Прощання (вірш про школу)
Ми дякуємо школі за старання,
За вкладені у нас любов й тепло,
Ми залишаємо для неї побажання,
Бо у життя доросле вже йдемо.
Кохана, люба, школа, ти із нами
Навчалася читати і писать
Пройшла цими терністими шляхами
За це спасибі хочемо сказать.
А першій вчительці, що немов матуся,
Навчала нас мудрості й доброти,
Низенько до землі ось так вклонюся,
Й подякую за прожиті роки.
Всім вчителям низький уклін шлемо ми
За вкладені переживання, сили, час,
І дякуєм за всі поразки й перемоги
Ми завжди пам”ятатимемо вас.
І хоч це свято радісне й красиве,
Проте сумує серденько у нас
Бо дзвін шкільний, гучний і галасливий,
Дзвонитиме для нас останній раз.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Вірш про війну (вірш до дня Перемоги) В огонь закутана земля, Червоні маки, як жар, багровіють, Клич бойовий долітає здаля, Голі згарища де-не-де тліють. Юний хлопець іде з автоматом, Він один – із полону утік І тепер у загін із докладом Поспішає, як горний потік. Він долає і голод, і втому І, навчившись на біль не зважать, По дорозі заходить додому – […]...
- Вірш про маму Життя мені подарувавши, Вона в слід за мною йшла. Ніколи не забувавши, У перший клас мене вела. Уже підріс я і у життя пішов… Вечорами з нею спілкувався, ЇЇ платок червоний я знайшов І ним лиш милувався. Роки спливають швидко, Як годинник бє години. Та ніжне її личко Все в моїм серці лине. Цей пліт […]...
- Самотні істини Я розгубив увесь свій час, що рівно виміряний небом, Шукаючи дороговказ, шукаючи самого себе. В сухих римованих рядках я намагався дати раду Усім своїм думкам про час, про Бога, вічність, сум, розраду. Співав тихенько й на все серце, писав пісні для душ сліпих Я їх голубив, наче ненька, хоча й не пам’ятаю всіх. А вічність […]...
- Твір на тему: За що я люблю свою школу За що я люблю свою школу Майже кожного ранку я прокидаюся в чудовому настрої, бо скоро вже йти до школи. Збиратися мені недовго – вмитися, причесатися, одягтися швиденько, прибрати постіль та поснідати – ось я і готовий! Добре, що матуся привчила мене з вечора збирати портфель та готувати на стільці чистий одяг на завтра, це […]...
- Скомаровський Вадим – Завтра в школу (Збірка) 1988 рік, видавництво “Веселка” ВІРНИЙ дРУГ Є у братика Іванка Вірний друг – шкільний дзвінок. Зійде сонце спозаранку – Він дзвенить, немов струмок. Вже пора, мовляв, до школи – Дзень-дзелень та дзінь-дзілінь! Ще ніколи, ще ніколи Не запізнювався він. І тому, коли, буває, Брат загається на мить, На порозі він стрічає І докірливо дзвенить. А […]...
- Вірш – “Приходили до братської могили ветерани” Поважно, тихою ходою Вже майже сім десятків літ Приходили до братської могили ветерани На свій черговий переможний зліт. Немов на перекличку в день святковий Ви йшли гуртом не відчуваючи ходи, Але чомусь сьогодні одягнувши нагороди Прийшов до обеліска лиш один. Давно вже відгриміли громи-блискавиці Давно вже відшуміла куль гроза, Але тобі те пекло й досі […]...
- Леся Українка – Прощання В хаті молодого хлопця. дівчина в гостях, його мила, не коханка, не заручена, – мила. На столі великий, портрет, прикрашений квітками, портрет гарної молодої дівчини, не тої, що в гостях. Ніжна сцена. Хлопець Ти все-таки смутна, ой, яка ти смутна. Дівчина Я? Ні! дивись, справді, ні. Хлопець Ти усміхаєшся, але все ж бачу, що ти […]...
- Любій матусі! Моя ти матінко, тобі вклонюся, Подякую за подароване життя. За тебе вранці Богу помолюся, Попрошу в Нього каяття. Весни попрошу я для тебе, Яка приходить так чарівно, А ще попрошу, щастя в неба І ніжності. І це не дивно, Бо свою ніжність ти віддала, І ласку, й милість, і любов Усе мені подарувала. І без […]...
- Таня Гелетюк – Прощання Я креслю все, усе ламаю, Я палю тихо всі мости, Так буде краще, я гадаю, За все прошу мене прости. Я просто йду, тебе лишаю, Сторінку лиш перегортаю Свого життя, своєї долі… Прости, що я завдала болю. Іди і ти в життя сміливо! Живи, люби і будь щасливий. Мені шкода, що все так сталось, Що […]...
- Марта Тарнавська – Травелог. Прощання Кипарисів шпалір проводжає шосе на північ І дроком жовтогарячим розцвітає прощання жаль. Чатир-даг заступає дорогу. Кам’янистий лицар демерджі Простягає руку до моря. – Не зупинять. Мандрівним птахам Шлях щоразу у вільний вирій. Та десь тут залишаються гнізда Повні туги, любові, надії… – Як це добре, що гори ці – вічні, Що краса – незнищенна й […]...
- Микола Руденко – Гірке прощання Коли сідаєш в лайнер, щоб навіки Покинуть рідну землю, – Отоді В тобі скипають всі струмки і ріки, Кров пращурів голосить у воді. Ти добре знаєш, що тобі не жити Без цих дубів та без оцих беріз – Як без волошки, котра серед жита Вродилася із материнських сліз. І хоч старий уже – себе побачиш […]...
- Павло Мовчан – “Реалізується прощання… “ Реалізується прощання, І зосереджується біль До спазматичного мовчання У серцевині, у тобі… Роз’ятрюю, як рану, губи, Добувши звуки з глибини, Мов згустки крові: лю-ба, лю-ба… Вкінці спочатку озирнись… Не озираєшся… Поволі… Тебе… дорога… віддаля… Світло без тіні… Зойк без болю… Тікає… із-під ніг земля…...
- Мозолевський Борис – Прощання з літом Прокинусь, і знову в душі защемить: Я більше тебе не зустріну. Кінчається літо. На морі штормить. І дихає осінь у спину. А серце не йме іще віри і жде, Ще гріється в спогадах щастя… Чи море із небом розмову веде, Чи знову баклан розкричався… Отак і виходимо із забуття, Неначе з глибокої штольні. І знову […]...
- Христина Сможаник – Краще – прощання Так хочеться зникнути Ароматом розтворитись, В себе поникнути, Десь в хмарах заритись Та біль і страждання Вибір чекають такий, Адже прощання На смак сам такий Влітаєте подихом вітру У моє незвичне життя А видрете ви з нього тугу Терновим квітом каяття Та краще нехай те прощання Хоч тиждень болить, Аніж ваше чекання Половину життя мозолить....
- Антонич Богдан-Ігор – Прощання школи На вулиці підніс угору вітер На привітання дня пилюки бовдур, Немовби капелюх із голови. В очах танок шалений чорних літер. Гляджу на гір далеких темну говду Та на пісок подвір’я половий. Зі школи ідучи поворітьма, Несу листок на пошту до рідні. Дорога завтра вибігне пряма І вітер в шприхах загуде пісні. Думок у голові кружляє […]...
- Марта Тарнавська – Кожна зустріч – прощання Лялі Не плачте, діти. Розкажіть про себе. Як моя внучка? З ким вона тепер? О, вже говорить? Ма-ма, та-та, ба-ба? Я хочу чути! Запишіть на стрічку! Розважу вас: скажу вам анекдот – Сашко розповідав по телефону – А може ви вже чули? Про ту пару: Любов свою хотіли обновити: Давай-но, спробуєм собачий стиль! – Це […]...
- Сочинение на тему: Какой я представляю себе школу будущего Какой я представляю себе школу будущего Я думаю, школа будущего – это технически оснащенные классы, просторные, светлые, украшенные цветами коридоры, спортивный комплекс с тренажерным залом и бассейном, мастерские и лаборатории, а главное – творческий, умный, любящий детей и свою работу коллектив учителей-профессионалов. Получать знания в школе должно быть интересно и радостно. И далеко не все […]...
- Іван Андрусяк – прощання смислу – вирок і пророцтво Прощання смислу – вирок і пророцтво Словам не доторкнутися до слів Допоки губи вимочивши оцтом Не заговориш: істина – в землі Її прозорих крил тонка рослина Ще проростає зрошена в собі А ти живеш допоки біль нахлине Прокинешся – на те вона і біль І погляду розтуленим огромом Зриваєш листя кроплених дощів Не знаючи що […]...
- Вірш – Не зрозумілі стосунки Не зрозумілі стосунки, але все ж кохаю Та не міняє нічого, та чашка гарячого чаю. І хочеться випити, але нажаль не можу Пообіцяла ж тоді, і дурниць робити не мушу Але тобі вже байдуже, на мене і все що зі мною “Не будемо разом!” – ці слова до болю Проникають в підсвідомість, але не підкоряють […]...
- Володимир Сосюра, вірш “Любіть Україну” Любіть Україну, як сонце, любіть, Як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, Любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову, І мову її солов’їну. Між братніх народів, мов садом рясним, Сіяє вона над віками… Любіть Україну всім серцем […]...
- Вірш Миколи Руденка – Чи рік, чи вік Чи рік, чи вік… І хто тебе прирік На цю самотність, котру не здолати? Хиріє мозок в колі недорік, А серце вбралось у мовчання лати. Затиснутий між гір, як між сокир, Готуюся зустріти третю весну. А місяць дивиться в катунський вир Так само, як у Ворсклу чи у десну. Роки – мов у ярмі старі […]...
- Вірш Миколи Руденка – Кропива У зеків на травинку очі ласі – Обстежують, немов це диво з див. Отож коли кропива піднялася, Я старанно її обгородив. Бо знаю: невеселої години Це майже свійське зілля нас втіша. Сільська кропива – ніби член родини: Знайомі з нею шкіра і душа. Спочатку візьмемо на облік душу, Де є дитячих спогадів курсив: Я, спритно […]...
- Вірш С. Єсеніна “Відгомоніла золота діброва” Вірш С. Єсеніна “Відгомоніла золота діброва” – один з кращих взірців ліричної поезії. Про що він? Це роздуми про долю людську, про життя і смерть, про місце людини і сенс буття. Осінні мотиви, що звучать у вірші вже з перших рядків, налаштовують одразу на хвилю суму. “Відгомоніла золота діброва” – значить, щось закінчилося. Вмирає колись […]...
- Вірш Б. Олійника “Пісня про матір” – гімн матері-трудівниці Тема матері посідає особливе місце у творчості відомого поета Бориса Олійника, їй, матері, найдорожчій на землі людині, він присвятив вірші й поеми, всю щиру любов свого вдячного синівського серця. “Мати сіяла сон”, “Мати”, “Пісня про матір”, “Заклинання вогню” – це далеко не всі поезії, у яких Борис Олійник співав величальну пісню материнству. Поезії про матір […]...
- Вірш – Звертаюся до тебе друже Мій давній друже – Світ, Вкраїно Віршем не можна передати Той біль, ту жаль за Україну А з спогадів лиш мить забрати, І все зібрати воєдино Та вірш прекрасний написати, Я зараз в спогади полину І буду правдоньку шукати. Коли ж задумаймось про волю? Коли ж щасливії будем? А серце ранене до болю, А серце […]...
- Вірш Миколи Руденка – Ще раз про свободу Як соромно мені за себе – За ті змарновані роки, Коли вважав: земля і небо Гульвісам служать залюбки. Мене не мучило сумління Ні наяву, ні серед сну – Гадав: це право покоління, Котре пройшло через війну. Ночей і днів було не шкода – Аби вино й товариші. Гадав: оце ж і є свобода – Свобода […]...
- Вірш Миколи Руденка – Вік доживаю Вік доживаю, а не знаю, хто Є та істота, що в мені гніздиться, Й кому належить диво-долото, Що “я” й “не я” різнить, Як те й годиться. Земні роки несуть добро і зло. Коли ж десятиліття проминаю – Неначе не зі мною те було. А з ким?.. Даруй, читальнику,- не знаю. Дивлюсь у себе, мов […]...
- Твір на тему: Не забувайте своїх героїв Минули десятиліття від того часу, як відгриміли бої Великої Вітчизняної війни на нашій землі. Це була найстрашніша, найкривавіша війна століття. Скільки людей загинуло на фронтах, мабуть, ніколи не вдасться підрахувати!.. А скільки залишилося могил невідомих солдатів! Переважно тих юнаків, які ще тільки вчора ходили на побачення, а сьогодні повинні були віддати життя за визволення Батьківщини, […]...
- Микола Руденко – Вірш, написаний на тюремній стіні Знов тюремна параша. Не ліпша й не гірша, Ніж усюди, де випало бути мені. В дверях клацає вічко… Пишу цього вірша, Примостивши папір на тюремній стіні. Я вже звик. Я умію продертись крізь цеглу, Власне тіло залишивши наглядачам. Дніпре! душу мою зустрічай непідлеглу, Де рибалки рушають в обійми ночам. Їхні руки розмірені та обережні. Заворожено […]...
- Твір на тему: Наодинці з природою, або Прощання з Осінню (твір-опис) Наодинці з природою, або Прощання з Осінню (твір-опис) Як прекрасно йти тоненькою стрічечкою стежини і, забуваючи про все, розчинятися у величній красі лісу! Він начебто розкриває для тебе свої обійми, і ти завмираєш у німому подиві. Тиша захоплює тебе. Ти стоїш нерухомо, немов чекаєш на щось. Але от налітає вітер, і все відразу оживає. Прокидаються […]...
- Олесь Гончар – двоє лежали в житі Двоє лежали в житі, Кров’ю стікали двоє. А дні уже пережиті, А дні іще не прожиті Зійшлися над ними в житі....
- Вірш Миколи Руденка – Збруцький ідол 1 Коли на мене впав отой удар, В якому я впізнав космічну руку – Найвища благодать, солодкий дар, Що згодом обертається на муку; Коли мене від психолікарів Вели мої опікуни дрімучі – Я в київському скверику зустрів Гранітну стелу, знайдену у Збручі. Напевне, копія. Та я завмер – Це ж те, що з мене хворого […]...
- Про вірш М. Лермонтова “Дума” Про вірш М. Лермонтова “Дума” “Ці вірші писані кров’ю” – так сказав про лермонтовську “Думу” В. Г. Бєлінський. Навіть не віриться, що автору такого глибокого і трагічного вірша було тільки 24 роки. Можливо, він передчував, що повинен спішити висловитися, тому що жити залишалося тільки три роки. Це вірш досить рідкісного жанру, назву якого – дума […]...
- Павло Глазовий – Жерар Жорі рівно двадцять п’ять. Всі – прожиті даром. Татко й матінка чомусь звуть його Жераром. І дивується сусід: – Чи вони не хворі, Що таке чудне ім’я притулили Жорі? – А сусідка молода весело цокоче: – Він же в них жере за трьох, а робить не хоче....
- Твір на тему: Вчителько моя Ось уже й випускний. Школа лишилась позаду. А далі – доросле життя. Проте шкільні роки, мабуть, залишаться в нашій пам’яті як щось світле і добре, адже в цей час ми, росли, мужніли й здобували середню освіту. Кожен із нас за шкільний вік зустрів багато вчителів. Одних ми згадуємо з повагою і вдячністю, когось ледь пригадуємо […]...
- Євген Маланюк – Біографія (вірш) ЄВГЕН МАЛАНЮК БІОГРАФІЯ 1 Завжди напружено, бо завжди – проти течій. Завжди заслуханий: музика, самота. Так, без шляху, без батька, без предтечі. Так – навпростець – де спалює мета. Все чути. Всім палать. Єдиним болем бути, Тим криком, що горить в кривавім стиску уст, І знать, що випало – загаснути забутим, І спомином кінця – […]...
- Вірш – Хто ми? Друзі? Ну не знаю, не знаю, Закохані? Тебе навіть не кохаю. Рідня? Корнів родинних не маю з тобою, Вороги? Але не йдемо один проти одного війною. Співрозмовники? Толком і не розмовляли, Шукачі! Нічого не найшли бо нічого не шукали. Песимісти? Так життю завжди радіємо, Живемо, любим і про щось там мріємо. А може..? Напевно теж […]...
- Вірш – Відповідь Насправді не люблю, насправді не кохаю Насправді не обманював тебе Я полюбив свій спокій і словесні зграї Нічого душу непокірну не займе Але сьогодні, знаєш, я закоханий у вечір Але сьогодні, чуєш, я говорю про любов І в цю секунду ти приходиш не до речі І в цю секунду я іду до неї знов До […]...
- Надзвичайно фальшивий вірш Я так втомилась від усіх цих фальшивих усмішок. Від руху м’яз губ заради “привіт”. Так, може комусь і приємно, Та потім знов інший світ В голові, в думках, ну і в снах У наших снах Лиш там є ми. А так завжди Новенька маска, новий імідж, нова гра. І так кожен день спочатку – На […]...
- Вірш – “Єдине” Вдивившись у небо я бачу, як його затягують хмари Вдивившись у світ я бачу, як його затьмарюють гроші і влада Вдивившись у душу не бачу нічого… Лиш мертві надії замотані в сірі безколірні хмари… Це все що я маю, ці мертві надії, ці сірі безколірні хмари… І сум огортає, надії вмирають вже сонце не сяє […]...
Сюжетна основа твору дім на горі.