Леся Українка – “Ні, ти не вмреш, ти щастя поховаєш… “



Ні, ти не вмреш, ти щастя поховаєш

Під білим покривом несправджених надій,
Кришталі сліз над ним порозсипаєш,
Убрані в іскри любих, марних мрій;

І буде спати щастя, мов царівна,

Що на скляній горі знайшла труну,
Життя ж твоє, мов нитка, довга, рівна,
Протягнеться кудись удалину.

І часто ти безсонними ночами

До любої труни шукатимеш стежок
І сльози литимеш старечими очами, –
Від них сріблом горітиме сніжок.

Коли ж, утомлена блуканням одиноким,
На сніговій постелі ляжеш ти,
Щоб більш не встати, перед

сном глибоким
Останню мрію вгледиш:
Ось іти
Зібрався лицар молодий в дорогу,
На гору ту скляну, де щастя спить,
В душі несе і віру, і тривогу,
Пустеля перед ним, як жар, горить.

Холодні іскри – то роса для нього,

Біленький сніг – то пелюстки лілей,
Палкий мороз – пал сонця весняного,
Неясний винокол – привада для очей.

Він без дороги йде все цілиною,

З усмішкою твої стежки мина,
І бачиш ти, що він вже під горою,
Де спить твоя царівна чарівна.

Він на горі єдиним поцілунком

Розбив труну і щастя оживив,
Отим єдиним, легким подарунком
Навік царівну горду покорив,

І

взяв її на руки, мов дитину,

І весело у замок свій поніс,
За ними йшла весна, і всю долину
Покрив квіток весняних цілий ліс.

Квітки цвітуть, і золотом багряним,

Немов огнем, долина пойнялась,
Співає щастя над своїм коханим,
І ні одна сльоза не пролилась.

А ти лежиш, і тіло одиноке

Смертельний сон і холод обійма,
І мрія та про щастя яснооке
Іде в туман, мов загадка німа…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Символічні образи у творі дім на горі.
Ви зараз читаєте: Леся Українка – “Ні, ти не вмреш, ти щастя поховаєш… “