Аналіз вірша “Я… “



Протягом п’ятнадцяти років забороняли видання творів В. Симоненка: підготовлене видавництвом “Молодь”. “Вибране” поета “розсипали й по-живому шматували”. Нарешті з горем та інквізиторським редагуванням 1981 р. вийшли його ” Лебеді материнства “. Поета народжують гнів і любов. Гнів і любов народили Василя Симоненка. Великий, праведний гнів проти приниження людини, знищення її людської гідності. Тому, можливо, центральною у творчості поета вважається патріотична тема – любові до України, її безталанного народу (і в

цьому – пряме продовження шевченківських традицій), поєднана з ідеєю самоцінності, неповторності людського “я”. Сонет “Я” написано 1955 р., задовго до відомого однойменного вірша ” Я… “: “Ми – не безліч стандартних “я”, А безліч всесвітів різних”.

Вірш “Я… ” В. Симоненка – лірична сповідь поета про своє “я” – горде, безкомпромісне, гідне звання людини. Бездушне чиновництво намагалося зробити з народу “сіру слухняну масу”, бездумного “гвинтика” великої машини, що їде в якесь міфічне “світле майбутнє”. Кращі представники нації протестували проти цього,

боролися, бо кожна людина – неповторна, і “ми – не безліч стандартних “я”, а безліч всесвітів різних”. Тож треба навчитися поважати себе, тому що “тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони “я”. Людина – це цілий світ. “На світі безліч таких, як я, але я, їй-богу, один”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 4.00 out of 5)
Loading...



Сміливі завжди мають щастя за романом тигролови.
Ви зараз читаєте: Аналіз вірша “Я… “