Семенко Михайль – Репліка

Related posts:

1. Семенко Михайль – Сніг у саду Місяці жду. Мені без нього лячно. Сніг забіліє в самотнім саду – Серце заб’єсь доброзичливо і вдячно. Пусто і тоскно ніччю в селі. Я тут чужий і настроєний ворожо. Дивлюсь з порога на далекий ліс І хочеться бути замість дуная сторожем. І хто повірить – що я народився тут! Скільки вдень на селі галасів. Який […]...
2. Семенко Михайль – дві піраміди Біля моря дві піраміди Ми в долину їдемо Де прозорий Сучан. – Глянь! Ніч. Плями чужі. Живої душі Не знайдеш, скільки серце не жде… Де ж Бліді верби й крейдяність хат? Морок зітхає. 30. IX. 1917. Владивосток...
3. Семенко Михайль – Моє піднесення Хутко-хутко в мене виростуть крила І покину я позичені вітрила Ах як це гарно і як чудово Я почуваю як росте сила як міцніє сила Мене усього сила вхопила і відродила Я народжуюсь на світ знову. Скоріш обминути скоріш усіх обігнати Щоб усе перечути і на світі усе перезнати Бо не чую вже тіла і […]...
4. Семенко Михайль – Пастель Блакитні бухти береги І смілість падаючих скель – Як простяглася навкруги Ця моря синього пастель. Хтось плями легко розкладав Рукою дивного стиліста І колір синій розсипав Пензель лубка – пуантиліста. 14. IV. 1915. Владивосток...
5. Семенко Михайль – Лелеки Мені дуже подобається У білій залі слухати Шопена. G-moll баладний настрій в мене І серце з серцем сміється грається А в антракті боязкі розмови. Теми вишукані і близькі-далекі. Але серце серце схопить напівслові І між люстр лунає дві душі-лелеки. 1. V. 1915. Владивосток...
6. Семенко Михайль – Зима Сніг спадає і скрізь так біло Ніби тіло Лебідки білосніжної Прозорий вітер з біловіт На цілий світ Скидає плями дивовижні. Усе іскриться все кружляє І ясно сяє Блакитним вихором в душі І сипле порох з неба зорями Морозами Шумлять крижані комиші. 2. XII. 1913. Київ...
7. Семенко Михайль – двоногий звір Облуплені стіни з червоними віконницями. Тротуар, похилений до канавки. Запнуті газом, красуні синіють спідницями Перед дверима галантерейної лавки. Ліхтарі освітлюють блискучі плями. Полинялість витріщила сполоханий зір. В глупу ніч, виринувши з ями, Почвалав двоногий звір....
8. Семенко Михайль – Я (“Я – жертва погасаючого світу… “) Я – жертва погасаючого світу. Я – поранений звір. Можливо, що прибув на аероліті І кинув довкола зневажливий зір. Дух мій В захопленні можливостей футурних, І в крові – безліч архаїчних атавіз. Я – в пестінні хмарок пурпурних, Я – скрізь. Я ховаю в собі всі горіння й інстинкти, Я – синтеза поетів і мрій. […]...
9. Семенко Михайль – Жалібну сукню У тінях смерку полохливих, Збираючись на концерт, В кімнатці синій мрій бурхливих У дзеркалі зобачив смерть. Злетів із серця посміх білий. Зайшов я необачно й рано. І голос твій – такий несмілий: Ах, я не вбрана. Коли прийду колись я вдруге І сміливо у двері стукну,- Ти зодягни, на фоні туги, Жалібну сукню....
10. Семенко Михайль – Тайфун Повіяло зашуміло з моря На Брата і Сестру* Понесло на долину хору Примари без рук. Шматками темряви закидало міжгір’я Чорними хрестами закрутило внизу Заскиглили душі від пекельного зневір’я А сонце – сонце було поблизу! Протиснулось на рятунок вимушений Стиха розтанули плями і зникли хрести І запитав Пан до решти видушений – Хто Ти? 29. IX. […]...
11. Семенко Михайль – Улиці Улиці залюднені, трамваї стрійні, З очей таємних шовкові нитки Снуються в душу, де плями мрійні, Де тепло гріють зустрічні думки. Лоскоче груди пропелер шумний, У серці свято, мов смілий скарб Злетів самотно-близький, безстумний, Розцвівсь довкола у безліч фарб. Не розімкну я прозорий ланцюг, Не одділю я фатальних думок – Бо так багато на сонці вранці […]...
12. Семенко Михайль – Куховарня Мені обридають рими Хочеться спостерігати рухи слів Щоб за ними тяглась моя думка Музика самособойне плелась Переганяю рух життя Люди мене не ображають Крізь пальці дивлюсь Здаються вони завше Як забагнеться. Мені обридли рими Цілком іншої музики Веселіш і безглуздіш було Багнесь також вимовляти щось Ніхто не чув Язик утворює вперше Помовчу трохи щоб знову […]...
13. Семенко Михайль – Геніальна поезійка Я сьогодні чергував удень І проминув лілові хмари Що після грому І замість того щоб привітать прекрасне В той мент море Я будував храми. У вікно я бачив золоті плями і срібні блиски Що впали в бухту Пастель олія акварель в моїй душі скипли А захід тухнув Дощ пройшов Якось несміливо зникли незадоволені хмари Танучим […]...
14. Семенко Михайль – Атлантіда Вабить мене в краї незнані далекі В царство ледяних шпилів і червоної міди Через плечі віків озирнулась до мене Ревекка Душу пестять образи Атлантіди Ваблять мене підземні печери гроти Оази пустель безлюдних Екваторіальний промінь злотний Мій дух остудить. 1914. Київ...
15. Семенко Михайль – Момент Кілька маленьких вражень Проводив на вокзал сестру Був м’якенький ранок Ми загострились на вітрі Чекали потягу години дві Лінощі Але згадувалось в голові. На Ромодані вогко й слизько Побіг купити газету й квитки Небо замутніло було таке облудне було так близько Гайдамаки на платформі З рушницями жупаносвитки В чудернацькій уніформі. В зустрічнім потязі зустрів давнього […]...
16. Семенко Михайль – Вона Вона мене оболесила, вона мене занадсонила – Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона навіки серце моє розореолила! Ах, невже, невже тут мені кінець і загин! 21. X. 1916. Владивосток __________________________________ Маються на увазі елегійні, ліричні мотиви українського поета О. Олеся (1878-1944) і російського поета С. Надсона (1862-1887)...
17. Семенко Михайль – Парикмахер Сьогодні вдень мені було так нудно, Ніби докупи зійшлись Олесь, Вороний і Чупринка. Почувалося дощово і по-осінньому облудно – В душі цілий день Парикмахер на гітарі бринькав. Іноді думав про неї й робив ескізи листа – Що не гадався їй надісланим бути. Згадав кілька французьких фраз забутих, Разів зо два поглянув на образ Христа. Наспівував […]...
18. Семенко Михайль – Серце рветься Лягає сум і серце б’ється, Згадаю як літа старі. Пусти – і зразу понесеться, Куди – не знаю, а мерщій В глибоке небо серце рветься, В широкий молиться простір. 10. XI. 1910. Київ...
19. Семенко Михайль – Протока Берінга Ні, не поїдемо ми з Вами в Америку, Бо будете падати там в істерику, Бо серце моє, найсвятішу муз’ику, – Нерозважному крику Я присвячую зараз. Може, хочете бачити Ви в особі моїй Кубелика? Ах, не можу бути ніким і нічим я, Окрім Семенка. А потім… Панно, я поет скетінг-рінга, Через протоку Берінга – Наш у […]...
20. Семенко Михайль – Вітер Вітер обскрібує спини гір. Вітер забиває віддих. Вітер нас, зблідлих, Оскелює – хижий звір. Вітер осклянив будинки. Вітер серце проймив. Вітер станув навшпиньки І нас забив. Вітре, замкнув мені дух ти! Обкрижанив ограду. Розсипав між нами зраду… Вітер окайданив бухту… 20. XII. 1916. Владивосток...
21. Семенко Михайль – “Мені щось тоскно серце тисне… “ Мені щось тоскно серце тисне Моєї мами колисанка Така стара і ніжна висне І буде виснуть до світанку І буде виснуть до світанку. І буде виснуть до світанку Співучим спогадом нависне Тиха і ніжна серце тисне Моєї мами колисанка Моєї мами колисанка. 21. VII. 1916. Владивосток...
22. Семенко Михайль – Біля мапи Які слова – болючі, зимні – Вона поховає мене зимностями. Відчування інтимні – Зогрій моє серце інтимностями. Далеко, далеко блакитне море… В душі – опрокльонені естампи. В тебе – душа загадана, В тебе серце – хоре. Не сиди біля мапи!.....
23. Семенко Михайль – Мрія Я буду великим скрипником І поїду в Японію Місяців два поживу на золотім прибережжі. А може буду вести Секунду оркестру симфонії І всі мої скрипницькі мрії – Прості подвійні ноти й арпеджі. Якби довелось мені бути скрипником Мандрівним І зазнати багато-багато гострих І барвистих пригод! В океанськім пароході Брати участь в квартеті елегійнім, Загубитися десь […]...
24. Семенко Михайль – Поет (“Я жду, коли надійде хвиля… “) Я жду, коли надійде хвиля І мою душу підхватить бурун. Я не люблю, коли поруч – мила, Я під моїми ногами – грунт. Моє серце прагне неіснуючих квітів. Моє серце квітне у болях шукань. Я не сам, я не сам на світі – Моя буря у фарбах світань. Я любуюсь безсюжетністю бурі, Сила – мій […]...
25. Семенко Михайль – Витиск Ах, розумієте – нудьга наринула – Що я не такий, як всі. Ночі опошлені доля кинула У парку з серцем наодинці. Я почував, як мати плакала У ночі блакитних зим. Тоді душа моя самотньо капала – Колу про смуток я розповім? Ах, розумієте – доля закинула Мене не в красний Рим. Нудьга, нудьга на серце […]...
26. Семенко Михайль – Обезженщенна пустеля Дивлюсь на гори із вікна На простір дикий ції пустки І пригадалася вона Забилось серце хутко-хутко Згадались тіні теплий присмерк І світло милої кімнати І серця бої серця тиски Умовностей невільні грати Не знаю може ждеш і досі І мнеш зів’ялі вже троянди Троянди уплітаєш в коси Троянди палиш в серця гарті І я в […]...
27. Семенко Михайль – “Образ снився мені… “ Образ снився мені Образ благанний У холодній труні В білім савані Не зводь у сні Зір свій звучий Дайте мені Кімвал брязкучий....
28. Семенко Михайль – Улиця Сьогодні знов піду на її вулицю Буду чекать і мріять колисанок Сьогодні ніч безкрила зорі туляться І такий бездумно-ласкавий світанок Сьогодні знов піду на її вулицю Зараз я вже стриманий і не такий безладний Багато думав я і зважував дрібниць Губозміцнивсь рішучий став і владний Лиш був би я поменше згадний І мав би серце […]...
29. Семенко Михайль – Атавіза Морок. Ніч. І блисне сонце, Зникне сну кошмар. Почуваю, що не сон це, Що в мені – пожар. Викличу я співи серця, Оживуть кущі. Ранок. Вранці сміле скерцо Скине обручі. Сиві прадіди забуті В грудях встануть враз. Встануть безвістю закуті, Вже в останній раз. Співи матері, почуті В колисковім сні – Всі слова перезабуті Забринять […]...
30. Семенко Михайль – Оксамитова злива Плинуть ручаї в душу мені Отруйно І забриніли на останній струні Струйно Змягчує гладить душу мені Оксамитова злива В грудях моїх на останній струні Припадає пестливо....
31. Семенко Михайль – Королі І Паганіні і Кореллі Схиліться до душі мені Бо почуття такі веселі Бо почуття такі сумні Мені їх в звуки вилить треба В акорди срібні перелить Щоб осягнуть високе небо Щоб ними землю запалить Я жду ідіть ідіть музики Сонат величних королі Візьміть душі моєї крики І понесіть їх од землі Де пробувають ваші тіні […]...
32. Семенко Михайль – Відблиски З самого ранку з дня капали сльози Переплакав день лише надвечір Заспокоївся кинув хникати і хлюпати погрози Хусткою втирає очі й походжає по скверу Трамвай веселий блискає в темних калюжах. Привітно дивляться на вулицю ілюзіонні фойе. Чому ж ти тужиш, Серце моє? 23. IV. 1917. Владивосток...
33. Семенко Михайль – Осінь Осінь похмура йде Хмари дощі тумани Осінь у серце веде Смуток нежданий Холод суне німий В душу вповзає мла Осінь серпанок густий Ти принесла Ради не дам собі В серці моїм мовчання Спогад ридає в журбі Давнє кохання. 24. VIII. 1913. Київ...
34. Михайль Семенко – Океан Я не знаю – є Що ще більш таємне Як це співуче слово – Океан. Скільки людей-героїв В твої простори впивалося – Скільки надій ламалося Крізь туман. Скільки народів твоїми водами – Крізь піну невірних хвиль – Змагалося з бурями й непогодами Проклинало могутній Штиль. Скільки губів безгучно зціпилось В бажанні непевних ран І проклинало […]...
35. Семенко Михайль – Етюд Вулиця мокра морок ліхтар Відблиски світла випадок кут Ковнір піднявши рухається цар Ходить ходою бризкає жмут Зрідка візник торохтить нудливо Зник знову тихо краплить Мариться ліжко знемога злива Серце мовчить Автомобіль в нім заснулий сідок Парасолька повія вітер проникує Зроблю ще крок Скрикує. 15. IX. 1914. Київ...
36. Семенко Михайль – Натхнення Я знов почув, як хвилі неспокійні Натхнення ніжного у серці прокотились, До струн пісень моїх покірно прихилились, І кобзи віщої почув я згуки ніжні. Могутні крила з піснею ростуть І сили неземні за хмари підіймають. Куди вони ще серце моє звуть, Поранене – ще знов навіщо рвуть, На шлях який мене передзначають? 17. XII. 1911. […]...
37. Семенко Михайль – Три шибки Три шибки у вікні – І як багато дива! Згорнута фільма в мені, Інтегральна перспектива. Мрія в строї гімна, Безецний фарс. О моя земле рідна – Мій далекий Марс!...
38. Семенко Михайль – Пожовклі зшитки Скільки, скільки пожовклих зшитків, Скільки пожовклих мрій! Дорогі, рівненькі рядочки – Серця мого відбитки, Юнацькі благословіння Неіснуючій Сестрі. З червоними краями, в цератових палітурках, Вони містять душі гострий розвиток. Ви, мої сторінки, серце моє – в замках… Перший і останній зшиток....
39. Семенко Михайль – Кондуктор Багнеться бути Кондуктором на товаровому потязі В похмуру ніч Темну ніч Осінню дощову Сидіти на тормозі У кожусі Зігнувшись і скупчившись Дивитись у прірву рухливу. Про дні що минули Що в серці зосталися Ясними плямами Про образи згадні Заснулі у грудях навіки Навіки Мріять Мріять Вдивляючись в сутінь. 3. X. 1916. Владивосток...
40. Семенко Михайль – Осіннє Хутко осінь хутко лист Мов сумно-жовтий серпантин Обсипле темну цю алею Де вперш бажанням зайнялись Як вперше він Прийшов за нею. Чому так пізно ти сама Може запитуєш у сонця Але тепла уже нема І слабне промінь сонця Я не забуду перший день Що душі наші непомітно Незримим ланцюгом з’єднав Тепер я владар всіх пісень […]...