Герасим’юк Василь – Важко прокинутись і піти

Важко прокинутись і піти
В ранок похмурий.
“де мій коханий?” – питала ти
Сторожа мурів.

Вічна сторожа, звісно, не спить.
Погляд відводить.
Мовчки відводить погляд століть.
Гордо відходить.

Важко далі в чорному йти
Тілі і віці.
“де мій коханий?” – питала ти
Слуг кам’яниці.

Слуги не знають, та не мовчать,
Древні й затяті.
“Ми б віддали обмить, поховать.
Ми не зі знаті”.

Сторож не скаже, служка не зна.
Перед порогом
Ти озирнулась: подобизна
Духа святого.

Важко розгледіть ранішній лик.
Страшно ступити.
“Ще не заходь, – сказав чоловік
Голосом битим, –

Ти не шукала право забуть,
Ти ще не зможеш.
Тут або служать, або стережуть.
Ділять по-своєму білу грудь
Слуги й сторожа”.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Важко прокинутись і піти