Герасим’юк Василь – Я не повірю, що лиш ти одна

Related posts:

1. Одна пісня – Маланюк Євген В кінці греблі Шумлять верби… Бува, почуєш пісню і спахнеш Пекучим болем пізньої любові – І от – далечина Твоїх безмеж, Твоїх небес нестриманая повінь: Пливе, пливе блакитна широчінь, Росте, росте співучим колом обрій; Від білих хмар лиш смарагдова тінь Біжить ланами, лиш вітри недобрі Напружують свій навіжений чвал… О, як забуть Тебе, єдину в […]...
2. Юлія Смаль – Є у лісі ведмедик Є у лісі ведмедик, Дуже ласий до меду, До солодких ожинок, До суничок, малинок. Ще у лісі густому Є малесенький гномик, Теж він любить ожину І суницю, й малину. Велет-гном і Малятко, Так ведмедика звати Добрі друзі, щоранку Разом сходять із ганку, Щоб збирати ожину, І суницю, й малину....
3. Леонід Кисельов – Тільки двічі живемо Тільки двічі живемо. Раз – у світі білім-білім. Тож сумуємо і квилим, Як до іншого йдемо. А тоді ще в другий раз, В світі чорнім – аж червонім. Чорнозем ламає скроні, І трава росте крізь нас. Тільки двічі живемо. Дай нам, Боже, щоб любили І щоб люди не раділи, Як у чорний світ йдемо. 1968...
4. Микола Вінграновський – У білім сні, у білім сні зимовім У білім сні, у білім сні зимовім, В землі під серцем ворухнулася весна, І тінь конвалій синьоголосна Нам почала весну в своїм пахучім слові. Зеленим голосом сади зовуть зозулю, Зелений борщ збігає на плиту. Розплющив очі вітер на цибулю, Картопля дивитьсяі у землю золоту. Початку золотий і Наш провесню повернень! Я думаю передчуттям весни, Передчуттям […]...
5. Мозолевський Борис – Життя Пливли вони між лататтям Воду жменями черпала. Було на ній біле плаття, Ще й коса текла хупава. А як назад повертались, Бралось кригою латаття. Недоріки ж посміхались: Нащо бабі біле плаття?...
6. Вірш – Стоїш над прірвою одна Стоїш над прірвою одна, В твоєму серці порожнеча… Це все – життя! Це все не гра! А смерть безглузда – просто втеча… Чому тебе не зрозуміли Найрідніші тобі люди? Чому так сіро у душі? Чому так сіро в серці, всюди? Ще крок зроби… і все-кінець! Нічого більше вже не буде… Життя зведеш ти нанівець А […]...
7. Дмитро Павличко – “Так, ти одна, моя любове… “ Так, ти одна, моя любове, Даєш мені снагу обнови, Народжуєш мене щодня Інакшим, іншим, ніби з дна Душі кремнистої моєї Виборсуєш нові камеї З моїм обличчям… Боже мій, Мене ти змінюй, та не смій Своє натхнення на забаву Перевести, смішну й лукаву, І, творячи немовби в сні, Чужі прикмети дать мені! Живу я правдою тією, […]...
8. Микола Руденко – Одна умова є між нами Одна умова є між нами: Якщо ти мій надійний друг, Умій прийняти грізні злами, В яких скресає вільний дух. Не відвертай від них обличчя, – Штормами зморений, греби Туди, куди звитяжно кличе Веління совісті й доби. А треба вмерти серед поля – Вмирай безстрашно, мов пророк. І знай, що то не наша воля, А поклик […]...
9. Творчість Горація – одна з вершин римської літератури У переліку найвидатніших поетів золотої доби римської літератури, у перших його рядках, фігурує ім’я Квінта Горація Флакка; автора багатьох гімнів, сатир, еподів, послань і звісно ж, од, на долю яких випала найбільша слава. Ознайомившись із цими творами, не виникає сумнівів, що вони належать перу гідного спадкоємця таких геніїв давньогрецької поезії, як Алкей, Сапфо, Анакреонт. До […]...
10. Крістік Хрустік – Так страшно, сумно й ти одна Так страшно, сумно й ти одна В душі незрозумілі крики зла, В очах холодний погляд, що жадає крові Від тих, хто побажав її любові. Знов залишившись із думками віч-на-віч Ти відчуваєш як воно спускає руки з пліч Потвора, що живе весь час у твоїх снах А вдень крокує за спиною по слідах. Що стало фактором […]...
11. Леся Українка – “Єсть у мене одна… “ Єсть у мене одна Розпачлива, сумна, Одинокая зірка ясная; Сеї ж ночі дарма Її кличу, – нема! Я стою у журбі самотная. І шукаю вгорі Я тієї зорі: “Ох, зійди, моя зірко лагідна!” Але зорі мені Шлють проміння сумні: “Не шукай її, дівчино бідна!”...
12. Ліна Костенко – Ісус Христос розп’ятий був не раз Ісус Христос розп’ятий був не раз. Там, на Голгофі, це було уперше. Умер од смерті, може,- від образ, І за життям не пожалів, умерши. А потім розп’яли на полотні, У мармурі, у гіпсі і в граніті. А потім розп’яли його в мені, І розп’яли на цілім білім світі. І тіло з’їли, кров’ю запили. Ще рік, […]...
13. Калинець Ігор – Вміння пасти левів Вміння пасти левів Досягається наївністю Вона звичайно не ти Вона має тіло і тінь Вона не виходила Поза обрій Як і поза себе Занадто тутейша Але не знайти Певнішу криївку Над її тіло...
14. Моє враження від оповідання І. Буніна “Легке дихання” (Перший варіант) Це не оповідання, а осяяння. К. Паустовський Я читаю оповідання і думаю: звідкіля виникло це легке дихання, з яких світів долетіло воно, як воно торкнулося землі нашої? Що було в ньому? Уся ніжність, уся краса дівоча, уся свіжість первозданна. Воно легке, невловиме, недосяжне, як вітер, невагоме, як хмари. Зірвалося воно з небес, розчинилося в століттях… […]...
15. Павло Мовчан – “І вітер ламкий, наче крига, кришився… “ І вітер ламкий, наче крига, кришився, Зникало з блакиті пташок клинописся, На біле біліше лягало, мов тінь, Кришилася крейда на полотні – На білій стіні писалось обличчя, Писався життєпис вапном мальовничо, Вчорашнє вставало на повен свій зріст, І вчинки писались на ньому навкіс. Писалось весьдення священним писанням, Срібліла дзеркально сторінка остання: На неї хтось дихав, […]...
16. Герасим’юк Василь – душпастир Він – паша і пастух. А ми – навкруг, Порядні, зняв, отож, реміння з шиї, І ту крамолу, що спочатку – дух, Знов дарував. І кожен розуміє. Ми п’єм вино – то крівця не його! Ми хліб їмо, бо не його то тіло! На це нам досить розуму свого. І нам хоч це принаймні зрозуміло. […]...
17. Микола Вінграновський – Щаслива пісня На тепле поле Дивився дощик, І хата в білім сні, Дорога при мені – Все при мені. І тінь крила, І золото весла, І квіти ті, Яким нема числа… У тепле небо Дивились води, І пісня у вікні – Давно воно мені, Все при мені. Щасливий я – В мене ім’я твоє, І я люблю […]...
18. Герасим’юк Василь – В горах є ще дві гражди В горах є ще дві гражди. Хлопці, Знімайте кіно. Там, як треба, до шлюбу співають, як треба, Ховають Українських акторів, яким продають полотно. А за рік, і за два, і за три поіменно згадають. Не про Йванка й Марічку, а про Миколайчука Ще розкажуть у горах – такі були кіна, Панове. Бокораші – лишилося слово. […]...
19. Одна сторінка з життя Євгена Маланюка Євген Маланюк і Наталка Левицькі-Холодна… Це наші земляки, які приблизно в один і той же час покинули межі своєї держави, зневірившись у більшовицькій ідеї. Вісімнадцятирічною дівчинкою покинула Наталка рідну Полтавщину восени 1920 року, що став фатальним і для Євгена Маланюка. Та любов до рідного краю вони пронесли через десятиліття, вболіваючи за його долю, за його […]...
20. Герасим’юк Василь – Молодий ліс Він виріс на місці пралісу – На довгому повоєнному зрубі. Він заскочив аж на толоку, Де пасли тоді маржину, І завмер біля перших обійсть. Але ж ні! Тільки на толоці Він стоїть, як ліс, А в зрубі завше хитається, Ніби танцює На тонкій весільній підлозі 50-х, І з тих пір не може спинитися, Наче, спинившись, […]...
21. Пані Боварі Г. Флобера – одна з “вічних книг” “Пані Боварі” Г. Флобера – одна з “вічних книг” Гюстав Флобер – видатний французький письменник, майстер витонченого психологічного аналізу. В історію літератури він увійшов як засновник “об’єктивного роману”, в якому автор, на думку письменника, повинен уподібнитися до Бога – створити свій художній світ і піти з нього, тобто не нав’язувати читачу своєї точки зору. Творчість […]...
22. Василь Стус – Ми сиділи за пляшкою шампанського Ми сиділи за пляшкою шампанського В тихенькому прокуреному кафе. I вона відчувала себе царицею, Афродитою, що проминувши рибалок (за столиками забивали козла), Алкоголіків, невтомних шукачів Великих жіночих бюстів, Щойно зайшла в таверну, Де тінь, і вино, і прихисток. А коли ми вийшли На знелюднілий вечірній берег І я, не ждучи нагоди, Спробував її взяти, Хвиля […]...
23. Хор лісових дзвіночків (уривок із поеми) – Тичина Павло Уривок із поеми Ми дзвіночки, Лісові дзвіночки, Славим день. Ми співаєм, Дзвоном зустрічаєм: День! День. Любим сонце, Небосхил і сонце, Світлу тінь, Сни розкішні, Все гаї затишні: Тінь! Тінь. Линьте, хмари, Ой прилиньте, хмари, – Ясний день. Окропіте, Нас нашелестіте: День! День. Хай по полю, Золотому полю, Ляже тінь. Хай схитнеться – Жито усміхнеться: Тінь! […]...
24. Павло Мовчан – Звертання до реп’яха Відволого, сизо, біло Підступавсь похмурий ліс, І стирчали в полі стріли, Ніби смерть гуляла скрізь… Та на цій сталевій ниві Уцілілі реп’яхи Підіймалися щасливо Бадилиняччям сухим. Але вище них звелася Гордоросла бугила – У якому вона часі Коронована була? Обминули коси, стріли, Посуш, пошесть вогняна… Й ми з тобою уціліли – В горлі зірвана струна… […]...
25. Василь Стус – Невже ти народився, чоловіче Невже ти народився, чоловіче, Щоб зазирати в келію мою? Невже т в о є життя тебе не кличе? Чи ти спізнав життєву путь свою На цій безрадісній сумній роботі, Де все людською мукою взялось? Ти все стоїш в моїй тяжкій скорботі, Твоїм нещастям серце пойнялось Моє недужне. Ти ж – за мене вдвоє Нещасніший. Я […]...
26. Романтичне кохання – одна з провідних тем творчості О. Купріна Романтичне кохання – одна з провідних тем творчості О. Купріна Тема кохання – це головна тема творчості О. Купріна, хоча вона й багатогранне, хоч охоплює ще багато проблем. Здається, нічого нового про кохання вже сказати неможливо, але цей письменник зумів сказати про кохання головне: воно безсмертне, воно поза часом і будь-якими приземленими міркуваннями. Так в […]...
27. Василь Стус – Надворі дощ? – Надворі дощ? – я запитав – А так, на небі ні хмарини I сльози на очах дружини Від сподівань і від ослав – А що ти, плачеш? та покинь – Авжеж, сміюся. довгі злидні В цій подобизні днів невидні. Так розтає пітьмою тінь. – Їй-богу, не збагну. Дарма. Усе збагнеш, коли прикрутить. А хто […]...
28. Антонич Богдан-Ігор – Бджола Лисніє липовий, липневий липець, Липучий і лискучий в білім збанку. В нім розтопились зорі на світанку І пахощі левад, квітчастих китиць. Над озером пахучим, золотавим Дзеленькає маленькая бджола. На брезклі брижі жовтого чола Лягає тінь її пружком імлавим. Мов квітка, розхиляє, п’яна цукром, Крил пелюстки, а рідина густа Маленькі ніженьки хватає цупко. І крильцями пішла […]...
29. Ася – одна из тургеневских девушек (по повести И. С. Тургенева “Ася”) Тургеневские девушки – героини, у которых ум, богато одаренные натуры не испорчены светом, они сохранили чистоту чувств, простоту и сердечную искренность; это мечтательные, непосредственные натуры без какой либо фальши, лицемерия, сильные духом и способные к трудным свершениям. Т. Виныникова Свою повесть И. С. Тургенев называет по имени героини. Однако настоящее имя девушки – Анна. Вдумаемся […]...
30. Василь Стус – Цей біль – як алкоголь агоній Цей біль – як алкоголь агоній, Як вимерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони І переписуйте печаль. Давно забуто, що є – жити, I що є – світ, і що є – ти. У власне тіло увійти Дано лише несамовитим. А ти ще довго сатаній, Ще довго сатаній, допоки Помреш, відчувши власні кроки На сивій голові […]...
31. Одна из проблем романа Пушкина – это проблема счастья и долга На мой взгляд, эта проблема наиболее ярко освещена в финальном объяснении Евгения Онегина с Татьяной Лариной. Их прощальная встреча происходит в Москве, в доме мужа Татьяны. Онегин встречает Ларину в Москве, но теперь это уже не “уездная барышня”, в которой “все наруже, все на воле”, а “равнодушная княгиня”, “законодательница зал”. У Пушкина обожание сменяется скорбью […]...
32. Комедія І. Карпенка-Карого “Сто тисяч” – одна з кращих сатиричних комедій в українській драматургії “Сто тисяч” – перша п’єса, написана І. Карпенком-Карим. Цей твір започаткував появу комедіографа-сатирика, який розвінчував сільських глитаїв, висміював їхню жадобу до збагачення. П’єса написана на реальних фактах. Узявши за основу відомості про шахраїв, які у Єлисаветграді продавали фальшиві гроші, І. Карпенко-Карий намалював типовий образ “стяжателя”, глибоко розкрив його характер. Центральний персонаж – Герасим Калитка, сільський […]...
33. Василь Стус – Коли на землю спадає тиша Коли на землю спадає тиша, Коли приморські кручі Затушовує ніч глуха, Коли близ берега Тільки світло берегового крейсера Та жовчні очі чужих безсонь – Одне море хвилюється, Одне море не може спати, Мов доброволець, Котрий не знає, Як пахне порохом перший бій. Коли земля повертається від сонця, Ховаючись у тінь капіта – Лістичної сутності тамбережнього […]...
34. Чи має право одна людина, навіть батько, позбавляти свободи та вирішувати долю іншої? (за твором “Життя – це сон”) Де закон, причина де, Щоб людині, мов для страху, Відібрати перевагу З нею й пільгу ще таку, Що Всевишній дав струмку, Дав і рибі, й звіру, й птаху? Педро Кальдерон. “Життя – це сон” Педро Кальдерон (1600-1681), видатний іспанський поет і драматург, народився в Мадриді, у родині аристократів. Батько мріяв бачити сина священиком, тому ще […]...
35. Твір на тему: Вітчизни є різні на світі, А в мене найкраща – одна I. Україна – велична, неповторна у своїй мальовничій красі країна (синь неба і золото ланів, тополі і калина; стрімкий потік сивого Дніпра і гори Карпат; Золоті ворота і Києво-Печерська лавра, оперний театр в Одесі і пам’ятник Т. Г. Шевченку в Харкові; козацькі могили і вічне полум’я на місцях загибелі невідомих солдат Другої світової війни). II. […]...
36. Герасим’юк Василь – Фантастичний етюд На ту стаєньку вийшов я вночі. За мною – голий ліс. Пора – квітнева. Та зацвіла вже гілка черешнева Й світила, заховавшись у кущі. Ще не розвився бук, тому сліди Під лісом Дуже давнього обійстя Лякали… Але місяць розповився, Й черешенька шепнула: “Підійди”. Маржина в стайні зроду не була: Ховає у смереці дух маржина – […]...
37. Я… – Симоненко Василь Він дивився на мене тупо Очицями, повними блекоти: – дарма ти себе уявляєш пупом, На світі безліч таких, як ти. Він гримів одержимо і люто, І кривилося гнівом лице рябе, Він ладен був мене розіпнути За те, що я поважаю себе. Не стала навколішки гордість моя. Ліниво тяглася отара хвилин… На світі безліч таких, як […]...
38. Семенко Михайль – Метелик Я мов метелик я білий білий Як він химерний як він несмілий Літаю біло у білім сяйві Лечу для лету летить у рай він У бистрих зняттях у м’яких скоках Він день живе лиш він день лиш дише Все існування в несмілих торках У крилах білість так ясно пише Лечу для лету летить у рай […]...
39. Микола Вінграновський – Присвячую Олександру довженкові Сосновий день хиливсь в сосновий вечір, І помідорне сонце обливалось Під краном у блакитному саду, Ще тінь сіріла, Ще бриніли квіти, – Червона кофта поливала їх, – Ще все було! Бринів життя світанок, І з рук його перепустка солодка В той дивний світ, що стане довжиною В усе твоє швидке кіножиття… Стриміли в небо золоті […]...
40. Микола Вінграновський – Наш Василь Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі З розплющеними 28-літніми очима Наш Василь іде по останній у світі дорозі З зупиненим серцем з опущеними руками В яких учора іще Говорило перо Поета-мужа В темно-коричневому костюмі В білій сорочці защібленій матір’ю під підборіддям В черевиках зашнурованих дружиною З кручі дніпра З 28-ми […]...