Павло Мовчан – Відлуння (“Відлуння нам плач обертають у сміх… “)

Відлуння нам плач обертають у сміх,
Окресливши звуком глибокість доріг.
У товщах води, де вода проростає,
Перлини скруглілі відлуння ховають.
Завжди у прислузі, завжди в супроводі
Ховають утіху і розпач іноді.
А хто ж безіменний за вами стоїть,
Що клич подає із минулих століть,
Проймає нас дрож уві сні серед ночі –
Всміхається ніч у розплющені очі,
І гостре відлуння розколює скло
І свідчить про те, чого не було.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Чому не склалося щастя в родині хельмерів.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Відлуння (“Відлуння нам плач обертають у сміх… “)
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.