Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Книжна лексика в ліриці Є. Маланюка
Книжна лексика в ліриці Є. Маланюка
Книжна лексика в ліриці Є. Маланюка
Поезія Є. Маланюка, видатного майстра слова, який працював на еміграції, ще недостатньо вивчена з мовозначного погляду: праці вчених в основному стосувалися літературознавчих аспектів аналізу. Серед лінгвістичних розвідок варто назвати статтю Л. В. Бублейник , працю С. Я. Єрмоленко “Біль слова Євгена Маланюка”, присвячену Євгену Маланюку та ін.
У статті робиться спроба з’ясувати естетичні функції тих прошарків книжної лексики в ліриці поета, які належать за своїм походженням до запозичених.
Запозичення, вжиті Є. Маланюком, свідчать про його широку освіченість, знання культур і літератур інших народів. Завдяки цьому його поезія піднялася до світового рівня, збагативши і світову літературу, і літературу рідного народу, любов до якого стала сенсом його життя. Про патріотичне чуття Є. Маланюка гарно сказав Т. Салига: “Є. Маланюкові, хоч і довелося перетерпіти сорок вісім літ вимушеної еміграції, все ж випала не найгірша доля, а головне – він не був переслідуваний творчими кон’юнктурами. Змушений жити поза Україною, він усе життя присвятив служінню рідному народу” .
За своїми джерелами
Є. Маланюк, як правило, робить таку лексику складовою частиною метафор. Рідше ці слова вживаються в прямому значенні, як, наприклад, гетера “легковажна жінка” :
Під зойк скрипок, під тоскний
гомін танго,
Під дзвін чарок і реготи гетер
Ви сяйвом крил, кохання чорний янгол, –
Опечете.
Треба зауважити, що значне художнє навантаження у Є. Маланюка несе на собі термінологія, що відображає сферу музики, літератури, загалом культури. Це такі слова, як хорал, ямб, епопея, дифірамб та багато інших.
Вся ця лексика переживає в тексті семантичні ускладнення. Так, слово хорал “церковний багатоголосовий хоровий спів; хвалебна духовна пісня” утворює метафору, в якій не стільки реалізується подібність звучання, скільки виникають вторинні емоційно-експресивні нашарування, пов’язані з піднесеністю, урочистістю, святковістю настрою:
І враз все зайве позникало –
Обслуга, авто, літники,
І гори гримнули хоралом,
І був короткий стиск руки,
І серце чимось захлинулось,
І вмерло, й полетіло в синь.
Літературознавчий термін епопея “монументальний твір епічного характеру, повідомлюючий про значні історичні події” у метафоричному контексті теж ускладнюється. Метонімічно розширюючи межі його значення, спираючись на семи “важливість”, “вага”, автор застосовує слово для змалювання величавих та трагічних подій історії рідного народу: Бог не пожалував віка!
Вже сім століть ця епопея.
По кам’янистих ташниках
Та по рибальських балаклеях
Рвучкий мутиться Кагарлик
І сонно котиться Синюха, –
Та той же зойк, та той же
крик…
Слово ямб “в старогрецькій поезії – поетичний твір, за характером близький до сатири – включається в розгорнуту метафору. Винесене в ударну позицію рими, воно утворює єдине ціле з іншим культурологічним терміном дифірамб і виражає один із домінантних мотивів лірики Є. Маланюка – волелюбний заклик до змагань, пафос непримиренності. Образ ускладнюється парадоксальними змістами: дифірамб, виголошений потужною зброєю, втілює нехарактериний для слова зміст погрози, виклику і тому звучить насмішкувато, іронічно:
І коли доба метальним словом
Збудить в серці переможний ямб,
Присуд Божий в даль Твою громово
Ознаймить гарматний дифіра
До рідковживаних у загальному мовленні слів належить фуга “одна з основних фізичних форм багатоголосного співу” . Воно якнайкраще пасує у Є. Маланюка до образу космосу, символізуючи вічність буття:
Крізь чорних днів крижану хугу,
Крізь свист степів, крізь порох трун –
Виконуєш космічну фугу
На струнах зореметних рун.
У цій же строфі – ще один музичний термін, руни ” народні карельські та фінські епічні пісні” . Воно вживається у складі метафори, яка базується на ознаках не слухових чи зорових, а більш віддалених: пісня ніби сама стає інструментом.
Через терміни у поезію Є. Маланюка широко входить стихія музики. Музична лексика надає його віршам національного колориту і, як правило, переосмислюється, асоціюючись із простором, волею, жагою життя. Так уживається, зокрема, слово рапсодія “музичний інструментальний твір, переважно вільної форми, на основі народних мелодій” , яке, хоч і застосовується поетом у прямому значенні, але, поєднуючись із епітетом безкрайній переключає словесний малюнок в іншу площину. І далі в тексті степовий суховій ( у позиції відокремленого означення) поєднує музику й простір, створюючи особливий психологічний настрій.
Підківок би Вам срібних, намиста,
Щоб бряжчало в нестриннім танку
Під безкрайню рапсодію Ліста,
Степовим суховієм палку.
До музичних термінів звертається Є. Маланюк і тоді, коли змальовує побутові життєві ситуації, поетично забарвлюючи текст. Так ужито слово аріозо -“невелика арія, що має наспівно-речитативний характер” :
Так фосфор пристрасті спалив
Могутні м’язи й гострий мозок.
Ось без мелодії й без слів
Веду останнє аріозо.
Театральний термін рампа “апаратура, за допомогою якої освітлюють сцену знизу” вживається у Є. Маланюка в переносному значенні, метафора рампа раю втілює піднесений зміст, підіймаючись майже до біблійних висот:
О, там не треба буде знать,
На що молюсь, за що згораю,-
Там крізь туман пливе весна
І в зорях сяє рампа раю.
Вводиться лексика, екзотична для українського читача, як, наприклад, слово кондор “птах підряду американських грифів ряду соколоподібних” . Воно вживається в прямому значенні, називаючи птаха, однак переживає образні зрушення, що грунтуються на загальноприйнятих, суспільно усталених асоціаціях, пов’язаних в українського читача з соколом, орлом: в народному мовленні назви цих птахів символізують гордість і незалежність:
За крила гордого кондора…
Складну метафоричну структуру утворює слово апокаліпсис “релігійно-містичний твір християнської літератури, сповнений “пророцтв” про “кінець” світу” . У тексті воно залежить від слова затліти, замінюючи таким чином звичайні сполуки вогонь, полум’я, і завдяки цьому ніби матеріалізує внутрішній жар, напругу жахливих пророцтв книги:
Вже апокаліпсом затліли
Мого щоденника листки,
Й квіток життя рожево-білі
Журливо жовкнуть пелюстки…
Частина книжної запозиченої лексики, вжитої Є. Маланюком, стосується інокультурних реалій. Це, наприклад, орифлам “великий прапор, полотнище, прикріплене до шнура, перетягнутого через вулицю” . Метафора заснована на цьому слові, актуалізує різні аспекти його семантики, та асоціацій, пов’язаних із ним.
Орифлама у вірші поета – це прапор, який кличе до боротьби, до змагань. Означення до цього слова червлений “темно-червоний” своєю семантикою має перегукуватись із кольором крові, – так епітет підсилює образ, робить його об’ємним, багатогранним:
Кривавляться сувої хмар –
Повстань червлені орифлами –
Й, під тиші похоронний марш,
І тьму згортають над полями
Підсумовуючи розгляд функціонування книжної лексики у поезії Є. Маланюка, відзначимо, що в переважній більшості вони належать до термінологічного фонду, у якому чи не найпотужнішими є культурологічні, зокрема музичні, літературні та театральні номінації. Найчастіше ця лексика стає основою для складних образів, що формують специфічний ідіостиль поета.
Список використаної літератури
1. Білецький Р. Поезія Є. Маланюка і М. Гумільова – К., 1995.
2. Білокінь С. Вояк української культури // Маланюк Є. Книга спостережень. – К., 1995.
3. Бублейник Л. Образ вітру в ліриці Є. Маланюка // Вісник Львів. ун-ту. – Сер. філол. – Львів, 2000. – Вип. 28.
4. Єрмоленко С. Нариси з української словесності (Стилістика та культура мови). – К., 1999.
5. Майданов Г. Неполный перечень слов украинского языка, заимствованных из польского // Киевские новости. – 1998. – 27 марта (№14).
6. Маланюк. Поезії. – Львів, 1990.
7. Моклиця М. Поезія Є. Маланюка крізь типологічні риси експресіонізму // Матеріали ХLІІІ наук. конф. ВДУ – Луцьк, 1996.
8. Салига Т. “Залізних імператор строф… ” // Маланюк Є. Поезії. – Львів, 1992.
9. Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. – К., 1974. Далі в тексті в дужках скорочено СІС.
10. 10. Словник української мови: В 11 т. – К., 1970-1980. Далі в тексті в дужках скорочено СУМ, із вказівкою тома.
11. Яворська Т. Про “чужі” слова // Урядовий кур’єр. – 1993 – 13 липня.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Трагедія поета-вигнанця в ліриці Євгена Маланюка (2 варіант) Життя Євгена Маланюка – приклад того трагічного існування викинутого за межі рідної землі українського поета, свідомого громадянина, що не потрібний виявився Батьківщині саме тоді, коли потребував віддати всю свою долю їй. Тому лірика поета – болючий монолог емігранта-вигнанця, закоріненого в рідній землі. Портрет емігранта накреслює Євген Маланюк в “Сонетах про Орлика” – керівника козацької еміграції […]...
- Трагедія поета-вигнанця в ліриці Євгена Маланюка (1 варіант) Коли почалися соціальні зрушення на початку XX століття, українська молодь активно стала на захист України, віддала майже всі сили, щоб рідна земля здобула незалежність. Та на жаль, кров’ю захлинулися визвольні змагання українців – на нашу землю завледи зазіхали, як на ласий шматок, вороги. Після поразки більша частина тих, хто залишився в живих, змушена була емігрувати: […]...
- Туга за рідною землею в ліриці Є. Маланюка Так, без Тебе повільна, нестямна загибель, Батьківщино моя, Батьківщино німа! Більшу частину свого свідомого життя Євген Маланюк прожив далеко від рідної землі. Але його душа була завжди там, де він народився, де зазнав радощів першого кохання, де перші юнацькі сподівання захопили його душу, де хотів жити і мріяв померти. Розлучений з рідною землею, Євген Маланюк […]...
- Збірка Євгена Маланюка “Стилет і стилос” У одній із перших своїх статей “Ранній Шевченко” (1933) Є. Маланюк писав, що геній завжди прямує до найповнішого розкриття своєї особистості, до створення власного “космосу”. Тому і живе часто відразу в кількох добах і йде в кількох напрямках. Ці слова можна віднести й до самого Маланюка, який, хоча і був поетом глибоко автобіографічним, але його […]...
- Україна – центральний образ лірики Є. Маланюка Україна – центральний образ лірики Є. Маланюка I. З Україною в серці. (Є. Маланюк 48 років прожив в еміграції – це життя поза Україною, але з нею в серці. Тому центральним образом його лірики є образ України – її доля, її історія.) II. Україна в мріях і в творчості Євгена Маланюка. 1. Болісне почуття розлуки […]...
- Основні мотиви лірики Е. Маланюка Мені дуже подобаються поезії Євгена Маланюка. Хоча вони й часом збігаються тематично з творами інших митців (хто з ліриків не звертався до теми кохання, теми Батьківщини, теми поета та поезії?), але у кожному вірші Маланюка відчувається надзвичайно виразний, яскравий стиль автора, мені здається, його твори важко переплутати з іншими ліричними текстами… Свій власний голос мав […]...
- Проблема митця і мистецтва в поезії Є. Маланюка Євген Маланюк певною мірою залишається таємничою постаттю для сучасного українського читача. Перш за все тому, що широкий загал познайомився з його творчістю досить недавно, а також, тому, що поезія митця – інтелектуальна, глибоко філософічна, сповнена символічних означень та складних метафор і алегорій. Роздумуючи над роллю митця в суспільстві, Є. Маланюк виділяє два типи творчих особистостей […]...
- Один адресат і один герой – Україна у творчості Є. Маланюка Євген Маланюк, на жаль, так мало знаний в Україні, – одна з небагатьох найяскравіших постатей і безумовний класик української емігрантської літератури XX століття. Знаний у її колах як поет і есеїст, він усією своєю творчістю був спрямований на батьківщину. Духовно поет ніколи не полишав Україну, не зраджував їй під тиском соціальних чинників. Найголовнішою, стрижневою для […]...
- Філософський зміст поезії Є. Маланюка (1 варіант) Євген Маланюк – один із найпомітніших українських поетів XX століття. Оригінальність його доробку виявляється в тому, що творчість цього митця є органічним сплавом як філософської, так і громадянської лірики. Усі твори Євгена Маланюка – про сенс життя, і цей сенс поет убачає у служінні інтересам української держави, розвінчанні культу її ворогів, у пробудженні національної свідомості […]...
- Образ батьківщини у творчості Євгена Маланюка (2 варіант) Творчість Є. Маланюка і до сьогодні не оцінена літературознавцями і читачами. Ми ще не до кінця усвідомили весь комплекс його ідей, настільки проникливих і далекоглядних, не відчули до кінця духу його творчості, глибинного національного світовідчуття, не оцінили естетичної своєрідності його поезії. У своїй свідомості поет глибоко закорінений у минуле України, як він сам говорить: Внук […]...
- Питання національної свідомості та національної гідності у творчості Євгена Маланюка І будемо ми Дратувати залізом звіра, Руйнувати логово тьми. Є. Маланюк. “З варязької весни” Відомо, що великі поети в різні епохи знаходять своїх, читачів. Tax було з Т. Шевченком, О. Пушкіним, Дж. Байроном та іншими. Поет ніби народжується заново, бо творить не тільки для своїх сучасників. Щось подібне відбувається тепер і з творчістю Євгена Маланюка, […]...
- Огляд творчості Євгена Маланюка Сам себе Є. Маланюк назвав імператором залізних строф! Ця фраза міцно вкоренилася в літературі стосовно життя й творчості Маланюка, у спогадах про нього. Значну частину творчості поета становить поезія, присвячена Батьківщині. Поезію Євгена Маланюка можна назвати автобіографічною, адже в ній митець передавав своє світовідчуття, розуміння подій, свідком яких він був. Воїн УПА після поразки визвольних […]...
- Образ сучасника в творчості Євгена Маланюка Живучи в Америці, видатний український письменник завжди душею був в Україні, разом з рідним народом мріяв про її світле майбутнє. Він завжди був у курсі подій, що відбувалися в Україні, слідкував за творчістю українських письменників. У його творчому доробку є кілька посвят, одна з яких – “Сучасникам”. Максимові Рильському присвячує поет свій вірш, глибоко шануючи […]...
- “Розтоптані пелюстки” Євгена Маланюка Євген Маланюк виразно автобіографічний поет. Кожен рядочок його творів пропущений крізь серце. Часто не розуміли, критикували його ідеї і різні висловлювання. Із виходом кожної нової збірки у читача утверджувався образ Маланюка як “гладіатора нещадних рим”, завжди напруженого й похмурого, закованого в броню “тверезого варяга”. І під цими латами важко було побачити людину, яка була дуже […]...
- Роки еміграції Євгена Маланюка І. Перша зустріч Маланюка з Варшавою. (Знайомство українського митця з Польщею розпочалося з Кракова, куди 24 листопада 1920 року етапували інтернованих. Наступним містом була Варшава – Віденський вокзал, з якого купка вчорашніх бійців за незалежність відправлялась до таборів Польщі. Саме у таборах Варшави відбувається становлення Маланюка як письменника, бо “втрата Україною державності породила в поета […]...
- Вольовий характер ліричного героя творів Є. Маланюка (2 варіант) Людина завжди мріяла про щасливе життя, про незалежність своєї країни, про власну свободу. Людина хоче жити своїми думками, мати свої мрії, будувати своє щастя, незалежно від того, як думають, про що мріють, чого бажають від життя інші. Так жив український поет Євген Маланюк, який, хоч і народився в Україні, але не зміг винести морального поневолення […]...
- Мотив туги за Батьківщиною у творчості Є. Маланюка Представник абсолютно нової генерації, поет-воїн, незрадливий лицар-патріот, Є. Маланюк увійшов в історію української літератури XX століття особливою силою слова, пристрасністю почуттів, сміливістю зображення навколишньої дійсності. Видатного поета читає не одне покоління, і кожне розуміє його по-своєму, визначає те, що найбільше хвилює у свій час. Це можна сказати і про Євгена Филимоновича Маланюка. Та вічно новим, […]...
- Образ батьківщини у творчості Євгена Маланюка (1 варіант) Як часто ми захоплюємося красою тих місць, де ми народилися й виросли, як часто багатство й велич, безкрайність і неповторність українських земель дивують і вражають нас! На щастя, ми живемо тут, тому ніколи не сумуємо за втраченою рідною землею, а туга ця – величезна і страшна, особливо коли не за власним бажанням ти покинув свій […]...
- Вольовий характер ліричного героя творів Є. Маланюка (3 варіант) Важко живеться на світі тим людям, які не мають твердого характеру, які здатні розгублюватися від несподіваних проблем, від не зовсім добрих змін у житті. Але їм протистоять люди, які вірять у те, що роблять, які ніколи, навіть під натиском обставин, не здатні зректися своїх ідей та вподобань. Таким, на мій погляд, був і Євген Маланюк, […]...
- Лексика Лексика (грецьк. lexikos – словесний, словниковий) – сукупність слів мови, її словниковий склад. Термін використовується і стосовно окремих пластів словникового складу (побутова Л., поетична Л. і та ін.), і для позначення всіх слів, властивих якому-небудь художньому творові (Л. “Слова про Ігорів похід”) чи вжитих тим чи іншим письменником (Л. Т. Шевченка). За походженням слова поділяються […]...
- Одна сторінка з життя Євгена Маланюка Євген Маланюк і Наталка Левицькі-Холодна… Це наші земляки, які приблизно в один і той же час покинули межі своєї держави, зневірившись у більшовицькій ідеї. Вісімнадцятирічною дівчинкою покинула Наталка рідну Полтавщину восени 1920 року, що став фатальним і для Євгена Маланюка. Та любов до рідного краю вони пронесли через десятиліття, вболіваючи за його долю, за його […]...
- Вольовий характер ліричного героя творів Є. Маланюка (1 варіант) Творчість Євгена Маланюка – це виклик тим українцям, хто забув про свої вільні корені, хто не хоче знову відчути свободу. Поет не дуже багато часу провів на рідній землі. Хоч і народився в Україні, хоч і намагався у рядах армії УНР боротися за рідну державу, проте з 1920 року він подався в еміграцію. Та це […]...
- Образ поета як символ нескореності, духовної незламності всієї нації (за поезією Є. Маланюка “Пам’яті Тодося Осьмачки”) (2 варіант) Поезія Євгена Маланюка ще чекає, мабуть, свого читача, оскільки наші сучасники не дуже добре її знають. І читач цей повинен бути мислячим, вдумливим, інтелектуальним, оскільки образність поетових творінь складна, наскрізь символічна, кількашарова. Тут багато ремінісценцій з Біблії, народних пісень, пісень літературного походження, поезії української, російської, польської, французької. Складна і багата також метафорика, як запозичена, так […]...
- Філософський зміст поезії Є. Маланюка (3 варіант) Доля поета Євгена Маланюка виявилася почасти понівеченою катаклізмами двадцятого століття, але його особистість залишилася неспотвореною, внутрішньо незалежною і в поетичному вираженні вільною. Поезія Маланюка далека від штучності, декларативності, це поезія живої особистості, мужньої і чуттєвої, що не соромиться розповісти про свої душевні страждання. Євген Маланюк був визнаним лідером Празької школи поетів, що сформувався в середовищі […]...
- Художнє осмислення проблем буття людини, ностальгічні мотиви, філософічність поезій Євгена Маланюка І ти, – нащадче мій, збагнеш, Як скрізь тисячолітній порох Розгорнеться простір без меж. Збагнеш оце, чим серце билось, Яких цей зір нагледів мет, Чому стилетом був мій стилос І стилосом бував стилет. Євген Маланюк Євген Маланюк – особлива постать у розвитку української літератури, адже його спадщина – це культурологічні дослідження, літературознавчі публікації, а також […]...
- Філософський зміст поезії Є. Маланюка (2 варіант) Скільки б чоловіки не твердили про свою силу і мужність, вони залишаються безпорадними, якщо не мають за плечима ніжної жінки, мудрої порадниці і берегині. Образ жінки в поезії Є. Маланюка розкривається в кількох іпостасях: жінка-мати, жінка-вітчизна, жінка-муза і, нарешті, жінка-кохана. Поет не соромиться відкривати своє серце і свої суперечливі почуття перед сторонніми людьми, тобто читачами. […]...
- Творчість Євгена Маланюка на тлі історіософських пошуків “Празької школи” Творча енергія “розстріляного відродження” не зникла зовсім – вона продовжувала існувати вже за кордоном. Це відгалуження української літератури – “празька школа”. Основу “празької школи” склали вчорашні учасники визвольних боїв 1917-1921 pp., інтерновані в Польщі: О. Ольжич, Є. Маланюк, Л. Мосендз, Олена Теліга, Наталя Лівицька-Холодна, Оксана Лятуринська, Юрій Клен тощо. Після того, як Польща стала дуже […]...
- Своєрідність художньої антитези у збірці Євгена Маланюка “Стилет і стилос” Свого часу Марина Цвєтаєва поділила поетів на визначних, великих і високих. Останні в її класифікації посідали особливе місце. Вони існували в четвертому вимірі, де дійсність не має фальші, а в житті і творчості важить одне – воля, характер, найглибша природа людського “я”. В українській літературі таким високим поетом був Євген Маланюк. Його особистість важко убгати […]...
- Образ поета як символ нескореності, духовної незламності всієї нації (за поезією Є. Маланюка “Пам’яті Тодося Осьмачки”) (1 варіант) Євген Маланюк – один з найпомітніших українських поетів XX століття. Все його життя було присвячене боротьбі за незалежність українського народу: спочатку брав активну участь у побудові Української Народної Республіки (від відомий як учасник визвольної боротьби 1917-1921 років), а далі, після її поразки, почав писати вірші. Євген Маланюк розумів нищівну силу слова, тому взявся за перо […]...
- Образ поета як символ нескореності, духовної незламності всієї нації (за поезією Є. Маланюка “Пам’яті Тодося Осьмачки”) (3 варіант) Більшу частину свого життя Євген Маланюк прожив на чужині, але він, у силу своїх можливостей, спостерігав за життям українського народу, за розвитком його культури, а особливо літератури. Поета цікавило все, що відбувалося в українській літературі, і про все він мав власну думку. Євген Маланюк добре знав творчість видатних українських письменників. Перед деякими з них він […]...
- Своєрідність творчості Євгена Маланюка Поезію Євгена Маланюка можна назвати автобіографічною, адже у ній митець передавав своє світовідчуття, своє розуміння подій, свідком яких він був. Воїн УПА, після поразки визвольних змагань він повинен був разом зі своїми товаришами назавжди покинути Батьківщину, стати вигнанцем. Опинившись в еміграції, він, як і багато інших, гостро переживав свою відірваність від України, мріяв повернутися на […]...
- Прагнення розбудити національну свідомість у творчості Євгена Маланюка Творчість Євгена Маланюка – різноманітна й різнобарвна. Вона дісталась не лише вершин української поезії, але й вплинула на її формування як в Україні, так і за рубежем. І хоча радянська критика називала його “ворогом народу”, проте до голосу великого поета, мислителя-енциклопедиста, публіциста, історика літератури прислухалися, по-різному безумовно, реагуючи й засвоюючи його уроки. Більшу частину свого […]...
- Життєпис Євгена Маланюка Євген Маланюк (1897-1968) Євген Маланюк – один з небагатьох, кому вдалося, емігрувавши, уникнути трагічної долі, що спіткала найкращих представників нової української культури. Він народився в Ново-Архангельську (тоді – Архангород) на Херсонщині 20 січня 1897 року. Як пише сам Євген Маланюк, його прізвище фігурувало ще в реєстрах старшини часів Богдана Хмельницького. Батько Євгена помер, коли письменнику […]...
- Тести до теми “Життя і творчість Євгена Маланюка” ТЕСТИ ДО ТЕМИ “ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА” 1. Євген Маланюк народився в: А) Єлисаветграді; Б) Херсоні; В) Ново-Архангельську. 2. Батько Євгена Маланюка був: А) артистом; Б) суддею; В) сільським інтелігентом. 3. Євген Маланюк здобував освіту в: А) початковій школі; Б) Єлисаветградському реальному училищі; В) Київському університеті; Г) Петроградському політехнічному інституті; Д) Київській військовій школі. […]...
- Україна в поетичному сприйнятті Є. Маланюка “Україна в поетичному сприйнятті Є. Маланюка “ Сучасній Україні бракує Є. Маланюка. Могутній розум та винятково прониклива інтуїція, якими він був наділений з якоюсь відчайдушною наполегливістю були спрямовані на осмислення України – її минулого та сучасного. Він був аристократом духу, а тому й не міг змиритися з упослідженістю Батьківщини. Для того щоб допомогти їй вийти […]...
- Життя та творчість Євгена Маланюка ЄВГЕН МАЛАНЮК (1897-1968) Євген Филимонович Маланюк народився 20 січня 1897р. в Ново-Архангельську на Херсонщині в родині українських інтелігентів. Спочатку він навчався в реальній школі в Єлисаветграді, а потім – у Петербурзькому політехнічному інституті. У1914 р. юнак подав документи до Київської військової школи, яку закінчив, отримавши звання офіцера, і став начальником кулеметної команди 2-го Туркестанського стрілецького […]...
- Детальна Біографія Євгена Маланюка ЄВГЕН МАЛАНЮК (1897-1968) Євген Филимонович Маланюк – видатний поет української еміграції, культуролог, літературний критик. Народився 1 лютого 1897 р. в Архангороді на Херсонщині (тепер м. Новоархангельськ Кіровоградської області) у родині українського активіста-просвітянина. Учився (разом з Юрієм Яновським) у Єлисаветградському земському реальному училищі ( 1906-1914 рр. ), був студентом Петербурзького політехнічного інституту ( 1914 р. ). […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості Євгена Маланюка Що у творах Є. Маланюка означав Рим, а що Еллада? Пишучи про Україну, він звертається до неї, називаючи Степовою Елладою. Цим іменем поет підкреслює слабкість держави, яка має талановитий, роботящий, але з лінивою душею народ. Залізний Рим для поета – це уособлення сили і фізичної, і духовної, це сильна держава, народ якої не можна підкорити, […]...
- Життєвий шлях Є. Маланюка Починалася поетова Еллада-Україна з дитинства, з маленького провінційного містечка Новоархангельська, загубленого в степу, якому Богом і людьми судилося протягом віків бути покордонням княжої Русі й половецького степу, Гетьманщини й Дикого поля, Запорожжя й Речі Посполитої. Містечко виникло як форпост у боротьбі проти панської Польщі. Споруджували його посланці козацьких полків і заселяли переважно козаки-зимівчани. Одним із […]...
- Біографія Маланюка Реферат на тему: Биография Маланюка Народився Євген Филимонович Маланюк 20 січня 1897 р. в Архангороді на Херсонщині (тепер селище Новоархангельське Кіровоградської обл.) в родині інтелігентів, які любили рідне слово й шанували національні святині. Родина була не зовсім звичайна, хоч, може, й типова для степового півдня. В лінії батька були чумаки, осілі запорожці. Дід замолоду ще […]...
Краткое содержание вогник далека в степу.