Патристика

Related posts:

1. Життєпис Івана Пільгука Іван Пільгук Іван Іванович Пільгук народився 20 грудня 1899 року в селі Решетилівці на Полтавщині в селянській родині. Освіту здобув у початковій та вищепочатковій школах, у 1917 році закінчив педагогічні курси в Полтаві. Брав активну участь у громадянській війні, в партизанському загоні боровся з німецькими окупантами та з денікінцями. Згодом – учителював, співробітничав у газетах, […]...
2. Пільгук Іван – Біографія Іван Іванович Пільгу́к (20 грудня 1899, село Решетилівка на Полтавщині – 18 липня 1984) – український письменник, педагог та літературознавець. Іван Іванович Пільгук народився 20 грудня 1899 року в селі Решетилівці на Полтавщині в селянській родині. Освіту здобув у початковій та вищепочатковій школах, 1917 року закінчив педагогічні курси в Полтаві. Брав активну участь у громадянській […]...
3. Іван Пільгук – Біографія Іван Іванович Пільгук (20 грудня 1899, село Решетилівка на Полтавщині – 18 липня 1984) – український письменник, педагог та літературознавець, доктор філологічних наук, професор. Іван Іванович Пільгук народився 20 грудня 1899 року в селі Решетилівці на Полтавщині в селянській родині. Освіту здобув у початковій та вищепочатковій школах, у 1917 році закінчив педагогічні курси в Полтаві. […]...
4. Анекдот Анекдот (грецьк. ane’kdotos – невиданий) – коротка усна оповідь гумористичного чи сатиричного гатунку з дотепним фіналом. Вперше цей термін вжив Прокопій Кесарійський (“Таємна історія”, VI ст.). Свого часу до анекдоту відносили фібліо та фацеції і польські фрашки. А. схильний розгортатися в новелу (дж. Боккаччо, А. Чехов, Остап Вишня та ін.). Сюжети А. постійно використовував у […]...
5. Симетрія Симетрія (грецьк. symmetria – гармонія, розмірність) – розміщення частини художнього твору за принципом віддзеркалення. Прикладом С. може бути олександрійський вірш – дванадцятискладник із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на шостому та дванадцятому складах. Симетричним вважається суміжне римування, кільце тощо. Вживається С і в складних композиційних формах, як стихолітія. Цікаві зразки С. спостерігаються і серед фігурних віршів, […]...
6. Паломницька література (Ходіння) Паломницька література (Ходіння) – своєрідні путівники, які містили найнеобхіднішу інформацію про “святі місця”, відомості про природні багатства. їх зміст формувався під впливом релігійних, апокрифічних легенд, доповнювався розповідями проповідників, монахів. П. л. розвивалася в українському письменстві як літературний жанр з XII по XVIII ст. Поява П. л. була зумовлена прагненням молодої церкви Київської Русі зміцнитися шляхом […]...
7. Короткий життєпис Григорія Лютого Григорій Лютий Лютий Григорій Іванович – український поет. Народився 7 лютого 1949 року в м. Гуляйполе, тепер Запорізької області. Закінчив 1973 року Запорізький педагогічний інститут. Учителював, працював у районній газеті. Автор збірок “Крилатий корінь” (1984), “Крона вічності” (1985), “Червона літера вогню” (1987), “Хліб любові” (1990)....
8. Твір на тему: Славетний філософ України Григорій Савич Сковорода – видатний український і європейський філософ, відомий діяч науки. Сковорода вчився в Києві, Відні, Офені. Філософ повернувся на батьківщину зі значним багажем знань. Сковорода добре знав німецьку, латинську, грецьку мови й читав в оригіналі твори давніх та сучасних наукових авторів. Але найбільше Григорій Савич цінував Святе письмо, яке завжди перечитував. Сковорода був […]...
9. Еллінізм Еллінізм – культура, що постала в Малій Азії та Єгипті внаслідок македонських завоювань. Хронологічними межами Е. вважаються 330-23 до н. е. Цей період характерний впливом грецької культури та літератури на культури та літератури азійських народів і Єгипту, новоякісним духовним утворенням, що проявилося у мистецтві....
10. Епітафія Епітафія (грецьк. epitаphios, від ері – на, над і tаphos – могила)- надмогильний напис у віршах чи прозі, поширений в античну добу переважно у вигляді епіграми, пов’язаний з: культом мертвих. В Елладі такі написи мали дидактичну функцію, особливо на могилах загиблих героїв, де вони починалися словами: “Подорожній, спинись! Тут похований той, хто поліг за вітчизну… […]...
11. Національна специфіка літератури Національна специфіка літератури – органічна якість художньої літератури певного народу, відмінна від якостей інших літератур. Вона витворюється системою змістових і формально-стильових особливостей, притаманних творам письменників даної нації. Н. с. л. зумовлюється рядом чинників, насамперед ментальністю народу. Якщо народові, що став історично стійкою спільнотою, властива певна сукупність етнічно-психічних ознак, то вони обов’язково відіб’ються на духовному світі […]...
12. Відповідь на контрольне питання До теми “Література доби Відродження” Якою мовою користувалися літератори епохи Відродження? Протягом значної частини XV століття всюди панувала латинська мова. Отже, твори писалися в основному латиною, оскільки Відродження відновлювало саме античні культурні традиції. Приблизно наприкінці XV століття починають з’являтися твори національними мовами....
13. Змалювання типових рис українського національного характеру в романі “Тигролови” (1 варіант) До недавнього часу ми нічого не знали про творчість Івана Багряного, бо за правдиве змалювання жахів сталінських репресій твори письменника були заборонені, у нашій країні їх не друкували. Але зараз ми маємо можливість дізнатись, як було насправді. Про тяжку долю українців, про їхнє прагнення вистояти і зберегти свої національні святині розповідає нам роман Багряного “Тигролови”. […]...
14. Леонінський вірш, або Леонін Леонінський вірш, або Леонін (очевидно, за ім’ям латинського поета Лео, XII cm.) – гекзаметр чи пентаметр, де всупереч традиції античної поезії, яка не відала рими, певні піввірші зазнавали римування, зокрема у Вергілія та Овідія. Л. в. набув поширення у середьовічній латиномовній ліриці, вплинувши пізніше і на українську барокову лірику: “Вільність мають поетове” / “Щодо вимислів […]...
15. Адонічний вірш Адонічний вірш (лат. versus adonius ) – античний віршовий розмір, дактилічний усічений диметр, де поєднуються дактиль і хорей. Вживався як фінальний рядок, рефрен у сапфічній строфі: -∪ ∪/- ∪. Названий на честь фінікійського божества Адоніса. В українській поезії не вживається, але відомий з грецької, зокрема, за перекладом І. Франка з Юліана Єгиптянина: Вмер-бо Архілох! Тож […]...
16. Курйозні вірші Курйозні вірші (фр. сuriеuх – допитливий, цікавий) – неординарні за формою, вишукані поетичні твори, поширювані в українській поезії від барокової доби.(фігурні вірші, паліндроми тощо). Найпримітнішою постаттю у творенні К. в. був Іван Величковський – автор оригінальної рукописної збірки “Млеко, од вівці пастиру належне”, в якій він звернувся до різних форм К. в. З України К. […]...
17. Палея Палея (грецьк. palaia diatheke – Старий Заповіт) – група пам’яток болгарської, києво-руської та давньоукраїнської літератур. П. історична (“Книга буття неба та землі”, болгарський переклад з грецької мови здійснений у першій половині XIII ст.) – скорочений виклад старозавітної історії до періоду царя давида. Існує також П. тлумачна (“Тлумачна палея яже на іудея”, написана, очевидно, у XIII […]...
18. Олександрійський вірш Олександрійський вірш – римований 12-складник із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на 6-му і 12-му складах та чергуванням парних окситонних і парокситонних рим. Одна з форм вірша у французькій поезії, відомим прикладом якої є епічна поема “Роман про Олександра Македонського” (XII ст.), хоча перші зразки спостерігалися раніше, в XI ст. (“Мандри Карла Великого в Єрусалим та […]...
19. Чернігівські Атени Чернігівські Атени – культурний осередок другої половини XVII – середини XVIII ст., організований чернігівським архієпископом та поетом, представником літературного бароко Лазарем Барановичем. Гурток пов’язувався з Новгород-Сіверською друкарнею, заснованою 1674 і переведеною 1679 до Троїцького Іллінського монастиря в Чернігові. Складався з письменників – вихованців Києво-Могилянської академії (Лазар Баранович, Олексанр Бучинський, Іван Величковський, Іоаникій Галятовський, Стефан Яворський, […]...
20. Першодрук Першодрук – умовна назва книг, випущених у певній країні впродовж деякого часу після запровадження в ній книгодрукування. Винайшов його Й. Гуттенберг (1394 – близько 1399), сконструювавши пристрій для виливання літер, удосконаливши друкарський прес. Він видав ряд книг, серед яких: “донати” (посібники з латинської граматики Е. доната), календарі, Біблія та ін.. Засновником українського П. на базі […]...
21. Комунікація в мистецтві Комунікація в мистецтві (лат. соmmunісо – спілкуюсь, поєднуюсь) – своєрідний вияв суспільної природи мистецтва, твори якого виникають як результат співтворчості автора та реципієнта і виявляють свою естетичну вартість тільки в актах естетичного сприймання. У цьому сенсі письменник як автор твору спілкується з читачами – своїми сучасниками і нащадками, які, сприймаючи, інтерпретуючи по-своєму його твори, переосмислюють […]...
22. Відповідь на контрольне питання До теми “Поетична творчість Степана Руданського” На творчість яких українських письменників вплинули співомовки Степана Руданського? Співомовки С. Руданського мали значний вплив на творчість таких митців української літератури, як Іван Франко, Леся Українка, Володимир Самійленко. Сучасні гумористи й сатирики теж зазнали впливу співомовок Руданського. Кращі традиції успадкували Андрій Крижанівський та Павло Глазовий....
23. Твір на тему: Іншомовні словом (твір на лінгвістичну тему) Ми живемо в світі, який сформувався за багатовікову історію розвитку народів різних країн, культур, мов. Ми не можемо жити, не спілкуючись з іншими людьми. Кожний народ використовує те, що придумали інші. Якщо уважніше придивитись до слів, які ми вживаємо кожного дня, то виявиться, що багато з них прийшли до нас з інших мов, тобто мають […]...
24. Чи завжди сміливі мають щастя? (за романом Івана Багряного “Тигролови”) Чи завжди сміливі мають щастя? (за романом Івана Багряного “Тигролови”) “Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи”, – ось життєве кредо сильної людини. Таким постає перед нами зі сторінок вражаючого пригодницького роману “Тигролови” Григорій Многогрішний. Іван Багряний, автор цього твору, переконує читачів, що за будь-яких обставин людина повинна залишатися людиною, бо вона народжена для щастя й […]...
25. “Історія Русів” – розповідь про історичний розвиток України від давнини до другої половини XVIII століття З часів другої половини XVIII століття дійшов до нащадків рукопис “Історія Русів” невідомою автора. “Історія Русів” – це історична праця, одна з перших про нашу історію з давнини до 1769 року – саме ця дата востаннє згадується у творі. “Історія Русів” – не книга, яка користувалася особливою шаною серед історичної прози, бо справедливо описувала погляд […]...
26. Значення творчості Івана Кочерги в українській драматургії Значення творчості Івана Кочерги в українській драматургії I. Творча спадщина І. Кочерги. (І. Кочерга у своїй творчості спирався на досвід західноєвропейської класики, виробив власне естетичне кредо і став до лав борців за національне відродження.) II. П’єси І. Кочерги – золотий фонд української драматургії XX століття. 1. Актуальність творів драматурга. (Твори 1. Кочерги цікаві тим, що […]...
27. Олеся Крисько – По традиції – “Мокка” з вершками По традиції – “Мокка” з вершками. Сім хвилин. Я встигаю на потяг. Тихо серце вистукує гамми, Для натхнення ти вічний наркотик. У вагоні – поближче до вікон. Смс: “Напиши. Я зустріну”. Усміхнусь і у відповідь скину: “Я хвилин за п’ятнадцять приїду… “ По традиції – ти вже чекаєш. Час скорочує відстань між нами. Привезу тобі, […]...
28. Адам Міцкевич РЕФЕРАТ На тему : Адам Міцкевич Адам Міцкевич війшов в історію польської і світової літератури, як геніальний поет і великий мислитель. Майбутній поет народився 24 Грудня 1798 року на хуторі Заосьє, біля Новогрудка, в сім’ї адвоката. Рано вративши батька, Адам Міцкевич ще з дитинства привчався до самостійного життя. В 1815 році поступає в Вільно, де […]...
29. Етюд Етюд (фр. etude – вправи, вивчення) – в малярстві, графіці, скульптурі – твір, що має на меті глибше освоєння митцем зображуваної натури. В літературі – невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру (“Цвіт яблуні”, “Невідомий” М. Коцюбинського, “дорога” В. Стефаника, Три зозулі з поклоном” Гр. Тютюнника та ін.). Поряд з поняттям Е. вживаються його […]...
30. Сатира Сатира (лат. satira, від satura – суміш, усяка всячина) – особливий спосіб-художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому осміянні негативного. У вузькому розумінні С. – твір викривального характеру. С. спрямована проти соціально шкідливих явищ, які гальмують розвиток суспільства, на відміну від гумору, вона має гострий непримиренний характер. Часто об’єктом О є антиподи загальнолюдської моралі, […]...
31. Антирадянська література Антирадянська література – квазітермін, яким оперувало радянське літературознавство, характеризуючи наукові праці та художні твори, часто неперебутньої цінності, але несумісні з панівною тоді комуністичною ідеологією (твори “розстріляного відродження”, представників “празької школи”, “нью-йоркської групи”, дисидентів та ін.)....
32. Строфа Строфа (грецьк. strophe – поворот, зміна, коло) – фонічно викінчена віршова сполука, яка повторюється у поетичному творі, об’єднана здебільшого спільним римуванням, представлена інтонаційною та ритміко-синтаксичною цілісністю, відмежована від аналогічних сполук помітною паузою та іншими чинниками (закінчення римованого ряду, відносна змістова завершеність тощо). Проте безпідставно ототожнювати С. з будь-яким версифікаційним елементом, зокрема з римуванням, бодай тому, […]...
33. Пригодницький роман І. Багряного “Тигролови” і духовна перевага його позитивних героїв над виконавцями і стражами тоталітарного режиму “Нашого цвіту – по всьому світу”,- говорить народне прислів’я. Це про українців. Є їх і по Канадах, і по Австраліях, і по Кубанях та по Сибірах. У пошуках кращої долі їхали вони й на Далекий Схід, на край землі. А найчастіше потрапляли українці туди не по своїй волі. І все з однієї причини – великої […]...
34. Григорій Сковорода – Пізнай в собі людину Сковорода Григорій Пізнай в собі людину Пер. Μ. Кашуба; Пер. поезії В. Войтович. – Львів: Світ, 1995. – 528 с. Україна знову стала на шлях духовного відродження. Багато людей повертаються до Бога, читають Біблію. Читають. Та чи розуміють? Гадаємо, що у цьому їм допоможе “любитель священної Біблії” Григорій Сковорода, який заговорив у цій книзі зрозумілою […]...
35. Григорій Квітка-Основ’яненко – Біографія (СКОРОЧЕНО) Григорій Квітка-Основ’яненко При народженні: Квітка Григорій Федорович (1778-1843) Основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Народився 29 листопада 1778р. у селі Основа біля Харкова. Здобув домашню освіту. У 23 роки вступив до Курязького монастиря, але через чотири роки повернувся до світського життя. Був комісаром у народному ополченні, повітовим предводителем дворянства (1817-28), […]...
36. Зображення героїчної боротьби українського народу проти іноземної навали у козацьких літописах В історії української літератури XVII-XVIII століть визначне місце посідають літописи, головною темою яких було зображення визвольної війни 1648-1654 pp. під проводом Богдана Хмельницького проти польсько-шляхетських загарбників. Поширення цього жанру зумовлено тим, що він міг найпослідовніше і найповніше відбити знамениті події. Вершину українського літописання XVII-XVIII ст. складають твори Самовидця, Григорія Грабянки та Самійла Величка. Вони найтиповіше […]...
37. Співомовки Степана Руданського (за творами “Пан та Іван в дороз”, “Запорожці у короля”) I. Нова різновидність гумористичних творів. (С. Руданський усі свої твори, включаючи й віршовані переклади, називав “співомовками”. Цей термін закріпив за гуморесками І. Франки. Такої різновидності гумористично-сатиричних віршованих творів раніше в українській поезії не було.) II. Веселий гумор у співомовках С. Руданського. 1. Як пан сам себе покарав за хитрість. (У гуморесці “Пан та Іван в […]...
38. Орфічна література Орфічна література – твори еллінської літератури, приписувані легендарному Орфею – фракійському співцю, синові музи Каліопи та його послідовникам – орфікам. їхні поезії присвячувалися переважно образам теогонії, астрономії, міфам про діоніса, деметру, Орфея, писалися гекзаметром. Збереглися твори, що з’явилися уже в новому тисячолітті: поеми “Гімни Орфея до Мусея” (II-IV ст. н. е.), “Про камені” (IV-VI ст. […]...
39. Антистрофа Антистрофа (грецьк. antistrophe, від anti – проти і strophe – строфа) – в античній хоровій ліриці – парна строфа, що за своєю метричною структурою відповідала непарній; вони часто перемежовувалися або замикалися еподами – власне частиною хорової партії, наділеною відмінним ритмом. Таку тріаду ввів до грецької трагедії та лірики Стесіхор на межі VII-VI ст. до н. […]...
40. Євангеліє Євангеліє (грецьк. euangelion – добра звістка) – жанрове визначення перших чотирьох книг Нового Заповіту, який є продовженням Старого Заповіту, частиною Біблії. Тут викладені основи християнського віровчення, мовиться про життя, вчення і воскресіння Ісуса Христа, викладене у чотирьох версіях, авторами яких були Матвій, Марко, Лука та Іван. Ці тексти вважаються канонічними, визнані християнською церквою, на відміну […]...