Головна ⇒ 📌Класична література ⇒ Левко Боровиковський – Убійство
Левко Боровиковський – Убійство
УБІЙСТВО
На заході раннє небо
Мов кров’ю залито;
Прийшли вісті до милої,
Що милого вбито…
Не на війні його вбито –
Затягнено в жито,
Червоною китайкою
Рученьки прикрито,
Зеленою оливою
Очиці залито.
Прилетіла зозуленька –
На головку пала,
Та випила оливоньку,
Та й заворкувала:
“Такі очі, такі брови,
Як у мого пана!.”
Десь узялась його мила,
Голубонька сива,
Та підняла китаєчку,
Та й заголосила:
“Чи ти, любий мій, упився,
Чи з коника вбився,
Чи за мною молодою
Гірко зажурився?”
– Я не впився, моя мила,
З коня не звалився.
За тобою молодою
Я не зажурився.
Сподобав я чужу жону –
Удівоньку милу:
Половили брати її
Та й звели в могилу!.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Левко Боровиковський – Чарівниця ЧАРІВНИЦЯ Баллада малороссийская Посвящается брату Ивану Hanc ego de caelo ducentem sidera vidi, Fluminis haec rapidi carmine vertit iter, Haec cantu finditque solum Manesque sepulcris, Elicit et tepido devocat ossa rogo. Tibullus, 1, 2, 43-46.*. *Її я бачив, як вона з неба знімала зірки, Вона чарами повертає шлях бистрої річки, Вона чарами розколює землю і […]...
- Левко Боровиковський – Чорноморець ЧОРНОМОРЕЦЬ То не сірий туман З Чорномор’я підняв – Піднімаються гуси то сірії; То не хмару снігів Буйний вітер навів – Піднімаються лебеді білії. Кричать гуси: гел! гел!. А за ними орел Іспускається з хмари високої: “Не тікайте вгорі, Гуси сірі мої! Підождіте орла, мої любії! Я не бити лечу, Розпитати хочу: Чи не бачили […]...
- Левко Боровиковський – Волох ВОЛОХ За морем степ, край моря степ, В степах волох з шатрами ходить: Крива коса, зубчастий серп Волоха в поле не виводить. Волох не йде в полки служить; Волох живе – як набежить. Широкий степ – його постіль; Кругом стіна – із небом гори; Нежатий хліб, небрана сіль; Півголий сам, а діти – голі. Зате […]...
- Левко Боровиковський – Байки й прибаютки Левко Боровиковський “Б А Й К И Й П Р И Б А Ю Т К И” ДО ДІТЕЙ Гей, діти-мотилята! А годі вам цяцьками грать, М’яч бить, метелики ганять: Я байку розкажу – послухайте, хлоп’ята! На якого вам ката З книжками носитесь в руках? Сідайте лишень на лавках: Я байку розкажу – послухайте, хлоп’ята! […]...
- Левко Боровиковський – Рибалка РИБАЛКА Після бурі дівчинонька З Дону воду брала: “Чиє хвиля веселечко К берегу примчала? Чи того рибалоньки, Що вірно кохала, Що від нього до зіроньки Ніченьок не спала?.” Пливе човен – та вже його Вода затопляє; Та на човні знайомого Рибалки немає. Буйний вітер з дальніх сторон Хвилю наганяє; Понад Доном чорний ворон Кряче й […]...
- Левко Боровиковський – Дін ДІН Питається море в Дону: “Відкіль гониш води? Яку росиш ти сторону І поїш народи?” “Біжать мої світлі води З далекого краю: Славні сторони й народи Рошу й напуваю. Сто станиць на моїх кручах Мене поважають; Сто полків-орлів літучих Коней напувають. Їх воєнна слава давня, Як сам я, без краю! Я їх щастя, я їх […]...
- Левко Боровиковський – Подражаніє Горацію ПОДРАЖАНІЄ ГОРАЦІЮ Щасливий в світі той, хто так уміє жить, Як наші прадіди живали: Волами рідними дідівський степ кроїть, Довги затилка не згинали. Не кличе барабан впівніч на розбиття, На море човна не спускає, Не тягне брата в суд; чуприною сміття З порогів панських не змітає. А хто на хуторі розсаджує садок, Дорідні вишеньки кохає, […]...
- Левко Боровиковський – Бандурист БАНДУРИСТ На дереві жовкне по осені лист. Свій вік переживши, сідий бандурист Підвіконню пісні співає. Біжить чередою за ним дітвора, Сідого проводять з двора до двора, А дід на бандуру їм грає: Під звонкії струни гетьмани встають, І прадіди в струнах бандури живуть, І дишуть холодні могили: Бринчать,- як козаки боролись з врагом. І як […]...
- Левко Боровиковський – Ледащо ЛЕДАЩО (Баляда) Зле подумай,- то лукавий Мов за руку поведе. Недалеко від Полтави, Де широкими гіллями Ліс над Ворсклою гуде,- З предка, з діда хуторами Незавидний жив козак. Сотник-предок на полях, З яструбами-козаками, І з вильотами, усами, Сіяв ляха по степах: Шаблю – кіска вищербляла, Шапка – маком розцвітала. Коник – соколом літав… А у […]...
- Левко Боровиковський – Козак КОЗАК Не стаями ворон літає в полях, Не хліб сарана витинає, Не дикий татарин, не зрадливий лях, Не ворог москаль набігає; То турок, то нехрист з-за моря летить І коней в Дунаї купає: Йде в город – в чумі мов весь город лежить, Селом – і село западає. Він хоче весь світ під коліно зломить, […]...
- Левко Боровиковський – Журба ЖУРБА Горе ж тому кораблеві Та у море занесенному, Горе тому сиротині, Від родини відлученному! Куди віне буйний вітер – Корабль в хвилях потопається, Куди гляне сиротина – Слізоньками обливається! Ніхто з моря кораблика До берега не привертає; Ніхто в горі сирітоньки До серденька не пригортає. Горе ж мені на чужині, Ніхто мною не кохається; […]...
- Левко Боровиковський – Молодиця МОЛОДИЦЯ Предание ОТРЫВОК Imbore amor? quid non mortalia pectora cogis? Virgil., Aen., IV* * Надмірна любов, до чого тільки ти не призводиш смертне серце? Вергілій, Енеїда, IV Ватагами ходили хмари; Між ними молодик блукав; Вітри в очеретах бурхали, І Псьол стогнав і клеткотав. Шуміли верби… рвалось листя; Гули вітри попід мостом… На пні сиділа молодиця, […]...
- Левко Боровиковський – Палій ПАЛІЙ Люлька в роті зашкварчала, Шабля в ніжнах забряжчала; Шабля різанину чує, Люлька пожари віщує. Сидіть дома, на покої, Не пристало козакові. Склич, козаче, склич дружину, Іди, Палій, в Ляхівщину. Годі, коню, в стійлі спати, Підем ляхів полякати! Швидше мчи, ніж кремнем збита Згасне іскра від копита… Хто, як стрілка із майдану, Вихрем мчиться за […]...
- Левко Боровиковський – Вивідка ВИВІДКА 1 В чистім полі Дві тополі, Під топольми криниченька, В ній холодна водиченька. Там дівчина Чорнобрива З криниченьки воду брала, З козаченьком розмовляла: “Козаченьку, Бурлаченьку, Зелененький барвіноньку! Сватай мене, дівчиноньку!” – “Дівчинонько, Рибчинонько! Ой рад би я тебе сватать, Та боюся твого брата. Ой Галочко, Коханочко! Отруй, серце, свого брата – Тоді буду тебе […]...
- Левко Боровиковський – Дніпр ДНІПР Над дніпровськими лісами Ніч шатром розіп’ялась; Дніпр з крутими берегами Ніччю дуже розігравсь. Понад берегом мохнатим Сосни почали дрімати Під пісні свого Дніпра. Так над колискою мати Спать дитину присипля… Тихо! Сумно! Тільки часом В пущі пугач закричить, Тільки хвиля викрутасом Плеще… й місяць четверить… Місяць плава над лісами; В курінях у рибаків Вже […]...
- Левко Боровиковський – Материна стріча МАТЕРИНА СТРІЧА (Пісня) Відсувайся, запір: Із’їжджайте на двір, Мої милії, ріднії гості! Я до ранніх зорей Недоспала ночей, Виглядаючи вас у віконце. Чи в зелений садок Подихне вітерок – І я думаю: то мої діти! Чи з далеких толок Задзеленька дзвінок – Я гостей вибігаю зустріти. Довго серце моє, Серце матернєє, Так, як рибочка, билося […]...
- Боровиковський Левко – Біографія Левко Іванович Боровиковський народився 22 лютого 1808 року в с. Милюшках, Хорольського повіту на полтавщині, в родині дрібного поміщика. дід поета, миргородець Лука Боровик, походив із старовинного козацького роду. Він добре малював і грав на гуслях. Свій хист передав дітям. Відомим портретистом був його син В. Л. Боровиковский, у якого деякий час вчився живопису молодший […]...
- Левко Боровиковський – Біографія Левко Іванович Боровиковський (*22 лютого 1806, (за іншими відомостями – 1808) с. Мелюшки Хорольський повіт на Полтавщині – †26 грудня 1889 , там само) – український поет, фольклорист, етнограф. Біографія Народився у с. Мелюшках Хорольського повіту (тепер Хорольський район) в родині козака. Читати й писати Боровиковський навчився вдома, у 1819-1822 рр. навчався в Хорольському повітовому […]...
- Руданський Степан – Повій, вітре, на Вкраїну Повій, вітре, на Вкраїну, Де покинув я дівчину, Де покинув чорні очі… Повій, вітре, з полуночі. Між ярами там долина, Там біленькая хатина, В тій хатині голУбонька, ГолУбонька-дівчИнонька. Повій, вітре, до схід сонця, До схід сонця, край віконця. Край віконця постіль біла, Постіль біла, дівча миле. Зупинися нишком-тишком Над рум’яним білим личком, Над тим личком […]...
- Михайло Петренко – Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче, Як вітер осінній в діброві заплаче, Головоньку схилиш, слізьми обіллєшся, Від думки, від горя у поле плетешся? Хіба ж ти, козаче, із вітром здружився, Що вітер заплакав, а ти й зажурився; Хіба тобі ні з ким ділитися горем, Як тільки що з вітром, як тільки що з полем? Чого […]...
- Гей, видно село (скорочено) – Лепкий Левко Гей, видно село, широке село під горою, Гей, там ідуть стрільці, січовії стрільці до бою. Іде, іде військо крізь широке поле. Хлопці ж бо то, хлопці, як соколи! Приспів: Ха-ха, ха-ха. Ха-ха, ха-ха, ха-ха, гей! Дівчино, рибчино, чорнобривко моя, Вийди, вийди, подивися Чимскоріше до вікна, Хлопці ж бо то, хлопці, як соколи! Гей, видно село, […]...
- Руданський Степан – Згадай мене, мила Згадай мене, мила, Ранньою весною, Як зав’яне квітка В тебе під ногою І засохне до весни, – Тоді мене, мила, спом’яни! Згадай мене, мила, Як пташка заб’ється В залізную клітку, Сама розіб’ється І загине без вини, – Тоді мене, мила, спом’яни! Згадай мене, мила, В тяжкую пригоду, Як твоя обручка Звалиться на воду І не […]...
- Зелений дубочок на яр похилився (народна пісня) Зелений дубочок на яр похилився. Молодий козаче, чого зажурився? Молодий козаче, чого зажурився? Чи воли пристали, чи з дороги збився? Воли не пристали, з дороги не збився. Того зажурився – без долі вродився. Ой піду я в поле шукать собі долю. Не знайшов я долі, знайшов риболовців. Ой ви, риболовці, ви гарнії хлопці, Знайдійть мені […]...
- Віктор Забіла – Ох, коли б хто знав, як тяжко Ох, коли б хто знав, як тяжко Так на світі жити, Як мені тепер прийшлося, Бозна-що й робити. Полюбив я дівчиноньку, І мене дівчина. \”Дуже люблю\”, – побожилась, Да лиха година, Що я такий безталанний На світ уродився: І сам бідний, і з бідною Вірно полюбився! Що ж тепер мені осталось: Плакать да нудиться Або […]...
- Руданський Степан – Голубонько-дівчинонько Голубонько-дівчинонько, Зіронько моя! Не питайся, моя мила, Чого смутен я! Живо-живо того смутку І ти не минеш!.. Отоді ти, моя мила, Мене спом’янеш… Голубонько-дівчинонько, Мій рожевий цвіт! Ти весела, світом рада, Тобі милий світ!.. Живо-живо світом знудиш, Тяженько здихнеш… Отоді ти, моя мила, Мене спом’янеш!.. Гудуть пчоли коло тебе, Ти, як лист, дрижиш… Ти їх […]...
- Антонич Богдан-Ігор – до моєї пісні Крутиться світ весняний і зелений. Ясень співає, і серце співа. Пісня натхненним кружля веретеном, На веретені срібляться слова. Ясень, осяяний сонцем, упився, Перстень натхнення на серці тремтить. Гей же, п’яний, і лети, і крутися, Пісне моїх двадцятьох і трьох літ!...
- Дмитро Загул – “Голубонько мила, не сердься… “ Голубонько мила, не сердься, Читаючи скарги мої, Бо кождий удар мого серця Про тебе говорить мені. Тобою живе моя пісня, – Ти кождої пісеньки ткань. Голубонько мила, не смійся З моїх нерозумних зітхань! О, якби ти тільки кохала, То ти не сміялася б, ні! А вкупі зі мною зітхала, Читаючи скарги мої. Голубонько мила, не […]...
- Павло Тичина – Осінь така мила Осінь така мила, Осінь Славна. Осінь матусі їсти несе: Борщик у горщику, Кашка у жменці, Скибка у пазусі, Грушки у фартушку. Осінь така мила, Осінь Славна. Прийде, поставить: Мамо, спите? Підведуться мати: – Це ти, моя доню? – Я ішла все лісом, Дуб мене за хустку, Він хотів догнати, Борщик однять! Осінь така мила, Осінь […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Весілля Почалось так: упився я Від перших власних строф похмілля. Був тільки місяць дружбою На мому з піснею весіллі. Як сталось те, як задзвеніло, Сказать не вмів оцього вам би, Коли б так серце не горіло. Так народились перші ямби. Слова не тесані в гамарні, Слова, осріблені в вогні. Складають радісні пісні В весни заквітчаній друкарні....
- Місяць на небі, зіроньки сяють скорочено – Родинно-побутові пісні Місяць на небі, зіроньки сяють. Тихо по морю човен пливе. В човні дівчина пісню співає, А козак чує, серденько мре. }2 Пісня та мила, пісня та люба Все про кохання, все про любов, Як ми любились та й розійшлися. Тепер зійшлися навіки знов. } 2 Ой очі, очі, очі дівочі. Темні, як нічка, ясні, як […]...
- Павло Глазовий – У письмовій формі За дрібничку посварились чоловік і жінка. Чоловік ходив надутий і мовчав, як стінка. А коли вкладався спати, наче незнайомий, Написав записку жінці: “Розбудить о сьомій”. Та й заснув собі спокійно, мов упився маком. Вранці глянув на годинник: вже дванадцять з гаком. А в руці стирчить записка, писана дрібненько: “Рівно сім. доволі спати. Уставай швиденько!”...
- Юрій-Осип Федькович – Виправа в поле ВИПРАВА В ПОЛЕ – Ой брате мій, ой коханий, Чого ти ходиш заплаканий? Гай, гай, не думай, поїдем за Дунай, Гей, поїдем, коханий! – Ой рад би я, милий брате, Гей, рад би я не плакати, Але ж тяженько на моє серденько – Гадає розпукати. – Ци, може, ти, брате, плачеш, Що родина ба й […]...
- Сива ластівка – Олійник Борис Мамо, вечір догоря, Вигляда тебе роса, Тільки ти, немов зоря, Даленієш в небеса, Даленієш, як за віями сльоза. Ти від лютої зими Затуляла нас крильми, Прихилялася Теплим леготом. Задивлялася білим лебедем, Дивом – казкою За віконечком,- Сива ластівко, Сиве сонечко. Сад вишневий на порі, Повернулись журавлі. А мені, як до зорі, Долітати на крилі Все […]...
- Леонід Кисельов – Цигарочка Закурю ото цигарочку Болгарського тютюну. А сини мої, шинкарочко, Загинули у війну. То налляй мені ще чарочку Угорського вина. А сини мої, шинкарочко, Загинули. Нема. Зажурився. Бренді смокче він, Баклажанну їсть ікру. – А іще купити хочу я Чеську кохту на стару. Гроші є, на хліб зостанеться, Ще ж і пенсія іде. Хай походить вже, […]...
- Світи, світи місяченьку – Родинно-побутова пісня “Світи, світи, місяченьку, Ще і ясная зоря. Куди… куди їдеш, від’їжджаєш, Мій миленький, со двора? Куди… куди їдеш, від’їжджаєш, Мій миленький, со двора?” “А я їду, моя мила, На проклятую війну”. “Пере… переночуй, мій миленький, Хоч ще ніченьку одну”. “Пере… переночуй, мій миленький, Хоч ще ніченьку одну”. “Ой рад би я, моя мила, Хоч чотири […]...
- Руданський Степан – Преслів’я Спив до дна я прикрий келих За здоров’я долі, І з похмілля моє серце Розривають болі. Нащо ж, мила, мої думи, Нащо твої чари, Коли з ними враз по серцю Бродять чорні хмари? Правда, мило мені було, Як ти обіймала І опущене покрів’я З думки підіймала І на розум накидала, – Правда, мило було!.. Моє […]...
- Катерина Калитко – За кавою йшлось про буденне За кавою йшлось про буденне Візьми мене Люба зараз не час Ні я саме зараз хотіла про це сказати Візьми мене із собою Ну що тобі варто Моя мила подумай сама Тепер це неможливо Така величезна відповідальність Нізащо не вміститься У моїй компактній валізці Нехай все залишиться на своїх місцях Наплювати сказала вона І обійняла […]...
- Тарас Шевченко – Якби-то ти, Богдане п’яний Якби-то ти, Богдане п’яний, Тепер на Переяслав глянув! Та на Замчище подививсь! Упився б! здорово упивсь! І препрославлений козачий Розумний батьку!.. і в смердячій Жидівській хаті б похмеливсь Або в калюжі утопивсь, В багні свинячім. Амінь тобі, великий муже! Великий, славний! та не дуже… Якби ти на світ не родивсь Або в колисці ще упивсь… […]...
- Руданський Степан – Ой вийду я у садочок Ой вийду я у садочок – В садочку калина, Край калини шовком шиє Любая дівчина. Подивлюся на калину – Вона розпукає! Подивлюся на дівчину – Дівча обіймає. Тая ж сама калинонька, Та вже завинулась; Тая ж сама дівчинонька, Та вже відвернулась. Завинулась калинонька Та й не розпукає; Відвернулась дівчинонька Та й не поглядає. Ой вийду […]...
- Павло Мовчан – Серпневий листок Над водою вогняною Тонко стелиться туман, Кружеляє над тобою Лист торішній, як гавран. Позолотою шурхоче, Теплу хвилю наганя, Залетіти в очі хоче, Щоб розвіять фарби дня. Я віддмухую від себе, Відганяю його пріч, Та, немов сучок у небі Вищербивсь, струмує ніч: Луг залито чорнотою, І оббризкано хати, Вікна фарбою густою Налились до сліпоти. Залітають в […]...
Твір на тему щастя моєї сім'ї.