Євген Маланюк – Ангел смерти

Буває мить – хтось вимовить ім’я
(А тиша ще шумить безмежним морем).
Ніхто не гляне і не заговорить,
Лише діткне плеча.

І раптом я

Відчую – хто, відчую і побачу:
То Ангел смерти.

Простий, мовчазний,

Поважно зосереджений. Неначе
Виконує щоденний труд тяжкий.

Тоді він очі стомлено зведе,
І я побачу запит в них, і вирок,
І смуток, що в незнане поведе
Нечутною ходою потаймиру.

І аж тоді здригнуся і збагну,
І не тому, що буде суд и кара.
Схиляючись в останню тишину,
Пролебедію: зачекай, не зараз!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Сравнительная характеристика манилов и собакевич.
Ви зараз читаєте: Євген Маланюк – Ангел смерти