Дмитро Загул – “Серце одчинене. Слухаю… “

Серце одчинене. Слухаю.
А сум – вітчим –
Присікався до серця гадюкою
Причин.

За мурами ворога-настрою
Марно час мій ішов…
Я вірив одному пастирю
На ймення – любов.

А він гармонійною зливою
Сіяв на серце лік
І з ноткою журливою
Прорік:

“Знай, що в кривавих подіях
Направиться кривда стара, –
Вся, що навколо – мелодія,
Радісна гра.

Дивися на все з любов’ю,
Пізнай очима втіх!
Бо ниткою шовковою
Зв’язало усіх”.

А там, у найдальнішому кутику,
Ховався великий гнів –
Не хотілося смутку,
А вогнів.

ІЗ ЗБІРКИ “НАШ дЕНЬ”, З ЦИКЛУ “РАНКОВЕ СОНЦЕ”, 1919.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір опис процесу праці.
Ви зараз читаєте: Дмитро Загул – “Серце одчинене. Слухаю… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.