Веселі віршики для дітей – Горобці про літо мріють (Збірка)
Автори: Грайко Григорій, Сорока Петро, Куліш-Зіньків Леонід
ГРИГОРІЙ ГРАЙКО
ЧИ ВСЕ ЦЕ ЗдАЄТЬСЯ?
Корова червона,
І кінь голубий,
І біла ворона,
І кіт золотий.
Корова співає,
Кінь слуха її.
Ворона сідає
На руки мої.
А кіт, посміхаючись,
Лапку дає.
Чи все це здається,
Чи так воно є?
ПЕТРУСЬ І СОНЕЧКО
Вже на березі смеркається.
В морі сонечко гойдається.
А Петрусь купатись хоче.
Мати каже:- Змерзнеш, хлопче.
Та синочок усміхається
Й мамі так відповідає:
– В морі ж сонечко купається
КОЛЬОРОВІ КАМІНЦІ
Ходять вранці невеличкі
Червоненькі черевички,
Залишаючи сліди
Біля синьої води.
Хто це біля моря зранку?
Це малесенька Оксанка.
Ходить, пісеньку співає
Із відерцем у руці
І на березі шукає
Кольорові камінці.
ЧАПЛІ
Йде болотом чапля-тато,
А за татом чапля-мати,
А за ними п’ять малят –
Довгоногих чапленят.
Йде сімеєчка уся
До бабусі й дідуся.
Чапля-бабця й чапля-дід
Запросили на обід.
СКІЛЬКИ ГОЛОК В ЇЖАКА?
Я зустрів біля гайка
На стежині їжака.
– Їжачок, їжачок,
Скільки в тебе голочок?
А їжак мені бурмоче:
– Ач, розумник, знати хочеш –
От візьми та й полічи!
– Ой,- кажу йому,- лічити
Треба ще мене навчити!
ГОРОБЦІ ПРО ЛІТО МРІЮТЬ
Сніг мете, кущі біліють.
Горобці про літо мріють,
Змерзли, та куди ж подітись?
Краще б їм на сонці грітись,
Десь на лаві в парку сісти,
Хлібних крихіт попоїсти,
Дощик весело зустріти,
Із калюжі воду пити,
На асфальті пострибати,
Поцвірінькать-поспівати.
Сніг мете, кущі біліють,
Горобці про літо мріють
ПЕТРО СОРОКА
КАЛАЧ
В хаті гамір, шум і плач –
У Юрка пропав калач.
Мати нишпорить під ліжком,
Дід надворі – під горішком,
Старший братик із сестрою –
Під столом і під тахтою.
Тільки котик не шукає:
Де калач – він добре знає.
СЕРЕд ЛІТА ВИПАВ СНІГ
Серед літа ведмежата
Поховалися в барліг.
– Треба,- кажуть,- знову спати,
Бо на землю випав сніг.
Як почули це сороки,
То сміялись цілий день:
– От, дурненькі лежебоки,
Полюбуйтеся лишень.
Полягали тихі й кволі,
Налякалися зав’юг,
А насправді – це з тополі
Облетів останній пух.
ХАТКА
Равлик-син прийшов до татка
– Затісна у мене хатка,
Якщо виросту ще трішки,
То не влізуть в неї ріжки.
Глянув батько на хатинку:
– Не журися, любий синку,
Бо не тільки ти ростеш,
Підростає хатка теж.
ТЕЛЕФОН
Телефон появився в сороки,
Завдає всім базіка мороки:
І сові, і вороні, і лису,
І бобру, що живе біля лісу.
Про останні тріскоче новини
І по три, й по чотири години.
А учора що клята вчинила?
До ведмедя в барліг подзвонила.
Пробудився ведмідь, а надворі
Ще сніжинки блищать, наче зорі.
І ревів клишоногий, і плакав –
Півзими недоспав, бідолаха.
Тож над лісом, над гаєм і бором
Звірі й птахи вигукують хором:
– доки жах цей терпіти нам, доки?
Відключіть телефон у сороки!
ЛЕОНІд КУЛІШ-ЗІНЬКІВ
ЗИМА
Ну й бо ж снігу намело –
Стало білим все село.
Біла стежка, біла річка,
Біла вишня і смерічка,
Біла хата, білі коні,
Тільки носики червоні.
МИШКА І КНИЖКА
Мишеняті
Мишка-мати
Каже:- доню,
Вчись читати,
Бо тобі уже
Пора
Братися за букваря.-
Розгортає
Мишка книжку,
Щось пищить
До себе нишком.
Раптом плаче:
– Ой, біда!
Щось вусате
Вигляда!
– Що там? Хто там? –
Каже мати.
– Там, матусю,
Кіт вусатий.
ЩО ЗА ЗВІР?
До шнурочка прив’язали
І співати наказали.
А воно ще й диво творить –
То співає, то говорить.
(Радіо.)
ЖУК РОГАТИЙ НАЛЯКАВ
Жук рогатий
Налякав
Під хлівцем
Сердите Гав.
Мало ще
Було йому –
Зачіпав Рябеньке Му.
Волохате Біле Ме
Вже давно Втекло саме.
Зажурився
Жук рогатий,
Бо нема
Кого лякати.
БІЛЯ ХАТИ
Уранці біля хати
Малесенькі сліди –
Зайчаточко вухате
Приходило сюди.
Стояло біля хати,
Ступило на поріг,
Хотіло нам сказати,
Що випав перший сніг
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Композиція роману чума.