Борис Грінченко – Зима
Зима навкруг… давно вже час
Весні веселій розцвітати,
А все мороз ще давить нас
І не пуска з сумної хати.
Зима навкруг… І де давно
Вже пахнути повинні квіти,
Там сніг лежить, як полотно,
І сонце ще й не дума гріти.
Зима навкруг… Якби не знав,
Що мусить же весна ще бути, –
Давно б знесилений упав,
Не перемігши горя й скрути.
1890
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Борис Грінченко – Весна прийшла! Весна прийшла! Гаї зазеленіли, І перший квіт, квіт весняний процвів, І одинцем самотнім на могилі Цар степовий, орел могутній, сів. І скрізь живе повіяло дихання, І скрізь життя устало молоде,- Се час квіток, і співів, і кохання, Як бог ясний, сіяючи, іде. Його навкруг усяке серце чує, І кожен квіт квіт другий поцілує, І кожен […]...
- Борис Грінченко – Приходить час Приходить час, приходить час,- Сказати кожен мусить з нас, Чи він народу вірний син, Чи тільки раб похилий він, Чи раб похилий, чи боєць – Хай кожен скаже навпростець! І де він стане: чи до тих, Що в путах сковані гидких, Народ і край свій продають Панам, що кров із його п’ють,- А чи до […]...
- Борис Грінченко – І світ почув Лежали скрізь замети сніговії, Давили все, загинуло життя, І не було, здавалося, надії На кращих днів квітущих вороття. Тоді весна крилом своїм махнула,- І полилось і світло, і тепло, І знов життя земля в собі почула, І все навкруг засяло й зацвіло. І степ старий,- і гордий, і багатий,- Убрався скрізь в ясно-зелені шати,- На […]...
- Борис Грінченко – Весна іде! Весна іде! В повітрі молодому Далекий крик мандрівних журавлів Вже розітнувсь: ключем вони додому У рідний край летять з чужих країв. Весна іде! Веснянки задзвеніли, Лунає спів по луках і гаях – Мов устають нові могутні сили В людських серцях, придавлених серцях. І в грудях знов солодкії бажання, І в грудях знов устали поривання, І […]...
- Борис Грінченко – Подивись! Подивись: весна устала, Сипле пишними квітками: Подивись: веселим птаством Ожили степи з лісами; Подивись: в безкраїм небі Сонце-велетень палає; Подивись: земнії груди Хлібороб плугами крає; Подивись: життя устало, Дні лишають золотії; Подивись – і встань до праці Повний сили і надії… 1885...
- Борис Грінченко – Її дихання чую Весна іде! Її дихання чую… Пташиний спів немов уже дзвенить… Дніпро лама покрівлю крижаную, І в берег б’є, і плеще, і кипить. Плещи, старий! І в море вільні хвилі Неси-жени, як і раніш носив,- Весна тобі нові приносить сили: Устань, розлийсь з високих берегів! Твій час іще! Ще не віднято змоги! Нехай шумлять, нехай ревуть […]...
- Борис Грінченко – Згинули морози Вона співа, що згинули морози, Що сонце вже засяло в небесах, Щоб висушить усі блискучі сльози, Що ще тремтять на травах і квітках. Воно зійшло і сльози розтопило, І в мене теж немає сліз гірких, Бо сонце й їх ласкаво обсушило, І перед їм у серці біль затих. І про одно я сонце ще благаю: […]...
- Борис Грінченко – доки? Минає час, минають люди; Ми всі ждемо того, що буде, І кажем всі: давно вже час, Щоб воля та прийшла й до нас, А все її нема, не йде,- А час не жде, а час не жде!.. А час не жде, а час летить, А серце змучене болить, Бо довгий гніт минулих днів Його украй […]...
- Борис Грінченко – Весняні сонети БОРИС ГРІНЧЕНКО ВЕСНЯНІ СОНЕТИ * * * Весна іде! В повітрі молодому Далекий крик мандрівних журавлів Вже розітнувсь: ключем вони додому У рідний край летять з чужих країв. Весна іде! Веснянки задзвеніли, Лунає спів по луках і гаях – Мов устають нові могутні сили В людських серцях, придавлених серцях. І в грудях знов солодкії бажання, […]...
- Христина Головко – Навшпиньки підкрадається зима Навшпиньки підкрадається зима І стукає в мої ворота Мої думки а їх – катма Сідають ввічливо – навпроти Ми п’ємо час із ситця тканий І перечитуєм листи – Моя душа порти гаваней Де втоптані твої сліди Нашіптує зима минуле Гортає пам’ять як альбом Вже давно стара й сутула Покрита спогадів рядном Мої слова вітри без […]...
- Борис Грінченко – Землякам ЗЕМЛЯКАМ, Що збираються раз на рік на Шевченкові роковини Співати гімн “Ще не вмерла Україна” Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерти! Не хваліться, що жива ще Наша воля й слава: Зрада їх давно стоптала, Продала, лукава! Ваші предки торгували Людськими правами, Їх продавши, породили Вас на світ […]...
- Борис Грінченко – В степу В степу рвачкий на волі вітер віє, По світу він гуляє, де схотів, І бачить: скрізь недоля горе сіє, І повен світ нещастів і жалів. О, вітре мій! Тобі нема припини, І можеш ти до бога долинуть,- Скажи, коли нам ждать тії хвилини, Що доля всім дасть широко дихнуть? Ти, може, чув?.. Терпіти вже несила, […]...
- Леся Українка – “Мамо, іде вже зима… “ “Мамо, іде вже зима, Снігом травицю вкриває, В гаю пташок вже нема… Мамо, чи кожна пташина В вирій на зиму літає?” – В неньки спитала дитина. “Ні, не кожна, – одказує мати, – Онде, бачиш, пташина сивенька Скаче швидко отам біля хати, – Ще зосталась пташина маленька”. “Чом же вона не втіка? Нащо морозу чека?” […]...
- Борис Грінченко – Вона співа Вона співа – і серця поривання У згуки ті вона перелива, Горять огнем безмірного кохання Її пісень пекучії слова. Вона співа – і очі молодії Ясніш од зор засяли із-під вій… О, скільки в їх незломної надії, О, скільки в їх на щастя любих мрій! Нехай співа, нехай ті співи ллються, Хай очі ті і […]...
- Іван Франко – “дивувалась зима… “ Дивувалась зима Чом се тають сніги, Чом леди присли всі На широкій ріці? Дивувалась зима: Чом так слабне вона, Де той легіт бересь, Що теплом пронима? Дивувалась зима: Як се скріпла земля Наливаєсь теплом, Оживає щодня? Дивувалась зима: Як посміли над сніг Проклюнутись квітки Запахущі, дрібні? І дунула на них Вітром з уст ледяних, І […]...
- Борис Грінченко – Сяють зорі Вже в далині високій сяють зорі, Густий туман над озером повис, І спить земля, і води сплять прозорі, І тихо спить густий зелений ліс. Десь на селі далеко пісня ллється, То голосніш, то затиха вона… Із стін душних на волю серце рветься Туди, де ніч панує запашна. О, я піду, бо не піти несила, Бо […]...
- Борис Грінченко – Я ніч не спав Я ніч не спав,- заснуть не мав я сили, І бачив я, як зорі весняні В досвітній час і мерхли, і біліли, І потім всі погасли в далині. І як туман хвилястими клубками І воду скрізь, і землю повивав, І світ увесь з землею й з небесами, Здавалося, в тумані потопав. Туман! Туман! На сході […]...
- Борис Грінченко – до праці Праця єдина з недолі нас вирве: Hумо до працi, брати! Годі лякатись! За діло святеє Сміло ми будему йти! Праця єдина нам шлях уторує, Довгий той шлях і важкий, Що аж до щастя і долі прямує: Нумо до праці мерщій! Праця не згине між людьми даремне: Сонце засвітить колись, Дякою нас тоді люди згадають – […]...
- Борис Грінченко – Нудьга Холодно, сумно; під хмарами сірими Небо сховалось усе; Вітер гуляє полями змокрілими, Негідь, тумани несе; Мокрий туман той прослався над селами І на деревах повис, Скрізь з краєвидами ти невеселими Тільки й зустрінешся – хоч не дивись! В полі немає тобі і пташиноньки, Ані комашки нема – Все поховала, усе до билиноньки Осінь похмура сама. […]...
- Борис Грінченко – Олеся БОРИС ГРІНЧЕНКО ОЛЕСЯ Це було давно. Це було тоді, як нашу землю шарпали турки й татари, а гетьмани українські ходили з козацтвом одбиватись од ворогів. Тоді на Волині було невеличке село. Воно заховалося в улоговині. Круг його були ліси. В селі жили прості люди-хлібороби. Якби не татари, то їм жити було б непогано. А то […]...
- Борис Грінченко – Панько БОРИС ГРІНЧЕНКО ПАНЬКО Панько останній ускочив у дерев’яний великий цебер до чотирьох товаришів і гукнув машиністу: – Пускай! Цебер почав спускатися в шахту спершу тихо, а далі все швидше й швидше. Він хитався на всі боки, і шахтарі повинні були часом відпихатися від стін, щоб не вдаритись об їх,- тоді б усі сторч головою могли […]...
- Олеся (скорочено) – Грінченко Борис Це було давно: тоді, як нашу землю шарпали турки й татари, а гетьмани українські ходили одбиватись од ворогів. Татари грабували, палили й руйнували села, вбивали людей, брали їх у полон і продавали туркам у тяжку неволю. У невеличкому селі на Волині жили прості люди-хлібороби. довелося зазнати лиха і цьому селу, але тільки один раз, бо […]...
- Борис Грінченко – Олеся (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Олеся ( СКОРОЧЕНО) Це було давно: тоді, як нашу землю шарпали турки й татари, а гетьмани українські ходили одбиватись од ворогів. Татари грабували, палили й руйнували села, вбивали людей, брали їх у полон і продавали туркам у тяжку неволю. У невеличкому селі на Волині жили прості люди-хлібороби. Довелося зазнати лиха і цьому селу, […]...
- Борис Грінченко – Украла (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Украла (СКОРОЧЕНО) Коли вчитель зайшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне. – Що тут у вас діється? Усі мовчали, стоячи навкруг одної парти. На тій парті сиділа Олександра. Це була дівчинка першого року навчання, дочка сільського писарчука-п’янички. Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл. Її біляве, […]...
- Украла (скорочено) – Грінченко Борис Коли вчитель зайшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне. – Що тут у вас діється? Усі мовчали, стоячи навкруг одної парти. На тій парті сиділа Олександра. Це була дівчинка першого року навчання, дочка сільського писарчука-п’янички. Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл. Її біляве, у веснянках обличчя було […]...
- Борис Грінченко – Украла БОРИС ГРІНЧЕНКО УКРАЛА Тільки вчитель увійшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне. Школярки та школярі юрмою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли. Гомін був неласкавий, сердитий. Зрозуміти поки нічого не можна було. Чуть тільки було, що на когось діти сердились, комусь докоряли. Зараз же дехто побачив учителя, і почулось […]...
- Вірші українських класиків про природу – дивувалась зима (Збірка) 1971 рік, видавництво “Веселка” Для дошкільного віку Автори: Українка Леся, Щоголів Яків, Франко Іван, Шевченко Тарас Леся Українка СПИТЬ ОЗЕРО… Спить озеро, спить ліс і очерет. Верба рипіла все: “Засни, засни… “ І снилися мені все білі сни: На сріблі сяли ясні самоцвіти, Стелилися незнані трави, квіти, Блискучі, білі… Тихі, ніжні зорі Спадали з неба […]...
- Борис Грінченко – Без хліба БОРИС ГРІНЧЕНКО БЕЗ ХЛIБА І Край села стояла хата поганенька, а в їй жив селянин із жінкою та з дитиною – хлопчик був. невеличкий, недавнечко народився. Вже третій рік був, як вони побралися, – з чужого села він її взяв,- а все ніяк не могли збитися на хазяйство. У їх тільки й було худоби, що […]...
- Борис Грінченко – 9 січня БОРИС ГРІНЧЕНКО БАТЬКО ТА ДОЧКА Мала Маруся зосталася дома сама. її батько пішов на роботу в шахту. Ні братів, ні сестер у неї не було; Мати її вмерла, тим вона завсігди зоставалася сама, як батько йшов на роботу. Вони прийшли сюди з села. Маруся залюбки згадує той час, як вона там із матір’ю жила. Тільки […]...
- Борис Грінченко – Каторжна БОРИС ГРІНЧЕНКО КАТОРЖНА Каторжна – так її всі звали. – Унеси дров у хату, чи чуєш, каторжна ти! – кричала мачуха. – Геть з-перед очей, каторжна! – визвірювався на неї батько, вертаючись п’яний з шинку і заточуючись по хаті. – За сцо ти мене стовхнула, католзна! – пищав дворічний мачушин хлопчик, б’ючи її кулаками. І […]...
- Борис Грінченко – Іди у гай! Іди у гай! Життя такої сили Не стрінеш ти ніде: іди у гай! Співці-пташки туди вже прилетіли,- Навчись у їх, навчися і кохай! Іди у гай! Там не самі вже квіти, І не самі пташки тепер снують, І не самі веселі й вільні діти З квіток рясні вінки собі плетуть – Ні, там тепер зливаються […]...
- Микола Хвильовий – За обрієм зима Посьолок на горі, а там – завод сизий. На серці пелюстки так тепло-тепло: мак. Вже одцвірінькав птах свої жагучі меси – За обрієм зима. За обрієм зима, а лебедині крила… Не видко на шляхах – жевріє листопад, Але і промінь-цвіт не намантачить рала – Захворів у степах. Добраніч! У вирій ми, гуси, простяглися. За вами […]...
- Борис Грінченко – Каторжна (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Каторжна (СКОРОЧЕНО) Її тільки й звали – каторжна. Мачуха примушувала виконувати всю хатню роботу, кричав п’яний батько, знущалися мачушині діти й хлопці та дівчата на вулиці. Мала Докія тільки мовчала, дивилася спідлоба вовчим поглядом. Ніколи не плакала й не просилася, як не били, чим ще більше (гнівала мачуху. Одного разу підгледіла мачуха, як […]...
- Каторжна (скорочено) – Грінченко Борис Її тільки й звали – каторжна. Мачуха примушувала виконувати всю хатню роботу, кричав п’яний батько, знущалися мачушині діти й хлопці та дівчата на вулиці. Мала докія тільки мовчала, дивилася спідлоба вовчим поглядом. Ніколи не плакала й не просилася, як не били, чим ще більше (гнівала мачуху. Одного разу підгледіла мачуха, як докія гралася з її […]...
- Борис Грінченко – На добраніч Добра ніч натомленим усім! Тихим сном спочинуть хай таким, Щоб забути втому і турботу! Хто свій піт щодня на праці лив, Хто не мав ясних за нею днів, – Хай вві сні забуде про роботу! Хто важке на плечах горе ніс, Хто із мук стомився та із сліз, – Щастя хай тому ясне присниться! Зійде […]...
- Борис Грінченко – Та де вона? Та де вона? Невже її й не мати? А вітер знов неначе повійнув: “Гей-гей, воли, не гайтеся орати!” – Далекий згук за вітром долинув. Це там орач оре велику ниву Серед твердих незайманих степів І заклика на працю неліниву – Я в тих словах одмову зрозумів. Так, се вона, відмова на питання! Зникають геть зневіра […]...
- Борис Грінченко – Вона! Вона! Вона! Вона! Я бачу – між кущами Рукав уже з сорочки забілів; Ще мить одна – тремтячими руками Я стан її дівочий обхопив. Ще мить одна – злилися ми устами… Вона прийшла, прийшла уже вона, Найкращий квіт між пишними квітками. Що нам дає багатая весна. Гей, нахили свої ти, вишне, віти! Нехай тепер ніхто, ніхто […]...
- Борис Грінченко – Бурлака Ой бурлака молоденький На чужу чужину Вийшов слави залучати, А ліг в домовину… Він з надіями святими Вийшов рано з дому, І прослалась довга стежка Йому, молодому. Ой прослалась довга стежка, Стежка непробита І колючими тернами Аж до краю вкрита. Він пройти її всю думав, З неї не звернути, А навіки в домовині Довелось заснути. […]...
- Борис Грінченко – Переляканий Певна річ, що я люблю Просто до загину Рідну мову та пісні, Матір-Україну. Певна річ, – бажав би я Рідної просвіти І народові в добрі, Не в убозтві жити. Певна річ оце усе! Тільки ось де лихо – Кажуть нам: не ворушись, А сиди лищ тихо! Як вкраїнську мову я Уживати буду? Тадже лиха я […]...
- Борис Грінченко – Матері Ти наді мною в темні ночі Ніколи не стуляла очі, І сповивала, і кохала, Мене малого доглядала. Малому виглядала долю Й благала бога, щоб ніколи Не довелось мені на світі Із лихом, з горем вкупі жити; І все кохання, що палало У тебе в серці і не знало На кого вилитись, – вповні Ти віддала […]...
Твір_роздум на тeму мій шлях у майбутньому.