Кацай Олексій – Щоб зорь розірване намисто

Related posts:

1. Кацай Олексій – Хтось робить барельєф хтось обеліск Хтось робить барельєф хтось обеліск Я ж гупаючи сонцем по ланах Усе роблю роблю з планети диск Щоб був прямим навколосвітній шлях Щоб в коло не змикалися сліди Коли піт виступає на чолі Щоби прокинулись оті кити Що вічно нас тримають на собі Прокинулись і в небо попливли Розгорнуте до нутрощів зірок А вічність би […]...
2. Кацай Олексій – Закоханий робот Стрімкий наш час Вигадливий на долі – У хащах Зфантазованих історій Закоханого Робота я стрів Що награвав прадавніх зорь мотив Для дівчини з Північної Корони Олюднивши Звучання електронів Озвучивши Любові кожну мить І слухав я у неземній місцині Весь нерухомий наче звук в бурштині Ту музику з глибин тисячоліть Струнка Неначе лазеру проміння Дівча вже […]...
3. Кацай Олексій – Неначе звук покинувши струну Неначе звук покинувши струну Йдемо ми ще лупаті і лускаті Крізь темряву темнішу за пітьму Єдину суть в розбіжностях шукати Б’ючи у скривлених сонць тулумбас В галактик розбігання всесвіт грає Й здерає сухозлоту час із нас Втім бруд і гар із нас він теж здерає Але ми відчайдушно голі як З вологих скойок вийняті перлини […]...
4. Кацай Олексій – дорога На відстань невситенну Крізь безлад перелогу Між мною і землею Утиснулась дорога А в темряві обабіч Як закоцюблі мури Миттєвості зліпились У років кучугури І щоби не синицю А журавля спіймати Не впоперек потрібно А вздовж її долати Щоб десь в опівніч впасти Дрімаючи вже нишком З окраєчку планети Немов дитина з ліжку....
5. Кацай Олексій – Лист-2 Мені з безмежжя котрий рік Космічний пише мандрівник Листа, в якому до сих пір Клинопис марсіанських гір Ніким, хто зиркнув був у лист І навіть мав до цього хист, Нерозшифрований: не треба Читати чужинецьке небо! І знов летять чернетки тиші В прозорі кошики луни, А він усе, диваче, пише Чорнилом синім таїни… Зростає кипа папірців […]...
6. Кацай Олексій – На лицях зморшки На лицях зморшки, мов промоїни на глині Під зливою часів з надгалактичних хмар, Куди ми, грішні й безневинні, Здіймаємо життя свого тягар. По колу котиться планети брила, Свій шлях гойдкий змикаючи раз в раз, І розірвати нам не вистачає сили Жахливих пут, А мо’ всесвітній сказ Нас полонив, Та й зв’язані ми лікарями, Що нас […]...
7. Кацай Олексій – Пуп’янок Звивається сузір’їв огудиння Перетинаючи Чумацький Шлях І пуп’янок з рипучого каміння Гойдаючись на зоряних вітрах Здіймається кудись Протуберанці Кружляють як вогненні упирі Та надсилає він вночі і вранці Биття сердець ледь чутні позивні І в неродючій тиші заплетає Стеблом орбіти відстані круті Бо він з насіння достеменно знає Що у природі мертвого немає Що всесвіт […]...
8. Кацай Олексій – Астероїд Нас, чорними зірками обпалених У кострубатих нутрощах всесвіту, Несе гора, що улетіла З недобудованої планети. Несе гора, літаюча в просторі, Наш корабель зі згаслими дюзами І в мікрофонах виє тиша, Стиснувши мозок до скам’яніння. Летить гора, що так і не згодилась Провалля вкрити білими шатами Чи заховати їх у згортках Сяючого крижаного світла. І ось […]...
9. Кацай Олексій – На мілині космічних океанів На мілині космічних океанів Як сполох Стоять церкви чи іншопланетяни В скафандрах білих в золотих шоломах Галактики ранкової змедвянів Гіркий серпанок І промені вилущуючи з сонця Розхитується ледь рипучий ганок Ми зробимо на нього крок з екрану Чи зо старих ікон І з вами ваш згадавши сон Поділимось Землі та неба хлібом і вином....
10. Кацай Олексій – Механічний жовтень Від жовтневих дощів листя іржавіє А речі виходять з помешкань І крокують по калюжам Крізь бризкотливе скливо Безладу осені Підшипники краплин Механізму погоди Цокотять вкриваючи Поверхню вітру ледь смугастою Гальванопластикою Металізованого туману Зношені речі несуть У кошелі небосхилу Скринечки будівель туди Де від жовтих дощів листя іржавіє Де складений із парасольок робот Скулившись дивиться На […]...
11. Кацай Олексій – Вогнептах Де зорі блищать мов облізлий той хром Де хмари із обрієм скуті Воруше пташина вогненним крилом Щоб темряву з неба здмухнути Не в змозі злетіти мабуть що від ран А може ще дуже зарано Проте вже минуле зникає і нам Лишає лиш пасма туману І вже розпросталися крила у світ Проміння лийнувши убоки І вже […]...
12. Кацай Олексій – Планета дощів Або вірш без початку та кінця Гойдався тиші дивний щем Вдяглись рослини в колір меду Мовчав комп’ютер і дощем Доїлася корова неба Ледь ремигала вітерцем А з-під цеберки зореліту Зміївся сизим ручаєм Наволглий мотузок орбіти У хмаровище вгрузнув крик Та й розчинився в громовиську Іншопланетний чередник На неземному пасовиську Точився крізь планету він Аж до […]...
13. Кацай Олексій – Знов гусінь слів повзе по сторінках Знов гусінь слів повзе по сторінках Метеликами щоб злетіти завтра Туди де в невербальності часів Кружляють неословлені планети Й невимовленим стискуючи серце Життя сплелося у вогненні кулі Бо навіть душі оку невидимі Розжарених галактик форму мають В оголенім єстві дитячих мрій А час вже розбиває циферблати Здолавши перепону порожнечі Й виплескується через ночі вінця Лишаючи […]...
14. Кацай Олексій – Ми завжди потрібні й своєчасні Ми завжди потрібні й своєчасні Бо життєвий хитросплет подій Навіть у жахливості прекрасний І солодкий в гіркоті своїй Ось котаючи слова по роту Я вчуваю цього світу суть – Притаманний плоду присмак поту Як вітри дерева не перуть Притаманно нам біля дороги У садів тих втиснувшися тінь Раптом прокидатися мов спогад Про причетність дня до […]...
15. Кацай Олексій – Магнітні джунглі Зо шлаку тут сонця І місяці Не круглі А в металевій млі Дзвенять магнітні джунглі Тут кожен промінь мов сталева нить Бринить в іділії геометричній Крізь котру ртутна річка Цебенить Бездушно наче той процес хімічний І ніч немов лискучий антрацит І механічно до пульсару серця Насильство йде Із довбнею в руці А умовляння З лазером […]...
16. Кацай Олексій – Гра в дурня Космонавтам дев’яностих Час цифри у століть числі Тахлює, взнавши гри закони: Вмирають биті королі, Хоч невпольовані дракони, Недобудовані міські Палаци та сільські хатини, Незавойовані жінки, Невідвойовані країни, Усе чекають їхніх військ, Наказів, закликів та жестів… Та з ризику зробивши зиск, Недбало так, на перехресті Байдужих рухів Час-картяр, Крутієм ставши Зо сновиди, Козирну шістку, мов кинджал […]...
17. Кацай Олексій – Я жив, як усі Я жив як усі і багном сьогодення не гребав Рослинно по вуха захряснувши в ньому бо знав що Дерева вростають корінням у землю та гіллям у небо Й дороги понука гостріш відчувається в хащах Я жив як усі у блюзнірство традицій по рота улізши І спостерігав здерши разом з лицем очі із голови Як віра […]...
18. Кацай Олексій – Буття Незграбний вітер віхоли хвостом Гатив у хмаровища шкаралущу А я плив навздогін за тим плотом З якого впав у воду холоднющу З колод слизьких на ньому небокрай На ньому й пози людські позалюдські Але усе ж це згублений мій рай Що може вир здолати страхопудський Праворуч воду всмоктує багно Ліворуч ніч пашить вогненним смерком Та […]...
19. Кацай Олексій – Фентезі Вибухну мов Санторин Адже я напевне знаю – Вовкулаки всіх країн Знов єднаються у зграю І безопірно мов слиз Точаться крізь огорожі Бо людина кожна із Випадком нещасним схожа Відчуває кожна злість Зголодніла та невчасна І гризе коняки кість Труп засмаживши Пегаса Йде з фортець у негліже З-писками-змішало-лиця Бо іржавим пилом вже Розпорошилася криця А […]...
20. Кацай Олексій – Слова Слова – це лиш відлуння биття сердець, Крихка луна, що сиплеться зо склепінь Навіченьки забутих храмів Разом з прадавнім космічним пилом. І кожен ранок ми знов полощемо Горлянки, вимиваємо звук із вух Та й сунемо в галасливі будні Чисті, напахчені. Але безмовні....
21. Кацай Олексій – Миттєкрай У венах кров застигла наче в дроті мідь І мармуровим світлом лиця оповиті Завмерлі навіки по різні боки миті Себе знайшовши врешт у всесвіті століть Не міст брукований а невагома мить Краї миттєвості єднає і у світі Немає сил її утримать а графітті Слідів і досі неословлених мовчить То ми закам’янівши брилами корунду Зійшлись думками […]...
22. Кацай Олексій – Старики Шкутильгаючи йдуть дні У пітьмі як по стерні І роняє метеорів Краплі-сльози вогняні Ніч жаліючи їх нишком Вже і вітер ходить пішки А за пагорбом що снить Пагорбоненятом Сонях ледве мерехтить Жовтим циферблатом....
23. Кацай Олексій – Квітка Хоч всеньку ніч краплинки зорепаду Шукай, та їх не знайдеш ти ніде, Бо тільки-но зоря на землю пада, Вона відразу квіткою стає. Горить її проміння – не згорає, Згущавившись у теплі пелюстки, І пахощі чужого небокраю Усе живе бентежать навкруги. Пітьма враз розсипається на світло, Вогнем стає повітря синє скло І ось летять до зірки, […]...
24. Кацай Олексій – Безсоння А найголовніша безсоння потреба – То є плюскотіти обличчям в пітьмі, Щоб в очі розплющені падало небо, Щоб потім здригалися вії вві сні....
25. Кацай Олексій – Скарб Б. Мозолевському Пагорб я розкопав Іржавих мелодій А ввижались мені Золоті скарби Та в таїлищах іншопланетних лодій Пам’ять зоряної доби Я приймаю безнадеги повну дозу і Згадую рипучі скіфські пісні-і-і-і Що викручувало з себе Старого возу Дерев’яне колесо У пітьмі Скрегіт задавнений Тиша їсть уїжно Немащена історія десь рипить А я сподівавсь що акордами ніжними […]...
26. Кацай Олексій – Втеча Світло розбилось на скалки і в кришталевому смерку безладдя Ледве в очах палахкоче смуток вечірнім багаттям Варево чорних сузір’їв ллє порожнеча венова На керамічні обличчя ворога і чатового Відлюдкувате каміння викресливши з небокраю З прихистку хмар пурпурових ніч на будівлі сповзає Й зорі віщують нам друзів бо від долівки до стелі Форма пітьми що світла […]...
27. Кацай Олексій – Мої мемуари Коли я зістарюсь, То напишу мемуари Про височину майбуття, В якому я плив повсякденно Всупереч хвилям Похмурого часу Моря століть. Про те майбуття, Що повсякчас Виносить сотні наруг Від теперішнього, але ліпить З байдужих молекул хвилин Прийдешнього сяючу брилу і тягар Тисячів буденних думок Тягне уверх. Незалюднений Острове Майбутнє, Ти став притулком Для прибульців і […]...
28. Кацай Олексій – Вертаємось Пропахнувши торішнім листям, Вкриває ультрафіолет Моє загублене князівство На найзабутішій з планет. Бузкові хмари видихає Заслаблий вітер зорь крихких. Безгучно час перетерає Залізні клямри брам важких. В степах зотліли хоругви… Піском розсипалися гори… Але серед розрив-трави Блищить магічне коло. Ковзну я в нього у пітьмі І з цим полине рухом Самотньо-гордий звук сурми Руїн тріумфом. […]...
29. Кацай Олексій – Грабіжники могил В пригод запаморочливому вирі Зненацька впав я на шляхів розкриллі Відчувши що не зможу більше красти В забутих склепах зоряних династій І зморений мов динозавр останній Степ сивий зачаївся у чеканні Хоч гучно з пляшки вибиває корок Мій вічно п’яний друг-парапсихолог Зрадливі гості чорної безодні Ми з ним нерідко як оце сьогодні Скарб відкопавши дрейків […]...
30. Кацай Олексій – Нічні метелики Мов монстр предковічний Місто спить А в його нутрощах Поплямлена очиськами юрма А чи розквяцяна Обличчями пітьма Вивчає вулочок нудних Нудотні мудрощі В кавернометрії Невігластва Луни Несамовито Зрадивши Свої дитячі сни І сиві зорі на проміння спершись костури Кудись уходять Шкутильгаючи І враз Лишився чвирк З плаского чорнопростору Й дав з нього чосу час Нема […]...
31. Кацай Олексій – Приведши до ладу Приведши до ладу Гонитви й верхогони Безпомилкова як фізична стала Заасфальтована моя планета Стала Атракціоном Динаміки граків чорніють на Гіллі Й дає на щастя задарма підкову нам Сторожа Підкову на гладенькій що Землі Остання може....
32. Кацай Олексій – Вітер яблуковий Вітер яблука з гілля зриває, Наче зрива стоп-кран… Одначе йому не щастить ніяк Припинити рух, Щоб досхочу, До знемоги їх наїстись. Він, Єви зачіску розпатлавши, Розпачливо щось кричить, Втиха і зника, Яблук пахощами просякнутий. … З падалки в спину вітру Дивиться черв’як....
33. Кацай Олексій – Закон черги Навпіл розтято серця і осердя Здерто гримасами з лиць людські риси Вже не страшні ні хвороби ні списи Бо у скафандрах вийшовши з лісу Нам задарма пропонують безсмертя Наче голодному варево з дерті Вгору здійнявши скоцюблені пальці Чи то прибульці а чи то блукальці І мерехтять у пітьмі неозорій Мо’ трухляки а мо’ вранішні зорі […]...
34. Кацай Олексій – Егей музики! Егей музики! Віє знов колючий вітер мандрів Готичні простори небес Із обріїв здмухнувши Та й кинувши в безодню Нестворених мелодій Які вагою небуття Розплескані до звуків Егей музики! Нас настав світила колоталом В нового ранку мідний дзвін Несамовито бити Й прочан вагантів Кобзарів До корабля скликати Що бовваніє мов орган У центрі космодрому Егей музики! […]...
35. Кацай Олексій – давня легенда Мовчазно з простору відстані робить Зоряна яхта в сузір’ї Кіля Й розповідає зістарілий робот Нам про планету Земля Слухаємо молоді та дурненькі Зопалу блиск не сховавши очей З вуст механічних лункі побрехеньки Про батьківщину людей Ніби колись не у небі під небом В колі пекельнім самотніх думок Чоловіки скаженіючи з ребер З крику творили жінок […]...
36. Кацай Олексій – Полярні зірки Зірка Полярна Мені сьогодні наснилась Що змерзнувши полинула у ніч До моєї домівки І біля груби скрутилась Неначе зморена срібляста кішка Вранці Мільйони нових зорь Зажевріли За вікном Здавалось пішов сніг та виявилось що я Літав уві сні й прокинувшись забув Приземлитися....
37. Кацай Олексій – Оаза людей Оаза людей В пустелі космічній Мій острівець магічний Марення мандрівників Смутної галактики Де порожнеча цупка як свинець Де кожен атом зустрічний Ковтає шлях нетрями Нутрощів Ти раптом на сконі часів Речовини і проміння Легко жбурляєш Свій вітерець Хмаровинням фарбований В запалені очі Розбитих ілюмінаторів І чорних зірок бедуїни Діти руїни Прозорі Перлини своїх знекровлених лиць […]...
38. Кацай Олексій – Крик та луна Змикались міцно Чорні мацавки імли Крізь них точились ми У небо Вони висмоктували нас Аж до нейронів дна Втекла злякавшись ошелешена луна Із неба Але Зоравши ночі переліг Самотину із себе вичавив наш крик Таки зробивши крок До гомону зірок Крізь небо І довго руку подавав Німій луні Але вона сховалась В теплому багні Під […]...
39. Кацай Олексій – дзвони Атлантиди Ми потопаємо усе своє життя В минулому і нас не врятувати Зникаємо й на берег черепи З імли виносять Океанські хвилі Той гине у штормах величних змін Той скаженіє в мертвім штилі будень – Лиш хилитає дзвони течія В каплицях Атлантиди Та ще вони бентежать береги Ті дзвони не розколоті – зарослі Травою небуття і […]...
40. Кацай Олексій – Відкриття пам’ятника Вдосвітку змовкнуть труби органи й гітари Винайдуть раптом кола свої квадратури І захворівши відчаєм архітектури Тиша застигне темним гранітом нової скульптури Під покривалом давніх часів заховавшись Випнуться очі наче вузли на піднесених лицях Болю чекаючи адже на кожному кроці Височина притягує погляди і блискавиці Та п’єдестали міцно вростають у землю Біля них з’юрмились натовпи зграї […]...