Павло Мовчан – Відлуння (“Відлуння нам плач обертають у сміх… “)



Відлуння нам плач обертають у сміх,
Окресливши звуком глибокість доріг.
У товщах води, де вода проростає,
Перлини скруглілі відлуння ховають.
Завжди у прислузі, завжди в супроводі
Ховають утіху і розпач іноді.
А хто ж безіменний за вами стоїть,
Що клич подає із минулих століть,
Проймає нас дрож уві сні серед ночі –
Всміхається ніч у розплющені очі,
І гостре відлуння розколює скло
І свідчить про те, чого не було.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Чому не склалося щастя в родині хельмерів.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Відлуння (“Відлуння нам плач обертають у сміх… “)