Дмитро Загул – Іграшка



All the king’s horses and all the king’s men
Couldn’t put Humpty together again.

Різьблена, дерев’яна,
Цвяхована чорною бляшкою,
Сувенір-люлька
– родич привіз з України.

П’ятилітній Іванко
– внучок мій найстарший –
Відкриває-закриває:
Сподобалась іграшка.

Раптом біжить переляканий
– в оці тремтить сльозинка –
В руках уламки люлечки,
Шматки різьбленого дерева.
Поламалося!… Бабо…
Я не хотів…

Каже баба Іванкові:
Не журися, хлопчику,
Це не ти поламав –
Воно давно поламалося,
Але баба зліпила докупи
І воно було ніби-ціле,
Але не справді.

Це була така собі
Ніби-іграшка,
Але баба знала,
Що прийде день,
Коли треба буде
Глянути правді ввічі:
Сказати:
Це – ні до чого,
І – викинути.

1992


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...




Твір про рідна земля по української літератури.
Ви зараз читаєте: Дмитро Загул – Іграшка
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.