Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Бідна рима
Бідна рима
Бідна рима – рима, в якій (на противагу багатій римі) майже відсутнє суголосся (“Глибоке небо сине-сине. / В тонкім мереживі гілля. / Хмарки неначе ластовиння / Чи перламутрова луска” – С. Бен), що, до речі, відрізняє її від неточної рими чи асонансу. Б. р. дуже часто обмежена лише однією граматичною категорією (зеленіють – даленіють), флексіями без уваги до коренів (багряний – глибокий), суфіксами (хмароньки – думоньки). до цієї категорії відносяться й зуживані, банальні рими (“Ти надо мною в темні ночі / Ніколи не стуляла очі… ” – Б. Грінченко). Б. р., широко практикована у масовій версифікації, спостерігається і в поезіях високої естетичної якості:
А якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі
(В. Симоненко).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Микола Руденко – Рима До рими байдуже мені – Ні, не вона хвилює вічно. Хвилює дух, що у вогні Живе могутньо, вулканічне. Він сам не відає, чому Прийшов сюди. де стогнуть люди, – Де у пекельному диму Його на хрест пошлють Іуди. Той пломінь щирий не шукай В брошурі чи газетній гранці – Знаходити його звикай У сонячнім протуберанці. […]...
- Окситонна рима Окситонна рима, (грецьк. oxytonos – слово з наголосом на останньому складі) – співзвуччя слів у вірші, в яких наголос падає на останній склад. Термін увів І. Качуровський, посилаючись на органічну властивість української мови замість вживаної у віршознавстві “чоловічої рими” (оскільки нерідко слова жіночого роду – вода, біда, орда і т. п. або середнього – чоло, […]...
- Нерівноскладова рима Нерівноскладова рима – випадок асиметричного римування, коли в одному з римованих слів міститься більше складів, ніж у суголосному з ним. Частіше в такій ситуації перебувають окситонні та парокситонні рими: Задощив, закрутив, закурився, І пішло дорогами в дощ, Пересохлі жовті уривки. Полохливе, послужливе клоччя (М. Иогансен). Трапляється римування слів з наголошеним останнім та передостаннім складами з […]...
- Багата рима Багата рима – рима, яка характеризується якомога більшою кількістю співзвуч у словах, що належать переважно до різних граматичних категорій: Козацький вітер вишмагає душу, І я у ніжність ледве добреду. Яким вогнем спокутувати мушу Хронічну українську доброту?! (Ліна Костенко). Багатство рими, що засвідчує її музичну якість, фіксується не лише наявністю виразно наголошених складів та опорних приголосних, […]...
- Парокситонна рима Парокситонна рима (грецьк. paroxytonos – слово з наголосом на передостанньому складі) – суголосся слів у вірші, в яких наголос падає на передостанній склад. Термін увів І – Качуровський на противагу поняттю “жіноча рима”, оскільки воно не відповідає специфіці української мови (так, безпідставно слова чоловічого роду відносилися до категорії “жіночих рим”: півень – дивень тощо). В […]...
- Різнонаголошена рима Різнонаголошена рима – асиметричне римування, коли врівноважуються співзвучні слова з різними наголосами – окситонні, парокситонні, дактилічні, – добре знане в українській пісні (асонанси, консонанси тощо), практиковане Т. Шевченком: “Розплелася густа коса // аж до пояса”. P. p. спостерігається в поезії раннього П. Тичини, котрий вдавався до прийому очуднення (одивнення): Десь клюють та й райські птиці […]...
- Гіпердактилічна рима Гіпердактилічна рима – співзвуччя слів, у яких наголошуєте м четвертий, п’ятий, навіть шостий склад від краю. Маю; властива європейській, зокрема українській поезії, крім певних експериментальних винятків, – М. Рильський ( вікно” із циклу “Вікна говорять”), М. Рудницький, М. Ба тощо. Характерна для російської лірики, живленої власними фольклорними джерелами, – “Пісня про купця Калашникова” М. Лермонтова, […]...
- Усічена рима Усічена рима – римування, при якому словам у кінці віршового рядка наче бракує певного звука: Я страх відкинув геть, байдужий став до болів. У грудях миготять зірниці потайні. Колись я в світі жив. Тепер, позбувшись волі, Я цілим світом став… І світ живе в мені (М. Руденко). У слові “волі”, що римується зі словом “болів”, […]...
- Рима Рима (грецьк. rhythmos – мірність, сумірність, узгодженість) – суголосся закінчень у суміжних та близько розташованих словах, які можуть бути на місці клаузул або перебувати в середині віршового рядка. Р. як звукове, а не графічне явище, охоплює ритмічний акцент і наступні за ним звуки (іржава – держава), навіть групи слів (складна P.: характерника – химерний кат), […]...
- Дактилічна рима Дактилічна рима – співголосся слів у вірші, в яких наголос падає на третій склад від краю, нагадуючи за побудовою стопу дактиля. І. Качуровський називає д. р. пропарокситонною), вважаючи її генетично позаукраїнською, хоча вітчизняні фольклорні джерела (фрагменти дум) спростовують такі припущення (“Плач невольників”: “Там багато війська понаджено: По два, по три укупу посковано, / По два […]...
- Борис Грінченко – Матері Ти наді мною в темні ночі Ніколи не стуляла очі, І сповивала, і кохала, Мене малого доглядала. Малому виглядала долю Й благала бога, щоб ніколи Не довелось мені на світі Із лихом, з горем вкупі жити; І все кохання, що палало У тебе в серці і не знало На кого вилитись, – вповні Ти віддала […]...
- Iнна Орлецька – І нащо тоді ці рими, сльози і грими?! І нащо тоді ці рими, сльози і грими?! Писати зболені вІрші під ватри спів… Коли твої руки іншій тепер мейнстрими, Коли всі думки про тебе не варті слів. І я розчиняюсь в тихих акордах Ліста… Чекаю, як злива вигоїть з мене сум. Ці ночі травневі… ця дощова конкіста, Де рими… сльози – моя амальгама сну....
- Рима – дійовий центр сім’ї Мазайлів П’єсу Миколи Куліша “Мина Мазайло” після першої ж постановки оцінили і глядачі, і критики. Її було рекомендовано до показу в усіх театрах України, адже образи і характери героїв трактувалися як живі й оригінальні типи і активно проектувалися на тогочасну українську дійсність. У п’єсі небагато дійових осіб, події розгортаються між Миною і Мокієм, і герої по-різному […]...
- Руданський Степан – Ой чому ти не літаєш Ой чому ти не літаєш, Орле сивокрилий? Ой чому ти не гуляєш, Хлопче чорнобривий? Ой рад би я політати – Туман налягає; Ой рад и я погуляти – Туга не пускає. Нема щастя ні за мною, Ні передо мною, Тілько туга за тугою, Журба за журбою! Ходжу, нуджу середо дня І посеред ночі, І ніколи […]...
- Іван Вовчок – Цієї ночі місяць був у повні Цієї ночі місяць був у повні, А я сидів на березі ріки. На теми всякі думав – на любовні, І кидав камені в зірки. Цієї ночі місяць був у повні, А я не спав – не спала мабуть й ти. Бо в голові думки гріховні. Хоч спалені давно у нас мости. Цієї ночі місяць був […]...
- Микола Вінграновський – Цієї ночі птах кричав Цієї ночі птах кричав У небо відлетіле. Цієї ночі сніг упав – На чорне впало біле. Цієї ночі уночі Ми тихо говорили… Різдвяні пахли калачі, Шибки в мороз горіли. З далеких берегів і лоз В цю снігопадь лапату Приніс від зайця дід Мороз І дещо нам у хату. Один лиш птах кричав-болів За морем, за […]...
- Онєгінська строфа Онєгінська строфа – строфічна форма, винайдена 0. Пушкіним для написання роману у віршах “Євгеній Онєгін” з використанням таких джерел, як сонет та октава. О. с. – чотирнадцятирядкова зі схемою римування: абабввггдеедєє. У всіх чотиривіршах чергуються окситонні рими з парокситонними, кожна строфа чотиривірша починається з парокситонної рими, останні два рядки охоплені суміжним окситонним римуванням. Поему 0. […]...
- Мустезад Мустезад – у класичній поезії народів Близького та Середнього Сходу і Середньої Азії – форма вірша, в якому довгі рядки (14 та більше складів) чергуються з короткими (6 складів). Кількість рядків у строфі буває від двох до десяти пар довгих та коротких. У М., що складається з двох пар рядків, у першій строфі рима перехресна, […]...
- Іван Андрусяк – так буває вічно і ніколи Так буває вічно і ніколи Сонний дим на землю опада Золотих хмарин ламкі околи Сонця кров солом’яно-руда Так перетинаються і терпнуть Ніби виливаються з юрби Голосів подаленілі верби Поцілунків темні голуби Так живуть як до життя прирослі Дні і ночі солоду і крил І роса для них пелюстки носить І осанну лебедить ковил І ніхто […]...
- Катерина Бабкіна – Спи. Я тебе стерегтиму Спи. Я тебе стерегтиму. Просто цієї ночі Щоб відпустити зиму Треба заснути конче. Сни твої наче з вати – Теплі й м’які на дотик. Щоби тебе впіймати, Треба забути хто ти. Висить в вікна квадраті Жовтого сну окраєць. Треба піти з кімнати, Щоби прийти у пам’ять. Спи. Я ніде не йтиму. Просто цієї ночі Треба […]...
- Вінграновський Микола – Червоний светр Червоний светр, білий сміх я обійняв за плечі. Лимонний вітер задмухав понаддніпровий вечір… Так це було спочатку: ніч і зойки сойки в плавнях… Темнавнй вітер, темні губи й темні трави травня. 1963...
- ..я відчуваю Твій біль ..я відчуваю Твій Біль..момент, коли Ти Раптом вирішуєш не Посміхатися..не слабо Тисне на нерви..коли Ти Залишаєшся наодинці зі Своїм смутком, я мрію бути Першою, хто обійме Тебе За плечі..хто врятує Твій, що перетворюється в Примару, вечір..а потім Разом теплий чай..я Запалю ці дебільні Свічки..звичайно..знову Рима, а я ненавиджу Вірші..кожен раз Придушую бажання їх З’явитися..з’явитися Неочікавано..незванно.. […]...
- Леся Українка – “Єсть у мене одна… “ Єсть у мене одна Розпачлива, сумна, Одинокая зірка ясная; Сеї ж ночі дарма Її кличу, – нема! Я стою у журбі самотная. І шукаю вгорі Я тієї зорі: “Ох, зійди, моя зірко лагідна!” Але зорі мені Шлють проміння сумні: “Не шукай її, дівчино бідна!”...
- Антонич Богдан-Ігор – Запрошення Вже спалюється день на вугіль ночі, Росою вечір трави з попелу полоще, І ляк, мов свердел, твоє серце точіть, І місяць тіні згублені полошить. Самітний друже, мов у ночі пояс, Ти в таємничість світу оповитий. В цей вечір весняний ходи зо мною В корчмі на місяці горілку пити. 1931...
- Семенко Михайль – Бажання (“Мені багнесь заплющити очі… “) Мені багнесь заплющити очі Щоб тихо і мовчки страждати Не мислить не бачить не чути Тільки страждати страждати Тільки страждати і думать про неї І думать про неї Про вії про тіні Про яснь її очей прищурених в пестощах очей У вечір пестливий і темний Коли завмирає природа У ночі безмісячні темні самотні осінні Замислені […]...
- Катерина Кочетова – десь в гаю, там де зоряні ночі Десь в гаю, там де зоряні ночі, Де не чути шелесту трав, Обійнявши міцніш прошепочеш, Як за мною весь час сумував. Я візьму твою руку в долоні, Подивлюсь в неозору даль. Я не знаю, що ночі холодні, Бо з тобою за радість й печаль. У мовчанні слів не відшукаєш, Тут немає ні рамок, ні меж, […]...
- Дмитро Загул – “Ти приходиш до мене щоночі… “ Ти приходиш до мене щоночі В ту хвилину, як міцно я сплю, Зазираєш в заплакані очі І шепочеш: не плач… я люблю!.. Я слова твої чую душою І крізь сон усміхаюсь тобі, Твої очі горять надо мною В невимовній, глибокій журбі. Ти жагуче мене обнімаєш, В тих обіймах я млію вві сні, Поцілунками душу виймаєш, […]...
- Семенко Михайль – Куховарня Мені обридають рими Хочеться спостерігати рухи слів Щоб за ними тяглась моя думка Музика самособойне плелась Переганяю рух життя Люди мене не ображають Крізь пальці дивлюсь Здаються вони завше Як забагнеться. Мені обридли рими Цілком іншої музики Веселіш і безглуздіш було Багнесь також вимовляти щось Ніхто не чув Язик утворює вперше Помовчу трохи щоб знову […]...
- За всіх скажу – Тичина Павло За всіх скажу, за всіх переболію, Я кожен час на звіт іду, на суд. Глибинами не втану, не змілію, Верхів’ями розкрилено росту. Ніколи так душа ще не мужала! Ніколи так ще дух не безумів! О дух ясний – без яду і без жала – Давно ти снив? – а вже сучасний дій Всього мене обняв, […]...
- Леся Українка – “Мрія далекая, мрія минулая… “ Мрія далекая, мрія минулая Стала сю ніч надо мною, Мов якась постать похила, Знебулая над дорогою труною. Мріє! та ж ми вже навік попрощалися, Гострим ножем розрізнились, В сні тільки часом на мить зустрічалися, Але і в сні не мирились. В нас не було ні розмови ворожої, Ні голосної образи, Та не було тії хвильки […]...
- Білий вірш Білий вірш – неримовані вірші з чіткою внутрішньою метричною структурою, де на місці рими лишається чиста клаузула. Найбільшого розвитку Б. в. досяг у драматургічних жанрах (В. Шекспір, дж. Мільтон, Й.-В. Гете, О. Пушкін, І. Кочерга та ін.), за класичний взірець яких можуть правити твори Лесі Українки (“У пущі”, “В катакомбах”, “Йоганна, жінка Хусова”, “Лісова пісня”, […]...
- Омограф Омограф (грецьк. homos – однаковий, grapho – пишу) – слова, що пишуться однаково, але вимовляються по-різному, мають відмінні наголоси та зміст (замок – замок, мука – мука, кулик – кулик тощо). О. часто зустрічається в літературних, зокрема поетичних текстах: На юність молодість лягла – Її обличчя опівденне… Прийшла дорога дорога До нас – до тебе […]...
- Консонанс Консонанс (лат. consonans – приголосний звук) – неточна, неповна рима, основана на збігові лише приголосних звуків, при цьому наголошені голосні дисонують: І пізнаєш уперту математику Пароксизмів захвату і журб… Товаришу, Друже, Братику – У кожного є свій карб (М. Бажан)....
- Дмитро Білоус – Ти – філолог ТИ – ФІЛОЛОГ Чи знаєш ти, що ти – філолог, дитя кмітливе і шпарке? Сюди до рими слово полог. Ану скажи, що це таке? А в тебе вже очиці грають, ти кажеш: – Полог – те, що ним завішують чи покривають (шовковим, плисовим, лляним). То, певно, ти таки філолог, дитя цікаве і шпарке. Сюди до […]...
- Народне віршування Народне віршування – вживані у фольклорі різноманітні віршові форми, серед яких головними можна окреслити три типи: 1) Розмовний вірш – вживається в прислів’ях, приказках, віншуваннях, загадках, замовляннях і та ін.; характерний тим, що у ньому фрази без чіткої метричної організації пов’язані здебільшого суміжними римами (“З сином позмагайся, та й на печі зоставайся, а з зятем […]...
- Дме вітер із-за поля Дме вітер із-за поля, Тріпоче листячком тополя, Сумно біліє край дороги, Хатина, По шляху іде дівчина… У очах її сльозина, Щось терпіть її не сила, У тисках її душа, В неї спокою нема Прийшла, присіла біля тину, Тулилась, мов мала дитина! Дивилась у небо безкрає! Але там коханого не має! Сповідалась вона макам, Навіть пес […]...
- Тарас Шевченко – Русалка “Породила мене мати В високих палатах Та й понесла серед ночі У дніпрі скупати. Купаючи, розмовляла Зо мною, малою: “Пливи, пливи, моя доню, Дніпром за водою. Та випливи русалкою Завтра серед ночі, А я вийду гуляти з ним, А ти й залоскочеш. Залоскочи, моє серце: Нехай не сміється Надо мною, молодою, Нехай п’є-уп’ється Не моїми […]...
- Спенсерова строфа Спенсерова строфа – різновид нони; строфа, створена англійським поетом XVI ст. Е. Спенсером у поемі “Королева фей”. для неї властивий п’ятистопний ямб, але останній рядок – із шестистопним ямбом. Має римування за схемою: абаббвбвв. Застосовуються окситонні та парокситонні рими. Зразком С. с. вважається поема дж. Байрона “Мандри Чайльд-Гарольда”....
- Таня Сітрі – Я так боюся твоєї тиші Я так боюся твоєї тиші, Я так боюся німих віталень, І дощ зі снігом зовсі̀м невтішно Ведуть мене до порожніх спалень. Розм’якло небо, мов паперове, Стандартні теми, холодні руки – Я так боюся, що це надовго! Зникає світло… Стихають звуки… Весняні будні в брудну клітинку: Списались траси в задовгі строки, Та несуттєво – вірші без […]...
- Борис Грінченко – На чужині Пливуть по небу хмароньки В далекії краї, Летять із їми думоньки Щочаснії мої – Туди, де та криниченька Холодная дзюрчить, Над нею та зеленая Вербиченька шумить; Схилилася вербиченька, Мов дівчина смутна, Неначе задивляється В криниченьку вона. А там гаї зеленії, І луки у квітках, І пісня розливається По луках і гаях. Ой пісня та коханая, […]...
Журба байка.