Оповідь

Related posts:

1. Розповідь Розповідь – зображення подій і вчинків персонажів через об’єктивний виклад їх від третьої особи, на відміну від оповіді – викладу від першої особи. У порівнянні з оповіддю Р. більш нейтральна, в епічному творі зумовлює послідовність подій у часі, є основною формою сюжетотворення. Р. про події, з яких складається сюжет, є минулим у стосунку до розповідача. […]...
2. Авторське мовлення Авторське мовлення – на відміну від мовлення літературних персонажів чи дійових осіб (власне прямого мовлення) – текст, в якому автор безпосередньо характеризує зображувані події та відповідні образи. У більшості епічних та ліро-епічних творів авторське мовлення здійснюється від третьої особи, іноді – від першої (оповідання Марка Вовчка). У драматичних творах авторське мовлення зводиться до ремарок, часто […]...
3. Іконографія Іконографія (грецьк. eikon – зображення і grаpho – пишу, креслю, зображую) – перелік, опис і систематизація зображень певної особи, сюжету тощо; правила зображення певного сюжету чи особи, особливо дотримувані в середньовічному мистецтві, пов’язаному з релігійною тематикою....
4. Епос Епос (грецьк. epos – слово, розповідь) – багатозначний термін, який означає за літературною традицією оповідну поезію, зароджену в глибокій минувшині як форму зображення героїчних учинків певного персонажа, важливих подій тощо (“Іліада” та “Одіссея” Гомера, ісландські саги, українські думи тощо). Поступово виробляються прозові форми Е., посідаючи важливе місце у художній літературі, з’являються епічні жанри, постають їхні […]...
5. Твір на тему: Друзі пізнаються у біді (твір-оповідь з елементами міркування) Друзі пізнаються у біді (твір-оповідь з елементами міркування) Я дуже цінував свою дружбу із Вовкою. Ми – однокласники. Наші батьки працюють на авіаційному заводі. Вони теж друзі. Якось на уроці російської мови ми писали твір на тему “Друзі пізнаються у біді”. Не можу сказати, що я написав хороший твір. Навіть, мабуть, поганий. Це ж така […]...
6. Твір на тему: Випадок із життя (твір-оповідь) Випадок із життя (твір-оповідь) Я довго пам’ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними. Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. […]...
7. Мудрість філософа (Фантастична оповідь) У Сковородинівку ми приїхали з батьками на кілька днів на гостину до тітоньки Марії, яка вже була на пенсії і весь час порпалася на городі. Після звичайних радісних привітань і обіду в колі родичів я вирішив прогулятися до Сковородинівських місць (де зараз музей Сковороди), там завжди було так затишно й привітно. … Підходжу до Сковородинівського […]...
8. Розповідач, або Наратор Розповідач, або Наратор Розповідач, або Наратор (лат. narrator – розповідач) – різновид літературного суб’єкта, вимислена автором особа, від імені якої в епічному творі він веде розповідь про події та людей, з допомогою якої формується весь уявний світ літературного твору. Р. – літературна постать, котра, як правило, є водночас автором і персонажем (Рудий Панько у “Вечорах […]...
9. Поетична оповідь про минуле нашого народу (за “Заспівом” зі збірки “Княжа Україна” О. Олеся) Українські народні казки і літописи розповідають нам, дітям XXI століття, про давні часи нашої Батьківщини. Своєю урочистою оповіддю та темою, пов’язаною зі старовиною, схожа на літописання добірка поезій Олександра Олеся “Княжа Україна”. Як повільна пісня кобзаря, звучить “Заспів” до збірки”Княжа Україна”: Заспіваю вам не пісню Про стару старовину, Розкажу я вам не казку, А бувальщину […]...
10. Металінгвістика Металінгвістика (грецьк. meta – через, після; фр. lingvistique, від лат. lingua – мова) – наука, яка досліджує діалогічні відношення в літературі та інших сферах спілкування. Вона трактує висловлення як індивідуальну, авторську і конкретну значеннєву позицію того, хто говорить чи пише, виражаючи своє світоглядно-духовне ставлення, та досліджує вислови мовця стосовно висловів інших мовців. Предметом М., зокрема, […]...
11. Дія Дія – акт драматичного твору (див.: Акт), перебіг подій у художньому творі, через які розкривається конфлікт, сюжетні колізії, риси характеру певного персонажа, дійової особи чи ліричного героя. Представники різних стилів по-різному ставляться до д., особливо її абсолютизують класицисти, які, спираючись на своє тлумачення аристотелівської вимоги єдності д. у творі, тобто внутрішньої взаємозумовленості та взаємозв’язку зображуваних […]...
12. Читання творів різних жанрів ЧИТАННЯ ТВОРІВ РІЗНИХ ЖАНРІВ. Виразне читання – мистецтво синтетичне і складне. Синтетичність і складність його залежить від дійсності, що лягла в основу твору, а також від змісту і форми її змалювання. Це значить, і від жанру твору, оскільки художня дійсність знаходить своє відбиття і в різних жанрах. У читанки для початкових класів входять різні жанри: […]...
13. Екскурс Екскурс (лат. excursus – відхилення, відступ) – у літературному творі – відхилення від основної сюжетної лінії, теми задля висвітлення додаткових, побічних питань. Визначається часовий Е. (заглиблення у минуле чи майбутнє) та просторовий Е. (перенесення в інший краєвид, країну тощо); здійснюється за допомогою введення у художній текст додаткових епізодів, вставних новел, нових персонажів, авторських ретроспекцій і […]...
14. Позасюжетні елементи в літературі Крім Сюжету, в композиції твору існують ще й так звані Позасюжетні елементи, які часто бувають не менш, а то і більш важливі, ніж сам сюжет. Якщо сюжет твору – це динамічна сторона його композиції, то позасюжетні елементи – статична; позасюжетний називаються такі елементи, що не просувають дії вперед, під час яких нічого не трапляється, а […]...
15. Ремінісценція Ремінісценція (лат. reminiscentia – згадка) – відчутний у літературному творі відгомін іншого літературного твору. Проявляється в подібності композиції, стилістики, фразеології. Р. – це здійснюване автором нагадування читачеві про більш ранні літературні факти та їх текстові компоненти. Є одним із носіїв смислу; компонент форми, що має змістово-семантичне значення, образ літератури в літературі. Р. має дуже широкий […]...
16. Козацькі літописи Козацькі літописи – історико-літературні твори кінця XVII-XVIII ст., в яких висвітлювалася історія України, козацтва. В їх основі – бурхливі політичні події другої половини XVII – початку XVIII ст., війна українського народу 1648-54 під проводом Б. Хмельницького, які мали надзвичайно великий вплив на кристалізацію національної свідомості українського народу. Автори К. л. (переважно військові канцеляристи, освічені вищі […]...
17. Марта Тарнавська – “де несмертельність, виснена у снах… “ Де несмертельність, виснена у снах, Що їй приносив жертву людський геній? Не весь помер ти. Житимеш в синах, І внуки понесуть в майбутнє гени. І дух живий твій на папері книг, Де віднайде слова твої читач твій, І, може, пам’ять лишиться про них Серед колег в літературнім братстві. І хоч я бачила тебе в труні, […]...
18. Бутафорія Бутафорія (італ. buttafuori – помічник режисера) – копії справжніх речей (дерев, меблів, посуду, зброї та ін.), зроблені для сцени з легкого і дешевого матеріалу. Б. у переносному значенні – щось показне, несправжнє як елемент художнього зображення у сатиричному чи гротескному творі....
19. Притча Притча – повчальна алегорична оповідь, в якій фабула підпорядкована моралізаційній частині твору. На відміну від багатозначності тлумачення байки, у П. зосереджена певна дидактична ідея.-IL-відома за “Панчатантрою”. Вона широко, застосовується в євангелії, виражаючи в алегоричній формі духовні настанови, як, приміром, “притчі Соломона”, що вслід за Псалтирем набули широкого вжитку за/часів Київської Русі. Особливої популярності зазнала “Повість […]...
20. Образ оповідача у творчості Марка Вовчка Намагаючись якнайповніше передати риси характеру жінки-селянки, письменниця сама перевтілюється у її образ, використовуючи постать оповідача в межах літературної традиції першої половини XIX ст. Панівною формою художнього викладу в оповіданнях та повістях цього часу була традиційна, започаткована Квіткою-Основ’яненком за народним зразком оповідь, що являла собою усний монолог людини з демократичного, найчастіше селянського, середовища. Ставилася мета створити […]...
21. Канонічний текст Канонічний текст – текст, раз і назавжди встановлений, стабільний у цілому і зокрема, обов’язковий для всіх видань. Встановлення К. т. здійснюється шляхом вивчення всіх фактів, пов’язаних з його створенням. Питання про К. т. і саму процедуру “канонізації” – встановлення К. т. – проблематичне, як і питання про авторську волю, особливо в тих випадках, коли автор […]...
22. Ліричним суб’єкт Ліричним суб’єкт (лат. subjectum – підкладене) – уявна особа (синонім героя ліричного), яка висловлюється в ліричному творі і через нього виражає свої переживання, переконання, а водночас визначається цим твором. На відміну від автора, який побутує незалежно від слів, Л. с. – текстова конструкція “нової” поетичної реальності, спричинених актів мовлення, які здійснюються в ліричному монолозі, і […]...
23. Питання та відповіді до твору “Диво” – У яких площинах розгортається сюжет роману? (Події першої сюжетної площини відбуваються в часовому проміжку від літа 992 р. до осені 1037 р. XI ст., другої – від осені 1941 р. до весни 1942 р. XX ст., третьої – з весни 1965 р. до літа 1966 р. XX ст.) – Які епізоди з життя Сивоока […]...
24. Героїчне Героїчне – етико-естетична категорія на означення моральної цінності вчинків, дій окремої особи чи суспільства в цілому задля прогресу, які вимагають особливої віддачі моральних, інтелектуальних, фізичних зусиль, мужності, відваги, самопожертви. Спроможність здійснення Г. – важливий критерій оцінки особи. Г. в літературі – одна з форм вияву високого – поетичне звеличення засобами художнього слова вчинків героїв, покликаних […]...
25. Пастель Пастель (італ. pastel, зменшене від pastello – паста) – м’які кольорові олівці, виготовлені із фарби, крейди та зв’язувальної речовини, або твір, виконаний цими олівцями. За аналогією називається і літературний твір, переважно поетичний, в якому без детальних подробиць виражається безпосередній настрій, як у відомому циклі П. Тичини “Пастелі”....
26. Білий вірш Білий вірш – неримовані вірші з чіткою внутрішньою метричною структурою, де на місці рими лишається чиста клаузула. Найбільшого розвитку Б. в. досяг у драматургічних жанрах (В. Шекспір, дж. Мільтон, Й.-В. Гете, О. Пушкін, І. Кочерга та ін.), за класичний взірець яких можуть правити твори Лесі Українки (“У пущі”, “В катакомбах”, “Йоганна, жінка Хусова”, “Лісова пісня”, […]...
27. Відчуження Відчуження (нім. die Entfremdung, англ. alienation) – філософський термін для характеристики позиції особи щодо суспільства, в якому вона почувається зайвою, самітною. Основою В. є привласнення іншими людьми результатів діяльності особи. Виділяють В. економічне, політичне, морально-психологічне. В літературознавстві В. використовується при аналізі змісту художніх творів, які відтворюють життя людей у ситуації чи в стані В. (див.: […]...
28. Фабула Фабула (лат. fabula – байка, розповідь, переказ, казка, історія) – один із невід’ємних чинників сюжету, його ядро, що визначає межі руху сюжету в часі й просторі; розповідь про події, змальовані в епічних, драматичних, ліро-епічних творах, на відміну від самих подій – сюжету твору. Ф. виникає в конкретному сюжеті як продукт творчості митця. Основу її складають […]...
29. Схематичність літературного твору Схематичність літературного твору – одна з основних властивостей літературного твору, яка випливає з його мовної природи, зокрема з умовності й асинхронності знаків усної і писемної мови, а також з природи зображеного у творі світу. Особливість мови полягає в тому, що вона позначає явища загально і неокреслено, а твір представляє окремі постаті і події шляхом відбору […]...
30. Цезура Цезура (лат. caesura, від caedo – рубаю) – ритмічно-інтонаційна пауза в середині віршового рядка, яка розтинає його на дві, іноді три частини. Класичний приклад симетричної Ц., що виникає безпосередньо після третьої стопи, – “Олександрійські вірші” М. Зерова: Братерство давніх днів,//розкішне любе гроно! Озвися ти хоч раз // до вигнанця Назона. Таку Ц. називають ще й […]...
31. Розкриття сутності самодержавного ладу в поемі “Сон” (1 варіант) Під час своєї першої подорожі в Україну Тарас Шевченко був глибоко вражений пригнобленим становищем покріпаченого українського селянства. Переживання і гіркі роздуми поета над долею рідного народу знайшли відображення у більшості творів, написаних ним у наступні роки. Вже в 1844 році, під впливом подорожі, Тарас Шевченко написав сатирично-політичну поему “Сон”, у якій піддав гострій критиці всю […]...
32. Алегорія Алегорія (грецьк. allegoria, від alios – інший і agoreuo – говорю – інакомовлення) – спосіб двопланового художнього зображення, що грунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями з характерними ознаками приховуваного. Наприклад: незборимий царизмом Кавказ – Прометей (поема “Кавказ” Т. Шевченка), сваволя можновладців над беззахисною людиною – Вовк […]...
33. Прекрасне Прекрасне – одна з категорій естетики, виражає ту грань естетичного освоєння світу, що відповідає ідеалові людини і супроводжується почуттям естетичної насолоди. Мірою П. з боку об’єкта є симетрія, гармонія, пропорція, ансамбль його природних властивостей, які забезпечують позитивне значення явищ для людини; з боку суб’єкта мірою П. є духовне багатство вільної особи, яка невимушено, незацікавлено (з […]...
34. Жартівливі пісні Жартівливі пісні – фольклорні і літературні пісенні твори гумористичного чи сатиричного змісту. Зустрічаються в усіх видах української фольклорної лірики – від календарно-обрядової до історичної і танцювальної, але найбільше у родинно-побутовій і пісенних мініатюрах (коломийки, частівки). Ж. п. своїм змістом охоплюють усі сфери життя – родинного і громадського, відзначаються яскравою і розмаїтою поетикою, наставленою на комічний […]...
35. Житійна література Житійна література (житія, агіографія – грецьк. hagios – святий, grapho – пишу) – життєписи знаменитих єпископів, патріархів, монахів, світських осіб, канонізованих християнською церквою; літературний жанр, що відрізняється від просто біографії релігійною спрямованістю. Агіограф ставить за мету дати взірець подвижництва. Епоха розквіту цього жанру – у візантійській літературі УШ-ХІ ст. Саме у цей період він сформувався, […]...
36. Коректа, Коректура Коректа, Коректура (лат. correctura – виправлення) – 1). Виправлення помилок, помічених на відбитку з друкарського набору. 2). Відбиток з друкарського набору, призначений для виправлення помилок, внесення часткових уточнень – коректив, яке здійснюється коректором – тим, хто виправляє помилки....
37. Домисел (вимисел) у літературі Домисел (вимисел) у літературі – народжена творчою уявою письменника, художньо трансформована дійсність. д. – дофантазовування, додавання до того, що насправді існувало чи існує, чому є документальне чи якесь інше підтвердження; він полягає в художній трансформації письменником відомого факту через діалог, пейзаж, портретну характеристику тощо. д., будучи допоміжним інструментом, стосується деталей, штрихів, на відміну від вимислу […]...
38. Небилиця Небилиця – невелике оповідання розважального змісту, комізм якого будується на дотепно скомпонованих алогізмах та каламбурі. Інколи має форму розмовного вірша. Прийоми творення комічного в Н. дали підставу для народних назв “побрехенька”, “нісенітниця”. Входить до репертуару виконавців, які володіють артизмом розповіді, анекдотистів. Н. розважали молодь на вечорницях, на різних забавах. Комізм своєї оповіді виконавець підсилював традиційним […]...
39. Повість – визначення Повість – епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням (перша українська повість – “Маруся” Г. Квітки-Основ’яненка). Крім обсягу, повість різниться від оповідання розгорнутішим сюжетом, більшою кількістю другорядних персонажів, повнішою та глибшою їх характеристикою, наявністю описів. Розмежування […]...
40. Роман у віршах – визначення Роман у віршах – різновид змішаного жанру, що поєднує багатоплановість, епічні принципи розповіді з суб’єктивністю, притаманною ліричним творам. Роман у віршах став популярним у ХІХ-ХХ ст. Межують з ним драматична поема, віршована повість. В Україні помітне пожвавлення цього жанру спостерігається у 60-70 рр. XX ст. (хоча представлений він й у 30-50 рр.: “Марина” М. Рильського, […]...