Збірник

Related posts:

1. Палея Палея (грецьк. palaia diatheke – Старий Заповіт) – група пам’яток болгарської, києво-руської та давньоукраїнської літератур. П. історична (“Книга буття неба та землі”, болгарський переклад з грецької мови здійснений у першій половині XIII ст.) – скорочений виклад старозавітної історії до періоду царя давида. Існує також П. тлумачна (“Тлумачна палея яже на іудея”, написана, очевидно, у XIII […]...
2. Остап Вишня – Мисливські усмішки (збірник) ОСТАП ВИШНЯ МИСЛИВСЬКI УСМIШКИ ( Збірник) ВIДКРИТТЯ ОХОТИ Власне кажучи, щороку “Вiдкриття полювання” буває двiчi: першого серпня на птицю, а першого листопада на звiра, але якось уже – так утрадицiйнилося, що за урочисте, коли хочете, свято серед мисливцiв вважається перше вiдкриття, коли пiсля довгої перерви у вас у руках знову улюблена вами рушниця i ви […]...
3. Збірник афоризмів “Пчола” скорочено – Народна творчість (Златоструй //Древняя Русь X-ХIIІ веков.- М.: Молодая гвардия. 1990) Лагідне слово розрушить гнів. З одних вуст виходить і благословення і прокляття. Краще ногами спіткнутися, ніж язиком. Лютий кінь вуздою стримується, а раптовий гнів розумом стримується. Корінь навчання гіркий, а плід – солодкий. Небесного прагнеш, не звідавши земного. Ні птаха випущеного не можеш скоро спіймати, ні […]...
4. Апокрифи Апокрифи (грецьк. apdkryphos – таємне, заповідне) – велика група християнського епосу, пов’язана із сюжетами Св. Письма, Житіями Святих, версіями першопочатку світу тощо. Існували у рукописному вигляді. Зміст А. відбитий у “Палеї толковій” та “Палеї історичній”. Окрему групу складають А. есхатологічні, де мовиться про Страшний суд та потойбіччя (“Книга про тайни Єнохові”, “Ходіння Богородиці по муках” […]...
5. Києво-Печерський патерик Києво-Печерський патерик – пам’ятка києво-руської літератури XIII ст., збірник оповідань про ченців та заснування Києво-Печерської лаври. В основу К.-П. п. покладене листування владимирського єпископа Симона, який скаржився на звичаї Владимиро-Суздальського краю, поривався до Києва, та печерського ченця Полікарпа. Пам’ятка має кілька редакцій (Арсеніївська, Феодосіївська, дві Касіянівські), вперше опублікована 1661 у друкарні Києво-Печерської лаври. К.-П. п. […]...
6. Вояцька повість Вояцька повість – жанр середньовічної літератури, де мовиться про героїчні подвиги, батальні сцени, епізоди військового побуту, в основі яких реальні та легендарні історичні події. Поетичний стиль В. п. пов’язаний із фольклорною епічною традицією, з історичною, переважно агіографічною (книжною) прозою, тяжів до фактографічного опису, стереотипних стилістичних фігур, поширював патріотичні ідеї та вояцькі чесноти, втілені в центральному […]...
7. Літопис Літопис – пам’ятка історичної прози Київської Русі та козацької доби. Розповідь часто починалася словами “В літо… ” – с звідси назва жанру. Л. мали такі різновиди: щорічна хроніка та власне літописні оповідання, що мають відповідну літературну обробку. Л. – інтеграційний жанр, що поєднує в собі і легенду, і вояцьку повість, і житіє святого, і розмаїті […]...
8. Бестіарій Бестіарій (лат. bestiarius – звіриний) – літературні твори алегоричного характеру, поширювались у середньовічній Європі. Б. подібний до байки, де звірі-персонажі постають втіленням людських рис (вовк – жорстокості, осел – глупо-ти тощо). Найдавніший Б. – “Фізіолог” виник в Олександрії (ІІ-ІН ст.), він був відомий і в Київській Русі....
9. Латифа Латифа (араб. – букв.: жарт, дотеп) – у східних народів – дотепні фольклорні сюжети соціального спрямування. Яскравим прикладом Л. постає серія популярних оповідань про винахідливого та кмітливого Ходжу Насреддина або цикл оповідань про туркменського поета Кеміна тощо. У письмовій літературі Л. зафіксована у X ст. Відомі збірники Л., упорядковані Мухаммедом Алі у XIII ст. (“Намисто […]...
10. Патерик Патерик (грецьк. patenkon від pater – батько) – назва збірок оповідань і новел агіографічного змісту, в яких розповідалося про подвиги пустельників і ченців. П. укладали за територіальним принципом, об’єднуючи житія праведників тієї чи іншої країни або громади. Найвідомішими є Єрусалимський або Палестинський, Єгипетський, Скитський, Синайський, Римський П. У Київській Русі, починаючи з XI ст., популярними […]...
11. Куртуазна література Куртуазна література (фр. courtois – ввічливий, чемний) – світська, лицарська література європейського середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод рицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності. Одним із відомих представників К. л. вважається французький епік К. де Труа (друга половина XII ст.) – засновник “артурівського роману”, автор роману про Трістана (втрачений), а також […]...
12. Давня українська література Давня українська література – література українського народу XI-XVIII ст. Належить до особливого типу літератур, так званих християнізованих. Вона, постійно розвиваючись, змінювалася, виробляла свою жанрову систему, зумовлену характером тогочасного мислення як авторів, так і читачів, а також нерозривним зв’язком її з історією, релігією, філософією, великою залежністю стилю твору від жанру. Тільки д. у. л. властиві жанри: […]...
13. Хрестоматія Хрестоматія (грецьк. chrestоs – корисний і mаnthano – вивчаю) – навчальна книга, укладена із систематично підібраних матеріалів – художніх, публіцистичних, наукових творів або їх уривків. Різновидом X. є читанки. Класичні взірці таких X. – книги К. Ушинського “Рідне слово” і “дитячий світ”. до X. прилягають також антології, які впорядковуються з відмінною метою...
14. Антикварна книга Антикварна книга (лат. antiquus – давній) – у практиці книжкової торгівлі і книгоколекціонування – книга, видана від початку книгодрукування до 1850 включно. Помилково поняття А. к. ототожнюється з будь-якою букіністичною книгою. до А. к. належать також інкунабули. для кваліфікації і оцінки А. к. застосовується фахова експертиза....
15. Трактат Трактат (лат. tractatus, від tractare – розглядати, досліджувати) – науково-теоретична праця, в якій аналізується складна проблема, всебічно аргументується нова концепція автора, особливо в епоху класицизму і Просвітництва. За строгою послідовністю викладу думок, способом їх аргументації Т. є антиподом есе. Класичними зразками Т., які стосуються проблем мистецтва, в тому числі літератури, можуть бути “Аналіз краси” англійського […]...
16. Патристика Патристика (грецьк. pater – батько) – сукупність творів отців церкви – греко-римських філософів-богословів II-VIII ст. Визначальний зміст П. обгрунтування основ християнства та непримиренності до іновірців і єретиків. П. мала розгалужені жанри: богословський трактат екзегеза (тлумачення Біблії), проповідь, енкомій (похвальне слово), послання, житія, духовні гімни, сповіді. Чимало авторів були знаменитими ораторами і поетами (Григорій Назіянзін, Амбросій […]...
17. Букіністична книга Букіністична книга (фр. bouquiniste – торговець старими книгами) – стара книга, яка з погляду бібліофіла чи фахівця літератури має неперебутню цінність, перетворюється на предмет книжкової торгівлі. Б. к. називають також антикварну книгу, яка публікувалася до середини XIX ст. і збереглася у незначній кількості примірників, що називаються раритетами. Серед них особливе місце посідають інкунабули, палеотипи, а […]...
18. Циклічний епос Циклічний епос – група епічних творів, починаючи з давнини, об’єднана історичною добою, головними персонажами, місцем дії чи авторським задумом. Ц. е. притаманний ірландським сагам, казкам (“Тисяча і одна ніч”), поемам (“Роман про Лиса”), києво-руським билинам (про Іллю Муромця), календарно-обрядовій традиції, великим за обсягом прозовим творам (дилогіям, трилогіям тощо, наприклад, “Велика рідня”, “Хліб і сіль”, “Кров […]...
19. Енцикліка Енцикліка (лат. encyclicus – круговий, загальний) – спочатку – окружне послання єпископа, згодом – письмове звернення папи римського до всіх католиків та віруючих якоїсь однієї країни з релігійними, морально-етичними чи соціальними, політичними настановами. Пишеться, як правило, латиною і дістає назву від перших слів тексту. Сам термін може використовуватися в художній літературі у значенні окружного (обіжного) […]...
20. Афоризм Афоризм (грецьк. aphoridzo – визначення) – короткий влучний оригінальний вислів, узагальнена, глибока думка, виражена в лаконічній формі, подеколи несподівано парадоксальній (“Поспішай повільно” – Октавіан Август). А. завжди містить у собі більше значення, ніж мовлено, він ніколи не аргументує, але впливає на свідомість виразною неординарністю судження. Тому часто А. називають “крилатими словами”. Літературний А. як самостійний […]...
21. Житійна література Житійна література (житія, агіографія – грецьк. hagios – святий, grapho – пишу) – життєписи знаменитих єпископів, патріархів, монахів, світських осіб, канонізованих християнською церквою; літературний жанр, що відрізняється від просто біографії релігійною спрямованістю. Агіограф ставить за мету дати взірець подвижництва. Епоха розквіту цього жанру – у візантійській літературі УШ-ХІ ст. Саме у цей період він сформувався, […]...
22. Літургійна драма Літургійна драма (грецьк. leiturgia – служба, богослужіння) – середньовічна театральна вистава, інсценізація євангелійних сюжетів, входила до складу різдвяної або великодньої служби (літургії). Спочатку виконувалась у межах католицького храму. З початком XIII ст. у Л. д. брали участь і миряни, а також ваганти та жонглери, вистави невдовзі розігрувалися на майданах, перетворювалися на містерії. Найзначнішим твором було […]...
23. Біографія Семена Климовського Семен Климовський – козак Харківського полку, філософ, поет та автор відомої пісні “Їхав козак за Дунай” Точна дата народження Семена Климовського невідома, відомо лише те, що він народився на рубежі XVIII та XIX століть. Він є автором знаменитої пісні “Їхав козак за Дунай” . Також відомі ще декілька його творів, а саме “Про правду та […]...
24. Утопія Утопія (від грецьк. u – ні і topos – місце) – твір, в якому йдеться про вигадку, нездійсненну мрію. Назва походить від твору англійського мислителя Т. Мора “Золота книга, наскільки корисна, настільки і забавна, про найліпший устрій держави і про новий острів Утопію” (1516), де мовилося про химерний острів, на якому ніби існував справедливий лад. […]...
25. Бібліофіл Бібліофіл (грецьк. biblion – книга і phileo – люблю) – знавець і збирач рідкісних і цінних видань. Поняття “філобібл” (книголюб) відоме вже з давньогрецьких творів І-ІІІ ст. Сучасна версія – “Б.” – з’явилася наприкінці VII ст. Чіткого, універсального значення поняття “Б.” не має. Відомими Б. були Симеон Полоцький, Феофан Прокопович… Спеціально поліпшені видання, інколи з […]...
26. Цитата (ніж. Zitat, від лат. cito – наводжу, проголошую) – дослівний уривок з іншого твору, вислів, що наводиться письмово чи усно для підтвердження або заперечення певної думки з дотриманням усіх особливостей чужого висловлення та з посиланням на джерело. Цитовані слова на письмі беруться в лапки, пропуски з цитатах позначаються трьома крапками. Відтворюється Ц. здебільшого мовою, якою […]...
27. Ораторська проза Ораторська проза – живе мовлення, що зазнало художньої обробки. Відома давнім літературам Близького Сходу (“Повість про Ахікару”), Китаю (“Промови царств”), але найповніше розвинулася в давній Греції (V-IV ст. до н. е.) та Римі (І ст. до н:е.) завдяки Сократу, демосфену, Ціцерону, Апулею. О. п. пережила різні стильові віяння (азіанізм, аттикізм тощо). В добу середньовіччя вона […]...
28. Бестселер Бестселер (англ. bestseller, від best – кращий і sell – продавати) – книга, що видається великим тиражем, враховуючи читацький попит чи комерційні інтереси, часто зумовлені “модою”. Серед творів, що стали Б., – “Старий і море” Е. Хемінгуея, “Над прірвою в житі” дж. Селінджера та ін....
29. Космізм Космізм (грецьк. kosmos – всесвіт) – художнє відображення в літературі тем, мотивів, безпосередньо пов’язаних із уявленнями людини про космічну сферу. В українському фольклорі побутують твори про походження землі, неба і появу людини. Це вже помітно у києво-руських піснях, легендах і переказах. Пізніше, у XIX ст., в українській поезії космічна тематика втілилась у циклі “У космічному […]...
30. Повість Повість – епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття займає проміжне місце між романом та оповіданням. Крім обсягу, П. різниться від оповідання розгорнутішим сюжетом, більшою кількістю другорядних персонажів, повнішою та глибшою їх характеристикою, наявністю описів. Розмежування П. та роману менш виразне. Схожі вони […]...
31. Алітераційний вірш Алітераційний вірш – давньонімецький вірш, який ще називають “штабреймом”, вживаний в давньонімецькій, англосаксонській та давньоісландській поезії (VIII-XIII ст.), в якому кожен віршовий рядок мав чотири наголоси, розмежовувався цезурою на два піввірші з довільною кількістю складів між наголосами. Обов’язкова вимога А. в. полягала у повторенні переднаголошеного приголосного звука на початку першого та другого піввірша (наприклад, у […]...
32. Віршознавство Віршознавство – розділ літературознавства, частина поетики, наука про віршові нормативи літературних творів, покликана осмислювати внутрішню будову вірша, власне, його метрику, строфіку та фоніку. В Україні початки В. спостерігаються в граматиках та поетиках братських шкіл XVI-XVII ст. Особливого розвитку сягнуло В. у Києво-Могилянській академії (Феофан Прокопович, Митрофан довгалевський, Георгій Сломинський та ін.). У XIX ст. В. […]...
33. Книгодрукування та література РЕФЕРАТ “Книгодрукування та література” Основою освіти була книга. Книга в Україні була дуже шанована. Подарувати книгу храмові вважалося справою честі. За умов чужоземного поневолення, коли український народ був позбавлений власної державності, одним із найважливіших факторів розбудови національної свідомості стала рукописна книга. Центром освіти і книг описання в ХIV-XVII ст. були монастирі, зокрема Києво-Печерський, Учнівський, Зимненський. […]...
34. Словник Словник – книга, яка містить систематизований опис слів. Кожний С. складається з упорядкованого реєстру слів-заголовків, що супроводжуються словниковими статтями. Наявність таких статей, їх зміст залежать від типу С. Розрізняють енциклопедичні та лінгвістичні С. У перших – пояснюються поняття, які окреслюються, позначаються словами, наприклад, “Енциклопедія Українознавства” (1955-84) за редакцією В. Кубійовича. Власне слова виступають об’єктом лінгвістичних […]...
35. Ваганти Ваганти (лат. vagantes – мандрівники) – мандрівні ченці, школярі, студенти Західної Європи ХІІ-ХШ ст. – автори вільнодумної, почасти баламутної, життєлюбної, далекої від аскетичних ідеалів ортодоксальної церкви, подеколи гостро сатиричної лірики. Тісно пов’язані з традиціями вченої латинської поезії каролінзького Відродження, вони сміливіше стали на шлях світської літератури, зважилися навіть пародіювати канонічні тексти та католицькі ритуали (“Євангеліє […]...
36. Легенда Легенда (лат. legenda – те, що належить прочитати) – 1. Найпоширеніший жанр європейського середньовічного письменства (починаючи з VI ст.), що сформувався у католицькій писемності переважно як житіє святого, написане в день його пам’яті, або як збірник повчальних оповідань про життя святих мучеників, ісповідників, святителів, преподобних, пустинників, стовпників, який називали “Патериком”. У західноєвропейських країнах особливу популярність […]...
37. Гайдуцькі пісні Гайдуцькі пісні – фольклорний пісенний епос переважно балканських народів – сербів, хорватів, болгар, албанців, а також румунів і молдован. Назва пішла від слова “гайдук” – вояк-піхотинець (угорською мовою), учасник збройної боротьби південнослов’янських народів проти турецьких загарбників у XV-XIX ст., народний захисник, визволитель. Г. п. оспівують героїчні подвиги ватажка та його загону, Невеликі за обсягом, героїко-епічні […]...
38. Мусадас Мусадас (араб., букв.: шестірний) – у класичній поезії народів Близького та Середнього Сходу і Середньої Азії – вірш філософського змісту, строфічна форма якого складається із шести рядків за схемою римування: аааааа бббббба. Кількість строф буває від чотирьох до десяти. Приклад М. – вірш азербайджанського поета XVIII ст. Відаді Молла, перекладений Б. Мельничуком: Не думай про […]...
39. Ауто, або Ауту Ауто, або Ауту (іспан. та португ. auto) – одноактна драматична вистава релігійно-алегоричного змісту, поширена в Іспанії та Португалії у другій половині XIII і відома до XVIII ст. Спочатку виконувалася трьома-чотирма аматорами. У XVI-XVII ст. набула видовищних ознак, близьких до містерії. до цього жанру зверталися Лопе де Вега, Тірсо де Моліна, особливо П. Кальдерон де ла […]...
40. Біографія Валерія Шевчука Валерій Шевчук народився 20 серпня 1939 року в м. Житомирі. Прозаїк, драматург, літературознавець, історик. Автор збірок оповідань: “Серед тижня” (1967), “Вечір святої осені” (1969), “Долина джерел” (1981), “Панна квітів”(казки для дітей, 1990), “У череві апокаліптичного звіра” (1995); збірок повістей: “Набережна, 12. Середохрестя” (1968), “Крик півня на світанку” (1979), “Маленьке вечірнє інтермеццо” (1984), “Камінна луна” (1987), […]...