Будяк та коноплиночка – Гребінка Євген
“Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш?” –
На Коноплиночку в степу Будяк тукав.
“да як рости мені? і сам здоров ти знаєш,
Що землю у мене з-під-корінця забрав”.
Бува і чоловік сьому колючці пара:
Людей товче та й жде, тдоб хто його кохав.
Я бачив сам таких і, може б, показав,
Та цур йому! розсерджу комісара!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Пшениця – Гребінка Євген Я бачив, як пшеницю мили: То щонайкращеє зерно У воду тільки плись, якраз пішло на дно, Полова ж, навісна, пливе собі по хвилі. Привів мене господь побачить і панів: Мов простий чоловік, там інший пан сидів, Другі, задравши ніс, розприндившись, ходили. І здумав зараз я, як тільки поглядів, Що бачив, як пшеницю мили....
- Дядько на дзвониці – Гребінка Євген Ізліз мій дядько на дзвоницю Та, знай, гука: “Оце кумедія яка! Всі люди на землі мов ті перепелиці: Здається більший з них не більше п’ятака.’ Гай, гай! .Як же вони дрібненькі! Так ось коли я їх як треба розібрав!” А мимо йдучи, хтось на дядька показав Та, далебі, мене спитав: “Що то таке, чи щур, […]...
- Горобці да вишня – Гребінка Євген Глянь, мянь, летять, да їх летить чимало, Куди оце летятьь з осели Гарвбці? Дивлюсь, у сад, побрались ївалодці. На Вишеньці їх сеть-то насідало, І бенкезараз підняли; Цвірінькають, джеркочуть, знай, на Вишні Із ранку самого до пізньої пори, Я простий чоловік, то й взяв собі на мислі, Що Вишеньці моїй предобре у саду, Що їй превесело, […]...
- Євген Гребінка – Вовк і огонь У лісі хтось розклав Огонь. Було то восени вже пізно; Великий холод був, вітри шуміли грізно, І била ожеледь, і сніг ішов, либонь; Так, мабуть, чоловік біля багаття грівся, Та ідучи й покинув так його. Аж ось, не знаю я того, Як сірий Вовк тут опинився. Обмерз, забовтався, мабуть, три дні не їв, Дрижить, як […]...
- Човен – Гребінка Євген Заграло, запінилось синєє море, І буйнії вітри по морю шумлять, І хвиля гуляє, мов чорнії гори Одна за другою біжать. Як темная нічка, насупились хмари, В тих хмарах, мов голос небесної кари, За громом громи гуркотять. І грає, і піниться синєє море. Хтось човен на море пустив, Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі, Од […]...
- Євген Гребінка – Віл “Мабуть, на небі звісно стало (Про себе Віл в кошарі гомонів) Про те, що весь мій вік я все за двох робив, Да й витерпів таки чимало, Що в плузі силкувавсь, копиці волочив, Ізранку у ярмі до півночі ходив І ще щодня бував і битий! Хазяїна не раз я проклинав, Тепер зовсім не той хазяїн […]...
- Рибалка – Гребінка Євген Хто знає Оржицю? а нуте, обзивайтесь! Усі мовчать. Гай-гай, які шолопаї! Вона в Сулу тече у нашій стороні. (Ви, братця, все-таки домівки не цурайтесь.) На річці тій жили батьки мої І панства чортів тиск: Василь, Іван, Микола, Народ письменний, страх, Бував у всяких школах, Один балакає на сотні язиках. Арабську цифиру, мовляв, закон турецький, Все […]...
- Лебедь і гуси – Гребінка Євген На ставі пишно Лебедь плив, А Гуси сірії край його поринали. “Хіба оцей біляк вас з глузду звів? – Один Гусак загомонів,- Чого ви, братця, так баньки повитріщали? Ми попеласті всі, а він один між нас Своє пиндючить пір’я білеї Коли б ви тілько захотіли, Щоб разом, стало бить, вся беседа взялась, Ми б панича […]...
- Ведміжий суд – Гребінка Євген Лисичка подала у суд таку бумагу: Що бачила вона, як попеластий Віл На панській винниці пив, як мошенник, брагу, Їв сіно, і овес, і сіль. Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки. Давай вони його по-своєму судить Трохи не цілі сутки. “Як можна гріх такий зробить! Воно було б зовсім не диво, Коли б він їв […]...
- Гребінка Євген – Ні, мамо, не можна нелюба любить – Ні, мамо, не можна нелюба любить, Нещасная доля із нелюбом жить. Ох тяжко, ох важко з ним річ розмовляти Хай лучче буду я ввесь вік дівувати. – Хіба ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна сиротою. А в світі якеє […]...
- Євген Гребінка Реферат Євген Грибінка (1812 – 1848) Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812р. у сім’ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині. Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом учився в Ніжинській гімназії вищих наук (1825 – 1831); тут почалася його літературна діяльність. Значний вплив на формування Гребінки як майбутнього письменника […]...
- Євген Гребінка – Зозуля та снігир На лубі сидячи, Зозуля куковала: “Що за годи тепер, зовсім не можна жить! Од коли, як тепло вже стало, А гусені нема, черви зовсім так мало. Пришилось із голоду хоч у кулак трубить”. “Нащо вам так квилить, мій боже милий? Снігир Зозулю перебив,- Коли б я мав ваш стан і сили, Оцю я погань би […]...
- Євген Гребінка – Біографія Євген Павлович Гребі́нка (*21 січня (2 лютого) 1812, Убєжище, Пирятинський повіт – †3 (15) грудня 1848, Петербург) – український письменник, педагог, видавець. Євген Павлович ГРЕБІНКА (1812 – 1848) Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812р. у сім’ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині. Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом […]...
- Гребінка Євген – Біографія Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812р. у сім’ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині. Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом учився в Ніжинській гімназії вищих наук (1825 – 1831); тут почалася його літературна діяльність. Значний вплив на формування Гребінки як майбутнього письменника мала його активна участь у літературному […]...
- Євген Гребінка – Цап “Мабуть, нема уже на світі правди! Мабуть, вона уже за море утекла! Чим я од Муцика поганший, справді? А пані те щеня учора привезла, Сьогодні вже йому і дзвоник почепили, Да як моторошно він бряжчить, Як Муцик, бубличком задравши хвіст, біжить Та гавкає на мир щосили!”- Так навіжений на ввесь окіл гукав. Хазяїн, річ таку […]...
- Євген Гребінка – Чайковський ГРЕБІНКА ЄВГЕН ЧАЙКОВСКИЙ Роман ЧАСТЬ ПЕРВАЯ I Знаете ли вы Пирятин? – Пирятин, при реке Удае, уездный город Полтавской губернии, под 50° 4′ 32″ Широты; в нем 5700 жителей, 5 церквей, 28 ветряных мельниц и 4 ярмарки; на оные Приезжают купцы с красным товаром из соседственных городов, а с Дону привозят Рыбу, – говорит, с […]...
- Євген Гребінка – Соловей – Хто не вгадає? Я? Оце городять небилицю! Щоб не пізнав я Солов’я, Щоб не пізнав цю гарну птицю; Як тільки оком наведу, То і вгадаю, де співака! – Так дядькові казав небіж, Грицько Підсака. – Ходімо, я тебе до лісу поведу, Усякої там птиці є багато. Та буде сором, пане-брате, Коли б ти Солов’я […]...
- Євген Гребінка – Гай та сокири По гаю темному туга велика ходить, Сокири й Топори затіяли війну, Гай хочуть сплюндровать і пущі всі пошкодить. Війна ця навела на дерево суму; Дуби задумались, Осики затремтіли, І Клен гнучкий і В’яз із лиха вниз нагнувсь. Аж ось Сокири вже в гаю забрязкотіли, І Дуб найстарший усміхнувсь. – Не бійтесь! – він гукнув.- Того […]...
- Євген Гребінка – Ворона і ягня Орлу схотілось попоїсти; Піднявсь угору птичий цар І вгледів відтіля, що край ставка овчар Онучі прати мусив сісти, Отара ж попаски попхалась навмання. Орлу се по нутру; зложивши моцні крила, Опукою з гори – аж вітром зашуміло – Орел ушкварив на Ягня, Підняв його і геть потеребив за гору. І треба ж, що на сюю […]...
- Євген Гребінка – Верша та болото Рибалонька, митець усе в воді ловити, Бажаючи піймать в’юнів, В Болото Вершу засторчив. Довгенько щось вона там мусила сидіти, Язик жіночий є, да нічого робити (А зроду, мабуть-то, що не плоха була), Так лаяти Болото почала: – Оце поганая багнюка! Глянь, пузириться як, знічев’я клекотить, Тут певнее ніщо ні ходить й ні сидить, Одна черва, […]...
- Євген Гребінка – Українська мелодія “Ні, мамо, не можна нелюба любить: Нещасная доля із нелюбом жить. Ох тяжко, ох важко з ним річ розмовляти! Хай лучче я буду весь вік дівувати!” “Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна сиротою!” А в світі якеє життя […]...
- Українська мелодія (скорочено) – Гребінка Євген “Ні, мамо, не можна нелюба любить! Нещасная доля із нелюбом жить. Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти! Хай лучче я буду ввесь вік дівувати!” “Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна, сиротою! А в світі якеє життя […]...
- Євген Гребінка. Байки у дитячому читанні. Творча особливість байок Реферат на тему: Євген Гребінка. Байки у дитячому читанні. Творча особливість байок. ЄВГЕН ГРЕБІНКА Є. Гребінка протягом майже двадцяти років брав активну участь в українському й російському літературному процесі. В історії нової української літератури йому належить помітне місце серед попередників Шевченка, в творах якого реалізм утвердився як певний художній метод. Народився він 2 лютого 1812 […]...
- Євген Гребінка – Українська мелодія (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Євген Гребінка Українська мелодія “Ні, мамо, не можна нелюба любить! Нещасная доля із нелюбом жить. Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти! Хай лучче я буду ввесь вік дівувати!” “Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна, сиротою! А […]...
- Павло Мовчан – “Опізненим цвітом будяк прозвіщає про літо… “ Опізненим цвітом будяк прозвіщає про літо, Про те, що давно розпорошено вітром; Зажди, це ж ти сам пороздмухував листя І хмари, як пух, розпустив волокнисті. Чого сумувати, з якої потреби? Піднімемо вгору обтяжене небо. Опізненим цвітом зласкавимо очі І станем ось так, як будяк на обоччі. Чи стане снаги і в морози радіти, І всіх […]...
- Віктор Забіла – Будяк БУДЯК Поралися люди в полі – Хліб святий збирали І діток своїх маленьких Всіх позабирали. Інші колоски збирали, К матеркам носили. \”Любий Сидір! Любий Семен!\” – За те їх хвалили. \”І я, мамо, осьде скілько, Дивись, назбирала!\” \”І ти, любая, Хотинко, – Мати їй сказала. – З’їжте сальця трошки з хлібцем, Да не розкидайте; Як […]...
- Будяк Юрій – Хоробрі музики (Збірка) 1962 рік, видавництво “державне видавництво дитячої літератури УРСР” БдЖІЛКА Бджілко моя, бджілко, Тихенька гуділко, Сідаєш на квіти, Що садили діти. Принеси ж медочку І нам по шматочку, Принеси до хати. І для жовтеняти. НАШЕ ЛАСТІВ’ЯТКО Ластів’ятко: “Цвір, цвір!” Залетіло в двір, в двір. А з двору – до хати, Почало прохати: – Пустіть мене сісти, […]...
- Ода до прийдешнього – Маланюк Євген Дні Твої скалічено криваво, За туманом мерехтить мета… Так обридла підозріла слава, Так гнобить нещадна самота. Вию псом на мертвім полі бою, Стережу сей попіл і кістки,- Знаю, Бог розсудить нас з Тобою: Сходять зерна, пружаться ростки. Під морозним вітром – біла тризна, Сніг сліпить, вирує рівнина,- То встає озимина залізна, Крізь крижаний сніг – […]...
- Євген Маланюк – Присуд Ані шаблі, ані ножа Не схрестити в останнім герці: Та ж камінно-мертва душа, Те ж безлюбе і чорне серце. Вже нема хуторів і держав, Тільки – трупи в житах, тільки – трупи Та від хрипу кривава іржа, Що замкнула посинілі губи… Може, скажеш – зійде! Проросте!? – Поміж ребрами хат, по дорогах Диким зіллям займається […]...
- Євген Маланюк – Вас пригадало, милий Юріє Юрієві дараганові Вас пригадало, милий Юріє, Це літо хворе і жагуче, А Ви вже там. Мене ж обдурює Життя і знову, знову учить. Та чи навчить? Боюся, друже мій, Що все даремно, бо запізно. Йду бездорожжями, калюжами, І марно кличе вірш залізний. О самото, терпкіш від оцету! Яка печаль, яка пустеля – Чужі жита у […]...
- Олень Август (скорочено) – Гуцало Євген Женя повертався зі школи. Йому було весело. Раптом він побачив, що у скверику напроти знімають кіно. Один чоловік сидів на високому стільці перед незрозумілим масивним апаратом і їздив із ним по рейках, то наближаючись, то віддаляючись від жовтого автобуса. А біля автобуса повільно виростала черга – дідусь із газетою, молодиця з кошиком, дівчина в хустинці, […]...
- Червона калино, чого в лузi гнешся? – Франко Іван Червона калино, чого в лузi гнешся? Чого в лузi гнешся? Чи свiтла не любиш, до сонця не пнешся? До сонця не пнешся? Чи жаль тобi цвiту на радощi свiту? На радощi свiту? Чи бурi боїшся, чи грому з блакиту? Чи грому з блакиту? Не жаль менi цвiту, не страшно i грому, Не страшно i грому, […]...
- Євген Дудар – Хатха-ЙОГА Євген ДУДАР ХАТХА-ЙОГА Ситий не розуміє голодного. Здоровий не розуміє хворого, а той, хто має міцну будову тіла, не відає болів і переживань, – того, в кого ноги як дві вузлуваті тички, груди запалися, мов невикисла паляниця, й руки висять, наче батоги. Не розуміє він і того, хто нишпорить по книжках, газетах і журналах, вишукує […]...
- Євген Маланюк – Під чужим небом 1. Не треба ні паризьких бруків, Ні Праги вулиць прастарих: Все сняться матернії руки, Стара солома рідних стріх. Все сниться гук весни і вітер, Веселий вітер світлих літ. А тут – молюсь, убогий митар, Шукаю твій вогненний слід… Ні, не знайти. Ніхто не знає, Ніхто не чув твоїх плачів. Біля всесвітнього Сипаю, Як завше: золото […]...
- Бандуренко Євген – дітям на гостинець (Збірка) Вірші для дітей, переважно сатира, шкільні смішинки. І схвалили всі хлоп’ята За млином, поблизу гаті, Де лапаті лопухи, Грали в піжмурки завзяті, Метушливі дітлахи. Раптом Стась гукнув із хащі: – Киньмо піжмурку нудну І давайте, хлопці, краще Будем гратись у війну! – Я не проти. Нумо гратись! – Першим вискочив Панас.- Та агресором назватись Хто […]...
- Євген Маланюк – Степова Еллада 1. Повіє вітер з Понту. Скитський степ Прокинеться, зітхне, і буйна тирса Зеленим морем знов на нім зросте, І побіжать зелені хвилі. Ширша За синє море встане широчінь. О земле вічна, ти – одна на світі! – На небі – глибочіє древня синь, Внизу – прозора велетенська тінь Від хмари, що жене південний вітер. І […]...
- Євген Гуцало – Олень Август Женя повертався зі школи. Двірники кололи на асфальті лід, дрібні крижинки вилітали з-під ломів і, виблискуючи гострими крайками, по коротких або довших дугах перелітали в повітрі. Сонце дивилося на місто радісно й доброзичливо, широко всміхаючись. І та усмішка випромінювала стільки тепла, що крижані скалки танули, підтікаючи свіжою водою, а по димно-сизих бурульках, що висіли на […]...
- Вірш – Таких як ти шукають все життя З Твоїх стихій немає вороття, Моря шумлять і холодно на світі, Таких як Ти шукають все життя, Хоча б заради однієї миті!* Тому що мить ця краща за життя, Віддав би все, аби у ній лишитись І це незнане, дивне відчуття, Як просто можна в мить таку влюбитись. Або не в мить, а у її […]...
- Євген Дудар – Еліксир молодості Євген ДУДАР ЕЛІКСИР МОЛОДОСТІ Приходжу до своїх ровесників. Сімдесятилітніх хлопців і дівчат. А вони заздрісно: – Щось ти, Ільку, все молодієш. Он Варвара з тобою до школи ходила, а поглянь на неї. Зігнулася в дві погибелі. Ти ж – ніби огірочок свіженький. – Еліксир молодості,- кажу.- У мене є онук. Чотири роки. Як ртуть. Всі […]...
- Леся Українка – Остання пісня Марії Стюарт Que suis je, helas!.. Що я тепер, о боже! жить мені для чого? Слаба, мов тіло, в котрім серця вже нема, Тінь марна я, мене жаль-туга обійма, Самої смерті прагну, більше вже нічого. Не будьте, вороги, ненависні до того, Хто в серці замірів владарних не здійма, Бо муку більшую, ніж має сил, прийма, Не довго […]...
Як я люблю тебе мій краю вугляний.