Повір


І знову сум на обличчі твоєму,
Як завжди перечитуєш застарілу поему.
Наодинці з тугою й печаллю,
Нема ні крихти в них жалю.
Від спогадів минулого льються сльози,
Висохли у вазі квітки мімози.
Не висохли в тобі надія і віра,
Ніколи не загине у людях й довіра.
Повір у себе й розправ крила
І зразу знайдеться в тобі сила.
Незважаючи на труднощі й незгоди,
На всі фокуси незбагненної природи.
Твої межі сягають неокрайності зірок,
Якщо зробиш зараз назустріч долі крок.
Усміхнись ти, усміхнеться й життя,
Назад вже немає вороття.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Героика поеми кавказ.
Ви зараз читаєте: Повір