Осип Маковей – Сон

Тихий сон по горах ходить,
За рученьку щастя водить.
І шумлять ліси вже тихше,
Сон малі квітки колише.
Спіть, мої дзвіночки сині,
Дикі рожі в полонині!
Не шуміть, ліси зелені,
Спати йдіть, вітри студені!

Най квіточки сплять здорові,
Най їм сняться сни чудові!
Аж на небі зазоріє,
Сонце їх, малих, зогріє:
І зогріє, поцілує, і світами повандрує.
Тихий сон по горах ходить.
За рученьку щастя водить.

1899


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Мій обов'язок перед природою.
Ви зараз читаєте: Осип Маковей – Сон
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.