Микола Руденко – Сонячний вітер

Сонце постійно випромінює в кос­мічний простір
Усті потоки атом­них часток, їхній рух називається
Сонячним вітром.
(Iз підручника)

Ой ти, Земле, нещасна матінко,
Як нам зимно в німому затінку
Від штиків за дротами колючими
Та від мертвих дерев попід кручами!

А за хмарами – десь понад нами –
Лине, лине сонячний вітер.
Снять сузір’я космічними снами,
Розгортаються письменами –
Чуєш клич полум’яних літер?..

Ми писання того не бачимо –
В метушні живемо незрячими,
Мов руді мураші поміж

травами…
Мудре Сонце, хлюпни загравами!

Враз полярне сяйво заграло
У крилі променевого вітру.
Воскресає те, що вмирало,-
Дон Кіхот підіймає забрало,
А Ван-Гог відмиває палітру.

Не дзвеніть на шляхах кайданами,
Не кричіть голосами п’яними –
Під берізкою чи тополею
Порадійте святою волею.

Досить крові та штурмів навальних, –
Гляньте: сонцем наповнились віти.
Встань, народе, відкинь сповивальннк:
Йде визвольник і годувальник –
Дух космічний, сонячний вітер!

Ти вже, маляре, не за дротиною –
Намалюй нам сонце дитиною,
Грізне небо не спрута щупальцями –
Намалюй материнськими пальцями.

Вітер сонячний радо зустріне
Той, хто душу, мов шибку, витер.
Не схиляйте тремтячі коліна –
Із граблями під скиртою сіна
Пийте, люди, сонячний вітер!

07.02.1974


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Опис про красу зимового лису.
Ви зараз читаєте: Микола Руденко – Сонячний вітер
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.