Таня-Марія Литвинюк – І у цій безкінечній тисняві
І у цій безкінечній тисняві короткозорості
Подаруй мені Господи легкості і прозорості
Так щоб контури тільки і більше причин для радості
Так щоб зовсім ніколи мені не боятися сірості
Вбережи мене Боже від заздрості і від злості
Заплітай мені рими у вірші і сни у волосся
Подаруй мені Боже жменьку своєї милості
Так щоб все найчорніше разом з дощами змилося
Так щоб я розливалася сміхом безмежно щирим
Не боялася чорних котів і людей фальшивих
Забувала образи всі що під шкіру в’їлися
Так щоб кожного ранку світло в мені роїлося
А коли буде темно і тісно і перемішано
Подаруй мені Господи щастя пізнати сильнішого
Так щоб контури тільки і більше причин для радості
Подаруй мені Господи щастя із ним до старості
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Таня-Марія Литвинюк – Руки мої порцеляна Руки мої порцеляна скільки нам років Господи Скільки потрібно любовей і губ до найближчої пристані Скільки доріг хоч приблизно молитв і гордості Треба пройти чи відчути вітрів і пристрастей Вулиці міста не чують не бачать Господи Сірий асфальт кращий друг і ніхто не зайвий Тіло моє на мотузках – аж плечі згорбились В небо моє […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Що ти знаєш про неї? Що ти знаєш про неї? Ім’я і невпевнені рухи? Їй щоночі сняться моря – і болять у тобі океани. Чорно-біла любов її – клавіші фортепіано. А сама вона схожа на зиму, душа її – грудень. Що ти знаєш про неї? Погляд лякливого звіра? Вся свобода її – сховатися в слові “назовсім”. А у неї до […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Хтось тебе по шматочках виймав Хтось тебе по шматочках виймав-не виймав, але вийняв – І більше не любиться. І тепер тобі ночі не пишуться, дні не римуються. І не сила, не слабкість, а втома тобі по хребту. Бо хотілось не тиші, не тилу, не тіла, а захисту. Хтось до тебе мовчав-не мовчав, але змовчав – І більше не мріється. І […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Так стається Так стається, що їй випадає палити мости. Бог у неї спеку і сталь помістив, І коли бракне кисню, Вона згадує мамине: “донечко, перерости” – Повертатися пізно. Їй здається, що тісно і нікуди далі рости, Що життя – божевільня або монастир, Що немає ні віри, ні сенсу, ні сил, Тільки тризна. Вона звикла ділитися на голоси: […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Гріх тобі скаржитись Гріх тобі скаржитись – переживи і живи. Перев’яжи собі римами рани і внутрішні драми. Наворожи собі тишу нічними містами. Знай собі ціну – не опускай голови. Біль тобі шоковий, шок тобі больовий. Крила твої ламані-переламані. Йди по асфальту. Не витрачай висоти. Жоден із них не вартий твоєї пам’яті. Літо на вулиці – небо тобі на […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Світ так вибрав і вирішив Світ так вибрав і вирішив – жити тобі в цей час. Ворожити на мир і війну, на обійми-набої. Світ дорослий і мудрий, він знається в цих речах. Береженого Бог береже. Бережи свого Бога. Світ так вибрав і вирішив – рухатись по кривій: Хоронити хоробрих, писати “хороші новини”… Пробачай, доки зможеш. Люби, доки поруч живі. І […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Ми поза сезонами Ми поза сезонами осінь співає соло Ховаємо руки в кишенях неначе золото Неначе на пальцях мозолі думки дозовано Зіниці розширені волосся електризоване Дзвінок телефону здається ми поза межами Ми поза мережами кількість вхідних обмежена У стоптаних мештах півночі по місту вештались Кидаєм під ноги пожертви і тіні зрештою Обличчя шарфами вітрами губами долонями Повітря торкається […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Так виводиш себе з цього стану зими Те, що ви будували роками, Може бути зруйноване в одну мить – все одно будуйте ( Мати Тереза ) Так виводиш себе з цього стану зими – З викликом, А тобі починається сніг – відрами, А тобі починаються сни – титрами, А тобі починається мир – війнами. А тобі починаються дні – тижнями, А у […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Миру тобі, миру, мій світе Миру тобі, миру, мій світе, милості, Божої милості, милий, людської мудрості. Хай із долонь твоїх зв’язаних птахи вилетять. Хай із грудей твоїх ранених квіти виростуть. Миру тобі, миру, мій світлий, милості, Змучений мій, сили тобі, мужності. Хай твої ріки наші гріхи вихрестять, Хай твої води стануть нової міцності. Миру тобі, миру, мій світе, милості. Музики, […]...
- Ольга Анцибор – Благання Подаруй мені щастя краплинку, І хоч трішечки радості дай. Ти змахни мені з вії сльозинку, Покохай же мене, покохай. Простягни мені руку, коханий, Доторкнися до серця мого. Мій єдиний, мій любий, жаданий Так чекаю кохання твого. І хоч як я тебе не благаю, Не молю тебе навіть вві сні, В твоїм серці кохання немає, Не […]...
- Анна-Марія Нараєвська – ти в мені починаєш Ти в мені починаєш Безмежність кохання і слів Я до тебе лечу, а треба, можливо, пішки Доки ти там в молитві Прославляєш своїх Богів Я молюся на тебе, Без єдиної псевдо – віддишки Я би рада мовчать Я би рада не чути співзвучність Поринати у світ, де немає й не буде тебе Я би рада […]...
- Микола Вінграновський – Синій сон у небесному морі Синій сон у небесному морі, Сплять часи, і віки, і літа. Я лечу у сіянні прозорім, Труться зорі німі об літак. Спить жадання якесь таємниче На всесвітнім святковім чолі, Тиша тишу по імені кличе, Пахне пилом і потом Землі. Пахне сіном з Чумацького Возу, Що мені сивиною сія, І тремтить, як стебло верболозу, Зачарована мрія […]...
- Таня Бенещук – Взуття. Квиток. В дверях валіза Взуття. Квиток. В дверях валіза. В руках гарячий чай, а на плечах манто. Тобою кинута без сенсу фраза… У відповідь: “Не озирайся, йди. Вже страх пройшов”. І зникнеш ти. А я піду кімнатами бродити, Вдихаючи без міри нікотин. Самотньо так… Та треба далі жити, Бо є вагомих декілька причин. Тобою маю ще так важко відболіти, […]...
- Таня Гелетюк – Мамі Зацвіла калина білим цвітом, Зацвіла весна в моїм краю І уже із ранку тишу будять Трелі соловейка у гаю. Одягнулася земля в шатро зелене І бузком запахло звідусіль, Бо легенький вітерець розвіяв Ароматів білу заметіль. Я іду дорогою додому, Рідна хата вже видніється мені І сумна матусина усмішка, І ласкаві руки золоті… Очі мами сповнені […]...
- Тарас Шевченко – Заросли шляхи тернами Заросли шляхи тернами На тую країну, Мабуть, я її навіки, Навіки покинув. Мабуть, мені не вернутись Ніколи додому? Мабуть, мені доведеться Читати самому Оці думи? Боже милий! Тяжко мені жити! Маю серце широкеє – Ні з ким поділити! Не дав єси мені долі, Молодої долі! Не давав єси ніколи, Ніколи! ніколи! Не дав серця молодого […]...
- Таня Бенещук – Ти мій. душею, серцем і рукою Ти мій. душею, серцем і рукою. Ти мій. Любов і ненависть моя. Собі зізналась надто пізно, А ти зрадів, що й досі думкою твоя. Мої вірші, мені ж мечами стали, Вони мій сміх безмежним сумом нарекли. Пробач, що ядовито так в’їдались. Пробач, що щастя не несли. “Ти все сказав! Я все почула… “ Важкі слова […]...
- Олена довганюк – Подаруй мені ту мить безцінну Подаруй мені ту мить безцінну – Щасливу, неповторну мить, Щоб знову запалав нестримно Вогонь у серці, що горить. Подаруй мені той погляд, Який завмерши я зловлю, Залиш в мені той спогад, В якому я тебе люблю. Покажи мені силу бажання, Що змусить забути про все. Відчуй те нестримне кохання, Що у світ почуттів занесе. Я […]...
- Таня Бенещук – Вже сивина у скронях і чоло змарніле Вже сивина у скронях і чоло змарніле. Вже маєш руки ти не молоді. Можливо з досвіду підкажеш батьку, Де щастя відшукать твоїй донці? Звідкіль чекати мені вітру? За вдачею горами чи дубовим шляхом йти? Шукаючи у світі правду, В своєму серці віру зберегти? Дивись не плачу, тату… Я сильна! І тримаюсь, як ти мене вчив. […]...
- Таня Гелетюк – Непроханий гість Непроханий гість ти в моєму житті!.. Як вітер влетів у прочинені двері, Порушив мій спокій і тишу мою, Сполохавши струни завмерлі. Ти вірвався пекучим теплом, Ароматом весняних конвалій, І нестримним потоком дощів, Заховавши відлуння реалій. І фіалковим медом лугів, Яблуневим солодким медом… Ти поїв мої спраглі вуста Під блакитним бездонним небом. Барвінкові духмяні слова І […]...
- Марія Рожновська – Сп’яніла Мені тебе досить. Не можу Ще пити міцне шепотіння. Агов, я в десяте вже кАжу, Що матиму вранці похмілля. Мені тебе досить. дурнію. Ти що мене просиш співати? Облиш, – танцювати я вмію. ПокАжу, коли зможу встати. Мені тебе досить. Сп’яніла. Ти віскі з текілою вкупі. Та тягнуться до мого тіла Жаркі поцілунки і руки. […]...
- Таня Гелетюк – Кричали чайки Кричали чайки у пустій душі, Крильми хотіли вікна одчинити, Їх вабив теплий білий океан Й таке страшне холодне слово “жити”. Їх вабив простір неба ледь блідий Вони хотіли, мріяли літати, Ковтати першу вранішню росу І не мовчати, тільки не мовчати. Бо найстрашніше, то німі слова, Вони як діти, що не народились, Але ж вони жили, […]...
- Таня Гелетюк – Я навіки твоя Далекі зорі в небі мерехтіли, Про щось шепталися жита, Вони стояли під вербою і мовчали, А поруч тріпотіла пустота. Вона торсала їх за юні плечі, Шептала їй нервово: “Йде біда… Ще не одна із твого ока Впаде непрохана сльоза. Не раз, дівчинонько, заплачеш, Не раз косу ти розплетеш, Не раз отут, на цьому місці Сумної […]...
- Таня Бенещук – За тобою вже більше не плачу Я сьогодні насмілюсь сказати, Що тебе розлюбила давно. Не боюсь “їй” у руки віддати, Все життя, що між нами було. Хай бере усього без остатку, Хай радіє, що серце ущент. Відпускаю та мушу на згадку, Нагадати любові момент. Ти у долі моєї сторінка, Ти не ворог тепер і не друг. Не залишиться навіть відтінку, Коли […]...
- Таня Гелетюк – Сліпці Лежить калина мертва на снігу, Червоні ягоди на білім полотні. Вона від болю вмерла, почорнівши, Як умирають люди у житті… Байдужий день дихнув морозом Колючим, чорним, кам’яним, Повіяв вітер, застогнавши, Тривожним голосом німим. А дикий біль, шалений і холодний Вражає серце, роздирає на шматки, І розлітаються врізнобіч Лиш закривавлені скалки… І капотять гарячі сльози Дрібним […]...
- Проблема добра і зла за романом У. Самчука “Марія” 1. Проблема добра і зла – центральна в романі (уже на перших сторінках роману автор зазначає: “… У неї чоло, а за ним хорониться брунька розуму, яка от-от розів’ється, розцвіте і пізнає добро і зло”). 2. Добро для українського селянина – праця, земля (любити землю і працю на землі – заповіді Господні, і герої шанують […]...
- Таня Гелетюк – Іду Іду алеєю по шурхотливім листі, Іду в туманну далечінь… Стоїть калина у червоному намисті, А я дивлюся в неба голубінь. І знову ти мені ввижаєшся, В мої думки, до мене повертаєшся. І ніби простягаєш руки, І ніби вже не хоч розлуки. Та чайка в небі прокричала, Щоб тебе я не чекала, Що треба все забути, […]...
- Анна Лужанська – Подаруй мені крила, мамо! Подаруй мені крила, мамо! – Обірвали їх… та й, навІки. Мені важко… тобі так само… У волоссі зів’яли квіти. Це від того, що камінь в грудях, Що про мене не пам’ятає… Це про того, кого не буде, Хто давно вже не зігріває. Це єдиний, кого не хочу, Кого просто я не бажаю, Бо згадавши безсонні […]...
- Таня Бенещук – Притих, бо випливли в твоїх словах образи? Притих, бо випливли в твоїх словах образи? Чекаєш, що ж я випалю у слід? Та докорів не кину більше в груди, Не висуну претензій голосних. Нехай Земля злітає хоч з орбіти! З календаря життя зриває дні. А я мовчатиму. Чи варто щось казати? Останній раз з тобою я на самоті. Не повернув. Але чекав на […]...
- Таня Гелетюк – Моя залежність Ти моя невипита отрута, Що повільно всмоктується в кров, Ти моя кінечна вбивча доза Щохвилини необхідна… знов і знов… Ти моя залежність для спасіння, Ти умова гарантуюча життя, Ти така близька мені людина, Запізніле долі каяття… Ти моя невичерпана ніжність, Ти спонтанна мрія ледь жива, Ти холодна закодована надія, Що вмирає довше, ніж слова…...
- Таня Гелетюк – Невже все мало закінчитись саме так? Рожеві пелюстки тобою подарованих троянд Сьогодні рівно в шостій ранку тихо облетіли… Ми довго намагались склеїти любов, Ми намагались та в душі того не хтіли. Я відчуваю присмак солі на твоїх руках, Ти чуєш, мої очі також, любий, плачуть. Я змерзла, небо нами випите до дна… І ці граки… про що вони так гірко крячуть? […]...
- Таня Гелетюк – Прощання Я креслю все, усе ламаю, Я палю тихо всі мости, Так буде краще, я гадаю, За все прошу мене прости. Я просто йду, тебе лишаю, Сторінку лиш перегортаю Свого життя, своєї долі… Прости, що я завдала болю. Іди і ти в життя сміливо! Живи, люби і будь щасливий. Мені шкода, що все так сталось, Що […]...
- Таня Гелетюк – доля Крик малятка, крик дитини, Крик маленької людини. – Гарна новина у нас, Мамо, донечка у вас. Але мама не радіє, Навіть глянути не сміє. Їй байдуже – донька, син… Вона просить аспірин. – Я хотіла запитати… Як відмову написати… Похапцем зібрала речі, Сумку кинула на плечі. І пішла, не обернулась, Навіть радо посміхнулась. І ні […]...
- Алла Жабокрик – а він колись був просто перехожим А він колись був просто перехожим. а він колись був попросту ніким. Він був безликим, сірим, на всіх схожим. для мене був, здавалося, пустим. А я колись шукала, мов прокляття, своє кохання. Боже, та чому Я взріла всіх, а лиш його останнім? а лиш його закинула в пітьму. А я тоді металася між світлом. шукала […]...
- Марія Рожновська – Бажання є влізти у кошик Бажання є влізти у кошик Сховатись від галасу й бруду Сховатись від залишків й броду Бажання є влізти у кошик Бажання є впасти зі скелі В сталеві обійми пробачень Без зайвих прощань та побачень Бажання є впасти зі скелі Бажання є взнати, що ж треба Для спокою, миру та щастя Де правда панує, де кривда […]...
- Таня Крисюк – Ніч танцювала ніжне танго під вікном Ніч танцювала ніжне танго під вікном, Шуміло листя білотілої берези, І ароматна кава зваблювала дух, А він стояв. Гарячий, нетверезий. Немов закляк. Немов закам’янів. А серце вже ледь билось, розривалось. Погас прожектор і упав актор. Все закінчилось хутко розпочавшись… Він був із нею чесним до кінця, Він не фальшивив. Часто посміхався. Він просто був. Йдучи […]...
- Таня Гелетюк – Запутались сніжинки у моїм волоссі срібнім Запутались сніжинки у моїм волоссі срібнім, Як в тенетах долі путаюся я… Я підніму очі в невблаганне небо Чуєш, сонне диво, чуєш, я жива! І летять сніжинки, падають додолу, Залишають білий на асфальті слід, Так зникає швидко марево зимове Під невпинним рухом дорогих коліс. Я протягну руки, зніму рукавички І побачу на долонях крапельки водички […]...
- Марія Матіос – Ох, ця ера – сумна гетера Ох, ця ера – сумна гетера: Робить з тебе вже циркача. Шляк трафляє, бере холєра – І несила (ох же ж!) мовчать. Ох, ці ринки… Все стало дибки. Ох, дивен-ні-і гримлять дива! А я жінка – тонка, як скрипка, – Голос з мене видобувай. Ні, не скрипка. Я сива дримба, Я відлуння печальних скель. Я […]...
- Таня Бенещук – Ти знаєш, що таке самотність? Ти знаєш, що таке самотність? Ти відчував хоч раз любов?! Неначе я зірвалась у безодню… А в жилах замерзає кров. Ти куштував на смак солоні сльози? Можливо скажеш де їм край?! Бо вже не помічаю в травах роси, Як дні за днями… І їх мені не жаль. Ти бачив, як на друзки серце? Ти уявляєш, […]...
- Таня Бенещук – Лягло перо в надії у зізнаннях Лягло перо в надії у зізнаннях, Душа зітхнула від жалю. Я не сказала слів тобі прощальних, Ти так і не сказав мені “люблю”. В конвертах білих, летять до тебе сльози, Ранковими туманами біжить моя журба. Слова в рядки скупі, важким камінням впали, Немов холодная, могильная плита. Останній раз пишу за не один десяток років, Останній […]...
- Бабка Марія – Скрипалі (Збірка) 1967 рік, видавництво “Веселка” ХУСТОЧКА Я сказала тихо голці: – Ший хутенько, не колись, Це ж я хусточку Миколці Вишиваю, подивись! Поспішає швидко голка, Не лінується, ні, ні! Посміхається Миколка: – Гарна ж хусточка мені! НЕ СУМУЙ, БЕРІЗКО Не сумуй, берізко, Не журись, не треба Скоро знов прилине Веснонька до тебе. Бо лихий морозець Недарма […]...
Твори п тичини про війну.