Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Анафора
Анафора
Анафора (грецьк. anaphero – піднесення) – єдинопочаток; одна з риторичних фігур;вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур. Як стилістичний прийом градації А. подеколи близька до анаколуфа. Почасти А. виконує важливу композиційну функцію у ліричному сюжеті:
Ти мусиш танцювати аркан.
Хоч раз.
Хоч раз ти повинен відчути,
Як тяжко рветься на цій землі
Древнє чоловіче коло,
Як тяжко зчеплені чоловічі руки,
Як тяжко
Цей танець.
Хоч раз
Ти стань у це найтісніше коло,
Обхопивши руками плечі двох побратимів,
Мертво стиснувши долоні інших,
І тоді в заповітному колі
Ти протанцюєш під безоднею неба
Із криком no-звіриному протяжним.
Щоб не випасти із цього грішного світу,
Хоч раз
Змішай із ближніми
Піт і кров.
Сину людський,
Ти стаєш у чоловіче коло, .
Ти готовий до цього древнього танцю
Тільки тепер.
З хрестом за плечима.
З двома розбійниками. і
Тільки раз
(В. Герасим’юк).
Протилежна за своєю роллю в поетичному тексті – епіфора.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Герасим’юк Василь – Чоловічий танець Ти мусиш танцювати аркан. Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, Як тяжко рветься на цій землі Древнє чоловіче коло, Як тяжко зчеплені чоловічі руки, Як тяжко почати і зупинити Цей танець. Хоч раз Ти стань у це найтісніше коло, Обхопивши руками плечі двох побратимів, Мертво стиснувши долоні інших, І тоді в заповітному колі Ти […]...
- Василь Герасим’юк – Чоловічий танець Василь Герасим’юк ЧОЛОВІЧИЙ ТАНЕЦЬ Ти мусиш танцювати аркан. Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, як тяжко рветься на цій землі древнє чоловіче коло, як тяжко зчеплені чоловічі руки, як тяжко почати і зупинити цей танець. Хоч раз ти стань у це найтісніше коло, обхопивши руками плечі двох побратимів, мертво стиснувши долоні інших, і тоді […]...
- Чоловічий танець (скорочено) – Герасим’юк Василь Ти мусиш танцювати аркан*. Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, Як тяжко рветься на цій землі Древнє чоловіче коло, Як тяжко зчеплені чоловічі руки, Як тяжко почати і зупинити Цей танець. Хоч раз Ти стань у це найтісніше коло, Обхопивши руками плечі двох побратимів, Мертво стиснувши долоні інших, І тоді в заповітному колі Ти […]...
- “Хоч раз змішай із ближній піт і кров” (за поезію В. Герасим’юка) Я люблю поезію, яка спонукає до роздумів. У такій поезії має бути і філософська думка, і алегорія, і певна символіка поетичних образів, і, звичайно, присутність автора. Притишив кров. Притишив крок. І вищі стали гори. Йде перший сніг, Немов пророк, В якого серце хворе. Поезія Василя Герасим’юка – алегорична й філософська. Вслухаєшся у його правдиві слова, […]...
- Аня Тет – Стань для мене єдиним Стань для мене єдиним У широкому сенсі.. На – життя, не годину – Поселися у серці.. І душею, і тілом – Як задумав Всевишній, Щоби знати хотіла Лиш тебе, з-поміж інших.. Будь оселею й домом, У житті – найціннішим. Будь не просто знайомим, Стань отим, найріднішим.. Щедрим будь і уважним, Справедливим й надійним. І твоїми […]...
- Тарас Шевченко – На вгороді коло броду На вгороді коло броду Барвінок не сходить. Чомусь дівчина до броду По воду не ходить. На вгороді коло тину Сохне на тичині Хміль зелений, не виходить Дівчина з хатини. На вгороді коло броду Верба похилилась. Зажурилась чорнобрива, Тяжко зажурилась. Плаче, плаче та ридає, Як рибонька б’ється… А над нею, молодою, Поганець сміється....
- Дві сестри – драч Іван Дві сестри, тоненькі і сухенькі, Осінь ловлять в пелени над ставом. З господарства лине чистий дзенькіт, У воді поплюскує небавом. Віспа порябила лиця жовті, Доброти у серці не роз’їла. Полум’яне листя сипле жовтень, Тужавіє нива задубіла. Гуси білі, вилизані, тлусті Гелготять, бо скоро будуть вбиті, І калина у червоній хустці Кров’ю сходить по степлілім літі. […]...
- Іван Драч – Дві сестри ІВАН ДРАЧ ДВІ СЕСТРИ Дві сестри, тоненькі і сухенькі, Осінь ловлять в пелени над ставом. З господарства лине чистий дзенькіт, У воді поплюскує небавом. Віспа порябила лиця жовті, Доброти у серці не роз’їла. Полум’яне листя сипле жовтень, Тужавіє нива задубіла. Гуси білі, вилизані, тлусті Гелготять, бо скоро будуть вбиті, І калина у червоній хустці Кров’ю […]...
- Степан Руданський – Хмельницький і пани Стали колись Хмельницького Ляхи підмовляти, Щоби нашу Україну З Польщею з’єднати. А Хмельницький їм говорить: “Сядьте, добрі люди! Послухайте мої байки, Чи правдива буде?.. Ото був собі господар, Мав їдного сина, І любив він його щиро – Сказано, дитина… Любив його, як дитину, Годив, як паняті; Але в того чоловіка Був і вуж при хаті. […]...
- Маркіян Шашкевич – Над Бугом Гей, річенько бистренькая, Гей, стань, подивися, Як я плачу, як горюю! – Зо мнов пожурися. Твої води веселенькі, В них рибонька грає; Моє серце розпукаєсь, Від журби ся крає. Трава к тобі з любощами З берегів ся хилить, Вовня Ті поцілує – І наперед стрілить. Моє серце бідненькоє Радощів не має, Лиш розлуку із долею, […]...
- Андрій Малишко – Скарга ромашки СКАРГА РОМАШКИ Всі бурчать наді мною, глузуючи тяжко, Від критичних басів до газетного альту: – Знову в пісні ромашка? Куди ти, ромашко? Ну-бо стань в стороні і не лізь до асфальту! Тут без тебе мороки стача до півночі, І в поемах, і в прозі б не трапилось маху, А воно ще цвіте і розплющує очі, […]...
- Микола Руденко – Усе пізнавши й переживши Усе пізнавши й переживши, Стою безгрішний, мов Адам. З криниць небесних мудрість пивши, Що я нащадкам передам? Хіба лиш те, що для могили Є в кожного своя земля. Що ми планету обліпили, Мов гілку яблунева тля. Хоч десь поза окрайцем неба Світи кружляють голубі, Ми, наче тля,- Самі для себе. І як вона Самі собі. […]...
- Поезії “Перший сніг”, “Жива ватра”, “Чоловічий танець Василь Герасим’юк – один із найвідоміших і найоригінальніших сучасних українських поетів із покоління 1980-х, автор поетичних книг “Смереки” (1982), “Потоки” (1986), “Космацький узір” (1989), “Діти трепети” (1992), “Осінні пси Карпат” (1999), “Серпень за старим стилем” (2000), “Була така земля: Вибране” (2003) та інших. У своєму інтерв’ю в квітні 2004 року митець визначив такий критерій довіри […]...
- Микола Вінграновський – Ходить ніч твоя, ходить ніч моя Ходить ніч твоя, ходить ніч моя, Їм не велено ночувать. Коло кола ти, коло кола я – Велим-велено начувать, Що то ніч твоя, що то ніч моя, Що то ти є ти, а то я. Де рука твоя, де рука моя – Не живе там ніч золота. Коло кола ти, коло кола я, Заліта душа […]...
- Микола Вінграновський – Коло тебенько я – дивись! Коло тебенько я – дивись! Ходять хмари нехмарним небом, По воді сон зорі повивсь Біля тебенько, коло тебе. Зірно каже собі про дощ, Про краплину малу на ньому, Про чорнобил і нехворощ, І дорогу – назад додому. Бо додому воно завжди: Полину і сльозі – додому. Сніг іде. Голубінь з ожин. І морозик цвіте по-свому. […]...
- Маркіян Шашкевич – Місяченько круглоколий закрився хмарою Місяченько круглоколий закрився хмарою; Чи так тобі зо мнов любо, як мені з тобою? Ой лісами, берегами білі сніги спали, Очі мої сивенькії сльозоньки залляли. Вихор дикий, студененький лопотить гілками, Тяжко, тяжко мому серцю з сумними гадками. Ой як тяжко, побратиме, тверд камінь глодати, Ой ще тяжче бездольному в світі пробувати. В гробі сумно, в […]...
- Ольга Анцибор – Будь моїм, ну стань хоч не надовго Будь моїм, ну стань хоч не надовго, Я ж тебе шалено так люблю, Згадую життя своє і знову На частини дві його ділю. Першу, що без тебе в безнадії, В смутку і журбі я прожила. Другу – ти прийшов у мої мрії, Я воскресла, щастям розцвіла....
- Павло Тичина – На майдані коло церкви На майдані коло церкви Революція іде. – Хай чабан! – усі гукнули,- За отамана буде. Прощавайте, ждіте волі,- Гей, на коні, всі у путь! Закипіло, зашуміло – Тільки прапори цвітуть… На майдані коло церкви Посмутились матері: Та світи ж ти їм дорогу, Ясен місяць угорі! На майдані пил спадає, Замовкає річ… Вечір. Ніч. 1919...
- Мозолевський Борис – З Арсенія Тарковського От і літо пройшло, Відгуло, відпалало. Тихо світиться тло, Тільки цього замало. Все, що збутись могло, Наче лист п’ятипалий, Мені в руки лягло. Тільки цього замало. Задаремно ні зло, Ні добро не пропало. Все так світло цвіло! Тільки цього замало. Не ховавсь під крило, Та життя рятувало. Мені дійсно везло. Тільки цього замало. Листя не […]...
- Андрій Малишко – Стежина Чому живе, і сам не знаю, В моєму серці стільки літ Ота стежина в нашім краї Одним одна коло воріт. Де ти, моя стежино, Де ти, моя єдина? Ота стежина в ріднім краї – Одним одна коло воріт? Дощами мита-перемита, Снігами вметена у даль. Між круглих соняхів у літі Мій ревний біль, мій ревний жаль. […]...
- Художня своєрідність роману Ю. Яновського “Вершники” Роман “Вершники” вийшов друком у 1935 році спочатку в російському перекладі П. Зенкевича, а потім і мовою оригіналу. Відтоді почався тріумфальний хід твору, що увійшов не тільки до “золотого фонду” української, але й усієї радянської літератури. За жанром “Вершники” – роман у новелах, до якого неодноразово зверталися різні письменники світу. Окремі новели не пов’язані наскрізним […]...
- Богдан Лепкий – Чого ж ти, море, та розхиталося Чого ж ти, море, та розхиталося, Мов колиска новенька, Чого ж ти, серце, та розридалося, Мов дитина маленька? Як тяжко море та уговорити, Щоб більше не гуділо, Як тяжко серце утихомирити, Що з болю не скиміло....
- Василь Стус – Уже Софія відструменіла Уже Софія відструменіла, Відмерехтіла бузковим гроном. Ти йшла до мене, але не встигла За першим зойком, за першим громом. Немов почвара в пекельнім колі, Довкола ж тіні, довкола кволі. Благословляю твою сваволю, Дорого долі, дорого болю. Сніги і стужа. Вітри й морози. Гудки і крики. Чорні прокльони. Собачий гавкіт. Крик паровоза. І закмашини і заквагони. […]...
- Кацай Олексій – Вогнептах Де зорі блищать мов облізлий той хром Де хмари із обрієм скуті Воруше пташина вогненним крилом Щоб темряву з неба здмухнути Не в змозі злетіти мабуть що від ран А може ще дуже зарано Проте вже минуле зникає і нам Лишає лиш пасма туману І вже розпросталися крила у світ Проміння лийнувши убоки І вже […]...
- Степан Руданський – допиталась Прийшов мужик із празника, Празник добре вдався: Посиніла кругом шия, І чуб підійнявся. Прийшов в хату – ані слова… На лаві сідає. Аж підходить молодиця, Мужа оглядає: “А чого то в тебе шия Вкрита синяками?” “Та то, мабуть, од вишнівки, Що пив із попами!” “А хто ж тобі, чоловіче, Чуба мав намняти?” А той з […]...
- Степан Руданський – Мошкова пісня Колись Мошко улюбився У нашу дівчину. То, бувало, все співає В лихую годину: “Світить місяць, світить, І сонця не треба,- Він не впаде з неба, Бо добре держиться. Ой там край дунаю Голуби літають,- Най собі літають, Бо я їх не спійму. Сів заєць на дубі, Оріха кусає… Бо він виглядав Милої коханки. Сів заєць […]...
- Містер Коржик – небо чуло наші телефонні розмови Небо чуло наші телефонні розмови Хмари читали усі смс А дощ Йому окрема подяка Приносив мені запах твого тіла А коли осінь зомліла у порожньому сквері І листя одягнулося у прапор Венесуели Все зупинилося На одну мить Та цього було достатньо Аби пірнути в цю вічність В цю жовто-червону блакить порожнього сну І досі не […]...
- Тарас Шевченко – І багата я І багата я, І вродлива я, Та не маю собі пари, Безталанна я. Тяжко, тяжко в світі жить І нікого не любить, Оксамитові жупани Одинокій носить. Полюбилась би я, Одружилась би я З чорнобривим сиротою, Та не воля моя! Батько, мати не сплять, На сторожі стоять, Не пускають саму мене У садочок гулять. А хоч […]...
- Микола Вінграновський – Учора ще я в цьому колі жив Учора ще я в цьому колі жив, Я думав, що ж, міщани, ну, міщани, Із пледами, торшерами, борщами, Вареннями з малин, суниць, ожин, З лимонів, клюкв, смородин, абрикосів, Із райських яблук, аличі, брусниць, Айви, кизилу, сливи, полуниць, З вишень японських, горобин московських, Із київського місяця і зір, Варення із повітря, З неба, З моря – […]...
- Олександр Олесь – “О слово рідне! Орле скутий!..” О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам’ятно забутий. О слово рідне! Шум дерев! Музика зір блакитнооких, Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев… О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним. 1907...
- Степан Руданський – Шляхтич Мша кінчилась у костьолі, Люд порозсипався, У костьолі тілько шляхтич Убогий зостався. Та ще десь за образами Захристиян лазить, То святих там заслоняє, То в них світло гасить. Обдивився кругом шляхтич – Не видно нікого, Та живенько, де Антоній, Припав до святого: “Błagam cię, człowieczku święty! Błagam cię, Antoni! Podaj, serce, mnie pieniędzy, Niech ja […]...
- Садок вишневий коло хати (скорочено) – Шевченко Тарас Садок вишневий коло хати. Хрущі над вишнями гудуть. Плугатарі з плугами йдуть. Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. Сем’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає. Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх; Сама заснула коло їх. Затихло все, тільки дівчата Та соловейко не […]...
- Вікторія Невідомська – друже! Будь солідарним, друже мій, Хай як ламає нас життя, В несправедливості не стій, Стань честі й гідності дитям. Усе мине, так плине час, Та подаруй хвилин добро, Це місто наше і для нас – У бідняків в душі дніпро. Що лине з серця-моря справ, Простих і людяних, простих… Хай кожний, друже, з нас страждав, Та […]...
- Іван Андрусяк – котиться в нікуди Now does our world descend… Котиться в нікуди Нині жорстокий світ (друзі як вороги; Мов перевівся рід) От і уся судьба Плакати на гробах Творчість пропаща гра (воля: рабом живи) Що уявив що знав, Все у єдиний вир; Нібито і не жив Тільки терпів терпів Мислі бідар гіркий Думати тяжко вмів Але про так і […]...
- Павло Мовчан – З двох боків (“Позбудься, камене, камінності своєї… “) Позбудься, камене, камінності своєї, Горбочком стань потульним для ноги, Стань глиною вологою чи глеєм, І вийди, водо, геть за береги. Ти, дерево, збуди закостенілість, Продовжся мною чи мене продовж; Душа струмлива розмиває тіло, Що стало широченним, наче дощ… Життя безмірне ген аж по крайнебо… Тебе нема… є краплі дощові, Сторізний камінь, дерев’яні ребра, І кущ […]...
- Василь Стус – Невже ти народився, чоловіче Невже ти народився, чоловіче, Щоб зазирати в келію мою? Невже т в о є життя тебе не кличе? Чи ти спізнав життєву путь свою На цій безрадісній сумній роботі, Де все людською мукою взялось? Ти все стоїш в моїй тяжкій скорботі, Твоїм нещастям серце пойнялось Моє недужне. Ти ж – за мене вдвоє Нещасніший. Я […]...
- Соломія Синиця – Не дай мені тебе забути Не дай мені тебе забути У круговерті сірих днів, В цю осінь, памороззю скуту, Не дай остинути мені. Не стань стіною із печалі На моїй звивистій дорозі, Почуй в холодному мовчанні Душі спустошеної прозу. Зітри із пам’яті прощання Приправлене гірким полином, Дістань утрачене “кохаю” Із серця темної глиб`ини. Прийди, налий життя теплом, Хай буря поміж […]...
- Дівча – Малишко Андрій Дівча стояло і співало, Сріблясту ниточку вело Про те, що радості замало І зло людині – всюди зло; Без батька й нені, в самотині, Убогий вичахне обід, Що тяжко жити сиротині, І шлях – не шлях, І брід – не брід. А від Петрівців, з Синьодолу, Із трав, із неба – звідусіль Нам осінь винесла […]...
- Руданський Степан – Що рабин робить Випив мужик півкватирки, Хлібом заїдає. А жид ходить коло шинку, Борухи співає. “Чи є, Мошку, у вас рабин?” – Став мужик питати. А жид: “Гирсти! А чому ж нам Рабина не мати?” “А розумний у вас рабин?” Жид аж вийшов з себе: “Та вже ж,- каже,- розумніший, Мужику, за тебе!..” “А що ж рабин у […]...
- Іван Андрусяк – дно пекла На дні пекла Люди квасять капутсу І плодять дітей Кажуть холодно як у пеклі Або вчора був пекельний день Кажуть мусимо вирватися з цього пекла І обдумують втечу ув інші виміри У нові незнані прикрощі Хоч про це їх ніхто не просить Вони й самі цілком досвідчені Аби вірити що можливо розірвати коло А могли […]...
Я аналіз симоненко.