Мозолевський Борис – Ніч у саду

Related posts:

1. Мозолевський Борис – Балада про рідну пісню То не лебеді кричали, Не сполохані зигзиці. То ловили яничари Українок білолицих. Степовими кураями Налетіли, ніби круки. Рвали тіло нагаями, Ще й ламали білі руки. Потішались до світанку, Все спалили до билинки. Йшли при конях полонянки, Цебеніла кров на литки. А коли дорога пізня Відняла останні сили, Забриніла раптом пісня Та й звелася в небо […]...
2. Мозолевський Борис – Коні і місяць Сиві коні на оболоні Ходять присмерком попід яблунями. А вуздечки на них шовкові, А на спинах у них білі яблука. Каже кінь до другого: – Братику, Розкувались мої копитики. Підем, братику, знімем місяця, Може, місяцем підкуємося.- Та й побігли собі між травами, Понесли свої білі яблука. Тільки зорі їм в гриви падали Та стіною мовчав […]...
3. Мозолевський Борис – Приморськ На бригаді заврожаїлися сливи, Возсідали баклажани на возах. Я приїхав у Приморськ такий щасливий, Привітався тепло, скинувши рюкзак. Ніч стелилася росою по люцерні, Молодик гойдала на плечі. Перепели оглашали співом стерні, Десь далеко ухали сичі. Бригадир сільські розказував новини – Про врожай та все про клопоти свої. Степ серпанком перед світом оповили Метеорів зоряні рої. […]...
4. Мозолевський Борис – Освідчення У тім саду, де вишні спіли І місто снило віщі сни, Колись міщанство знавісніле Мене притисло до стіни. Воно поріддям хизувалось, По шию сидячи в багні. Воно саме собі здавалось Єдиним сонцем у вікні. Воно на всі мої зітхання Сміялось: що таке душа? Воно кривилось: що – кохання, Як за душею ні гроша? Воно рекло […]...
5. Мозолевський Борис – до читача (Жінка із передмістя) Ця історія туманна. В ній то зустріч, то розлука. Ця історія у серці Відцвітала й знов цвіла. В ній злилися – не розняти! – Щастя й радість, біль і мука, Тільки що ж мені робити? – Ця історія була. Я не знаю, що й до чого, Та не лай мене, читачу. Коли це було б […]...
6. Мозолевський Борис – За хмарами І все. І хмари. І нічого. По хмарах тінь від літака. Мов і не грілася ще вчора В моїй руці твоя рука. Іще ловлю той сон губами, Спиваю вранішні вуста, А вже навпіл нас розрубали Безжальні лопаті гвинта. Той вітер, що під двигунами, Тебе ж погасить, як свічу! А я між нами – і не […]...
7. Мозолевський Борис – дорога Веселинове спало, Миколаївка теж. Я вертався зі школи Розгрузлим степом – Найдрібніша билинка У світі без меж Із малесеньким серцем, Що билось нестерпно. Від макухи і висівок Був я кволий і миршавий. А країна підводилась По війні із руїн. Я пишався п’ятірками Й першими віршами, Тим, що харчу колгоспного На дурничку не їв. І тоді […]...
8. Мозолевський Борис – Портрет в червоному Я люблю тебе в червонім. Срібні чайки понад морем. Я люблю тебе в червонім! – Божевільний злет брови. У безобрійних зіницях Пролітають дикі коні, Пролітають над світами, Не торкаючись трави. Я люблю тебе до скону! – Не вбивай мене червоним. Утопи мене навіки В зливі чорної коси. Над безмежними світами Пролітають дикі коні, І черлене […]...
9. Мозолевський Борис – Прощальні гладіолуси Ще довго так в твоєму голосі Дзвеніли сміхом кришталі. Блідо-рожеві гладіолуси Прощально шерхли на столі. І в передзахіднім промінні З блакитно-білої імли Ще довго так вуста кармінні Мені трояндами цвіли. А ти вже йшла, ішла назавше,- В журбі від маківки до п’ят,- Своєї долі не впізнавши У найсвітлішому із свят. Не раз насню іще ночами, […]...
10. Мозолевський Борис – Криворізьке небо Чи знав тоді, лаштуючись в дорогу, Як гірко віддзеркаляться в мені Черлені ліхтарі Кривого Рога, Твоя печальна постать при вікні? А криворізьке небо вирувало, Млоїлося і шерхло у димах. Які світи мені ти дарувала У тих ночах, яких уже нема! Там був ставок і човен на приколі. Крізь дим злітали птиці вдалині. І ти мене […]...
11. Мозолевський Борис – Спогад про трьох запізнілих купальниць В Одесі, Біля найблакитнішого Чорного моря, Де юність моя відспівала матроська, В Одесі, Де знову мене зустрічала Моя космічна рідня, На березі моря Я обійняв тебе і відчув, Як пташками затріпотіли під сукнею Твої маленькі груди. Заходило сонце. Була середина вересня. Три запізнілі купальниці Обтирались на камені. Я раптом побачив їх і зрозумів: Давно-предавно десь, […]...
12. Мозолевський Борис – Ще б книгу книг створити у безсонні Ще б книгу книг створити у безсонні, Іще б одну відкрити пектораль. А та, що ходить з гострою косою, Колись прийде і скаже: “Помирай”. І все. І край. Нічим, не ублагати. Не знайдеш для амністії підстав. Не скажеш, що не встиг ще докохати, Не все повідав і не все зверстав. На все був час. На […]...
13. Мозолевський Борис – Сон Сиві гуси у ніч відкричали – За моря, за моря, за моря… На обличчі моєї печалі Не світилася жодна зоря. Спало небо, пусте і задимлене, Я з тобою прощався вві сні. Десь далеко, аж наче за димером, Віщували світанок півні....
14. Мозолевський Борис – Під небом Івана Піддубного Коли повз могилу Піддубного Ми свій карбували крок, Чи відали ми, чи думали, Що друг наш сягне зірок? Що я ще відкрию завтра Свій берег у скіфській млі? Що ти зазирнеш у надра Трьох континентів Землі? А шлях наш лежав не просто – Які ми долали вали! Ми вийшли не вельми зростом, Бо надто багато […]...
15. Мозолевський Борис – Високе небо дихало в пульсарах Високе небо дихало в пульсарах, Степи текли повільно, як псалом, Її по-скіфськи звали Майосара, Що значить: Юнка з Місячним Чолом. Та що – чоло і що – вишневі губи, Коли з дитинства кинута в гарем. Коли прийшли під ранок душогуби. “Збирайся,- кажуть.- Підеш за царем”. Жерці стояли хижі, наче круки. Під серцем невимовно щось пекло, […]...
16. Мозолевський Борис – Це ти, моя юносте? Здрастуй Це ти, моя юносте? Здрастуй. Прости. Привітаймось. Це я… А весни насіяли рясту, Аж сонцем зітхає земля. Прости, моє диво зелене, За те, що тебе не вберіг. Іди, не хвилюйся про мене, Я весь у розвої доріг. А раптом спіткнуся від бігу – Вбери у барвінок мене… А зими насіяли снігу, Аж небо уже крижане....
17. Мозолевський Борис – Його прихід Тихо як – ні шелесту, ні сплеску! Світло як – в душі і навкруги! Я чекав, і ось воно воскресло, Повінню зламавши береги. Світ світає? Зацвітає вишня? Я з тобою – спи, кохана, спи. Як воно таке із нами вийшло На шпилястім гребені доби? Стрілись, наче кремінь і кресало, Досвід мій і молодість твоя. Десь […]...
18. Мозолевський Борис – На самоті Гуляю по донеччині. Ти плачеш десь? Пусте! Світи мої заклечані В зелене й золоте. Де рус із половчанином Виходили на прю, Тендітні донечаночки Впливають у зорю. І ваблять синім поглядом, І погляд той – як ніж. А ти далеким спогадом У Києві стоїш. Стурбоване чи радісне Твоє лице бліде? Чи, може, під міськрадою Тебе хтось […]...
19. Мозолевський Борис – Ліричний жарт Як чернець без покути, Я не можу без Вас. Ви – Бермудський трикутник, Де зникав я не раз. Коли Ви говорили Щось таке неземне, Зупинявся годинник – Й не ставало мене. Я щоразу відроджувавсь, Як з непам’яті вірш. Зарікався й погрожував: “Не піймаєте більш!” Тільки знаю: прикутий. Шлях мій Вас не мине. Ваш Бермудський трикутник […]...
20. Мозолевський Борис – Третя рота Випускникам останнього набору Оде Ської спецшколи ВПС, із лав якої Вийшли льотчики-космонавти СРСР Георгій добровольський та Георгій Шонін Відкриваються знову ворота, Грає збір на корнеті сурмач. Третя рото,- шикуйсь, третя рото! І відсутніх сьогодні пробач: Від Клайпеди до гір Сахаліну, Де насупили сопки лоби, Їхні душі спахнули нетлінно Та й злилися з вогнями доби. Ми […]...
21. Мозолевський Борис – Земля Парфена Гречаного М. Вінграновському Із-за Голти, із-за Балти, із-за Кодими, Із-за того, що й на світі не було, На світанку білі олені виходили, Мовчки поглядали на село. А в траві, в причаєних гніздечках, Тихо посміхаючись собі, Спали в жовтих цяточках яєчка, Наче літнє небо, голубі. Можна було спати коло тітки Чи, легенько відштовхнувшись від землі, Знятися собі […]...
22. Мозолевський Борис – Половецький ідол Знахідка 1905 року Щоб знало межі недолуге бидло Й сиділо мовчки, підле, на цепу, Мене на пострах видовбали ідолом І високо поставили в степу. Я міг би стати жорнами і домною, Лягти в бруківку, звестися мостом. Але мені дано стояти догмою На куцих ніжках з дутим животом. Століттями я глухну тут від грому, А люди […]...
23. Мозолевський Борис – Напруга Інженерові-енергетику М. Медвєдєву Прокидайся, інженере, Ковдру сну під ноги вергай! Морок ночі розженемо Мегаватами енергій. Умиваються квартали. Б’є у дзвони неба вежа. В сто напруг понад світами Стугонить твоя мережа. Так десь, може, і впадемо (Що життя на плин не спише?) Де вже вічного Едему? – Ласки тихої не спивши! Чи збагнути зубоскалам, Як боліло […]...
24. Мозолевський Борис – Пісня акина З А. Вознесєнського Не славні не корівні, Не трону прошу, не платні – Пошли мені, боже, рівню, Хто б міг підспівати мені. Прошу не кохання краденого, Не почту, не орденів – Товариша, боже праведний, По долі пошли мені. Щоб мав би із ким насуватися Піснями серед степів. Для серця, не для овацій Звести на два […]...
25. Мозолевський Борис – Шипшина 1 Ви бачили, як на заході, Зненацька підрубаний пругом, Падає в стерні, Розкинувши руки, Олов’яний соняшник сонця? Очі у бугаїв тоді Наливаються кров’ю, Спалахує по низинах роса, І ось вона зводиться На кам’янім косогорі, Мов перекошена судома Землі. Шипшино, Любове моя незрадливая, З руками в шипах, Як в болючім струп’ї! Розкусиш ягоду, А у ній […]...
26. Мозолевський Борис – Вірність Лице було порепане. В’їдався в очі піт. Я хвацько правив гребкою – Колгоспник в десять літ. В кальсонах з бригадира,- Аби не без штанів,- Зоря моя ходила На дні тих клятих днів. Які я тою гребкою Тоді творив діла! Черствим шматком не гребала Душа моя мала. Худенькими плечима Ми підпирали звід, Щоб світла Батьківщина Цвіла […]...
27. Мозолевський Борис – Із солдатського зошита Сержант ще не бачив такого із див: Всі десять зарядів я вище всадив. Мішені стояли, осяяні днем, Так ясно і прямо навпроти. Та тільки не слухались руки мене, Хоч знав я – підводжу роту. Мінився в лиці вже і падав з лиця Комбат мій, а я був сталим! Я точно стріляв! Та не в контур […]...
28. Мозолевський Борис – Неоліт Монолог Над степом повінь місячна пливла, Я гола йшла, збирала квіт ромену. В моїх очах кипіла синя мла, І місяць цілував мені рамена. За балкою дві ватри на горі, А на землі ще ні межі, ні вежі. Дві білі мої втіхи, дві зорі,- Кому дам спити вашої пожежі? О непорочна святосте зачать Над прірвою бездонно-голубою! […]...
29. Мозолевський Борис – Ірій З часом, за скіфськими переказами, з’явилась у них Народжена землею діва… Зевс, злігшись із нею, Призвів сина на ймення Скіф, який, перевершивши Славою своїх попередників, назвав народ за своїм Іменем скіфами. Серед нащадків цього царя були Два брати, що відзначалися доблестю. Одного із них звали Пал, а другого Нап. Коли вони здійснили славні подвиги і […]...
30. Мозолевський Борис – Солдати Вітчизняної Ввійни Схиляються у траурі знамена. Змовкає мідь оркестрів молода. І знов нас викликають поіменно, І хтось в строю за нас відповіда. Яка доба звелась над білим світом! Яка зоря над обрієм зійшла! Хай буде вам найвищим заповітом Любов, що нас на подвиги вела. Ми ворога уміли зустрічати. Ми не про себе думали тоді. Нас кулі цілували […]...
31. Мозолевський Борис – Через роки За О. Блоком І знов, сяйнувши з вінець винних, Ти пропекла мене наскрізь Дитинним зламом вуст невинних У водограї чорних кіс. Я поринаю в темні трунки І знову п’ю з твоїх очей Забуті сни про поцілунки, Про білі віхоли ночей. І ти смієшся переливне, І грає чаша золота. І стан твій в хутрах соболиних Блакитний […]...
32. Мозолевський Борис – Балада про чорну тугу Піла скрипка, гикав бубон, Сонцем квітла флейта. Сакс надутий товстогубе Ледь за ними плентав. Як молодість танцювала, А старість зітхала, А за ними чорна туга Хижо реготала. Як та юність – тонкостанна, Старість – тонкосльоза. А вона, несамовита, Вся у сизих грозах!.. Пішла юність попід верби, Старість – спать додому. Звилась туга тоді в небо, […]...
33. Мозолевський Борис – Робота Жарт Роботонько моя, моя скорбото! Чи любить хто, як я тебе люблю? Не кидай оком гнівно на ворота,- Ось тільки витру піт – і дороблю. Як я робив! – і звечора, і зрану, І сяк тебе улещував, і так. А ти мені ятрилась, наче рана: “Роби доладніш, не сиди, лайдак!” За барки брала, одягала пута, […]...
34. Мозолевський Борис – Елегія Над косою Обиточною ні хмарки. Серпень в’яже біле сонце у снопи. Від Бердянської затоки аж по Харків Скошені стоять мої степи. Чисте небо дише волею самою. Над водою линуть чайки голосні. Я прийшов сюди, щоб звіритися морю, А воно несе свою печаль – мені. Заглядає у зіниці бірюзово, Зупиняється і синє небо п’є. Від Утлюкського […]...
35. Мозолевський Борис – Втеча Втечу на Кальміус, на Кальчик, на Міус, У шахти, у могили, в урожаї. Чи хто моливсь, як я тобі молюсь? А ти мою молитву зневажаєш… І ось утік. Гасаю по степах. На Кальміусі смажусь щонеділі. Дорогами і стернями пропах. І щось роблю, і наче – не при ділі. Від губ твоїх, від слів твоїх пустих, […]...
36. Мозолевський Борис – Нічний літак Нічний літаче, міста не буди, Нехай собі спочине в снах дитячих. І так всю ніч гвалтують поїзди – Зажди хоч ти, не квапся, мій літаче. У тому місті є одне вікно, Де я усім прийдешнім володію. Там ждуть мене запекло і давно – Не квапся, не буди у нім надію! Нехай поспить. Поспи із нею […]...
37. Мозолевський Борис – Таїна За джоном донном Піймай зорю, що небом проліта, Лиши з дитятком корінь мандрагори. Пізнай, куди ідуть від нас літа, Або навчи русалок слухать хори. Хто ратиці роздвоїв сатані? Як відвертати жала навісні? Чи ось іще: про що говорять трави? Як совість від спокуси вберегти? Як не згубити напрям до мети? Як не зігнутись в бурю […]...
38. Мозолевський Борис – Монолог до мами На тих стежках за дальніми степами, За полинами, сизими від мли, Де ноги Ваші зранені ступали,- Терни колючі, мамо, наросли. Зберу увесь набуток свій у жменю. Важкий мій плуг, пісна моя рілля! Ви так хотіли щастя задля мене! Не дочекались… Пухом Вам земля… Я все іду, й всього мені замало – Доріг і звершень, друзів […]...
39. Мозолевський Борис – Варіація Дай хоть Последней нежностью выстелить Твой уходящий шаг. В. Маяковский Висока люстра світиться, як перстень, Крізь вікна золотаво-голубі. Згадай: за тими вікнами уперше В нестямі руки пестив я тобі. Ти знов пройдеш печально і статечно У затишок самотнього тепла. І над заснулим Академмістечком Зітхне і занімує синя мла. А я в своєму смутку, як в […]...
40. Мозолевський Борис – Ніч на Івана Купала Феєрія Неначе йду, а ти за мною вслід – Бігом, бігом, спіткнулася, упала!.. А я й не втямлю, чи палає глід, Чи ватри на узліссях на Купала… Скажи, це ти чи це лише мана? По вирвах гнізда в’ють потворні круки. Мене ж і смерть і несмерть обмина, А ти біжиш, зламавши білі руки… У хитрих […]...