Чубач Ганна – Жук малий і волохатий (Збірка)
ЖУК МАЛИЙ І ВОЛОХАТИЙ
Казка
Жук малий і волохатий
Все життя прожив без хати.
Вдень від холоду тремтів,
А вночі від страху млів.
Дощик спинку обливав,
В душу смутку наганяв.
І набридло йому жити
Під дощами і під вітром.
Жук малий і волохатий
Захотів своєї хати.
По стежині біля ставу
Проповзав маленький равлик.
А у равлика вся спинка
Зручно схована в хатинку.
Жук у равлика спитав:
“Хто тобі хатинку дав?”
Равлик гордо похвалився:
“Яз хатинкою вродився!”
Потім равлик засміявся
І в хатиночці сховався.
Жук образився, прибіг
Аж на наш низький поріг.
Зручно в сінях примостився,
Нашу хату роздивився.
А тоді спитав у брата:
“де взялася ваша хата?”
Я за брата відказав:
“Хата? Тато збудував!”
Жук на мене подивився:
“Я сиріткою вродився!”
Потім з нашого порогу
Жук побіг аж на дорогу.
По дорозі йшла корова,
Круторога і здорова.
Жук питає про своє:
“А у тебе хата є?”
А корова їсть траву
Й каже: “В хлівчику живу!”
Жук подумав: “Хлів – здоровий,
Коли там живе корова”.
Жук малий і волохатий
Він заліз в трухлявий пень.
І сидів там цілий день.
Там і нічку він проспав.
Що робити – сам не знав.
А мурахи бігли в поле,
Мед збирали дикі бджоли,
І якась мала пташина
До гнізда несла пір’їну.
Жук розправив чорні крила
І відчув, що має силу.
І сказав собі завзято:
“Я також збудую хату!”
Підійняв суху травинку,
І стеблинку-бадилинку –
Поскладавши на листок.
Поволік все під місток.
Під містком жаби кричали,
І жука не помічали.
Ну, а він їх не злякався.
За свою роботу взявся.
Із глибокої криниці
Наносив крилом водиці.
Цілий день не спочивав –
Будував та будував…
А під вечір, ніби диво,
Хатка виросла красива.
Жук від щастя заспівав,
Потім сів і задрімав.
Позліталися джмелі:
“В хаті вікна – замалі!”
Носа висунув комар:
“Він забувся про димар!”
Обізвалася сорока:
“Ця хатинка – кривобока!
Всіх зацитькала змія:
“Хата гарна, бо – своя!”
Йшли мурахи навпростець
Й похвалили: “Молодець!”
Але жук того не чув.
Він – втомився,
Він – заснув.
Спав…
І бачив уві сні
Свою хатку в бур’яні.
Бачив небо,
Бачив поле –
Був щасливий,
Як ніколи!
БІЛА ЧАПЛЯ
Біла чапля всіх дурила:
“Я собі кожух купила!
Ще куплю собі хустину –
Буду з вами цілу зиму!”
Вірив чаплі чорний жук,
І метелик, і павук.
Навіть равлик, що не вірив,
Але й він у те повірив.
Тільки жаба-крекотуха
Не хотіла чаплю слухать:
“Не хвалися, чапудрило,
Ти кожуха не купила!
Ти не купиш і хустину!
Подасишся на чужину!”
Ще земля не стала біла –
Чапля в ірій полетіла.
ХВАЛЬКО
Як ще був малий гарбуз,
Не боявся висоти:
Виліз з грядки на горішок,
І зостався там рости.
Ріс та ріс…
Та ще хвалився:
“Як я високо вродився!”
Тільки листя гарбузове
Поправляло кожне слово:
“Не вродився, а вмостився!
Але що йому слова?
Прошуміли – і нема.
А з горіха добре видко
І город, й грядки сусідки.
На горісі просто рай:
Сухо, зручно, хоч співай!
А під осінь…
Буде сміху гарбузам:
Із високого горіха
Він не зможе злізти сам.
Під горіхом бігли діти,
І спитали: “Хто це там?”
Як зняли його ізвідти,
Похвалився: “Скочив сам!:
ДВІ ВАРВАРИ
Скоромовка
Варвара Варварі
Варварила тихо:
“На мене, Варваро,
Звалилося лихо!
Вареники вранці
Вірунці варила
І відра в криниці,
На лихо, втопила!”
Варвара Варварі
Відро діставала, В
Арвара Варварі
“Спасибі!” казала.
РОСА
Ой краса! Ну й краса!
Вранці випала роса:
На деревах,
На траві,
Навіть на камінчиках,
Всі росинки, як живі,-
В голубих промінчиках.
Сяють, усміхаються,
Скрапують, зливаються.
І радіють на листках, І вкривають сріблом
Дах…
А Я КОЗУ дОЮ, дОЮ…
А я козу дою, дою…
А вона мене – ногою!
– Ти за віщо мене б’єш?
– Бо ти їсти не даєш!-
Я поставила дійничку
І побігла по травичку.
Кізка тішиться травою
І не б’є мене ногою.
СНІЖИНКИ
Ці сніжинки – як пір’їнки:
Стеляться легенько,
Щоб собою не злякати
Річечку маленьку.
Ці сніжинки – холодинки:
Помежи собою
Ніби слухають, як хвильки
Хлюпотять водою.
Ну, а річечка маленька
Теж себе шанує:
Щось шепоче там, під льодом,
Бо снігів не чує.
Ці сніжинки – молодчинки:
Дружать між собою.
Коли сонечко пригріє,
То стануть водою.
Будуть вкупі гомоніти
І пісень співати.
Буде річечка маленька
Більшою ставати.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Твір про порядність людини.