Любов – Симоненко Василь



Дзвенять німою тугою ліси,
Коли їх ніч тремтлива обнімає
І від очей у ревності ховає
Принади їх первісної краси.

Бринять живою радістю ліси,
Як ранок спалахне на небокраї,
Як сонце огняне завісу піднімає
Із їх первісної і чистої краси.

Мені здається, – може, я не знаю, –
Було і буде так у всі часи:

Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси.

І тому світ завжди благословляє
І сонце, що встає, і серце, що кохає.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Літературний паспорт твору маруся.
Ви зараз читаєте: Любов – Симоненко Василь