Дев’ятниця до Дитятка Ісуса2
Перший день: Сотворення світу
Всемогутній і Вічний Бог існує Сам від Себе, але також, як молимося в Символі Віри, Він є Сотворителем видимого матеріального світу із людьми і невидимого світу – з Ангелами. Господь Бог всі сотворіння, – як духовні так і матеріальні, – покликав до життя або простим актом Своєї волі, тому все походить від Нього. Це означає, що Господь Бог цей світ – видимий і невидимий, – ані не вибудував, ані не зробив його великим трудом, лише своєю Всемогутньою волею покликав до буття. Бог є самим життям
Господь Бог створив світ у часі, тому він не є вічний, бо як нас навчає Святе Писання: “… що один день перед Господом, як тисяча літ, і тисяча літ, як один день. Не зволікає Господь з обітницею, як деякі вважають це за зволікання, а виявляє до вас своє довготерпіння, бо не хоче, щоб хтось загинув, лише щоб усі прийшли
З:8-10).
Всесвіт повстав не випадково як твердять атеїсти, але з Божої волі, і тому все сотворіння має свою мету. Бог є досконалим єством, створивши Всесвіт, керувався одиноким бажанням розлити надмір Свого щастя, Своїх ласк на сотворіння. Отже, мета сотворінь – це вияв і прославлення Божої доброти і милосердя. Цар Давид закликає усі створіння прославляти Свого Творця: “Хваліте Господа з неба, хваліте Його на висотах!
Хваліте Його, всі Ангели Його, хваліте Його всі воїнства небесні! Хваліте Його, ви, сонце й місяцю, хваліте Його, всі ясні зорі!” (Пс. 148:1-3).
Опис створення Всесвіту у Святому Письмі Старого Завіту має літературну форму свого часу – народний спосіб, яким та правда є висловлена для доступного сприйняття тодішніми людьми. Слово Боже не подає нам наукових відомостей про створення світу і не вчить нас астрономії, геології чи інших природничих наук, а виключно подає релігійні правди. Мойсей хотів пояснити ізраїльтянам (які жили в оточенні поганських народів) основну релігійну правду: що Господь Бог є Творцем усього, і що Йому належить найвища пошана і честь. І тому, коли є згадка про створення світла, сонця, зірок чи про рослинний або тваринний світ, в такий спосіб вказується народові ізраїльському нате, що все це не божественні істоти, якими їх вважають погани і покланяються їм, приносячи жертву, а що вони повстали в часі, і їх сотворив Всемогутній Вічний Бог. Тому у Святому Писанні вживаються такі терміни як:” Бог сказав”, “Бог зробив”, “Бог назвав”, “Бог сотворив”, якими таким чином підкреслюється правда і переконання: все, що ми бачимо, є покликане до життя Господом Богом. Східні поганські народи вважали тіла Всесвіту божественними істотами.
Тому і планети називали іменами своїх богів, і приписували їм творчу силу. А Слово Боже каже, що вони є лише сотворіннями свого Творця.
Молитва-благання:
Всемогутній і Вічний Боже, Ти – дивовижний Архітектор вселенної! Ти все у своїй премудрості сотворив для мене, щоб я був щасливим тут, на землі з Тобою, а колись, після закінчення земної мандрівки, осягнув Царство Боже. Коли погляну на своє життя, мені стає лячно: я подібний до чоловіка, що має очі, але не хоче бачити; чує і розуміє все, що Господь учинив для нього, але відмовляється сприйняти і не бажає бути вдячним Господеві за Його батьківську доброту і милосердя.
Хоч сотворений світ і природа в ньому вказує людині на її Творця, терте сотворіння відмовляється визнати Його. Все сотворіння прославляє Тебе, мій Боже, тож і я своїми устами і серцем хочу звеличувати Твою доброту і милосердя.
Отче наш…
Богородице Діво…
Священик: Прийди, Господи, прийди,
Вірні: Свій нарід з неволі гріха підніми.
Другий день: Покликання людини до життя
Створивши невидимий духовний світ, Господь Вседержитель звернув Свою увагу на землю. Він упорядкував її, прибрав травами, квітами, деревами. Опісля заселив різноманітними звірами і птицями, а води наповнив різними рибами.
Про створення Всесвіту Біблія подає такі слова Бог “сказав і так сталося”. Створення самої людини проходило в більш возвеличений і торжественний спосіб. Перед її створенням відбулося якби якесь розважання, застанова Бога, немовби “нарада” Пресвятої Тройці: “Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звір’ями й над усіма плазунами, що повзають на землі” (Бут.
1:26). Як ми бачимо, людина мала бути вищою над усіма сотворіннями, а її становище серед усіх сотворінь визначалось особливістю і винятковістю, і тому: “Створив Бог людину на свій образ; на Божий образ створив її; чоловіком і жінкою створив їх. І благословив їх Бог і сказав їм: “Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі” (Бут. 1:27-28).
Наші прародичі отримали від Господа Бога окремі дари тіла і душі. Щодо людського тіла, то воно мало завжди заховувати (згідно з Божим планом) свою молодість і не підлягало жодним хворобам і втомі. Фізична праця була для прародичів приємністю, їхній розум свіжий, легко розумів, мав велику здатність мислити і доходив до пізнання різних правд. Людина не мала страху смерті, бо вона мала бути безсмертною.
Щодо людських душ, то вони були улюбленими дітьми Всевишнього, з якими Господь часто спілкувався, бо людина отримала від Богаосвячаючу ласку – надприродний дар. Тою благодаттю чоловік набуває святість і праведність, стає дитиною Божою та спадкоємцем Небесного Царства. Одержання освячаючої благодаті Божої вказує нате, що перші люди були призначені Богом до вічного блаженства.
Цей дар отримав Адам не тільки для себе, а для всіх своїх потомків. їхні пристрасті, смисли, абсолютно підлягали самому наказу розуму, ніколи не бунтувалися проти нього і ніколи не хотіли того, чого не хотів розум. Спокій панував в їхньому серці і душі, не було ніякого роздвоєння між душею і тілом. Не було тої боротьби між пристрастями і розумом, що є зараз у нас.
Перші прародичі проживали в раю (місце розкоші), яке приготував Господь для улюбленого Свого створіння, де все покорялося чоловікові і служило йому.
Як ми вже згадували у вступному слові, що людина в раю отримала одну Заповідь: з усього, що є в саду, вона може споживати, тільки з дерева “пізнання добра і зла не їстимеш, бо помре”. Дотриманням цієї Заповіді вона мала довести, що визнає над собою Бога – Творця. А за недотримання цієї Заповіді Бог установив кару: смерть.
Молитва-благання:
Господи Ісусе Христе Ти був вірний Отцеві Небесному, і до кінця виконав Його волю. Ти дав приклад і нам як ми маємо прославляти, любити Всемогутнього Творця. В який спосіб людина може прославляти Господа Бога? Людина розумне сотворіння, прославляє Сотворителя своїми молитвами, підкоренням себе Його Божій волі, слухає, дотримується і виконує Заповіді Божі, в яких Господь Бог виявив Свою волю.
Сам наш Спаситель, Ісус Христос, говорив до нас так: “Як хочеш увійти в життя, додержуй Заповідей” (Мт. 19:17). Прославляючи Бога, люди запевнюють собі Його благословення і вічне щастя в небі, бо пізнання і прославлення Бога ведуть до неба. Так навчав нас наш Спаситель у своїй науці, (яку дав Апостолам на Тайні Вечері), що життя вічне полягає в тому: “… щоб вони впізнали Тебе, єдиного, істинного Бога, і Тобою посланого – Ісуса Христа”(Йо.
17:3).
Отче наш…
Богородице Діво…
Священик: Прийди, Господи, прийди,
Вірні: Свій нарід з неволі гріха підніми.
Третій день: Упадок людини і обітниця Спасителя
Коли говоримо про упадок Адама і Єви, маємо на увазі первородний гріх, якого вони допустилися в раю, переступаючи Заповідь Божу. Цей первородний гріх перейшов на усіх людей. Втрата для перших прародичів була надзвичайно великою: втрата Божої ласки і синівства, а також втрата Божої приязні разом із надприродними дарами, які вказують на те, що гріх Адама і Єви був тяжкою зневагою Бога. Людина втратила рай, повний щастя і радощів сад. Звірята стали тепер вороже відноситися до них.
Природа, що досі покорялася їм у всьому, тепер – повстала проти людини. Праця перестала бути для них приємністю, а стала важким трудом в поті чола. Земля, замість родити збіжжя, почала проростати будяками і терням.
Прародичі втратили свою безтурботну молодість, їхнє тіло тепер піддавалося хворобам, і, навіть, смерті. Коли вони жили в стані невинності, їхні думки, бажання і діяльність спонтанно зверталися до Бога, а коли вони согрішили – їхнє самолюбство стало осередком особистого життя.
Що буде з людиною, яка збунтувалася проти волі Божої і добровільно та свідомо переступила Заповідь Творця? Господь міг знищити людей, назавжди вигнавши їх із Царства Божого. Ніхто не міг примусити Бога відкупляти грішних людей і повернути їм привілеї, які вони втратили завдяки своїм бунтам.
Грішна людина також немала жодного права домагатися повернення благодаті і права на місце в небі, якого свідомо і добровільно зреклася через свій гріх.
Хто ж міг визволити людство з неволі гріховної? Тільки один Бог міг спасти людину, тільки Він міг очистити її від гріха. Диявол спокушуючи наших перших прародичів, хотів позбавити людей не тільки раю, але і вічного щастя в небі. В цій хвилі він ніби тріумфує, що добився свого.
Але Господь Бог у своїй доброті і милосердю (щоб диявол не думав, що він уже добився свого) оголошує прародичам обітницю відкуплення. Цю обітницю ми чуємо в слові Божому, яку промовив Господь до сатани: “Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту” (Бут. 3:15).
Тими словами Господь Бог проголошує дияволові пониження і знищення його сили, а людям – спасення і визволення з під його власті, в яку вони тепер упали добровільно. Вигнані з раю прародичі почали нове життя, повне трудів, прикростей, різних душевних і тілесних випробувань. Єва, породивши свого сина, промовила: “Я придбала людину з Господньої ласки”. Бідна Єва, не розуміючи добре обітниці відкуплення, думала, що ЇЇ син, якого вона породила, це обіцяний в раю спаситель. Ні Єво, ти завела людство в провалля гріховне, ти віддалилася від Бога і Його Царства Небесного.
Прийде друга Єва, Яка породить для нас Спасителя світу. Вона зблизить людину з Богом, Вона прихилить для нас небо. Про Спасителя, Який має народитися від насіння жінки, пророк Ісая говорить такі слова: “Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл” (Іс.
8:14).
Молитва-благання:
Боже, Твоя велика доброта, і Твоє безконечне милосердя є незбагненним! Ще не отримали грішники засуду кари, а вже чують з Твоїх вуст першу обітницю спасіння. Твоїй премудрості немає меж. Ти не проголосив дочасну кару за переступлення Заповіді (бо людина могла б цього не знести), а Ти спочатку дав обітницю спасіння, аби врятувати перших людей від розпуки.
Христове відкуплення людського роду – це велике чудо Божої любові, милосердя й мудрості. Люди ніколи не були б здатні самі позбутися гріха, якби Божий Син не відкупив їх, якби Своїми ласками не допоміг їм поборювати гріх, який став частиною людської природи після упадку Адама. Хай Тобі буде вічна слава за Твою доброту і милосердя до нас, нещасних грішників.
Амінь
Отче наш…
Богородице Діво…
Священик: Прийди, Господи, прийди,
Вірні: Свій нарід з неволі гріха підніми.
Четвертий день: Народ, який очікував Месію
Господь Бог підготовляв світло приходу на землю свого улюбленого Єдинородного Сина Ісуса Христа. Для цієї спасенної місії Він вибрав ізраїльський народ і йому довірив Своє об’явлення. Господь промовляв до народу устами пророків, патріархів, священиків.
Пророки проповідували віру в одного, правдивого, безконечного Бога, Якого треба любити, шанувати й почитати релігійними практиками й праведним, моральним життям. Також, у стосунках між людьми вони закликали їх до взаємної любові і допомоги один одному. Пророки готували людство до прийняття Спасителя.
Однозгідність пророчих писань вказує на це, що сам Господь Бог провадив їх, вони жили в різних часах, не знали один одного, але одностайно описували майбутнє Царство Месії. У пророцтвах Бог не лише виявляє свою силу, а й відповідає на прохання й потреби людей. Коли Спаситель прийшов на землю, Він не відкинув цієї науки, а доповнив і вдосконалив її, про що Сам сказав: “Не думайте, що Я прийшов усунути Закон чи Пророків: Я прийшов їх не усунути, а доповнити” (Мт.
5:17).
Коли народ відходив від правдивої віри, Господь Бог посилав пророків: Іллю, Єлисея, Єремію, Єзикіїла, які намагалися зберегти правдиву віру в народі й сміливо картали його за ідолослужіння: “Господь не міг терпіти довше ваших злих учинків і гидот, яких ви наробили. Тим й то стала ваша земля пустелею й острахом та прокляттям, збезлюдніла, як самі бачити. Саме через те, що ви бовванам кадили й супроти Господа грішили, голосу Його не слухались і не ходили за Господнім
Законом та за велінням Його та постановами Його, – за те й спіткало вас оце лихо, як самі бачити” (Єрм. 44:22-23).
Перед своєю смертю патріарх Яків скликає своїх синів і звіщає їм майбутнє і уділяє батьківське благословення. До сина Юди промовляє: “Берло від Юди не відійде, ні жезл із-поміж стіп у нього, поки не прийде Той, Якому він належить, йому будуть коритися народи” (Буг. 49,10).
Юда має бути перший між братами і панувати над ними, Він повинен бути також непереможним для ворогів. Як лев є царем між звірятами, так і Юда між братами. Не припиняться царі з племені Юди, ні законники, які проповідують закон від насіння його, до того часу, поки не з’явиться наймолодший із його синів – Цар-Месія.
Це пророцтво довершиться тільки у Христі Ісусі, Який побідив найзавзятіших ворогів людського роду: смерть, гріх і диявола.
Пророки голосили про прихід на землю Спасителя. Пророк Ісая так говорить про з’яву Месії: “Дитятко нам народилося, Сина нам дано; влада на плечах у Нього; і дадуть Йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру” (Іс. 9:5). Через пророка Даниїла сказав Господь, що по 70 річних тижнях, то означає 490 роках прийде Спаситель на землю. Пророк Малахія так взиває: “Оце я посилаю гінця мого, й він приготує дорогу переді мною, і Господь, що ви його шукаєте, прийде негайно у храм свій.
Ангел союзу, що ви його бажаєте, – ось він іде, – говорить Господь сил” (Мал. З:1).
А звідки прийде Месія? Було наступне питання. Господь промовляв через пророків: “Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, занадто малий єси, щоб між тисячами Юди.
З тебе вийде мені той, хто має бути Володарем в Ізраїлі; його походження із давніх-давен, з днів споконвічних” (Міх. 5, 1). То Йому будуть покланятися і складуть дари: “Тоді ти глянеш і засяєш; заб’ється і пошириться в тебе серце, бо скарби моря попливуть до тебе, багатства народів прийдуть до тебе. Безліч верблюдів тебе вкриє, верблюди молоді з Мідіяну та з Єфи.
Сила їх прийде з Сави, несучи золото й ладан, звістуючи хвалу Господню” (Іс. 60:5-6).
Молитва-благання:
Всемогутній Боже, дай мені цю ласку, щоб в тих важких часах занепаду віри, морального спустошення і деморалізації суспільства, я не втратив(ла) Тебе, не пішов(ла) за згубними пророками сьогодення, а був(ла) вірний(ою) Тобі, і Твоїй Святій Матері-Церкві. В нинішньому світі, навіть, серед людей, які вважають себе віруючими, розповсюдженні різні поганські культи і поклоніння. Отче Небесний, благаю Тебе і за мою родину, щоб вона завжди була вірна Тобі і ніколи не приймала участі в поганських культах, а виконала першу Заповідь Божу: не май інших богів крім Мене.
Амінь
Отче наш…
Богородице Діво…
Священик: Прийди, Господи, прийди,
Вірні: Свій нарід з неволі гріха підніми.
П’ятий день: Погани очікують Месію, Який має змінити світ
Господь Бог об’явив ізраїльському народу про прихід Спасителя і ретельно готував його до зустрічі з Ним. Ми часто забуваємо, або можливо і не знаємо цього, що і поганські народи також очікували прийдешніх змін, які мали відбутися у людських відносинах то між різними народами і націями, що населяють землю. Серед поган бували, хоча і рідко, люди духовні, які покланялися Єдиному правдивому Богу, і їм Господь відкривав істину, як наприклад: Мелхіседек і Йов.
Коли Аврам здобув перемогу над східними царями, йому назустріч вийшов Мелхіседек, цар Салему, виніс хліб і вино, – він був священик Бога Всевишнього, – поблагословив Аврама і мовив: “Хай благословен буде Аврам Богом Всевишнім, що створив небо й землю. Благословен хай буде Бог Всевишній, що видав ворогів твоїх тобі в руки!” ( Буг. 14:19-20).
Ця зустріч Аврама з Мелхіседеком має в собі таїнственний характер. Мелхіседек приносить безкровну жертву хліба і вина за себе та за інших, благословить Аврама, Аврам віддає йому десятину. Мелхіседек є прообразом Ісуса Христа, а його жертва хліба і вина, є прообразом безкровної жертви Нового Завіту. Мелхіседек являється нам без подання свого батька і матері, як праобраз Богочоловіка, “який не мав в небі матері, а на землі батька” (Св.
Йоан Золотоустий).
Йов був великим і багатим чоловіком, мав вплив на своє оточення, знаний своєю шлхетністю, богобоязливістю і добротою. Зненацька, в один день, сталося з ним велике нещастя. Табуни верблюдів вкрали халдейські розбійники, а пастухів повбивали. В той же час було вбито громовицею сім тисяч овець і їх пастухів. Так само цього дня його десятеро дітей було вбито циклоном.
А трохи пізніше він захворів на проказу, яка нищила його тіло. Йов мав великі терпіння. Всі люди в цій країні дивувалися всьому, що бачили і чули. З того часу Йова почали вважати грішним чоловіком, але він не був таки м в очах Божих.
Йов терпеливо витримав усі випробування з великою шляхетністю духа, і Бог щедро благословив остаток днів його. Так Мелхіседек і Йов, ці праведні мужі Божі, хоча і належали до поганських народів, але вірили в правдивого Бога.
За тисячу років до Різдва Божого Сина єгиптяни мали у своїх ієрогліфах знак хреста,
Що означав “Спаситель”. У давньогрецькій літературі знаходимо ясну і виразно підкреслену конечність відкуплення людського роду. В Уст. перед Христом драматург Есхіл написав твір під назвою “Зв’язаний Прометей”. Уцій драмі розповідається про титана Прометея, який, співчуваючи мешканцям землі, що не мали вогню, потайки викрав вогонь із Олімпу і приніс його людям.
За цей акт любові і милосердя до людей, Зевс, батько грецьких божків, наказав прикувати Прометея до скелі. Голодний орел щодня розривав його груди і печінку, а вночі рани чудесно гоїлися. Тут символічно представлена християнська правда: Божий Син з любові до людського роду має зійти на землю і своєю смертю на горі Голгофі відкупити людський рід від вічної кари за гріхи.
В іншому кутку земної кулі (V ст. перед Христом) Конфуцій писав: “Святий мусить прийти з Неба. Святий, Який буде знати все і матиме владу на Небі і на землі… Хай з’явиться Святий, а народи не перестануть прославляти Його.
Хай відчинить Він свої вуста й проповідує, а народи не перестануть вірити в Нього… Його слава наповнить усі країни під безмежним балдахіном неба”. Які чудові слова поганина на честь Месії Христа!?
Народи далекої Азії також очікували Месію. Індійці в своїй молитві взивали:” Коли прийде Спаситель? Коли з’явиться Відкупитель?” Римський історик Тацит пише: “Людський рід певний, що давні пророцтва Сходу сповняться – невдовзі з Юдеї вийде Той, Хто рядитиме Вселенною”. Тим очікуваним Спасителем людства є ніхто інший, як Господь наш Ісус Христос. Молитва-благання:
Всемогутній і Вічний Боже, коли праведний Симеон взяв у свої обійми Дитятко-Ісуса, то в цій малій Дитині побачив Спасителя світу. Він благословив Бога і мовив: очі мої побачили Твоє спасіння, що Ти приготовив перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу Твого люду – Ізраїлю. Отче Небесний, благаємо Твого світла із неба на просвіщення як поганських народів, так і тих, які вважають себе християнами, але
Їх життя далеко не є свідченням того, що вони живуть в світлі Євангелія.
Отче наш…
Богородице Діво…
Священик: Прийди, Господи, прийди,
Вірні: Свій нарід з неволі гріха підніми.
Шостий день: Світ перед приходом Месії
Минулося панування великих держав, цивілізацій і культур поганських народів: Єгипту, Сирії, Вавилону та Персії. Прихід Месії на землю безпосередньо зіткнувся лише з трьома народами: греками, римлянами і ізраїльтянами. Чого вони прагнули і яка мета була тих народів? Яким вони бачили своє майбутнє? В чому полягала суть їхнього буття на землі?
Маємо впізнати кожний народ зосібна.
Греки – це люди, які були обдарованні почуттям своєї особистості, свого я. Цей народ не створював ніколи великої держави. Особиста незалежність для того народу є понад усе інше. Народ закоханий в науку, філософію, мистецтво. Найвищою метою його туземного життя – це вдоволення, яке йому дає краса світу та духовне розуміння сотворінь.
Його релігія – обожнювання природи. Високі уми таких філософів як Платон, котрий у своїй науці визнавав одного Бога і знав поза гробове життя і щастя, або Аристотель, що взяв за основу здорову метафізики і давав практичні поради для світу і життя, підтверджують те, що це були люди – світила, які вселяли в серцях людей надію на краще майбутнє. З плином часу на їх місце прийшли інші: стоїки, епікурейці, скептики, для яких, крім земного життя, Бога не існувало і не було іншої мети в житті, не було іншої мудрості. Одна незаперечна вартість грецької філософії полягає в цьому, що вона дала наочні докази : до чого людський розум є в силі дійти, а – з протилежної сторони-до чого людина своїм розумом не спроможна дійти.
Хоча грецька мова, письменність, культура, наука та мистецтво, особливо від часів Олександра Великого, опанувала весь світ, та все-таки греки не змогли розв’язати і пояснити загадку існування Всесвіту і людини. Це мусів зробити хтось інший.
Римляни були відмінні від греків: мали цілком іншу вдачу і були більш убогі духом.
Гаслом цього народу були знані слова: “Твоя річ римлянине (затям собі) панувати над народами” (Virіl). Цей народ був наділений великою фізичною і моральною силою. А тайна цієї сили опиралася і формувалася на глибокій релігійності та на тривалих родинних відносинах; на підпорядкуванню приватних та особистих стремлінь в ім’я добра громади та держави; на незламності в нещастях та надзвичайнім дарі практичного розуму.
Мечем римляни завойовували інші народи і країни, приєднували їх до своєї велетенської будівлі – Великої Римської Імперії. Чим більше народів і країн завойовував Рим і розширяв свої границі, тим більше тратив сили і змінював свою вдачу. Народна релігія спричинилася до створення місць поклоніння божкам цілого світу.
Люди, бачачи безліч язичницьких ідолів, переконувалися, що всі ці вірування вигадані самими людьми. Народ почав втрачати віру та надію на майбутнє. Щоб забутися, вони віддавалися різним утіхам, а дехто, впавши в розпач, закінчував своє життя самогубством.
Золото, невільники-раби та розкоші, що з усіх країн пливли до Риму стали причиною зубожіння та занедбання добрих звичаїв. Захоплення влади руками людей аморальних і крайньо зіпсованих та нерозумних принесло гніт і тиранію. Рим не міг вже рядити, навіть самим собою, а як же він міг тоді володіти світом?
Тож управляти світом прийшли інші люди, і влада перейшла в інші руки.
Відмінними від греків і римлян були ізраїльтяни, їхня основна риса – релігія. Цією прикметою вони перевищували усі народи, які не могли рівнятися з ними ні політичною силою, ні наукою, ні шедеврами мистецтва. Сам Господь Бог вибрав цей народ, створивши з нього Божу державу і довірив йому Своє надприродне об’явлення.
Господь промовляв до того народу устами пророків, патріархів, які і провадили його дорогою Божого Закону. З плином часу місце Духа Божого і великих правд Господніх зайняла мертва буква закону, людські вигадки.
Ізраїльський народ очікував приходу Месії, але думка про Месію помітно почала втрачати свій дух і характер, чим і різнилися вони від своїх предків. В їхній уяві Месія не мав бути Спасителем від гріха, а просто визволителем від політичного гноблення; Він не мав спасати поган, а покарати і винищити їх. Месія мав царювати залізним жезлом і помститися поганам, зруйнувати їхні царства, володіння, яких віддати ізраїльському народу.
Такий Месія був мрією і бажанням їхніх пристрастей.
Так виглядав духовний і моральний стан людства перед приходом Месії на землю. Ні в одній державі мешканці землі, і, навіть, вибраний ізраїльський народ не були духовно і морально здорові та без вад. Всі були в очікуванні приходу Месії, Який своєю святістю мав оздоровити і вилікувати хворе людство.
Тим Месією є Єдинородний Син Предвічного Отця.
Молитва-благання:
Всемогутній Вічний Боже, жодна людська ідеологія не може заспокоїти і принести правдиве щастя людям. Не було можливим знайти правдивий ідеал, надію, любов, підтримку, бо всюди панувала
Зневіра, знеохота, погорда життя і боязнь смерті. Так, Твоє Провидіння готовило прихід Божого Сина на цю сліз-долину, де зло мало би себе пережити, чаша розкошів опустіти, всі середники – втратити зміст, всі надії – обманути, вся сила і мудрість – стати немічними. Тоді Бог міг би прийти до свого народу і визволити його.
Господи, поглянь і на наш народ, визволи його з цієї великої темряви, в якій він перебуває, і запровадь до вічного світла.
Амінь
Отче наш…
Богородице Діво…
Священик: Прийди, Господи, прийди,
Вірні: Свій нарід з неволі гріха підніми.
Сьомий день: Благовіщення
До убогої хатини в Назареті Богом був післаний Архангел Гавриїл, щоб сповістити звістку Діві Марії, яку Господь Бог огорнув особливою благодаттю – захоронив її від гріха первородного. Післанець із неба привітав Пречисту Діву Марію такими словами: “Радуйся, благодатна, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками” (Лк.
1^28). Радій Маріє, повна ласки, Господь з Тобою! Ці слова є незаперечним свідченням того, що Діва з Назарету є така мила і близька Отцю Небесному через благодать якою наповнене її Непорочне Серце.
Божі плани, які Господь поклав на цю дівчину були виправдані нею, завдяки чому вона стала вибраною між усіма жінками, стала благословенною і єдиною серед усіх них. Тому, повна ласки Непорочна дівиця, має виконати волю Отця Небесного: “Ось Ти зачнеш в утробі й породиш сина й даси Йому ім’я Ісус” (Лк. 1:31).
Багато прагнень і бажань праведників Старого Завіту могли здійснитися в найближчому часі, але це залежить тільки від згоди Марії Діви. Усі перебувають у стані очікування: перші прародичі Адам і Єва, пророки, патріархи, всі чисті духи в небі, адже вирішується доля людства. Віра Марії насправді є велика. Вона вірить словам Ангела, не сумнівається ні у їх правдивості, ні у можливості їх здійснення, не вимагає знаку підтвердження, як це колись зробив Захарія. Віддано й щиро відповідає Господеві “Так, хай станеться”.
Яка прекрасна відповідь!
Як бачимо, Мати Божа своїм прикладом дає нам зрозуміти, що покірне серце завжди виконує Божу волю: “Ось Я слуга Господня: хай мені станеться по твоєму слову!” (Лк. 1:38). Яка глибока відповідь! Це відповідь самого серця, яке любить Господа Бога понад усе в цьому світі.
Пречиста Діва разом з своїм народом очікувала і молилася за прихід Месії, її надія сповнилася в такий спосіб, (чого не сподівалася), що саме Вона стане Матір’ю Божого Сина нашого Спасителя, Якого з усіма випросила для світу.
У цю хвилину, коли Марія Діва сказала “так, хай мені станеться” – Вона стала живим храмом великого Бога. Зачалося життя предивного, духовного совершенства, недосяжної мудрості та безмежної святості; життя, яке народжує інше життя і доповнює його та ублагороднює; життя безконечної вартості та Божого достоїнства. Хто може до кінця усвідомити і збагнути це велике таїнство?
З неба зійшла на землю ласка понад усі ласки – Ісус Христос, наш Господь і Бог-але за посередництвом Найсвятішої з усіх сотворінь – Пречистої Діви Марії.
Молитва-благання:
Пам’ятаймо, коли в нашому житті ми говоримо Господу Богу “так”, то виконуємо Його Святу волю і стаємо дітьми світла та спадкоємцями Царства Божого. Заперечуюче слово “ні” – з ангелів зробило слуг Люцифера. Першим кроком до спасення – це завжди бути в присутності Божій, пам’ятати про Бога, Його любити і виконувати Його Закон, і, навіть тоді, коли нам не все і не кінця зрозуміле.
Другим кроком, який вже неначе переступає небесний поріг, – у всьому годитися з Божою волею. А це значить, що все те, чого не розуміємо тут, на землі, побачимо колись в Царстві Небесному, але як нагороду за віддання себе Божій волі.
Отче наш…
Богородице Діво…
Священик: Прийди, Господи, прийди,
Вірні: Свій нарід з неволі гріха підніми.
Восьмий день: Подяка
Одного дня Діва Марія зібралася в дорогу до святої Єлисавети. Мати Божа не просто йде, а поспішає до дому Захари, щоб поділитися радістю, якою наповнене її материнське серце: Вона носить Божого Сина в своїй утробі. Після привітання святої Єлисавети, Пресвята Богородиця склала подяку Всемогутньому Богу: “Величає душа моя Господа і дух Мій радіє в Бозі, Спасі Моїм, бо Він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині і ублажатимуть Мене всі роди” (Лк. 1:46-48).
У цьому величанні Пречиста Діва Марія називає Бога Спасителем, Всемогутнім, Святим, Милосердним і Вічним. Богородиця склала цю величальну пісню, як гімн подяки Отцю Небесному, коли носила Ісуса під своїм Серцем, а ми вже дві тисячі літ співаємо цей гімн прослави і подяки для Ісуса, Який не тільки прийшов до нас на землю, але й залишився на усі часи в Пресвятій Євхаристії.
Велике диво вчинив Господь Бог Пречистій Діві Марії: що для людського розуму було таке далеке і нездійснене – стає реальністю за справою Святого Духа. Мати Божа оспівує чудесні зміни, які прийдуть до людей: мине час ненависті і гніву, час темряви і незнань, час знущання сильніших над слабшими, багатих над бідними, бо: “Милосердя Його з роду в рід на тих, які бояться Його. Він виявив потугу рамени Свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних; наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками” (Лк.
1:50-52).
Ці зміни в суспільстві має при нести Той, Котрого Мати Божа носить під Своїм Серцем. Слова Матері Божої застерігають і вказують на правдиву реальність життя людини на землі: не тішся владою, славою, красою, багатством, своїм розумом, досягненням в науці, фізичною силою, бо це все може вкинути тебе в гріх гордості, зарозумілості, зухвальства, і стане причиною загибелі твоєї душі. Все, що маєш, завдячуй Господу Богу, бо це Він обдарував тебе такими великими дарами.
Пречиста Діва Марія подає надію смиренним, голодним, бідним і немічним. Ісус Христос якраз і є цією надією для тих людей, хто приймає з волі Божої убожество, не нарікає на хрест, терпіння, нестатки, на хворобу чи інші прикрості, які терпить на землі. Кожна людина мусить відійти з цієї долини сліз, стати, перед Маєстатом Вічного Справедливого Бога і дати відповідь за своє прожите життя: бідний і багатий; урядовець, простий робітник чи хлібороб; той, який купався в багатствах і достатках матеріальних, і той, який жебрав на хліб насущний. Щаслива душа, що живилася духовним хлібом вічного життя, Який нам дала Пречиста Діва Марія, породивши Божого Сина.
Цей дар Євхаристії, хліб Небесний, котрий залишив нам Ісус, буде підпорою в розпуці, насолодою – в горі, прохолодою – в тяжкій праці, а в годині смерті – надією на вічне життя.
Молитва-благання:
Пречиста Діво Маріє, Мати Божа і Мати наша! Твоє Серце співає гімн подяки Господу Богу, за все, що Всемогутній учинив для Тебе. Про кожного із нас Господь також не забув і обдарував нас різними дарами, на жаль ми їх не хочемо бачити і дякувати Всевишньому за всі ці добродійства учинені для нас. Хто ж нас має навчити складати Богові благодарення? Хто ж як не мама?
Ти є нашою Матір’ю, Опікункою, тож благаємо Тебе скласти за нас подяку Твоїм Материнським Серцем Тройці Святій Єдиній за всі дари, якими нас наділив Милосердний Бог.
Амінь
Отче наш…
Богородице Діво…
Священик: Прийди, Господи, прийди,
Вірні: Свій нарід з неволі гріха підніми.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Вірші артемовський.