Критика “Кавказ” Шевченко
Поема Т. Шевченка ” КАВКАЗ ” присвячена щирому другові поета Якову де Бальмену, який загинув на Кавказі під час війни з горцями. “Кавказ” – ще одна геніальна політична сатира Шевченка. Твір не має жанрових ознак поеми, бо він без сюжету і персонажів. Але він є згустком ідей, спрямованих на викриття царизму, його колонізаторської сутності.
Поему побудувано на широкій загальнолюдській основі. Твір характеризується повним неприйняттям і цілковитим запереченням самодержавно-кріпосницького суспільства, усіх його антинародних
Цими словами Шевченко затаврував усі загарбницькі війни, адже в поемі немає поетичних описів Кавказу, крім початкових рядків поеми: “За горами гори, хмарою повиті”. В уяві поета Кавказькі гори “засіяні горем, кровію политі”. Ці рядки перегукуються з епіграфом до поеми, узятим з Біблії (Книга пророка Ієремії): “Кто даст главе моей воду, и очесем моим источник
Проте Т. Шевченко стверджує, що волелюбний народ не можна знищити. Нескорену силу народу автор втілив у безсмертному образі Прометея. Цей образ символічний. Він уособлює безсмертя народу, серце якого “знову оживає і сміється знову”. Російський царат, виведений в образі ката-орла, не може знищити волелюбних прагнень народу.
Пророче звучать слова Великого Кобзаря, адресовані всім народам, які борються за незалежність: “Борітеся – поборете!”, Що є ідеєю твору. Адже в усіх поневолених народів царської Росії доля схожа: вони позбавлені права вільно розвиватися, говорити рідною мовою: “Од молдаванина до фіна На всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує!”
Гнівна сатира на війну – царське полювання – Переростає в глибокий сарказм, із яким поет проголошує “славу” “хортам, і гончим, і псарям, і нашим батюшкам-царям”. Таким чином, Шевченко поставив самодержця в один ряд із “хортами, гончими, псарями”. Засудженням загарбницьких війн звучать слова: “Лягло костьми людей муштрованих чимало”. Серед цих “муштрованих людей” Загинув і друг Шевченка, Яків де Бальмен, якому “не за Україну, а за її ката довелось пролить кров добру… Довелось запить з московської чаші московську отруту!”
Отже, Поема “Кавказ” викриває моральний занепад панівних кіл царської Росії, які відступилися від людських і Божих заповідей, запроваджуючи політику тиранії, ненависті до людей, лицемірства та жадоби до наживи.
Поему “Кавказ” І. Франко назвав “огнистою інвективою”, “величезним вибухом чуття”. За силою вибуховості “Кавказ” не має рівного собі твору. Поема “Кавказ”, у якій Виведено образи-символи Прометея, Орла, побудована, за словами І. Франка, на “загальнолюдській основі”. “Кавказ” – ся огниста інвектива проти “темного царства” зі становищем загальнолюдського, се, може, найкраще свідоцтво могутнього, всеобіймаючого, щиролюдського почуття нашого поета”. Шевченків “Кавказ” з його вулканічним протестом проти зазіхань на волю великого чи малого народу був єдиним винятком у тогочасній літературі всієї імперії.
Прометей – символічний образ гірських народів, яких мучить самодержавство. Це символ народної волі, що не вмирає. Створюючи його, Шевченко не сліпо наслідував відомий грецький міф, а брав тільки деякі його риси, потрібні для втілення задуманого. Це фатальна трагічність і безсмертя Прометея.
Образ орла – символ російського самодержавства, що веде загарбницьку війну. Проте даремні намагання хижого птаха побороти силу волі й прагнення до життя.
Як справедливо вважають дослідники, Поема “Кавказ” Стала першим у світовій літературі антиколоніальним твором. У цій поемі йдеться про неможливість знищити душу народу, його прагнення до волі. Вислів “не вмирає душа наша” вказує на солідарність самого поета і українського народу з волелюбними кавказцями.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Втілення козацьких чеснот в образі тараса бульби.