Просторіччя

Related posts:

1. Просторіччя в романі Уласа Самчука “Волинь” Просторіччя в романі Уласа Самчука “Волинь” Специфіка мови художніх творів виявляється насамперед в яскраво виявленій індивідуальності, неповторності мови кожного талановитого письменника, в єдності комунікативної та естетичної функцій тексту, в широкому використанні елементів різного стилістичного забарвлення . Але, вдаючись до тих чи інших лексико-фразеологічних і морфолого-синтаксичних засобів загальнонародної мови, вживаючи говіркові, просторічно-жаргонні елементи, автор мусить завжди […]...
2. Тернарне римування Тернарне римування (лат. terni – по три) – розташування рим за схемою: аабввб (через два рядки на третій), одна з форм шестивірша (секстини). Яскравим прикладом Т. р, є вірш В. Герасим’юка “Ранкова пастораль”: Розвиднювалось. Ми пішли косити а За грунь. А нам навстріч несли трембіти а Чоловіки з присілка – хтось помер. б Була ще […]...
3. Твір на тему: Барометр упав (твір-розповідь) Барометр упав (твір-розповідь) Одного разу я ненароком розбив барометр. Ох і дістанеться ж мені на горіхи! Що ж робити? Я довго думав і вирішив обернути ситуацію на жарт. І у мене з мамою відбулася така розмова. – Мамо, сьогодні буде дощ! – Чого б це? – Барометр упав. – А ти звідки знаєш? – Так […]...
4. Тавтологія Тавтологія (грецьк. tаutos – те саме і logos – слово) – спеціальне або непередбачене повторення тих самих, спільнокореневих або близьких за значенням слів. Т. як стилістичний засіб увиразнення належить до стилістики, як спосіб організації віршованого мовлення – до віршування, як прояв мовленнєвої неохайності – до культури мовлення. Як риторична, стилістична фігура Т. спостерігається в художній […]...
5. Аня Тет – Читай мене по лініях долонь Читай мене по лініях долонь Шукай в рядках, посе? ред слів оцих, Малюй лише яскравим полотно, Де ми удвох.. Бо ми – долі творці.. Чекай мене на усіх станціях, Стрічай, крізь сотні світових епох Усе, чому судилось бути..Станеться.. Бо зводить нас не випадок, а – Бог.....
6. Тетраптих Тетраптих (грецьк. tetra – чотири maptychos – складений) – чотири самостійні поетичні твори, пов’язані спільним ідейно-тематичним змістом та мотивом. Такими є “Чотири оповідання про надію. (Варіації на тему Р.-М. Рількє)” М. Бажана, цикли “Пастелі” та “Енгармонійне” П. Тичини, “Шахерезада” М. драй-Хмари....
7. Афереза Афереза (грецьк. apheresa – букв.: позбавлення) – утинання певних звуків у слові задля уникнення збігу їх та дотримання вимог віршової метроструктури. Яскравим прикладом застосування А. є поезія П. Тичини: Приїхало до матері да три сини, Три сини вояки, да не днакі, Що дин за бідних, Другий за багатих У поетичних творах також спостерігається чергування звуків […]...
8. Етимологія Етимологія (грецьк. etymologia, від etymon – справжнє значення слова і logos – слово, вчення) – встановлення походження слова; науково-дослідна процедура розкриття походження й історії розвитку звукової форми та значення слова чи морфеми, а також результат цієї процедури; розділ історичного мовознавства, предметом вивчення якого є лексика з метою виявлення первісної будови та давніх значень слів однієї […]...
9. Дилогія Дилогія (грецьк. di – двічі, logos – слово) – у давньогрецькому театрі – драма на два акти. В сучасній літературі – два самостійні твори, поєднані спільним ідейним задумом, героєм, зображенням певних явищ. Водночас кожен з них може мати свою сюжетно-композиційну лінію. д. слід вважати романи О. Гончара “Таврія” і “Перекоп”, В. Міняйла “Зорі й оселедці”, […]...
10. Словник Словник – книга, яка містить систематизований опис слів. Кожний С. складається з упорядкованого реєстру слів-заголовків, що супроводжуються словниковими статтями. Наявність таких статей, їх зміст залежать від типу С. Розрізняють енциклопедичні та лінгвістичні С. У перших – пояснюються поняття, які окреслюються, позначаються словами, наприклад, “Енциклопедія Українознавства” (1955-84) за редакцією В. Кубійовича. Власне слова виступають об’єктом лінгвістичних […]...
11. Триптих Триптих (грецьк. triptychos – складений утроє) – композиція з трьох самостійних, проте пов’язаних спільним ідейним змістом та мотивом мистецьких творів, найбільш поширена в поезії: “Сльози-перли” Лесі Українки, “Триптих” О. Ольжича, “Кінотриптих” М. Вінграновського, “Триптих про слова” І. драча, “древлянський триптих” Ліни Костенко, “Ланчонентний триптих” Б. Бойчука та ін....
12. Консонантизм Консонантизм – система приголосних фонем певної мови. На відміну від вокальних фонем при творенні приголосних окремі органи мовлення наближаються одні до одних. Це спричинює виникнення перешкод, породжує шум. К. української літературної мови складають 32 фонеми – 22 твердих і 10 м’яких: /в/, /й/, /л/, /м/, /н/, /р/; /б/, /п/, /д/, /т/, /дз/, /ц/, /дж/, /ч/, […]...
13. Гіперкорекція Гіперкорекція (грецьк. hyper – понад, лат. correctio – виправлення, поліпшення) – надмірне правлення слів, що не ВІдПОВІдІІГ нормам літературної мови. Часто такі випадки трапляються у ситуації абсолютизування чергування о та і у закритих та відкритих складах (гора – гір, але не “крів’ю” замість “кров’ю”), вони спостерігаються навіть у класичних творах: Степан: Я тут зостануся. для […]...
14. Серія Серія (від лат. series – ряд) – сукупність видань, об’єднаних спільним задумом, тематикою, цільовим або читацьким призначенням, що виходять під спільною назвою серії, як правило, в однотипному оформленні. Періодичні або продовжувані С. складаються з нумерованих або датованих випусків. Неперіодичні видання утворюють відкриту С, якщо тривалість її випуску заздалегідь не встановлена, і закриту С, якщо її […]...
15. Засоби зображення комічного у п’єсі М. Куліша “Мина Мазайло” Микола Гурович Куліш обрав для свого твору жанр комедії, бо що, як не сміх, може найдошкульніше вдарити по Мазайлах, які роду свого цураються. Твір іскрометний, пересипаний такими мовними перлами, що запам’ятовуються надовго. Разом із тим не можна не відчути того болю й смутку автора, який прозирає між рядками, адже саме серед українців знаходяться найзапекліші вороги […]...
16. Фонологія Фонологія (грецьк. phonos – звук, logos – слово) – розділ мовознавства, що вивчає фонеми, власне, мовні звуки як засіб побудови та розрізнення звукових оболонок морфем і слів, а також семасіологічну релевантність, функціональні особливості звуків, звукосполучень та просодичних засобів. Кількість фонем української мови, що належить до індоєвропейської мовної сім’ї, визначається на підставі одномірних релевантних фонологічних протиставлень, […]...
17. Евфонія Евфонія (грецьк. euphone – милозвучність) – вияв фоніки, який означає гармонійну сув’язь позитивно-естетичних явищ художнього, передовсім поетичного, твору. Е. надзвичайно органічна для української лірики, оскільки спирається на визначальну інтонаційну основу української мови – вокалізм, зумовлюючи тяжіння версифікаційних пошуків до музичності (М. Вороний, О. Олесь, П. Тичина, В. Сосюра та ін.), виконує особливу стилістичну функцію у […]...
18. Павло Мовчан – І не оскаржив біль -О-о-о-о-й! – Стирчить, наче сучок, в повітрі вигук гострий; Знеобачки наткнувсь та й розпанахав слух… Навіялось снігів, натік дощами простір, У горлі мови жар задмуханий потух. І вивіялось все, все видмухалось – протяг! Уїлася зола у лінії долонь, І випрялись пісні з дупла сухого рота, Де дим колись снувавсь та лопотів вогонь. То мимрення, то […]...
19. Лексика Лексика (грецьк. lexikos – словесний, словниковий) – сукупність слів мови, її словниковий склад. Термін використовується і стосовно окремих пластів словникового складу (побутова Л., поетична Л. і та ін.), і для позначення всіх слів, властивих якому-небудь художньому творові (Л. “Слова про Ігорів похід”) чи вжитих тим чи іншим письменником (Л. Т. Шевченка). За походженням слова поділяються […]...
20. Травестія Травестія (італ. travestire – перевдягати) – різновид жартівливої, бурлескної поезії, коли твір із серйозним чи героїчним змістом та відповідною формою переробляється, “перелицьовується” у твір комічного характеру з використанням панібратських, жаргонних зворотів. Першим явищем Т. вважається “Батрахоміомахія” – Т. на “Іліаду” Гомера, здійснена в античну добу Пігретом. Т. як жанр з’явилася в Італії (XVII ст.). Найвідоміший […]...
21. Твір на тему: Мово моя українська! I. Рідна мова – найдорожчий скарб народу. II. Українська мова – дорогоцінна спадщина, що дісталася нам від минулих століть. 1. Роль мови у суспільстві (мова – основа духовної культури, знаряддя, за допомогою якого здійснюється зв’язок часів, поколінь; за допомогою мови люди обмінюються думками, висловлюють свої почуття, створюють духовні цінності). 2. Рідкісна краса української мови (милозвучність […]...
22. Вокалізм Вокалізм (лат. vocalis – “голосний”) – система голосних фонем певної мови з усіма їх рисами, які виявляються у процесі артикуляції в мовленні. При вимові голосних (вокальних) звуків органи вимовляння не утворюють жодних перешкод, тому ці звуки артикулюються за участю одного лише голосу. В. української літературної мови творять шість фонем: /а/, /о/, /у/, /є/, /и/, /і/. […]...
23. Ольга Анцибор – Крізь снігопад… (переклад з Андрея дементьева) Крізь снігопад Пробився ранок. Дерева тихо так стоять, І, засмутившись наостанок, Готуються убір мінять. І серед чарівного бігу Всі щастям спільним сповнені, Із білого полону снігу Вступаєм в царство тиші ми. На лижах ти летиш неначе У тишу снігу- Навздогад. І я тебе уже не бачу Крізь снігопад, Крізь снігопад....
24. Текст Текст (лат. textum – тканина, зв’язок, побудова) – відтворені на письмі або друком авторська праця, висловлювання, документи тощо; основна частина друкарського набору – без малюнків, приміток і т. п.; слова до музичного твору (пісні, опери); у поліграфії – шрифт, кегль якого дорівнює 20 пунктам (7,52 мм). Починаючи з 1960-70, Т. і мовні правила його побудови […]...
25. Латифа Латифа (араб. – букв.: жарт, дотеп) – у східних народів – дотепні фольклорні сюжети соціального спрямування. Яскравим прикладом Л. постає серія популярних оповідань про винахідливого та кмітливого Ходжу Насреддина або цикл оповідань про туркменського поета Кеміна тощо. У письмовій літературі Л. зафіксована у X ст. Відомі збірники Л., упорядковані Мухаммедом Алі у XIII ст. (“Намисто […]...
26. Пуризм Пуризм (фр. purisme, від лат. purus – чистий) – 1. Позірне прагнення до чистоти й суворості моралі. 2. Надмірне прагнення зробити недоторканними якісь норми мови, скеровані на усунення іншомовних елементів, головним чином у лексиці, словотворенні й синтаксисі, і заміну їх неологізмами чи народномовними конструкціями. Гіпертрофований П. збіднює стилістичне багатство мови й утворює зайві лексичні дублети, […]...
27. Калька Калька (фр. caique – копія) – запозичення слів та виразів з іншої мови шляхом їх буквального перекладу, поширене у книжному та розмовному мовленні. досить часто виникає за двомовності та багатомовності; наприклад: “відмінник” – від російського “отличник”, “льотчик” – від російського “летчик”, витіснивши українське слово “літун”, тощо. Подеколи калькуються і фразеологічні звороти: “через терни до зірок” […]...
28. Твір на тему: У чому краса і багатство української мови? Як нема без зірок небозводу, Як блакиті без сонця нема, Так і мови нема без народу, І народу без мови нема. В. Забродоцький До найкоштовніших скарбів кожного народу належить мова. Тому й називаємо цей скарб – рідна мова. Вона рідна, як мати, як Батьківщина, як усе найдорожче серцю. Мова – найбільший духовний скарб, який береже […]...
29. Нерівноскладова рима Нерівноскладова рима – випадок асиметричного римування, коли в одному з римованих слів міститься більше складів, ніж у суголосному з ним. Частіше в такій ситуації перебувають окситонні та парокситонні рими: Задощив, закрутив, закурився, І пішло дорогами в дощ, Пересохлі жовті уривки. Полохливе, послужливе клоччя (М. Иогансен). Трапляється римування слів з наголошеним останнім та передостаннім складами з […]...
30. Альба Альба (Прованс, alba – букв.: світанок) – одна з поширених форм куртуазної лірики ХІ-ХП ст., строфічна пісня, в якій переважає діалогічне мовлення, про таємне побачення рицаря-трубадура з “дамою серця” – дружиною сеньйора, про неминуче розлучення закоханих на світанку. Відомі автори А.: Ук де ла Баккаларія, Бертран де Борн та ін....
31. Мелічна поезія, або Меліка Мелічна поезія, або Меліка (грецьк. melos – пісня) – еллінська лірика в період її розквіту (VI-V ст. до н. е.), що виконувалася під акомпанемент ліри, характеризувалася розмаїтим комбінуванням віршових розмірів та фольклорних форм (епіталами, гіменеї, заплачки, гімни і т. п.). Розрізнялася хорова М. п. (Піндар) і сольна (Сапфо, Анакреонт), уславлювала богів, героїв, спортсменів....
32. Стереотипне видання Стереотипне видання (грецьк. stereos – твердий, просторовий і typos – відбиток, форма, зразок) – повторне видання книги, віддруковане без змій із стереотипів (копій оригінальних форм високого друку). Переносно “стереотипний” – надміру часто вживаний, заяложений вираз, погляд, думка....
33. Конотація Конотація (лат. сum, соn – разом, notare – відмічати, позначати) – додаткове до основного, денотативного (денотат), значення знака, що містить інформацію про експресивну силу та оцінну вартість даного знака, а також емоції та волевиявлення, що супроводжують його використання. Термін “К.” виник ще у схоластичній логіці. З XVII ст. він став вживатись у мовознавстві, а з […]...
34. Епаналепсис Епаналепсис (грецьк. epanalepsis – повторення) – інтонаційно-звукова та лексико-композиційна фігура поетичної мови, що утворюється повторенням у наступному віршовому рядку, переважно на його початку, слів, фраз або їх частин, якими закінчувався попередній рядок. Різновид градації. У такий спосіб наступний рядок вірша ніби підхоплює зміст і звучання попереднього, інтонаційно стикується з ним, що й формує відповідно ритмо-мелодійну […]...
35. Купюра Купюра (фр. соupurе, від соuper – різати) – скорочення або викреслення в літературному тексті. За походженням розрізняють К. авторські, редакційні, цензурні. Відновлення К. у виданих текстах вимагає пошуку оригінальних текстів, авторських рукописів, коректур, текстологічної роботи, з’ясування авторської волі, встановлення канонічного тексту і т. п. Яскравим прикладом цензурної К. може бути видання поезій В. Симоненка, де […]...
36. Поетичний синтаксис в українській літературі Одиницею мови в синтаксисі є речення. Існують головні засоби синтаксичної організації мови, що надають їй емоційної виразності: граматичне оформлення речень; порядок слів у реченні; оформлення інтонації речень. Їх прийнято називати Фігурами: Інверсія (лат. “перестановка”) – це незвичайний порядок слів у реченні, необхідний для підкреслення слова або слів, на які падає логічний наголос; Анафора (тр. “віднесення […]...
37. Апосіопеза Апосіопеза (грецьк. aposiopesis – умовчання) – стилістична фігура, незавершене, раптово обірване речення, в якому думка висловлена не повністю. А. підкреслює неможливість сформувати всю глибину думки, почуття або небажання про все говорити, оскільки співбесідник спроможний зрозуміти й без слів. Наприклад: “- Ха-ха-ха!… всіх… викоренити… ха-ха-ха!… щоб і на насіння… всіх!… а-ха-ха… – вона аж хлипала” (М. […]...
38. Криштальська Олена – Біографія Дитячі роки майбутньої поетеси пройшли в мальовничому селі Привітному Локачинського району, де вона народилася 19 листопада 1943 року. Там вона успішно закінчує середню школу і поступає в Камінь-Каширське медичне училище. У 1971 році успішно його закінчивши, працює медсестрою у Горохівській районній лікарні. Любов до літератури та поетичні почуття завжди заповняли серце і душу Олени Криштальської. […]...
39. Ольга Анцибор – Разом з тобою Дай мені щастя із вуст твоїх пити, Душу в очах твоїх синіх втопити, Дай цілувати тебе до нестями, Днями й ночами, палкими ночами. Хочу тобі своє серце віддати, Разом з тобою світанки стрічати, Разом з тобою, узявшись за руки, Вдвох по життю йти, крізь радість і муки. Вдвох до останку, удвох без зупину В люті […]...
40. Ретроспекція Ретроспекція (від лат. retro – назад і specto – дивлюсь) – пригадування подій, колізій, що передували моментові фабули, в якому перебуває оповідач або персонаж епічного твору; одна з форм психологічного аналізу, з допомогою якої твориться художній час. Широко використана, наприклад, у романах “Перехресні стежки” І. Франка, “диво”, “Я, Богдан” П. Загребельного, “Твоя зоря” О. Гончара, […]...