від інших рядків. досить часто спостерігається у східній поезії (газелі, рубаї, туюги та ін.), трапляється і в українській, зокрема у катрені, де можуть не римуватися перший і третій рядки і т. п.: З козацького чуба – Печаль та згуба… Та вільний вітер (А. Мойсієнко)....
- Вірш М. Лермонтова “Хмари” Вірш М. Лермонтова “Хмари” Серце його було розірвано, ще коли він був зовсім малий. Додайте до цього дівочу зраду, цькування, особисту ненависть імператора Миколи І, і стане зрозуміло, чому така трагічна муза цього поета. Йому навіть жити не дали… Скільки поетів складали вірші про природу, небо, хмари, – не перелічити. Скільки красивих і дуже красивих […]...
- Павло Мовчан – Ти І рот мені судомою звело, Повітря затверділо, наче скло, Не видихнуть, ні слова проректи, Заламувався погляд на кути. Оплавлений смолою, мов комаха, Я пізнавав все повновладдя страху. Перед очима застигав бурштин, Душа моя, приречена на згин, Ув’язнена навічно у живицю, Засушену нагадувала птицю, Що сліпо дивиться на лет швидких хвилин. Вода текла, та отвердів мій […]...
- Нона Нона (лат. nоnа – дев’ята) – рідкісна строфа з дев’яти рядків, що має вигляд октави з одним долученим рядком та наділена потрійною римою (третій, шостий, дев’ятий рядки): Я летів красивим чортом а На коні, як ворон, чорнім – а Біла піна падала, мов сніг – б Ех, До тої Чураївни, в Що клялась від третіх […]...
- Кільце Кільце – композиційна фігура у віршованому творі, що полягає у повторенні звуків, лексем, строф тощо, коли немовби змика-ються анафора та епіфора (див.: Симплока). Надзвичайно багата на цей прийом лірика П. Тичини, в якій спостерігається звукове К. (“Здаля сміялась струнка тополя”), лексичне (“Ой не крийся, природо, не крийся”), строфічне (“Закучерявилися хмари”). Подеколи стилістичну фігуру, в якій […]...
- Тернарне римування Тернарне римування (лат. terni – по три) – розташування рим за схемою: аабввб (через два рядки на третій), одна з форм шестивірша (секстини). Яскравим прикладом Т. р, є вірш В. Герасим’юка “Ранкова пастораль”: Розвиднювалось. Ми пішли косити а За грунь. А нам навстріч несли трембіти а Чоловіки з присілка – хтось помер. б Була ще […]...
- Наталя Гуркіна – Горіхова лічилочка Вчепилися до білочки Горіхові лічилочки. Не дають їй їсти й спати Спонукають рахувати: Перший, другий, третій, п’ятий… Одинадцятий… двадцятий… Всі горішки полічила, І тоді лиш відпочила....
- Архілохів рядок Архілохів рядок – в античній версифікації – віршовий рядок із двох піввіршів відповідно чотиристопного дактиля та тристопного хорея з дієрезою (міжстопним словоподілом) за схемою: – ∪ ∪/- ∪ ∪/- ∪ ∪/- ∪ ∪/- ∪/- ∪/. Названий за іменем еллінського поета Архілоха (VII ст. до н. е.). Вживався разом із ямбічними рядками у третій Архілоховій строфі....
- Добрий вечір (колядка) ДОБРИЙ ВЕЧІР Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився. Застеляйте столи та все килимами, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився. Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився. Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився. Ой […]...
- Семенко Михайль – Вогники по бухті скрізь Катер дає третій гудок – Блискучий, витворний катер. Місячної ночі ми кидаємо Владивосток І рушаєм в бік, де темніє кратер. Вогники, вогники по бухті скрізь, Вода шумує, і колише хвиля. В нашім серці правда немає сліз, Мила? Місто, місто в огнях зостається ззаду. Море виблискує, тіні погляд лоскочуть. Кохана – чому ми раді, Чого серце […]...
- А. Гревцова – Рахуємо до п’яти Дві долоньки зустрічались, Із малятами навчались. Скільки пальців маєшь? – П’ять! Ми вчимося рахувать! Перший – товстий та лінивий Другий – вказівний красивий! Третій файний парубок А четвертий козачок! Пятий малючок кирпатий Отакі у нас хлоп’ята!...
- Чумарочка рябесенька (народна пісня) Чумарочка рябесенька, Пригортає злегесенька… Отой мене пече-ріже, Що не люблю, в вічі лізе; Той мене порива, Кого люблю, та й нема! На тарілці два лини… Прийди, серце, прилини! Прийди, серце, прилини, До серденька пригорни! Було в мене троє перснів, Та всі й розкотились… Було в мене три женихи, Та всі показились. Один оженився, Другий утопився, […]...
- Патріоти – Самійленко Володимир Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі, Як ті гаряче розмовляли Про долю своєї землі. Один у широкій промові Народні права боронив; Він докази всі наукові По пунктах як слід розложив. Народну окремість натури, І склад особливий думок, І давність своєї культури,- Довів він усе те з книжок. А другий про теє доводив, Як […]...
- Наталя Гуркіна – Лічилочка мишеняти Мишенятко сало їло І шматки його лічило: Перший кусень – за матусю, Другий, товстий, – за бабусю. Третій “кусь” за тата Миша, Потім “кусь” – за діда Тиша… За родину смачно їлось, Але сало… закінчилось....
- Поетичний ноктюрн (за поезією Алкмана, Гете, Лєрмонтова) Давно помічено, що ніч для поетів – найулюбленіший час доби. І недивно: ніч така прекрасна, така загадкова, така фантастична. Вночі гарно і плідно працюється. Ніщо не заважає, не відволікає від мислення. Муза теж приходить до поета вночі. І тоді народжуються геніальні рядки, яким судилося пережити не лише автора, а й не одну історичну добу. Я […]...
- Володимир Самійленко – Патріоти ПАТРІОТИ Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі, Як ті гаряче розмовляли Про долю своєї землі. Один у широкій промові Народні права боронив; Він докази всі наукові По пунктах як слід розложив. Народну окремість натури, І склад особливий думок, І давність своєї культури,- Довів він усе те з книжок. А другий про теє доводив, […]...
- Мадх Мадх (араб. – славлення) – панегірик, поширений в арабській доісламській ліриці. Спочатку М. призначався для прославлення чеснот певного героя чи роду, а з VI ст. адресувався можновладцям, як, приміром, аль-Мусакай аль-Абді, котрий звеличував Амира ібн-Гінда. Невдовзі М. поширився і в тюркомовних літературах, ставши обов’язковим складником славослівної касиди, як, скажімо, “Полишила мене Суад… ” арабського поета […]...
- Тарас Шевченко – У тієї Катерини У тієї Катерини Хата на помості, Із славного Запорожжя Наїхали гості. Один Семен Босий, Другий Іван Голий, Третій славний вдовиченко Іван Ярошенко. “З’їздили ми Польщу І всю Україну, А не бачили такої, Як се Катерина”. Один каже: “Брате, Якби я багатий, То оддав би все золото Оцій Катерині За одну годину”. Другий каже: “друже, Якби […]...
- Олекси Стефановича – Плач Ярославни Мури якісь, хтось ридає на мурах, А перед мурами степ… Де б це, скажи мені, вірний мій джуро, Ми опинилися, де б? Мрія далека про соняшний виплив – Пасмуга світла бліда. Хто це отрути смертельної випив, Хто це так рано рида? Чуєш? Зозулею хоче злетіти, Хоче у далеч кудись… Чув те квиління жіноче, що вітер, […]...
- Децима Децима (лат. decima – десята), або Еспінела (за прізвищем іспанського поета XVI cm. В. Еспінеля) – десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: аббааггддг. Перший чотиривірш мав зав’язку ліричної колізії, останній – її розв’язку. д. вживалася в іспанській поезії і як віршована форма глоси. Подеколи, передовсім у російській поезії (Г. державін, О. Радищев), терміном д. пойменовували […]...
- Наталія Пиж – Сльоза Неначе капелька прозорої роси, Неначе капелька холодного дощу, Неначе капелька джерельної води Сльоза солона випекла щоку. Вона блищала на обличчі молодім, Вона сіяла як коштовний камінь, А у серці блискавка і грім Наганяли чорні, непроглядні хмари. Хмари диму, попелу, образ, Хмари нещасливого кохання, Хмари неправдивих ніжних фраз, Чорні хмари тихого страждання. І сльоза, неначе капля […]...
- Добрий вечір скорочено – Календарно-обрядові пісні Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся! Ой радуйся, земле. Син Божий народився. Застеляйте столи та все килимами, радуйся! Ой радуйся, земле. Син Божий народився. Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився. Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився. Ой перший же […]...
- Ронсарова строфа Ронсарова строфа – шестирядкова строфа, названа за прізвищем французького поета XVI ст. П. де Ронсара, в якій рядки римуються за схемою: аабввб. Така форма застосована в поемі Г. Чупринки “Лицар-Сам”: Їде Лицар-Сам із бою, а Їде гордий сам собою, а Грішний кинувши вертеп, б В грішний край давно коханий, в Пишноцвітний, злототканий, в В рідну […]...
- Центон Центон (від лат. cento – клаптевий одяг) – стилістичний прийом, який полягає в уведенні до основного тексту певного автора фрагментів із творів інших авторів без посилання на них. Такими видаються поезії Юрія Клена, засвідчуючи культурологічну основу та глибоку інтелектуальну пристрасть в естетичному переосмисленні мистецьких явищ, духовного багатства української та світової літератури. Так, в епопеї “Попіл […]...
- Микола Вінграновський – Наїлися шпаки снігу Наїлися шпаки снігу – співать перестали. До шпаківень, а в шпаківнях вітри ночували. Один вітер – Вітер Грудень, другий Вітер Січень. Третій Лютий, льодом кутий, дощами посічений. Заплакали шпаки журно, знялись за туманом, Прилетіли весну стріти – прилетіли рано. 1965...
- Осип Маковей – Понад хмари Понад хмари! Понад хмари, брате! Вийди в гори з навісної хати! На верхах самітних там ще тихо, Не зайшло туди ще людське лихо. Не встають там ще весняні чари, Вітер там горою, низом хмари. Але кращі там сніги лискучі, Ніж на долах повінь, град і тучі. Краща студінь, пустка там сонлива, Ніж весна на долах […]...
- Твір на тему: Твір-опис за картиною В. М. Васнецова “Після битви Ігоря Святославича з половцями” Серед видатних пам’яток давньоруської художньої літератури XII ст. почесне місце належить безсмертній повісті “Слово про Ігорів похід”. Багато художників ілюструвало цей твір. І В. О. Фаворський, і М. І. Пікова, і В. Г. Якутович. Але найкращою є картина художника В. М. Васнецова “Після битви Ігоря Святославича з половцями”. Вільно розляглося мовчазне ратне поле… Руські воїни […]...
- Інтимна лірика Сосюри Трохи незручно казати “інтимна лірика” про окремі вірші поета, який відрізняється небувалою відкритістю душі, відвертістю в самовираженні, який не ховає нічого від читача. У цьому нема нічого від “душевного стриптизу”, від колупання на людях гнійних психічних ран. Душа Сосюри – здорова й цільна у своїй ніжності, щирості, здатна кохати й пам’ятати. Мелодійні вірші Сосюри на […]...
- Дмитро Загул – “Грай, легкокрилий вітре, на полі… “ Грай, легкокрилий вітре, на полі, Думку тужливу, сумну, Я ж защебечу, як пташка на волі, Пісню веселу – чудну! Що мені доля, та мачуха люта? Я своїй долі творець! Що мені горе, недоля, отрута? Всьому наступить кінець! Горе скінчиться, осушаться сльози! Щастя зблисне нам знов! З серденька щезнуть холодні морози, Серце зігріє любов! Хмари ті […]...
- Мої враження від поезій М. Рильського “Поле чорніє… ” та “Яблука доспіли… “ Поезія М. Рильського відтворює думки і настрої поета, викликані життям поета, його народу, його країни, тому така і близька вона читачам. Особисто мені подобається рання лірика поета – інтимна та пейзажна. Чому? Мабуть, тому, що молода людина завжди дуже чутлива до творів, у яких йде мова про почуття. У ранній ліриці М. Рильського переважають мінливі […]...
- Дівка в сінях стояла (народна пісня) Дівка в сінях стояла, На козака моргала: “Ти, козаче, ходи, Мене вірно люби, Серце моє!” “Як до тебе ходити, Тебе вірно любити? В тебе батько лихий, (2) Серце моє!” “Батька дома немає, У шиночку гуляє. А ти, серце, ходи, Мене вірно люби, Серце моє!” “Як до тебе ходити, Тебе вірно любити? В тебе мати лиха, […]...
- В. Маяковський – поет-лірик В. Маяковський – поет-лірик Лірика – це особливий рід літератури, тому що об’єднує героя і автора в одне ціле, адже центром зображення стає внутрішній світ поета і тим самим його ліричного героя. Чи співвідноситься таке тлумачення лірики з творчістю В. Маяковського, якого багато разів називали трибуном революції, співцем соціалізму тощо? Гадаємо, що цього поета впевнено […]...
Коли помру я чи заплачеш.