Василь Стус – У цьому полі, синьому, як льон

У цьому полі, синьому, як льон,
Де тільки ти і ні душі навколо,
Уздрів і скляк: блукало в тому полі
Сто тіней. В полі, синьому, як льон.
Судилося тобі самому бути,
Аби спізнати долі, як покути, А в цьому полі, синьому, як льон,
У цьому полі, синьому, як льон.
Сто чорних тіней довжаться, ростуть
І вже, як ліс соснової малечі,
Устріч рушають. Вдатися до втечі?
Стежину власну, ніби дріт, згорнуть?
Ні. Вистояти. Вистояти. Ні –
Стояти. Тільки тут. У цьому полі,
Що наче льон. I власної неволі
Спізнати тут, на рідній чужині.
У цьому полі, синьому, як льон,
Супроти тебе – сто тебе супроти
І кожен супротивник – у скорботі,
І кожен супротивник, заборон
Не знаючи, вергатиме прокльон,
Неначе камінь. Кожен той прокльон
Твоєю самотою обгорілий.
Здичавів дух і не впізнає тіла
У цьому полі, синьому, як льон.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір роздум чого не купиш за гроші.
Ви зараз читаєте: Василь Стус – У цьому полі, синьому, як льон
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.