Леся Українка – “Хто дасть моїм очам потоки сліз?”



Хто дасть моїм очам потоки сліз?

Ні, нащо сльози, то ж не сніг нагірний,
А туга щонайглибша має литись
Гіркими хвилями. Нагірний сніг ще може
Розтати від проміння весняного,
В долину збігти джерелом раптовим,
А на верхів’ї, що біліло снігом,
Віночок зацвіте рясних квіток.
А туга… се, як море: перекотить
Всі хвилі, з краю в край, по цілім світі,
Остатня хвиля пробіжить по сліду
Найпершої, а перша дожене
Остатню, і таким невпинним колом,
Без краю, без мети ітимуть хвилі
Моєї туги… краще їх спинити…


Нагірний сніг, се жалощі твої.

Як тільки щастя сонечко пригріє
Оті сніги, збіжать вони раптово
І принесуть остатній дар мені,
Поринуть в течії моєї туги,
Доллють її, повніше стане море,
І голосніше заридають хвилі…
А в серденьку твоєму цвіт весняний,
То білий, то рожевий, то червоний,
Віночком зацвіте, і той віночок
Заквітчає те щастя молоде,
Що поцілунком визволяє серце.

… Чи тільки справді то сніги біліють?
А може, то розжеврілася туга,
Як те залізо, що біліє біллю,
Змінивши на страшнім вогні три барви?
І що, коли не загартує серця,
А спалить і спотворить

пал страшний?
І що, коли замість віночка щастя
Покриють серце плями від огню?
Ой, що ж тоді моє все море туги
Проти сього несвітського нещастя?
І чим мені залити той вогонь,
Щоб не палив того серденька, – слізьми?
Чи, може, крів’ю? Так, вона твоя…
Бо я готова сльози й кров віддати,
Щонайчистішу кров, з самого серця,
Щоб тільки пал вгасити і не дати
Йому сплямити серця дорогого.
Ой, де ж воно, оте новеє щастя,

Нехай засвітить, хай мені покаже,
Чи то сніги, чи туги лютий пал.
Нехай тоді або доллється море,
Або вже висохне. Тоді й пустиня
Холодна й нерухома буде там,
Де грала туга бурею живою,
І не стривожить жаль спокою смерті.

… Ні, мало і сліз тих, і слів, і думок,
І серця стискання, і болю, й ламання
У розпачі рук, і стогнання, і мук…
Одно зостається – мовчання.

1.07.1902


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Мої роздуми над повістю гоголя шинель.
Ви зараз читаєте: Леся Українка – “Хто дасть моїм очам потоки сліз?”