Дмитро Загул – “Як тільки на арфі плачевній… “



Як тільки на арфі плачевній
Замовкне останній мій спів,
В глибокій скарбниці душевній
Багато ще лишиться слів.

Слова ті намистом коштовним
Осядуть, мов перли, на дні.
Вони тягарем невимовним
Давитимуть серце мені.

Та більше ні скарги, ні жахів,
Ні сміху зі струн не збуджу, –
Намиста найкращих коралів
Не вкину в безодню чужу.

ІЗ ЗБІРКИ “НА ГРАНІ”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Твір опис пам'ятки архітектури за власним спостереженням.
Ви зараз читаєте: Дмитро Загул – “Як тільки на арфі плачевній… “
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.