Аналіз вірша Д. Павличка “Два кольори”



Материнська пісня… Вона приходить до нас тихими вечорами, добросердна й лагідна, хвилююча й щира, як одвічна любов, що змалечку навіває нам поетичні образи землі и неба, сонця и рясного суцвіття, учить любові до рідного краю, праці, близьких і рідних нам людей та гордості до найсвятішого.

Два кольори – дві тривоги, дві нитки душі, що з’єднують в одному візерунку пам’ять про батьків і турботу про дітей, про сучасне й майбутнє. Вони, як живі джерела, що передають від покоління до покоління скарби й багатство пам’яті свого роду, бо

саме вони духовно єднають людину з рідною землею.

– Які почуття викликала у вас пісня “Два кольори”?

– 3 якою піснею і якого автора вона співзвучна? (“Пісня прорушник” А. Малишка).

– Визначте: жанр твору (ліричний вірш); вид лірики (особиста); провідний мотив (доля людини й материнська любов); віршовий розмір (ямб); тип римування (перехресне).

– Про які кольори йде мова у творі? Чому саме їх обрав автор? (Людину все життя супроводжують два кольори: червоний – то любов, а чорний – то журба. Такими нитками, за народною традицією, вишивали рушники та сорочки. Проводжаючи сина в дорогу, мати

дала вишитий рушник, як оберіг, як символ своєї любові. І це була найдорожча річ, яку він зберігав протягом довгих років, бо мати ніби вгадала синову долю, вишила її на полотні.

Пронесені крізь роки й відстані, як заповіт, як материнська пісня любові й зажури, два кольори вийшли із згорточка старого полотна і стали глибоко поетичним образом. Вони – ніби символи самого життя, що водило поета по світах і кликало додому, переплітаючи сумні й радісні дороги, як узори на материнім гаптуванні).

– Чому пісня Д. Павличка “Два кольори” стала народною? (Поет дібрав такі задушевні слова, так зумів виразити почуття багатьох людей, що вірш став улюбленою народною піснею для багатьох поколінь. Справді, ця пісня близька до фольклорної традиції і символікою барв, і чисел, і філософією життя. Основний мотив твору – мотив дороги як символу людської долі поєднаний із мотивом материнського благословення…

Червоне й чорне – найпоширеніше поєднання кольорів в українській вишиванці, що асоціюється з радощами й печалями, злетами й смутками людського життя…

Ліричний герой, пройшовши через життєві випробування, зберіг найдорогоцінніший скарб – “згорточок старого полотна”. Вишиту сорочку – як часточку маминої душі, оберіг, “свої пороги” – як початок і кінець людської долі, и духовні начала Д. Павличко поетизує за допомогою простих і довершених художніх засобів – народної символіки, нечисленних епітетів і метафор. Для поета важливий не зовнішній словесний візерунок, а глибина думок і почувань).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Громадянська лірика т г шевченко.
Ви зараз читаєте: Аналіз вірша Д. Павличка “Два кольори”