Левко Боровиковський – Рибалка

РИБАЛКА
Після бурі дівчинонька
З Дону воду брала:
“Чиє хвиля веселечко
К берегу примчала?
Чи того рибалоньки,
Що вірно кохала,
Що від нього до зіроньки
Ніченьок не спала?.”
Пливе човен – та вже його
Вода затопляє;
Та на човні знайомого
Рибалки немає.
Буйний вітер з дальніх сторон
Хвилю наганяє;
Понад Доном чорний ворон
Кряче й промовляє:
“Ой покинув рибалонька
Човник і весельце
Та затопив у Донові
Вірненькеє серце”.
Ой утопив рибалонька
Та й мовив річима:
“Пливи, човне й веселенько,-
Де вірна дівчина!
Нехай човен мені буде
Замість домовини;
Хай весло поставлять люде
Хрестом на могилі!”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Образ ярослава диво.
Ви зараз читаєте: Левко Боровиковський – Рибалка
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.