Критика “Задивляюсь у твої зіниці… ” Симоненко

У поезії ” ЗАДИВЛЯЮСЬ У ТВОЇ ЗІНИЦІ ” Василь Симоненко гордо й одверто заявляє про свою любов до України, говорить про те, що Батьківщина завжди була, є і буде найважливішою для нього. Поезія написана у формі монологу ліричного героя, зверненого до матері-України.

У вирі буденної суєти ліричний герой наче на хвилину зупинився, щоб звести дух, подивитися в материні очі. Побачити все, що приховане в них тільки для сина. Набратися натхнення й сили для подальших битв. Вир життя постійно перериває тихий діалог сина-патріота й матері. Тому в поезії стільки звертань: “Україно!”, “мамо, горда і вродлива”, “нене”. Починається вірш В. Симоненка рядком, який налаштовує на зустріч з коханою ліричного героя. Але ця кохана – Україна, мати, з якої герой не полишає дивуватися, якою пишається, заради якої творить. Цілісність образу Вітчизни раз у раз подається через глибину думки, психологічну напруженість, динамічність. Автор пишається своєю дивною, гордою і прекрасною країною, схиляється перед героїзмом і мужністю борців за національне визволення. І сьогодні чути “битви споконвічний грюк”, бо “ще не всі чорти живуть на небі, / Ходить їх до біса по землі”. Найбільшої напруги пафосний монолог досягає в останній строфі, де поет заявляє про свою готовність, якщо доведеться, пролити кров на священне знамено Батьківщини.

У цій поезії

громадянські мотиви поєдналися з особистими, що свідчить про глибокий патріотизм автора, злиття в його душі найсвятішого образу матері з образом Батьківщини, задля якої творчість поета – ті самоцвіти-перли, які віддає він людям; його інтелект працює тільки для неї. Риторичні оклики, звертання підкреслюють схвильованість ліричного героя.

* * *

Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік…
Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.
Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.
Бачиш, з ними щогодини б’юся,
Чуєш – битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?
Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю…
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать обращи – все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Критика “Задивляюсь у твої зіниці… ” Симоненко