Людмила Васильєва – Пам’яті Квітки Цісик
Коли мені забракне віри,
І сум мій розум огорта,
Коли здається світ весь сірим,
Й буденність їсть душі свята,
Я умикаю спів чарівний
Тієї жінки, що була
Донькою нашої країни,
В якій на жаль і не жила…
В Америці переселенці
Із українського села
Уклали розум, душу й серце,
Щоб дати донці два крила.
Вони навчили мови, співу,
Й любові щирої, без меж
До чарівної батьківщини,
Що Україною ти звеш.
Зростала дівчина в любові,
Та свій розвинувши талан,
В ліричній музиці та слові
Перетинала океан,
В славетні гори та ліси.
Земля батьків, надії, мрії
Завмерла, той почувши спів.
Такої щирості у пісні,
Такої ніжності й жалю
Не чули ще гаї первісні
На заздрість навіть солов’ю.
Вершини голосу сягали
Глибин народної души!
Так! Квітка Цісик її звали,
Ім’я це в пам’яті лиши.
Співуча Квітка, янгол чистий,
Пішла з життя на чужині,
Тепер живе лише у пісні..
В святкові та буденні дні,
Завмерши слухаю, як квітне
Той голос – чудо із чудес,
Вона же дивиться привітно,
Нам посміхаючись з небес.
2013 р.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Людмила Васильєва – Без тебе навіть дихати не можу Без тебе навіть дихати не можу, Не бачу світла сонця угорі, Молюсь! Але не чую голос Божий, Не розрізняю звуки й кольори. Без тебе взагалі я не існую, Без голосу твого нема життя, Своєю кров`ю твій портрет змалюю, Щоб не пішов твій образ в небуття. Щоб через п`ять чи десять тисяч років, Знайшов його допитливий […]...
- Людмила Васильєва – Пам’яті Мерилін Така жіноча, ніжна Мерилін, Дивлюсь плакати тих часів як диво, Чарівний погляд з безлічі картин У кінозал ти кидаєш журливо. В тобі напевно сотні є причин Не піддаватись славі галасливій, Лише ти знаєш справжню Мерилін, Яка живе в душі, та нещаслива. Твоєму тілу заздрять та красі, Твій імідж – данина суворій моді, Чоловіки, як ті […]...
- Людмила Васильєва – Коли її вели до ешафоту Коли її вели до ешафоту, Ледь вийшло сонце, починався день, Страшенний натовп жадібний до плоті Чекав на страту дівчини Болейн. Вона ішла, не похиливши спину, Та гідно свою голову несла, Бо справжня королева до загину Не підкориться темним силам зла. Здавалося, що всі птахи ранкові Жаліють молоду її красу, І розуміють – жертвою любові Вона […]...
- Людмила Васильєва – Бабусі Катерині Проходило літо. Стояла труна. Додолу схилялись заплакані квіти… Троянди, жоржини та айстра одна Із сумом питали: Як будемо жити? Хто буде любити нас так, як вона, Хто нашу красу так старанно догляне, Журилися квіти. Мовчала труна І сонце в зениті хиталось як п”яне. Холодною пусткою хата в дворі Лишалася, як сирота при дорозі, Скавчала собака […]...
- Людмила Васильєва – Небо Небо, наче розписна тарілка: Зорі, зорі – розсипом на ній, Ось – сузір’їв калинова гілка, Шлях Чумацький, що як світ старий. Десь там є планет холодні скелі, Довгі мандрівниць-комет хвости, У безмежній Космосу пустелі Безпорадність відчуваєш ти. Кажуть, як прислухатись, почуєш Музику Небесних Вищих Сфер, І почувши, все земне забудеш, Наче пам’ять хтось навмисно стер. […]...
- Людмила Васильєва – дніпропетровськ Дніпропетровськ – ти серце України, Твій ритм усіх пробуджує від сну, У дні святкові, та в буденні днини Ти сяєш так, немов зустрів весну. Буваєш різним в кожну пору року, Зимою сивим, наче мудрий дід, А влітку ти зелене, ясне око Дитини, що народжена на світ. А наш дніпро – то кров твоїх артерій, Широкий […]...
- Людмила Васильєва – Закричали в небі журавлі Закричали в небі журавлі, Восени покинувши свій дім.. І цей голос рідної землі Обізвався в серці не однім… Він долинув дальніх берегів, І старий прокинувся дідусь Встав вночі, по хаті походив, І своє село згадав чомусь… Те село в далекій стороні, Де уперше він на землю став.. Ой які ж чудові там пісні, І дідусик […]...
- Людмила Васильєва – Присвята надзвичайній поетесі Присвята надзвичайній поетесі Нашого часу Ліні Костенко Коли перекладаю Ліну, Зі мною творяться дива, Тремтять, як лист, мої коліна, Та в горлі губляться слова. Коли торкаюся несміло Її поезій, дивний стан Душі охоплює все тіло, І почуття б’ють, мов фонтан. О, Ліно, Ліно! Що за силу Ти маєш в кожному рядку? Енергія твоя бурхливо Пульсує […]...
- Людмила Васильєва – Буває доля б’є руками Буває доля б’є руками, Легенько плесне по щоці, І вже цілує до безтями: Лозина й пряник у руці. І нас це мало зачіпає, Зітхнувши тихо, ми йдемо, І кажемо, що научає Нас доля, начеб то в кіно. Буває доля батогами Б’є по плечах, по спині теж, І ми страждаємо ночами, “Чому – запитуємо – б’єш?” […]...
- Людмила Васильєва – Роксоланоманія Грає скрипка Ібрагіма, Сяють очі Хатідже, Зачаровано країна Віру в казку береже. Кожен вечір – до екрана Линуть тисячі жінок, Де славетна Роксолана, Знов життя дає урок. І даремно, що минуло З того часу п’ять століть… Серце трепетно відчуло Справжнього кохання мить. Так його не вистачає У реальному житті… Кожна потайки гадає: Як коханого знайти? […]...
- Людмила Васильєва – Ніжність Велику ніжність і любов несу до тебе В своїх долонях..Тихий дзвін лунає з неба, То янголи у дзвони б’ють в дзвіницях зрання, Благословляє сам Господь святе кохання.. Благословляє нас Господь, і сходить сонце, З ним уривається Весна до нас в віконце. Ти почуваєш, раптом щось забилось серце? Через весну, що ллє тепло, як із відерця! […]...
- Людмила Васильєва – Попіл на серці Мій коханий з виду красень, Та й на зріст високий! Синьоокий, чорнобровий… Тож ми того року Покохались, одружились. Думалось – навіки. Та із заздрістю дивились Інші, як каліки Заздрять тим, хто здоровіший, Так жінки погані Зажадали погубити, Знищити кохання. Все ходили біля двору – Трохи менші віком Ті жінки – та жартували з моїм чоловіком… […]...
- Людмила Васильєва – Там де із трав духмяних килими Там де із трав духмяних килими, Любились ми! Злітали в небо літні явори – Ген догори! Шукали душі там, де небокрай, Свій рай… І ось знайшли! Навколо все дзвенить В цю мить! Лишились ми з тобою віч-на-віч В цю ніч… Твій поцілунок на вустах тремтить, Горить! Я чую погляд ніжний твій З-під мружих вій… Мене […]...
- Людмила Васильєва – Сипле цвіт із черемшини Сипле цвіт із черемшини, Одягає землю білим, На гілках її пташина Надриває серце співом. У нові зелені фраки Одяглися осокори, Листя їх, щоб не забракло Світла, тягнеться угору. О, Весна, п’янка отрута, Ти – солодка, ти – завзята, Огортає м’ята-рута Серце ніжним ароматом. Сипле цвіт із черемшини, Наче чисті біли сльози, І вклоняються долини Неба […]...
- Людмила Васильєва – Хай мине років сто, або триста Хай мине років сто, або триста, До історії сплине наш час… І хвилює мене особисто, Що нащадки розкажуть про нас? Чи судитимуть наші онуки По заслузі, по справжнім ділам? Чи повірять у горе та муки, Що здолали на злість ворогам? Чи прийдуть до могил наших древніх Із повагою та відчуттям, Що жили ми таки недаремно, […]...
- Людмила Васильєва – Серпень кошиком яблука носить Серпень кошиком яблука носить, Їх вродило так рясно цей рік, Соловейко в гаю каже: “досить Нічних співів!” ,й кудись раптом зник. Сумно сонях трясе головою, Чорні сльози роняє в бур’ян, У повітрі запахло журбою, Все щільніший ранковий туман. Вже до осені крок залишився, Павутинням сповиті гілки, Виноградне зелене намисто Із піснями збирають жінки. Синьоока розхристана […]...
- Людмила Васильєва – Вони в чужу залізли хату Вони в чужу залізли хату, Шукали гроші та майно, Що можна вигідно продати.. Були мов гангстери в кіно. Здавалося їм все це грою, Та трохи лячно все ж було, Гуртом подались до розбою, Та не в своє, в чуже село. Перевертали всі матраци, У шафах рилися старих, Та не щастило їм щось вкрасти, У хаті […]...
- Людмила Васильєва – Мені болить осінній вечір Мені болить осінній вечір, Стискає серце тихий щем, І міцно обіймає плечі Накидка зіткана дощем… Я – гість вологих тихих вулиць, Спостерігач без жодних прав, Я з іншого часу прибулець, Даруйте, що не з ваших лав. Іду без напрямку, без цілі, Мене бентежить кожний рух, Гойдають серце долі хвилі, Як той Ковчег серед наруг… Думки […]...
- Людмила Васильєва – О як же дійти мені згоди між вами? О як же дійти мені згоди між вами? Російська – то мова і тата, і мами, Але українська – то мова бабусі, Відлуння пісень, що забути боюсь я, То рідна земля, що мене колисала, І сон мій ранковий, в якім я літала! І як же мені дійти згоди між вами: Дві мови? Але ж не […]...
- Людмила Васильєва – Привела Весна на землю трьох синів Привела Весна на землю трьох синів, Й наказала хлопцям працювати, Перший – Березень розворушив сніги Та на допомогу кликнув брата. Квітень розтопив сніги на воду, Щоб напились трави та дерева, З розкішшю розфарбував природу, І землі дав шати королеви. Довго працював та заморився.. Травень – син Весни, що був найстарший Надійшов, оглянув всі обійстя, Всі […]...
- Відповідь на контрольне питання До повісті Г. Квітки-Основ’яненка “Маруся” Наведіть приклади використання фольклорних джерел у повісті “Маруся”. У повісті “Маруся” Квітка-Основ’яненко постійно звертався до народної творчості. Фольклорне походження має портрет Марусі, який змальований у традиціях народної творчості: “Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці – як тернові ягідки, бровоньки – як на шнурочку, личком червона, як… рожа, що у саду цвіте, носочок… прямесенький, а губоньки […]...
- Оксана Осовська – Памяті моєї бабусі Марії Василівни Весна… а вітер обриває цвіт, Шматує серце, сповнює відчаєм : Бабуся не виходить до воріт, Ріднесенька мене не зустрічає. Шершаві ручки, вічні мозолі – Де мій притулок, оберіг дитячий? Як смакувались Ваші киселі! Пашіли пиріжечки на столі, І борщик на плиті чекав гарячий! Любили сісти Ви коло вікна – Читали і онуків виглядали. Бабуся наша […]...
- Зображення життя та побуту українського селянства в повісті Г. Квітки-Основ’яненка “Маруся” (2 варіант) … Утни, батьку, щоб нехотя На ввесь світ почули… Т. Г. Шевченко На початку XIX століття Україна мала високохудожню поезію і драму, а нової прози ще не було. Відомо, що широко охопити всю складність суспільного життя спроможна лише епічна проза. Тому поява прозових творів Г. Квітки-Основ’яненка була продовженням літературного подвигу Івана Котляревського, доведенням зрілості і […]...
- Зображення життя і побуту українського селянства в повісті Г. Ф. Квітки-Основ’яненка “Маруся” … Утни, батьку, чтоб нехотя На ввесь світ почули… Т. Г. Шевченко. На початку XIX століття Україна мала високохудожню поезію і драму, а нової прози ще не було. Відомо, що широко охопити всю складність суспільного життя спроможна лише епічна проза. Тому поява Квітчиних прозових творів була продовженням літературного подвигу Івана Котляревського, доведенням зрілості і художньої […]...
- Людмила Григоренко – Історія одного ліхтаря На роздоріжжі трьох доріг, Кремезний, одноокий, Де ріс крихкий, старий горіх Стояв ліхтар високий. Він тут стояв багато літ При службі, справно, вміло, Ще його батько й навіть дід До нього тут служили, Як часовий він службу ніс І лиш приходив вечір, Він підіймався на весь зріст І випрямивши плечі – Світив немовби віддавав Всього […]...
- Образ Марусі в однойменній повісті Григорія Квітки-Основ’яненка I. Г. Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози (прагнув довести можливість творити українською мовою високохудожні твори; звернення письменника до україномовної творчості в жанрі “чутливої”, сентиментально-реалістичної повісті; перша повість “Маруся” стала прикладом сили і оригінальності української мови). II. Розкриття головного образу повісті – Марусі: 1. Портрет Марусі (порівняння з образом дівчини з народної пісні: “висока, прямісінька, […]...
- Поєднання реального і фантастичного в повісті Григорія Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма” КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЄНКО ГРИГОРІЙ (1778- 1843) Народився в с. Основа під Харковом в родині відомого поміщика. Виховувався вдома, тому великої освіти не здобув, але в дорослому віці, беручи участь у громадському й культурному житті Харкова, багато займався самоосвітою і став досить освіченою людиною свого часу. Був на військовій і цивільній службі, був послушником у монастирі, але ніде […]...
- Коротка біографія Григорія Квітки-Основ’яненка Григорій Федорович Квітка Народився 29 листопада 1778 р. в слободі Основа поблизу Харкова у дворянській родині (від назви слободи й походить його псевдонім – Основ’яненко). Спочатку навчався вдома, а потім – у Курязькій монастирській школі. У 1793 р. Григорій як дворянин був зарахований на військову службу, через чотири роки вийшов у відставку в чині капітана. […]...
- Драматургія Григорія Квітки-Основ’яненка РЕФЕРАТ Драматургія Григорія Квітки-Основ’яненка Народився Г. Ф. Квітна 29 (18) листопада 1778 р. під Харковом у родовому маєтку – селі Основа (звідси його літературний псевдонім – Основ’яненко). Тут в Харкові пройшло його життя, написані всі його твори. Через хворобливість у дитинстві та патріархальні умови провінції Григорій не здобув широкої освіти в учбових закладах, навчався лише […]...
- Володимир Сосюра – Я знаю силу слова Я знаю силу слова – Воно гостріш штика І швидше навіть кулі, Не тільки літака. Воно проміння швидше, В нім – думка й почуття. Воно іде в народи Для вічного життя. Коли це слово – зброя, Як день, що не схолов, Коли живуть у ньому Ненависть і любов. Воно влуча як куля, Ця зброя золота, […]...
- Аналіз твору Квітки-Основ’яненка “Маруся” Григорій Квітка-Основ’яненко стояв поруч з Іваном Котляревським біля першовитоків нової української літератури. Письменника обурювало зневажливе ставлення до його рідної мови та висловлення про непридатність її для написання високохудожніх творів, які могли б розчулити читача, викликати в нього глибокі переживання. Повість “Маруся” стала прикладом того, що українська мова нічим не поступається перед мовами інших народів. Головний […]...
- Людмила – моя улюблена героїня (за поемою О. Пушкіна “Руслан і Людмила”) Поема Пушкіна “Руслан і Людмила” починається з весілля доньки київського князя Людмили з князем Русланом. Людмила – юна, вродлива дівчина, закохана у свого нареченого. Вночі її викрав чарівник Чорномор. Бридкий карлик з довгою бородою оточив свою полонянку розкішними подарунками і всіма чарами, на які був здатний. Три служниці заплітали їй косу, одягали в розкішні шати, […]...
- Моє слово про Квітку (роздуми про творчість Григорія Квітки-Основ’яненка) Моє слово про Квітку (роздуми про творчість Григорія Квітки-Основ’яненка) Квітка-Основ’яненко для Слобожанщини – це передусім визначний громадський діяч. На жаль, про цю людину більше говорять і пишуть як про письменника (що, безумовно, справедливо), але ж якби не Квітка, то навряд чи мали б ми нинішній Національний університет імені Каразіна. Або чи могли б ми зараз […]...
- Тема незнищеності історичної памяті народу в романі “Диво”, органічне поєднання різних часових та соціальних шарів Реферат Тема: Тема незнищеності історичної памяті народу в романі “Диво”, органічне поєднання різних часових та соціальних шарів. Як твердять літературознавці, “Диво” можна вважати першою частиною триптиху про Київську Русь, до якого входять ще “Первоміст” та “Смерть у Києві”. Підкреслимо: триптиху, а не трилогії, оскільки трилогія повязана задумом, сюжетом, персонажами, а триптих лише ідейним змістом. Серед […]...
- Повість Г. Квітки-Основ’яненки “Конотопська відьма” – сатира на козацько-старшинський устрій Повість Г. Квітки-Основ’яненки “Конотопська відьма” є дотепною сатирою на козацько-старшинський устрій у період його занепаду, на окремі явища тодішнього життя, на побут козацької старшини XVIII століття. Майстерно зобразив автор кумедні пригоди сотника Забрьохи та писаря Пістряка у місті Конотопі. Сотникові у спадок від батька дісталася посада, хоча він не знав навіть грамоти. Головне для нього: […]...
- Повість Г. Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма” – сатира на козацько-старшинський устрій Повість Г. Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма” – сатира на козацько-старшинський устрій Повість Г. Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма” є дотепною сатирою на козацько-старшинський устрій у період його занепаду, на окремі явища тодішнього життя, на побут козацької старшини XVIII століття. Майстерно зобразив автор кумедні пригоди сотника Забрьохи та писаря Пістряка у місті Конотопі. Сотникові у спадок від батька дісталася […]...
- Просвітительські тенденції в бурлескно-реалістичній прозі Г. Квітки-Основ’яненка РЕФЕРАТ на тему: “Просвітительські тенденції в бурлескно-реалістичній прозі Г. Квітки-Основ’яненка” Квітка-Основ’яненко був видатним укpаїнським пpозаїком і дpаматуpгом дошевченківської доби. З-під його пеpа впеpше в укpаїнській літеpатуpі з’явилися повісті і оповідання. Прозові твори Квітки-Основ’яненка українською мовою поділяються на дві основні групи: бурлескно-реалістичні оповідання і повість; сентиментально-реалістичні повісті. До першої групи належать, зокрема, гумористичні оповідання “Салдацький патрет” […]...
- Зображення життя і побуту українського селянства у повісті Г. Квітки-Основ’яненка “Маруся” Повістю “Маруся” Г. Квітка-Основ’яненко хотів переконати упередженого читача, що можливості української мови не вичерпуються бурлеском, що нею можна передати відтінки почуттів, розчулити читача та змусити його співпереживати героям. Але завдяки своєму талановитому перу та добрій обізнаності з народним життям письменник виконав ще одне завдання: майстерно змалював селянський побут, українські обряди та звичаї, втілив у повісті […]...
- Твір на тему: Здогадайся, як мене звуть… (опис улюбленої квітки) Це була тендітно-ніжна квітка на довгій стеблинці-ніжці. Вона дивувала всіх своєю міцністю, відчувалася в ній потайна волога. Але найбільше очі приваблював вінчик. Білі подовжувані пелюстки оточували золотий п’ятачок-серцевинку. Пелюстків було одинадцять. Всі вони щільно притискалися один до одного, але зовсім не закривали золотавого шершавого ока. Під пелюстками причаїлися три невеличких зелених листячка. їхня напівкругла форма […]...
- Весняний сад, квітки барвисті… – Сосюра Володимир Весняний сад, квітки барвисті, Пісні пташині в вишині, І ти у сяйві і намисті Подібна сонцю і весні. А в небі радість журавлина, І даль степів, мов крил розмах. Моя кохана Україно, Такою ти в моїх очах. Гвіздки твої пробили руки, На вітрі коси золоті, А в чорнім небі – круки, круки… То ти розп’ята […]...
Стариган з крилами читати скорочено.