Сашка Токар – Ми гасили руками небо



Ми гасили руками небо,
Притушували пальцями зірки,
Прицмокували, і говорили одне-одному
Ніколи не буде “назавжди”, розумієш, “назавжди” – воно,
Воно як долонями по воді –
Ти відчуваєш, а вода – ні.

Зірки мерехтіли, я говорила: – у небі – свічки.
А ти: – ні, то лампочки,
Або максимум лампадки,
Такі безмежно гливкі, і зовсім не вічні.
Так? чи ні?
-ні.

І ми малювали на стелі наші думки,
Викручували ще теплі, як яблука, лампочки,
Ти говорив, що то лампадки,
Я говорила тобі завжди “ні”,
А стеля терпіла наші вічні забобони і вічні непрохідні стежки.

Згодом ми допили наші спільні думки,
Розламали наші спільні замки,
І майже в повній темряві догасили наші з тобою останні зірки.
Ти, скоріше за все, пішов по воді.
А я?
– а я ні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Мої враження від твору усмішка.
Ви зараз читаєте: Сашка Токар – Ми гасили руками небо