Микола Руденко – Очеретина



Чи колюча табірна дротина
Вітрові встромляє шпичака,
А чи дуденить очеретина –
Не збагну лиш: звідки і яка?

Може, з неіснуючої хати –
Та, що вже зотліла у землі;
Та, яку в болоті зжала мати,
Коли ми були іще малі.

Чи, можливо, на далекій Віті,
Де витає в споминах душа.
Мій онук у росяному світі
Дудочку майструє з комиша…

Плач у серці, плач, очеретино,
Понад мукою тюремних літ –
Дай забути про лиху дротину.
Що від мене краде білий світ.

І коли у ніч холодну, сіру,
Здавлять груди передсмертні сни –
Розбуди в мені пригаслу віру,
Материнський голос поверни.

01.10.1980


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...




Старий і море дуже стисло.
Ви зараз читаєте: Микола Руденко – Очеретина
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.