Семенко Михайль – Запрошення (“Ви знаєте?..”)

Related posts:

1. Михайль Семенко – Запрошення (Ви знаєте?) Михайль СЕМЕНКО ЗАПРОШЕННЯ Ви знаєте? Прекрасний краєвид з гори Батиєвої. Ви, певне, не були там ніколи? Не гуляли по сніго-білому полю? Ми вас запрошуємо – наберіться бажання сміливого і приходьте до нас. У нас тут доволі весело. Звичайно, до нас не заходять автомобілі – Але почуваємо ми себе зовсім добре, справді. Ах, як тут гарно! […]...
2. Михайль Семенко – Запрошення (Я покажу вам безліч світів… ) Я покажу вам безліч світів – Оригінальних і капризних. Я покажу вам безліч шляхів – Хто хоче мого духа визвать? Ми проходимо до останнього пункту. Ми перемогли всі стихії й дощі. Я відчинив двері замкнуті – Хто хоче зі мною гулять вночі? Вірш “Запрошення” – це звернення до прийдешніх поколінь. Поет усім тим, хто хоче […]...
3. Семенко Михайль – Запрошення (“Я покажу вам безліч світів… “) Я покажу вам безліч світів – Оригінальних і капризних. Я покажу вам безліч шляхів – Хто хоче мого духа визвать? Ми проходимо до останнього пункту. Ми перемогли всі стихії й дощі. Я відчинив двері замкнуті – Хто хоче зі мною гулять вночі?...
4. Аналіз вірша “Запрошення” М. Семенко Вид лірики: громадянська, публіцистична. Жанр: ліричний вірш-посланни. Тема: Ліричний герой запрошує старших колег завітати на Батиєву гору Ідея: Заклик до старшого покоління інтелігентів, митців знайти спільну мову з новаторською молоддю Віршовий розмір: ямб Провідний мотив. У творі “Запрошення” автор закликає старше покоління інтелігенції знайти спільну мову з молодими митцями, запрошує всю небайдужу до творчості молодь […]...
5. Семенко Михайль – Я іду Я іду по шляху незнакомому, Перегортаю вічності сторінки. Бо і сам не відомий нікому я, Бо не чекаю й сам я на свідки. Я – нічий. Я – ніхто. Мене не знає історія. Мій девіз – несталість і несподіваність. Хочете? Я заримую зараз: істерія. Я остроїв поезію в стрій, Ні разу не надіваний....
6. Семенко Михайль – Протока Берінга Ні, не поїдемо ми з Вами в Америку, Бо будете падати там в істерику, Бо серце моє, найсвятішу муз’ику, – Нерозважному крику Я присвячую зараз. Може, хочете бачити Ви в особі моїй Кубелика? Ах, не можу бути ніким і нічим я, Окрім Семенка. А потім… Панно, я поет скетінг-рінга, Через протоку Берінга – Наш у […]...
7. Семенко Михайль – до побачення Черв’як зневір’я гризе і душить. Минули дні коли я вірив. Може цей демон мене задушить, Може мене розважать Сускегана чи Гвадалквівір. Ішов назустріч молодому життю. Прощайте, прощайте щирості дні. Коли захочу – востаннє заблищу І звук моїх поез ущухне в далині. Смуток. Не розважить ніхто. А день такий теплий, День так привітно всміхається. Вона сьогодні […]...
8. Семенко Михайль – Лелеки Мені дуже подобається У білій залі слухати Шопена. G-moll баладний настрій в мене І серце з серцем сміється грається А в антракті боязкі розмови. Теми вишукані і близькі-далекі. Але серце серце схопить напівслові І між люстр лунає дві душі-лелеки. 1. V. 1915. Владивосток...
9. Семенко Михайль – Міркування Коли з’єднаються всі самотні в пари І прибере реальні форми невідомість,- Прогнуться розплавлено асфальтові тротуари – І що ж буде, що буде натомість? Виростуть незримі, затріпотять металеві крила, Розум заперечить, Онаглить покрик – ну вибачайте, ні – І що ж буде, коли в крамниці не вистачить мила І бананові дерева вкриє сніг? Коли сміх захолоне […]...
10. Семенко Михайль – На Росінанте Я не люблю тиші й суму, Коли плину andante. Я люблю, коли мчить, повна глуму, Моя Росінанте. Не спинить, не спинить ніхто Наш біг експресний. Ми обганяєм і кпим авто – Зими, весни. Залесливо-мерзотно лізе на нас,- Станем в бій, одкаснись від неї – Хай сяє незмінено Ясна дульцінея....
11. Семенко Михайль – Патагонія Я не умру від смерти – Я умру від життя. Умиратиму – життя буде мерти, Не маятиме стяг. Я молодим, молодим умру – Бо чи стану коли старим? Залиш, залиш траурну гру. Розсип похоронні рими. Я умру, умру в Патагонії дикій, Бо належу огню й землі. Рідні мої, я не чутиму ваших криків, Я – […]...
12. Семенко Михайль – Притиснутий Ще нижче поклонись! Ще кланяйсь, кланяйсь! Вони здобутки всі зараз тобі дали – І Ігор, і Бальмонт, і Білий, і Чурляніс – Всі хором і ретельно так гули: Семенко – кланяйсь, кланяйсь! – Ні, не схилюсь, Смерть буде перемогою моєю, Коли я буду сам, А коли ні… 4. I. 1914. Київ...
13. Семенко Михайль – Трамп В моїй душі стільки болів і ран роз’ятрених, Як на Хрещатику електричних ламп. І навіщо для мене стільки вигуків отеатрених, Коли для вас до кінця і завжди я – трамп! І навіщо ваші погляди, і презирство, і рецензії, Коли я очікую на барабан з ваших шкір! Ах, ви ж спостерегли вже, Що я не потребую […]...
14. Семенко Михайль – Хлопчик Молодий я і багато взяв, Світ і життя збагнув зарано. Душа моя ще просить ласки, Я ще дитина – і коли дорослим став? Я прагну друга, як колись, Коли був наївним ідеалістом, І хочу, щоб мене хтось зрозумів. Я ще хлопчик, і моя мрія – панна. Я непрактичний, І мене лякає женщина. Я – несталий, […]...
15. Семенко Михайль – Альбатроси Чи бачив хто, як сліпнуть думи І серце розпадається, надвоє розколене? І коли вирисується воно зі стуми – Це ж жах, коли побачить, що воно – оголене. Чи чув хто, як мріють роси Про життя вічне, ранком, як червоніє схід? Над гатором безшумлять крилаті альбатроси І над душею – привиди страхіть. Заспокоює електрика – Так […]...
16. Семенко Михайль – Село без місяця Я не люблю села без місяця. Зимою ночі пусті й страшні. В кімнаті нудно. Я не знаходжу собі місця. Бачу якісь потвори уві сні. Почуваю, що ця запльована річ – Місяць глупий і обезпоезений – Зосередковує всі благання в безтямну ніч. І коли зрештою з’являється – Видається такий заспокоюючий і помпезний. Гарно – так приблизно […]...
17. Семенко Михайль – Мій спектр Мій спектр має зелену сіру жовту фарби Я проходив трьома вулицями Увечері знайду коли рух одумається Свої всі скарби. Годі скулиться і лежать зневірено – Треба вийти у шумний сад. Хто винен що мене тягне назад І все так вправно перевірено!...
18. Семенко Михайль – Ередіа Це було увечері, коли місто вібрує стумливо. Це було на тім тижні у середу. Вона стояла, дивилась у очі задумливо. Зграйна, як сонет Ередіа. Так, це тоді (було)....
19. Семенко Михайль – два тижні Два тижні як ми мовчимо Два тижні як ми чужі… Чи були ми коли так нестримно злими Скажи, скажи? 25. X. 1916...
20. Семенко Михайль – Чекання Пройшло 5 веселих трамваїв. Вас нема. Ах, як зимно на розі чекати в маї, Коли в серці пустка німа. Вийшла панна – на Вас не схожа цілком, В атмосфері конвалій. І довго-довго я стежив зором За блискучим каблучком, І мене мрії заколихали....
21. Семенко Михайль – Розстання Люблю, коли ми ображені І розходимось, як чужі, – Розходимось недоказані, З тривогою в душі. Розходимось і знову стрінемось – Це ж міф, що ми чужі! Ми обоє – подумай – де ми дінемось, Скажи! 3. IV. 1917. Владивосток...
22. Семенко Михайль – Гріхопадіння Я не хочу своєї уваги скупчувати Нудним шаблоном розважань. Вам не побачити моєї уступчивості Під сміхом зблідлим ображань. І коли людину остаточно вимучите – Я займусь філософією натхнення. Кому, кому ви кров із серця виточите За ілюзорну ганьбу гріхопадення?...
23. Семенко Михайль – Я (“Як гарно почувати, що я – сильний… “) Як гарно почувати, що я – сильний І що мені належить світ. Як гарно бачити, що мій шлях – вільний І що всі біографії – шаржний звіт. І хто зважиться піти зі мною поруч? І хто розсміється над безглуздям хмар? Як весело, коли я опускаю штору, Як весело, коли зі мною гуляє бульвар. Як вільно […]...
24. Семенко Михайль – Обожеволені коси Вона зворушена, осинєплямлена – Зі схвильованим носом. Скільки тонів і рисок, як душа обламлена І обожеволені коси. Скільки блисків у погляді мій зір подибле, Коли ніж до пульсу діткнеться. Час рану загоїть, час з очей блиски зсипле – Звичайний профіль зостанеться. 27. VI. 1917. Владивосток...
25. Семенко Михайль – Понад берегом Липне грязюка до ніг над Сучаном Після дощу. Кинув у воду капусти качан, Кричу. Скінчивсь, – і другого не буде, – Мій bloc-notes. Гей, коли ж уже прибуде Пароход? 16. X. 1917. Сучан...
26. Семенко Михайль – Поет (“Я жду, коли надійде хвиля… “) Я жду, коли надійде хвиля І мою душу підхватить бурун. Я не люблю, коли поруч – мила, Я під моїми ногами – грунт. Моє серце прагне неіснуючих квітів. Моє серце квітне у болях шукань. Я не сам, я не сам на світі – Моя буря у фарбах світань. Я любуюсь безсюжетністю бурі, Сила – мій […]...
27. Семенко Михайль – Завтра Годі. Ви бачили жовтий плакат? Все пережите лишається насподі, Запалюється Завтра без жалів і страт. Всім, хто покається, чи можна вибачити? Лише той живе, хто любить рух. Силу неможливо вивчити. Матерія – то є дух. Прекрасний безумець – хто летить по рельсах За експресом прудко, мов сталевий птах – І не визнає влади туги і […]...
28. Семенко Михайль – Я умру Я умру. Але вмерти не можуть Мої мрії-думки. В них минуле сторожить Білосніжні замки. Не жалій. Не сумуй… Літнім ранком Сонце душу пригорне мою. Обернуся я в краплю прозорим світанком І забудеш про мрію свою. Щастя – казка, щастя – кохання… Не жалій. Не сумуй… Моє тіло зникне, – Але праною влину я в тебе […]...
29. Семенко Михайль – Міський сад Буду ходити у міський сад. Там кабаре і фарс. Люблю, коли в душу просковзує гад – Тоді так багато фраз. Ха. Збоку червона карусель Серед общипаних запльованих кущиків. Хрипить катеринка, скільки п’яних трелів Ніби зграя веселих маленьких цуциків. На веранді струнних квартет. Я – поет. 23. IV. 1917. Владивосток...
30. Семенко Михайль – Запитання (“Чи чуєш ти мене… “) Чи чуєш ти мене Обагнена Ти зникла не оглянулась… Чи бачиш ти мене Я твій Ховаюсь в туманах Чи скотиться з війниці Сльоза Коли за горою зникну? 2. XI. 1916. Владивосток __________________________________ Обагнена – неологізм автора від улюбленого його слова “багнути”....
31. Семенко Михайль – Рухи слів Мій товариш забіг – Я сам. Яке сумне моє гавкання. Шкода себе. Чорніє, плямиться земля – Сніг тане. При місяці мерехтить щось, В душу залазить, каплеться. 7 вздовж і 3 вшир шибок – У вікні моїм. Але я ще не бачив його, Були ночі сині. Увечері, як лампа світиться – Сиджу за столом. Перебігають, переставляються, […]...
32. Семенко Михайль – Жалібну сукню У тінях смерку полохливих, Збираючись на концерт, В кімнатці синій мрій бурхливих У дзеркалі зобачив смерть. Злетів із серця посміх білий. Зайшов я необачно й рано. І голос твій – такий несмілий: Ах, я не вбрана. Коли прийду колись я вдруге І сміливо у двері стукну,- Ти зодягни, на фоні туги, Жалібну сукню....
33. Семенко Михайль – Я (“Я – жертва погасаючого світу… “) Я – жертва погасаючого світу. Я – поранений звір. Можливо, що прибув на аероліті І кинув довкола зневажливий зір. Дух мій В захопленні можливостей футурних, І в крові – безліч архаїчних атавіз. Я – в пестінні хмарок пурпурних, Я – скрізь. Я ховаю в собі всі горіння й інстинкти, Я – синтеза поетів і мрій. […]...
34. Семенко Михайль – Гора Жовтих Лілій Скажи – ти не забула гору Жовтих Лілій І до болю зелену полонину? Коли перебули найпоетичнішу з ідилій І клялись кохати до загину? Сонце, сонце, небо, бухти, бухточки, далі – Ми ж цілий світ у той мент осягнули! І квіти – великі, жовті, безумні – збирали, І все минуле, і все майбутнє – забули, забули. […]...
35. Семенко Михайль – К другу-стихотворцу Пане Вороний! Коли Ви перестанете Вже ходити у вибиваних штанях? Це дивно, але невже Ви не почуваєте, Що літом просвіщаєтесь на санях? І нам (як Вам) осточортіли зорі-очі, Й очі вже давно пора кинути озорювать, Та й панночки до зор вже не такі охочі – Невже Ви відмовляєтесь палкі серця покорювать? Пане Вороний! Пора вже […]...
36. Семенко Михайль – Поезійка про себе Чому я веселий коли знаходжу слово Закоханий в павзи я люблю павз дивну мову Я захвату лірик поет буйних павз Між віршем і віршем Я мрійник фантаст ще більше ще більше Я страждання поет і радості після страджання Я муки поет і захвату після смертельної муки Я ніжний мов очі м’який як коханки Шовкові війниці […]...
37. Семенко Михайль – Ми Чую кроки. Важкі Чую кроки. Тяжкі Чую стони. Он там Чую стони. Не нам Ці зітхання. Любіть Своє, ви його створили Й воно належить вам Чи нам Спокутувати гріх? Це наш сміх. Чуєте наші кроки Кроки молодих ніг? Ми шукаємо собі місця Прудконогі олені І повинні знайти його Там, звідки стони, Де безкровна смерть – […]...
38. Семенко Михайль – Я сам Ви розумієте? – Я не можу спать. Ви знаєте? – Я ночі не сплю! Мій мозок – символічний автомат. Я пишу грамоту королю. Місто стихне погасаючим сном,- Я звертаюсь до незнаних – вас, Останній трамвай продзвенить за вікном, Тоді надходе передзначений час. І заколишеться тінь силуетом міцним, І забушують повстання в гарячій голові. Я даю […]...
39. Семенко Михайль – Місто (“Вдихаю я тонку отруту… “) Вдихаю я тонку отруту Садів гамірливо-бензинних. Люблю розпачливість забуту Незнайомої Зіни, Ажурний капелюх незнайомої Зіни. З шостого поверху дивлюсь на стіни – В надвечірній час, коли дими мережчаті. Люблю міста мініатюрні сонатини, Без свідків за орхідеями стежачи....
40. Семенко Михайль – 1. V. 914-го Сьогодні перше число мая Перше мая Веселий день молодої весни. Всі сквери й парки залюднені вдень А ввечері відчиняться сади. Я чую вибухи фейєрверків І звідкісь плинуть мідяні звуки. Але я сиджу дома Нікуди не піду сьогодні Сьогодні перше число мая Веселий день молодої весни Молодої весни. 1. V. 1914. Київ...