Юрій-Осип Федькович – Нічліг

НІЧЛІГ
Звізди по небеснім граді-
І по одній, і в громаді-
Як то любо заснияли,
Де жовняри спочивали.
Но як збліднуть тихл зорі,
Світле сонце зійде горі,
Хто тогді нам, бідним, скаже,
Де котрий з нас нині ляже?
Де хто ляже, Божа воля:
Є де спати, много поля,
Є де голов приклонити…
А зірниці ймуть світити. іЗвізди по небеснім граді-
І по одній, і в громаді-
Як то любо заснияли,
Де жовняри спочивали.
Но як збліднуть тихі зорі,
Світле сонце зійде горі,
Хто тогді нам, бідним, скаже,
Де котрий з нас нині ляже?
Де хто ляже – Божа воля:
Є де спати, много поля,
Є де голов приклонити…
А зірниці ймуть світити.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір-роздум хижацька натура герасима калитки.
Ви зараз читаєте: Юрій-Осип Федькович – Нічліг
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.