Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Редиф
Редиф
Редиф (араб. – букв.: “той, хто сидить за вершником”) – повторювання слова або кількох слів наприкінці кожного рядка в тюркомовній, арабській класичній та сучасній східній поезії, поширене, скажімо, в газелі. Застосований у першому бейті, Р. без будь-яких змін має перейти весь вірш, як в одному з творів Гафіза, перекладеному В. Мисиком:
Днів, що з друзями провів, не забувай!
Тих далеких любих днів не забувай!
Як уста твої отруїть сум,
Тих, із ким ти пив і їв, не забувай!
Хай тебе вже й не пригадує ніхто,
Ти й тепер їх, як братів, не забувай! .
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Месневі Месневі (араб. – здвоєння) – у ліриці східних народів – велика за обсягом героїчна або філософсько-дидактична поема, написана двовіршем за схемою суміжного римування (аа бб вв… ). Зверталися до цієї форми Рудакі, Нізамі, Сааді, Фізулі та ін. Про своєрідність версифікаційної структури свідчить уривок з поеми “Шахнаме” Фірдоусі, перекладеної В. Мисиком: Хай в тебе розум буде […]...
- Максим Рильський – Моїй Леонорі Ні, тебе нема, нема на світі, Ти з’явилася у ніч осінню, І уста твої, уста напіврозкриті Я зустрів побожно, як святиню. Ти з’явилась тихо, щоб мене збудити, Блиснуть і розвіятися тінню, І навіки в серці спогад полишити Про солодку ніч, ясну і синю. Пропливають чисті образи жіночі, В їх я відблиск – відблиск твій – […]...
- Про корифеїв персько-таджицької лірики і про їхні безсмертні твори (за творчістю Рудакі, Омара Хайяма, Гафіза) І. Співці, оповиті легендами. (Біографії представників персько-таджицької лірики Рудакі, Омара Хайяма, Гафіза овіяні легендами, сповнені таємниць і загадок.) 1. Рудакі – “Адам поезії” мовою фарсі. (Про нього відомо дуже мало вірогідних фактів. Біографи навіть сумніваються у датах народження і смерті поета. За легендою, Рудакі написав чи сто тисяч, чи навіть мільйон триста тисяч віршованих рядків, […]...
- Олександр Олесь – “Невже твої уста-коралі… “ Невже твої уста-коралі У моря щастя я знайду?.. Невже твої гадюки-руки Мене, як лози, обів’ють?.. Невже мене чекають знову Зітхання, зустрічи, пісні, Квітки надій в тернах розпуки І ніжних уст твоїх: “Люблю… “ 1907...
- Iren Konst – Тихо. Це ти чекаєш мого голосу Тихо. Це ти чекаєш мого голосу, Ніжного шепотіння, Лагідних доторків губ До твоїх губ. Безболісно І безтурботно ми накриваємося Простирадлом і чекаємо півночі. Чекаємо нового дня сірого мегаполісу. І лише вночі з’являєшся справжній ти. Я хочу до тебе іти І нести Усі твої біди, усі непосильні твої хрести. Іти твоїми слідами босоніж, лише б іти, […]...
- Юлія Кириленко – до матері Коли посріблить сивина твої вже скроні, Далекі спогади у зморшках оживуть, Я міцно-міцно стисну у долонях Ті руки, що лише тепло несуть. Їх поцілую – й очі засіяють, Тихенько спуститься усмішка на уста… У цілім світі кращого немає, Ніж материнська заповідна доброта. Із першим подихом народжується в серці, У кожнім погляді усе життя вона, Наповнює […]...
- Інтимна лірика Інтимна лірика (фр. intime, від лат. intimus – найглибший, потаємний) – умовна назва ліричного твору, в якому панівний мотив – любовна пристрасть автора. Таку лірику ще називають “любовною”, або “еротичною”. І. л. розкриває широкий діапазон душевних переживань, постає найяскравішим художнім документом історії людського серця; основні мотиви поезії мають еротичне забарвлення, зумовлюють витончену інтимізацію буття, втаємничення […]...
- Любов Козир – Твої слова – нестримний криголам Твої слова – нестримний криголам, Прорвуться всюди, годі і тримати, Розгонять хмари і понищать грати, Немає протидії цим словам… Твоє тепло – то мій маленький рай, Ним кожен день засніжений зігрітий, Серед зими в душі розквітнуть квіти, Ти тільки грій мене, не забувай. Твоя любов – то мій життєвий шлях, І кожна мить осяяна тобою, […]...
- Чорнобривці (народна пісня) Чорнобривців насіяла мати У своїм світанковім краю Та й навчила веснянки співати Про квітучу надію свою. Приспів: Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку, Бачу руки твої, моя мамо, Твою ласку я чую, рідненька. (весь куплет – 2) Я розлуки та зустрічі знаю, Бачив я у чужій стороні. Чорнобривці із рідного краю, Що насіяла […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Світ так вибрав і вирішив Світ так вибрав і вирішив – жити тобі в цей час. Ворожити на мир і війну, на обійми-набої. Світ дорослий і мудрий, він знається в цих речах. Береженого Бог береже. Бережи свого Бога. Світ так вибрав і вирішив – рухатись по кривій: Хоронити хоробрих, писати “хороші новини”… Пробачай, доки зможеш. Люби, доки поруч живі. І […]...
- На схід, за Гафізом Схід – сторона світу, з якої сонце починає свій хід над землею; сторона, з якої приходить темрява. Землі Сходу принесли у світову скарбницю глибоку мудрість, відчуття ритмів всесвіту (пам’ятаєте, “пустеля – це піщинка. А піщинка – це пустеля”), витончене розуміння краси, усвідомлення мізерності буття та його величності (“Ти лише піщинка на березі вічного моря. – […]...
- Сингаївський Микола – Чорнобривці Чорнобривців насадила мати У моїм світанковім краю, Та й навчила веснянки співати Про квітучу надію свою. Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку. Бачу руки твої, моя мамо, Твою ласку я чую, рідненька. Я розлуки та зустрічі знаю, Бачив я у чужій стороні Чорнобривці із рідного краю, Що насіяла ти навесні. Як на ті […]...
- Роман Купчинський – Зажурились галичанки через тую зміну Зажурились галичанки через тую зміну, Що відходять усусуси та й на Україну. Хто ж нас поцілує в уста малинові Карі оченята, чорненькії брові, Хто ж нас поцілує в уста малинові Карі оченята, чорні брови. Не журіться, галичанки, та вже є військові, Вони краще обіймають, як стрільці січові. Ті вас поцілуть в уста малинові Карі оченята, […]...
- Юрій Андрухович – Сотворіння саду … ми сад в якому виросли дерева Уста в уста мов білий подих саду Де слива ледь волога і рожева Цвіте крізь нас даруючи усладу Уста в уста і тільки так спасемся І чистин вдих кущем росте по жилах А наших тіней зламані пасемця Уже летять і зносяться на схилах Углиб углиб де зіткана з […]...
- Олена довганюк – Лиш ти мене не забувай! Лиш ти мене не забувай! Бо десь в тобі моя частина, Що відчуваєш віддавай Все до єдиної краплини....
- Богдан Лепкий – Час рікою пливе ЧАС РІКОЮ ПЛИВЕ Час рікою пливе… Я побачив тебе На проході в міськім огороді. І дивився, дивив, Довго очі трудив, Бо пізнати чомусь було годі. Та ж стать рівна, струнка, Та ж голівка мала, Очі сиві палкі, говірливі, Лиш уста мов не ті, Мов чужі, не твої, Маломовні, сумні, нещасливі. Ті дрібонькі уста, Що мов […]...
- Катерина Кочетова – Кілометри, що ми подолали, залишать наш слід Кілометри, що ми подолали, залишать наш слід, Знов небесна блакить нагадає мені твої очі, А розмови про Львів приховають, де зараз Схід, Повернутись із мрій ми ще довго, напевно, не схочемо. Вже потроху привчаєш мене до своїх “нових” рис, Тож до свого портрету чимало ще домалюєш. В твою думку вслухаюсь тоді, коли ти мовчиш Й […]...
- Любомир Винник – Привіт! Ти як там? Привіт! Ти як там? Пам’ятаєш й досі Як ми зустрілись… вальс у центрі міста? А нашу надто ранню пізню осінь? Я також не забув про тебе, звісно. Ти з тої миті зовсім не змінилась. Та ні, ще красивішою ти стала. У мене інша? ні, не появилась. Мені було тебе безмежно мало… Питаєш як я? Начебто […]...
- Герасим’юк Василь – Коли пішли зі світу газди перші Коли пішли зі світу газди перші, Ти був поблизу – допоміг дійти. А потім сів на їхній відумерші, Та їхні полонини і грунти Для тебе завеликі, а обійстя Замоцні. Ти злякався їхніх гражд! Тому й вогню запраг, Як благовістя. А благовоння погару, як страж, Роками пантрував. Хіба то біди? Пусте! Єсть Божий дім, і ти […]...
- О земле втрачена, явися!.. – Василь Стус О земле втрачена, явися Бодай у зболеному сні І лазурове простелися, Пролийся мертвому мені! І поверни у дні забуті, Росою згадок окропи, Віддай усеблагій покуті І тихо вимов: лихо, спи!.. Сонця клопочуться в озерах, Спадають гуси до води, В далеких пожиттєвих ерах Мої розтанули сліди. Де сині ниви, в сум пойняті, Де чорне вороння лісів? […]...
- Синестезія Синестезія (грецьк. synaesthesis – одночасне відчуття) – художній прийом, поєднання в одному тропі різних, іноді далеких асоціацій. Випливає із природної властивості людини переживати водночас враження, одержані від кількох органів чуття, що приводить до синтезу кількох відчуттів. Найяскравіше С. проявилася у ліриці раннього П. Тичини – поета, схильного до “кольорового слуху” та “слухового кольору”, здатного сприймати, […]...
- Тарас Шевченко – Подражаніє 11 псалму Мій боже милий, як то мало Святих людей на світі стало. Один на другого кують Кайдани в серці. А словами, Медоточивими устами Цілуються і часу ждуть, Чи швидко брата в домовині З гостей на цвинтар понесуть? А ти, о господи єдиний, Скуєш лукавії уста, Язик отой велеречивий, Мовлявший: “Ми не суєта! І возвеличимо на диво […]...
- Тарас Шевченко – Подражаніє ІІ псалму Подражаніє 11 псалму Мій боже милий, як то мало Святих людей на світі стало. Один на другого кують Кайдани в серці. А словами, Медоточивими устами Цілуються і часу ждуть, Чи швидко брата в домовині З гостей на цвинтар понесуть? А ти, о господи єдиний, Скуєш лукавії уста, Язик отой велеречивий, Мовлявший: “Ми не суєта! І […]...
- Коханний Моє кохання немов сон Таке яскраве і прекрасне Немов місяць, що світить вночі яскраво… Кохання, яке ніколи не погасне Тому що я тебе кохаю Ти повір! Кохаю. Ти знай! Та ніколи не забувай! Про те, що мені з тобою солодко. І кохаю я тебе! І думаю… Кожен день про тебе! Про моє сонечко! Про моє […]...
- Герасим’юк Василь – Ти співвітчизника скручуєш в ріг Ти співвітчизника скручуєш в ріг, Немов так навчили батьки. Твій тато маржину любив та беріг, Не йшов по траві навпрошки. Ти співвітчизника не врятував В біді. Не врятуєш в бою. Твій тато найменше ягня підбирав І ніс під колиску твою. Ягня оживало! для лагідних слів Твої отверзались уста. Ти як міг забути?! Ти б очі […]...
- Микола Вінграновський – Я дві пори в тобі люблю Я дві пори в тобі люблю. Одну, коли сама не знаєш, Чого ти ждеш, чого бажаєш – Уваги, ревнощів, жалю? В гірчичнім світлі днів осінніх, На літо старша, ти ідеш, Й тече твій погляд темно-синій, Як вітер в затінку небес. І час твій берег ще не миє, І твої губи ще уста… Дорога давня молодіє, […]...
- Олесь Гончар – Атака Скрегоче залізом округа, Смертю повітря фурчить. Я знаю той ступінь напруги, Коли вже ніщо не страшить. Святе божевілля атаки В тобі поглинає все. Через яри та байраки Незнавана сила несе. Немає ні рідних, ні любих, Нема ні жалю, ні тривог. Байдужим стаєш до згуби, Могутнім стаєш, як Бог. 1942...
- Твір на тему: Друзів створює щастя, нещастя випробовує їх Хочу піддати сумніву першу частину твердження, адже часто друзями стають якраз тоді, коли допомагають одне одному у скрутну годину. Проте, з іншого боку, дружба й справді виникає, коли людина щаслива, а отже, й відкрита для інших. Друзями стають надовго люди, рівні між собою за суспільним станом, освітою, поглядами, вихованням тощо. З’ясувати цю рівність можна й […]...
- Відбиття в історії Робінзона Крузо шляху людства до цивілізації Відбиття в історії Робінзона Крузо шляху людства до цивілізації Роман “Життя й незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо”, який побачив світ 1791 р., здобув його автору Д. Дефо славу. Основою для створення роману став реальний факт з біографії сучасника Дефо, матроса Олександра Селькірка, котрий провів на безлюдному острові чотири роки й чотири місяці. Герой роману […]...
- Катерина Бабкіна – дивися – стелеться перший лід Дивися – стелеться перший лід На наших з тобою вулицях зранку, І кров на смак ніби дикий глід, А на губі залишився слід Від поцілунку, маленька ранка; Дивись, як обтріпуються краї Кишень від рук в шкіряних рукавичках, Як забуваються всі твої Легковажні вчинки, шкідливі звички; Як тісно сплять на гілках птахи, Як сивим береться в […]...
- Володимир Сосюра – Мені ти приснилась давно Мені ти приснилась давно, Ввійшла ти у думи мої. Я море люблю, бо воно Нагадує очі твої. Розкрив я до сонця вікно Й дивлюсь крізь проміння рої… Я небо люблю, бо воно Нагадує очі твої. І радісні квіти весни, Коли у садах солов’ї, Люблю я фіалки – вони Нагадують очі твої....
- Олеся Крисько – І якби на усіх тих вокзалах І якби на усіх тих вокзалах, Де ти зупинятимешся, Готували би каву таку, Як мені до смаку – З молоком, А не так, як ти любиш – геть чорну, Ти би згадував те, Як щоранку мене Переконував, Що було б до снаги, Якби свої смаки Я змінила і стиль, Та, пробач, тебе зовсім не слухала… […]...
- Катя Гуйван – Якби мені на мить в Твої долоні Катя Гуйван – Якби мені на мить в Твої долоні Якби мені на мить в Твої долоні, На долю віку, чи на чтверть хвилини… Не знати і не відати провини За те, щоб цілувати Твої скроні… … Аби на волі у Твоїм полоні… Серпнень 2013р...
- Наталя Кушнір – Живу Україною! Живу, вся в Україну рідну вбрана! В вінку й намисті з синьо-жовтих квітів! Йду полем милим – несказанно-гарним, Де колоски прекрасні, наче діти! Я те святе колосся обіймаю! Воно – мій хліб і Божий оберіг! Й моєму щастю, Земле, меж немає! Кладу усю себе до Твоїх ніг! Хочу, щоб Ти була одна-єдина, БО МАТИ – […]...
- Герасим’юк Василь – У захристії трійця стоїть У захристії трійця стоїть. Біля неї стану, Доки ти принесеш три свічі, Три свічі для Йордану. Запалю три свічі на Йордан, Ти обів’єш зіллям, І запахнуть черленим уста Під хрестом білим. Золотіють в ріці на Йордан Від свічок лиця. Розійдуться в ріці уста, Бо в руці – трійця....
- Ізборник Ізборник – архаїчна рукописна хрестоматія, що містила різні вислови, уривки із богословських творів тощо, поширювалася на землях Київської Русі. Найдавніша така пам’ятка – “Ізборник 1073”, переписаний для київського князя Святослава з болгарського оригіналу, складеного на початку X ст., має понад 380 статей, що належать 25 авторам (переважно візантійським духовним письменникам), зокрема Георгію Хіровоску, котрий написав […]...
- Боденчук Богдан – В цей зимовий вечір В цей зимовий вечір вона телефонує до мене. Говорить, що її все дістало, що їй погано, Чекає, коли прийде тепло і буде листя зелене. Люди холодні, як лютий, зникли під ранок. Сьогодні тільки сніг тихо говорить під її ногами, Серце зимове болить, як простуджене горло. Час витікає із кранів, не знаючи, що буде з нами. […]...
- Марта Тарнавська – “Чи й ти ішов крізь ніч?..” Чи й ти ішов крізь ніч? Вона така, як море, Що заливає все. Безмежжя. Самота. Стихає горда річ, бо маєстат покори Ключем нових пізнань замкнув твої уста. Вантаж своїх шукань несеш у ніч з собою І тугу, що росте, немов вечірня тінь. Простягнута рука не скаже: я з тобою, Ласкавий режисер не скаже: відпочинь. Без […]...
- Марта Тарнавська – “На столі робочому – Шекспір… “ На столі робочому – Шекспір: Тижнів два, як закінчив сонети. Ніч і тиша. Світло і папір. Ніч – найкращий приятель поетів. Утомився. Можна б і лягти. Та у ліжку дихати трудніше… Ще хотів би, може, зберегти Свіжу думку у новому вірші. Лиш здрімнутись. Треба трохи сну. Голову схилив. Зімкнув повіки. Серед любих книг своїх заснув […]...
- З приповістей соломонових скорочено – Народна творчість Про повагу до батьків і старших. Зберігай у пам’яті, мій сину, науку батька свого й не забувай нагадувань матері своєї! Заховай їх у серці назавжди. Коли йтимеш, вони будуть тебе супроводжувати; як ляжеш, стоятимуть на варті біля тебе, а коли прокинешся, розмовлятимуть з тобою. Бо наказ є смолоскипом, а наука – світлом. Про допомогу вбогим. […]...
Біографія андрій м'ястківський.