Звеличення духовних цінностей у новелі О’Генрі “Останній листок”
О’ГЕНРІ
(1862-1910)
Справжнє ім’я – Уільям Сідней Портер. Американський прозаїк, автор понад 200 новел, гуморесок. Герої оповідань О’Генрі-прості люди, звичайні американці: клерки, ковбої, фермери. Вони не вирішують глобальні проблеми, а живуть буденним життям, в якому є і смішне, і сумне, підлість, і шляхетність.
Відомі збірки О’Генрі: “Чотири мільйони” (1906), “Серце Заходу” (1907), “Голос міста” (1909), “Дорогидолі” (1909).
О’Генрі створює реалістичні, романтичні новели. Крім того, він урізноманітнює новелу:
Першим перекладачем О’Генрі українською мовою був Остап Вишня, пізніше його перекладали О. Лавинська, М. Дмигренко.
Звеличення духовних цінностей у новелі О’Генрі “Останній листок”
О’Генрі – один з найпопулярніших американських новелістів початку XX століття. Він створив власний романтичний міф про “маленького американця”. Письменник у своїх коротких динамічних новелах
Сумна історія сповнена глибокого переживання за долю героїв. Вони мешкають у районі “дахів XVIII століття, голландських мансард і дешевої квартирної плати”. Проте жалюгідні життєві умови – лише тло, на якому найповніше розквітає краса душ.
Психологічно складним образом новели є старий Берман. Автор іронізує з його кумедної зовнішності (“борода Мойсея Мікеланджело… спускалась у нього з голови сатира… на тіло гнома”), з його постійних розмов про шедевр, який він коли-небудь залишить світові. До того ж Берман п’є, у нього характер сварливого старого, який знущається з будь-якої сентиментальності. Але саме він ціною власного життя підтримує дух Джонсі й рятує її від смерті. Цей старий невдаха і пияк постає взірцем тієї любові, яка без жодного слова кидається на допомогу іншим. Образ Бермана набуває справжньої духовної величі. Новела є взірцем майстерної композиції та вирізняється динамічним сюжетом. У ній автор використовує такий прийом, як несподівана кінцівка. У творі – дві сюжетні лінії: хвороба Джонсі та шедевр Бермана. Формально основною сюжетною лінією є хвороба Джонсі. Насправді – самовідданість Бермана. Обидві лінії набувають несподіваної розв’язки в кінці новели, коли Сью розкриває правду подрузі. Завдяки такому прийому О’генрі тримає читача в стані напруження до завершення новели. Але цей прийом виконує ще одну функцію – за його допомогою старий Берман в одну мить морально виростає в наших очах і перетворюється на символ самопожертви.
Твір роздум що робить людину великою.