Ой високо сонце сходить… – Народна лірика
ОЙ ВИСОКО СОНЦЕ СХОДИТЬ,
А НИЗЬКО ЗАХОДИТЬ
Ой високо сонце сходить,
А низько заходить;
Ой ходить піп по вівтарю
Та листи читає:
“Чому, чому галаганців
У церкві немає?”
“Ой як же нам, наш батюшка,
До церкви ходити,
Загадують десятчики
В клуні молотити;
Що брат косить, що брат косить,
А батько молотить,
Сестра у нас одиниця,
Та й та кирпич носить!”
Пішли наші жита жати,
Сіли спочивати,
Озирнуться назад,
Аж їде Лученко,
Канчук розправляє:
“Чому, чому галаганців
По троє немає?”
“Ой як же нам, паниченьку,
По троє ходити,
Покинули малих дітей,
Нікому глядіти!”
Ой в нашої Галаганші
Жовтая спідниця
Ідуть наші жінки з жнивів,
Вже зійшла зірниця;
У нашого Галагана
Вишивана хустка
Буде в наших Озерянах
Не одна хата пустка!
У нашого Лученка
Біла кобила,
Ой побила галаганців
Лихая година!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Ой ясне сонце високо сходить – Народна лірика ОЙ ЯСНЕ СОНЦЕ ВИСОКО СХОДИТЬ Ой ясне сонце високо сходить, А низенько заходить, Чогось, братця, да чумацький отаман По доріжечках ходить. Ой да білі ручки ломить, Й він словесно й говорить, Ой що з-під гаю, Та з під темного лісу Розбійники виїжджають, Що найстарший превражний син розбійник На сивому коні грає, Ой що він грає, […]...
- Тарас Шевченко – Із-за гаю сонце сходить Із-за гаю сонце сходить, За гай і заходить. По долині увечері Козак смутний ходить. Ходить він годину, Ходить він і другу. Не виходить чорнобрива Із темного лугу, Не виходить зрадливая… А з яру та з лісу З собаками та псарями Іде пан гульвіса. Цькують його собаками, Крутять назад руки І завдають козакові Смертельної муки; У […]...
- Аліна Звіздецька – Сонце сходить із Заходу Сонце сходить із Заходу, Ніби маяк сьогодення. Вдіті навиворіт фатуми – Кратери мого натхнення. Сіллю приправлене бачення, Реальність вхопила в обійми. Шукаю думкам призначення. Вмиваю любов’ю війни. В закриті моря пробачення Впадають небесні потоки, Комусь Там немає значення Чи віри у всіх глибокі. Приймаючи святість хрещення, Дезинфікують душу. А я же вартую зречення І обираю […]...
- Володимир Кучерявий – Ти там, де сонце сходить уночі Ти там, де сонце сходить уночі, Я тут – де ніч вкладає всіх у ліжко. Пишу Тобі, що зараз на душі І як до щастя залишилось трішки. Ти там, де всі забули про любов, А я у потойбіччі, де кохання… Якби ж я знав до безлічі багато мов, То мова слів була б, повір, остання. […]...
- Леся Українка – “Ой високо сонце в яснім небі стало… “ Ой високо сонце в яснім небі стало, Гаряче проміння та й порозсипало, По хвилях блакитних пливе човен прудко. От і берег видко! прибули ми хутко. Ой вже сонечко яснеє та стало на межі, Освітило акерманські турецькії вежі. Сі круглії вежі й високії мури – Страшні та суворі, непевні, понурі, І скрізь у тих мурах стрільниці-бійниці, […]...
- За Сибіром сонце сходить За Сибіром сонце сходить. Хлопці, не зівайте. Ви на мене, Кармалюка, Всю надію майте! Повернувся я з Сибіру, Та не маю долі, Хоч, здається, не в кайданах, А все ж не на волі. Маю жінку, маю діти, Та я їх не бачу, Як згадаю про їх муку – Сам гірко заплачу. Зібрав собі славних хлопців, […]...
- Герасим’юк Василь – Багато небесної сходить краси Багато небесної сходить краси На кичери лисі, На наші обійстя і наші ліси… І тихо у лісі. Один прилітав на вогненнім коні До нашої гражди: – Виходьте! Вже можна. Ви газди чи ні?! – Ми й вийшли, як газди. Та на перехрестях земної путі На білому світі Ми не зрозуміли братів во Христі Й жили, […]...
- Віє вітер на долину – Народна лірика ВІЄ ВІТЕР НА ДОЛИНУ Віє вітер на долину, Колише билину. Рід до роду листи пише Та на Україну. Пише листи розмаїті, Пише, розсилає Все на тую Україну, Де родину1 має. Ой роде ж мій, роде, Ой роде ж мій милий, Розійшовся по Вкраїні, Як туманець сивий. Туман сивий, туман синій, Піднімися вгору, З’їжджайтеся рід до […]...
- Чому буває сумне сонце? скорочено – Міфи та легенди українців Якось Сонце вкрало у батьків красуню дочку й узяло її собі за дружину. Брат дівчини пішов її шукати туди, де заходить сонце. Сестра побачила його, злякалася, що Сонце його запече, й сховала у погріб. Сонце прийшло, скинуло свої ризи на погріб, а брат ледь не загинув там од спеки. Тоді сестра відлила його водою й […]...
- Із-за гори вітер віє – Народна лірика ІЗ-ЗА ГОРИ ВІТЕР ВІЄ Із-за гори вітер віє, А в долині тихо, Добре було на Вкраїні, А тепера лихо. За молодих панів стало Трудно на роботу: Увесь тиждень на панщині, А собі в суботу. А в неділю до схід сонця В усі дзвони дзвонять, Десятники підвіконню На панщину гонять. Чоловікам за неводом Раненько вставати, Старим […]...
- Вилітали орли з-за крутої гори – Народна лірика ВИЛІТАЛИ ОРЛИ З-ЗА КРУТОЇ ГОРИ Вилітали орли З-за крутої гори – Заплакали молодії хлопці, Сидячи в неволі. Вони заплакали, Ще й заголосили: “А в кого ми, пани-браття, Цеє заслужили? Чи в Господа Бога, Чи в свої громади, Що нас, таких молоденьких, В некрути забрали. В некрути забрали, Ще й попарували, На руки й на ноги […]...
- Ой матінко-зірко – Народна лірика ОЙ МАТІНКО-ЗІРКО Ой матінко-зірко, Як у строку гірко: Куди хилять, то й хилюся, Бо я всіх боюся. Ой матінко-зоре, Яке в строку горе: Ні доїсти, ні допити, Ні сісти спочити! Ой матінко-вишня, Чи я у вас лишня, Що ви мене туди дали, Де я непривишна? Ой матінко-пава, Тепер я пропала, Що ви мене туди дали, […]...
- Розлилися круті бережечки – Народна лірика РОЗЛИЛИСЯ КРУТІ БЕРЕЖЕЧКИ Розлилися круті бережечки, Гей, гей, по роздоллі; Пожурились славні козаченьки, Гей, гей, у неволі. Гей ви, хлопці, ви, добрі молодці, Гей, гей, не журіться, Посідлайте коні воронії, Гей, гей, садовіться! Та поїдем у чистеє поле, Гей, гей, у Варшаву Та наберем червоної китайки, Гей, гей, та на славу! Гей, щоб наша червона […]...
- Ой та зажурились стрільці січовії – Народна лірика ОЙ ТА ЗАЖУРИЛИСЬ СТРІЛЬЦІ СІЧОВІЇ Ой та зажурились Стрільці січовії, Як Збруч-річку1 переходили, Що стільки народу Впало за свободу, Встояти не було сили. Ой та зажурились Стрільці січовії, Стали дрібні сльози лити: Буде ворог клятий Батьками орати, Матерями волочити. Ой не тішся, враже, Що весь край, то ваше! Ще живе стрілецька слава. Вернуться ще тії […]...
- Сонце як основа життя прадавніх українців До Сонця завжди була прикута увага наших пращурів. Без сонця погано, сумно, прохолодно. Сходу сонця чекали, раділи його появі на небі. Образ Сонця наділяли людськими рисами і людськими звичками. У деяких легендах Сонце, Місяць і зірки були однією великою родиною. Ясен Місяць – пан господар, красне Сонце – дружина його, дрібні зірки – діточки. Про […]...
- Дівка в сінях стояла (народна пісня) Дівка в сінях стояла, На козака моргала: “Ти, козаче, ходи, Мене вірно люби, Серце моє!” “Як до тебе ходити, Тебе вірно любити? В тебе батько лихий, (2) Серце моє!” “Батька дома немає, У шиночку гуляє. А ти, серце, ходи, Мене вірно люби, Серце моє!” “Як до тебе ходити, Тебе вірно любити? В тебе мати лиха, […]...
- Тарас Шевченко – Сонце заходить, гори чорніють Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє, Радіють люде, що одпочинуть, А я дивлюся… і серцем лину В темний садочок на Україну. Лину я, лину, думу гадаю, І ніби серце одпочиває. Чорніє поле, і гай, і гори, На синє небо виходить зоря. Ой зоре! зоре! – і сльози кануть. Чи ти зійшла вже і […]...
- Дмитро Загул – “десь високо над землею… “ Десь високо над землею носить доля наше щастя, Та ніколи нам не вдасться опинитись там. Ми споріднені з землею, розрослися в ній корінням, Ми лиш котимось камінням… Не злетіти нам. Десь за тридев’ятим морем, тридев’ятою горою Під заклятою скалою спить крилатий змій… Як потвору ту поборем, то розлучимося з горем, Наше щастя метеором спалахне, як […]...
- “Моя бо й народна неволя – то мати тих скорбних пісень” (лірика Івана Франка) Іван Якович Франко жив у важкі часи безправ’я і темряви, яка огорнула Західну Україну в другій половині XIX століття. Рідна земля задихалася в “тюрмі народів”, як називав австро-угорську монархію поет: Багно гнилеє між країв Європи, Покрите цвіллю, зеленню густою! Розсаднице недумства і застою, О, Австріє! Де ти поставиш стопи, Повзе облуда, здирство, плач народу. Щоб […]...
- Твір на тему: Хліб, як сонце, – кажуть люди, Хліб, як сонце, – з нами всюди Ще змалку мене привчали поважати звичайну паляницю. Чому? Я вважаю, паляниця – це витвір тяжкої праці багатьох людей. Навіть у маленькому її шматочку – частинка крові, поту, думки агрономів, колгоспників, шоферів, пекарів, продавців та інших. Ось чому хліб, паляниця – це наше найдорожче багатство. Поважати паляницю – це поважати тих, хто приймав участь у її […]...
- Грицю, Грицю, до роботи – Народна лірика ГРИЦЮ, ГРИЦЮ, ДО РОБОТИ – Грицю, Грицю, до роботи! В Гриця порвані чоботи… – Грицю, Грицю, до телят! В Гриця ніженьки болять… – Грицю, Грицю, молотити! Гриць нездужає робити… – Грицю, Грицю, врубай дров! – Кахи-кахи! Нездоров… – Грицю, Грицю, роби хліб! – Кахи-кахи! Щось охрип… – Грицю, Грицю, до Марусі! – Зараз, зараз уберуся! […]...
- Микола Вінграновський – Що робить сонце уночі Що робить сонце уночі, Коли у лісу на плечі Тоненька зіронька сидить, – Що робить сонце? Сонце спить. Що робить місяць по ночах, Коли земля йому в очах, Земля, ромашка і вода, – Тоді він сонце вигляда. Що роблять сонце й місяць вдвох, Коли в снігах біліє мох, На сіножать сніги сніжать І снігурі в […]...
- Анатолій Качан – Щедре сонце З неба сонце променисте Зливою лилося На зелене буйнолистя, У дзвінке колосся. Ціле літо по краплині Сонце ми збирали, Обережно у корзини, В кошики складали. Зашуміли в косовицю Ниви урожайні – Це забили у пшениці Крилами комбайни. Трактори заскиртували Сонячне проміння, І над полем заблищало Срібне павутиння. Все тепло своє за літо Сонце розгубило, Ним […]...
- Микола Вінграновський – Заходить сонце. Сніг іде Заходить сонце. Сніг іде, І серце на ніч місце мостить, І на ніч сон йому іде Через мости та через мости. Лягають спати горобці Із горобчихами та дітьми, Вухами вкутались зайці, Нема і їм де сну подіти. Дрімає вітру срібна дуда, І дика груша в сні дичить. Лиш не ляга моя приблуда, Лиманом з поля […]...
- Роздуми І. Франка про правду життя (за віршами “Не високо мудруй”, “Строфи”) І. Я. Франко завжди намагався усвідомити складні явища життя. У своїх творах він торкається глибин людської душі, прагне з’ясувати багато моральних проблем. Філософські проблеми піднімає поет у вірші “Не високо мудруй”. На думку Івана Франка, мудрість і правда життя полягає не в тому, щоб “понад світом кружить”, а в тому, щоб праведно жити, тобто боротися […]...
- Надя Ковалюк – Згорає сонце у долонях неба Згорає сонце у долонях неба, Вже ніч сплітає зоряні вінки. Ти знаєш, він у мене – те, що треба, І все б – нічого, але він – не ти… Чия вина у тім, що так буває? Будуй мости хоч до самих зірок, Кохання або є, або немає, Це те, що не поділиться на трьох. Здається, […]...
- Микола Руденко – Знову сонце зійшло Знову сонце зійшло, День прибув… Як мене не було, Де ж я був? Мабуть, жив у зорі – В напівсні; Чи в дубовій корі, Чи в зерні. Вітер хмари жене. Дощ іде. Як не буде мене, Буду де? Мабуть, в Сонце піду – До братів, І усе там знайду, Що хотів. Що хотів, що бажав, […]...
- Любов до Батьківщини в поезії Тараса Шевченка (За віршами “Сонце заходить, гори чорніють… ” та “І виріс я на чужині… “) З дитячих років Великий Кобзар глибоко співчував людському стражданню. Чуйна й людяна дитина, він переймався нещастями покривджених. Ще юнаком Тарас жадібно вслухався в сумні оповіді про минуле українського народу, про кривди, які чинили над ним, про його одвічний душевний біль. Вже в зрілі роки, перебуваючи в засланні, Тарас Шевченко написав хвилюючий вірш “І виріс я […]...
- Дмитро Загул – Ранкове сонце Ранкове сонце – серце моє, – Дзеркальна глибінь тепла. З прозорим ранком воно встає… І гляньте! Імла втекла! Вам не чужа моя душа, – В ній плюскіт і ваших хвиль… Хоч вас обігнала її межа На сотні, тисячі миль. Убогі душі я збагачу Барвами ніжних фарб, Жербрацькі торби позолочу… Беріть мій світ, мій скарб! Скільки […]...
- Вийшли в поле косарі (народна пісня) Вийшли в поле косарі Косить ранком на зорі. Приспів: Гей, ну-те, косарі, Бо нерано почали. Хоч нерано почали, Та багато утяли! До обіда покосили, Гострі коси потупили. По обіді спочивали, Гострі коси поклепали. Увечері холодком Клали копички рядком.* А в стоги як пометаєм, То добряче погуляєм! Примітки: Приспів повторюється після кожного куплету. * – в […]...
- Павло Мовчан – Весняне сонце Тепер навіщо, сонце, ніжності? Немов й не ти мене ізрадило. Відчутні весняні розбіжності, Сумні твої денні оглядини… Смолисті пальці позлипалися, Волосся круто пересолене, П’явки очей порозповзалися – Вже не зв’язати їх і колесом… Неначе суччя з тіла випало – Струмує холод усередину, На вітрі голосно поскрипую, Покреслений уздовжньо крейдою… Тепер ведеш по зморшках променем, Губ […]...
- Ірина Лахоцька – Коли сонце зачинить двері Коли сонце зачинить двері І почнеться сезон дощів, Я відточу свою майстерність Грати нотами чистих слів. Я свою заколишу тугу, Переллю всі дива в слова. Як заїхати в душу плугом, То і будуть колись жнива. То і буде ще що зібрати І заколе в душі стерня, Як посипляться слів дукати В перипетіях мого дня. Коли […]...
- Цвіте терен (народна пісня) Цвіте терен, цвіте терен, А цвіт опадає. Хто в любові не знається, Той горя не знає. А я, молода дівчина, Та й горя зазнала, Вечероньки не доїла, Нічки не доспала. Ой візьму я кріселечко, Сяду край віконця, Іще очі не дрімали, А вже сходить сонце. Хоч дрімайте, не дрімайте – Не будете спати, Десь поїхав […]...
- Наталя дворнік – Сонце без неба Там, де ми боронили себе від сторонніх очей, Там, де кисень був зайвим для дихання серцем, Там, де горіло багаття наших останніх ночей, Де шепіт лишився освяченим місячним окрайцем. Там, де в твоїх руках я захлиналась від бажань, Де губи розпухли від твоїх скоро останніх цілунків, Де готова була розчинитись в тобі без вагань, Там […]...
- Людмила Григоренко – Сонце хліб випікало Лише сонце зійшло, з-за вершечків кудлатих Прохолода нічна в фіранках затремтіла, І гайнула собі, мов налякана з хати У гаї у діброви, немовби на крилах… У вікно вітерець ледь ввірвався відкрито, З першим співом пташок на ранковій порі Сонце піч затопило і старанно в сито Борошняні хмаринки збирало в горі. Притрусило приправ щойно збираних свіжих, […]...
- Дивлюсь я на небо (народна пісня) Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав. Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту, І ласки у зірок, у сонця просить, У світлі їх яснім все горе […]...
- Наталя Гуркіна – Розпустило коси сонце Розпустило коси сонце, Заглядає у віконця: Хто ще щічки не помив? Хто зарядку не робив? Хто не слухається маму? Хто не склав свою піжаму? Хто в цю пору іще спить?! Будем сплюшку цю будить!...
- Микола Вінграновський – На могилі стояло сонце На могилі стояло сонце – Тіні… Жабенятко у світ дивилось Тихо. Зозуленя собі слів шукало Тонко. Біля трав у степу звучала Тронка… 1954...
- Українська народна казка – Батьківські поради (Збірка) Казки, записані і упорядковані Петром Пойдою: “Піп і циган”, “Ведьмідь і павучок”, “Батьківські поради”. ПІП І ЦИГАН Був у одному селі піп, а в сусідстві з ним жив циган. Коли надійшла пора косити сіно, піп позвав цигана. Домовилися так. Циган буде косити цілий день і за це матиме платню – одну торбину кукурудзи. Почав циган […]...
- Пейзажна лірика Ліни Костенко У пейзажній ліриці Ліни Костенко часто зустрічаємо слово “люблю”. Природа, ніби відчуваючи настрій людини, приймає п болі и страждання, наснажує світлою радістю и тихим умиротворенням, дарує відчуття скороминущості суєтного людського життя и вічності навколишнього світу, і поетеса відповідає ш любов ю й вдячністю: Мене ізмалку люблять всі дерева, І розуміє бузиновий Пан, Чому верба, від […]...
Найважче творити себе.