Струмом по тілу

Related posts:

1. Галина Крук – Мушу зізнатися, боже Мушу зізнатися, боже, що не вмію жити На цьому світі, а як на тому – іще не знаю Пробувала, старалася, ходила до школи, Навіть траплялося по дурості вчити інших, Вторила за кимось: жити значить вмирати Мушу зізнатися, боже, що не вмію вмирати, А найгірше – не хочу Світ такий гарний – дерева, хмари, навіть комахи, […]...
2. Марія Рожновська – Сп’яніла Мені тебе досить. Не можу Ще пити міцне шепотіння. Агов, я в десяте вже кАжу, Що матиму вранці похмілля. Мені тебе досить. дурнію. Ти що мене просиш співати? Облиш, – танцювати я вмію. ПокАжу, коли зможу встати. Мені тебе досить. Сп’яніла. Ти віскі з текілою вкупі. Та тягнуться до мого тіла Жаркі поцілунки і руки. […]...
3. Степан Руданський – Суходольський Згинув шляхтич Суходольський, Вже в костьолі тіло, І з-під небка ксьондз навколо Поглядає сміло. Далі мову зачинає, Тільки не по-польськи, Зачинає по-латині: “Ubi Suchodolski?” * І поглянув ще навколо: “Ubi Suchodolski?” Далі ще раз кругом глянув: “Ubi Suchodolski?” Аж п’яничка їден слухав: “Ubi” все та “ubi”, Далі й каже: “Знаєш, ubi? У чортовій губі!” “Lżesz, […]...
4. Павло Глазовий – Золоті руки Поталанило зустрітись двом старим друзякам, Що не бачились, напевне, двадцять років з гаком. Пропустивши по чарчині, ходять по квартирі І тихенько розмовляють, збуджені і щирі. Гість любується портретом: – Гарна балерина! – Посміхається хазяїн: – То моя дружина. – Гість картину розглядає: – О, яка картина! Хто так здорово малює? – Теж моя дружина. – […]...
5. Павло Мовчан – “Твоє персидське око, мов графіт… “ Твоє персидське око, мов графіт, Розлінувало вицвілий вже світ. Від краплі меду враз задухмяніло, Наче стільник, моє вощане тіло. Лик проступив нерукотворний… Спаса На полотні повітря, на стіні, Немов бджола, на дні густого часу Заворушився спогад у мені. І спільним подихом задихали легені, А погляд твій занурювавсь у мене Колючим світлом, звуком дротяним, Пришпилюючи щільно […]...
6. Ольга Анцибор – доля Ніч темна за вікном і тиша, тиша, Природа спить, земля легенько дише, А я з вікна цю тишу споглядаю І спогади в душі перебираю. Враз ожили вони і ятрять душу, Я перебрати їх до ранку мушу. Дзвенять у серці пам’яті дзвіночки, А на щоках два зрадливі струмочки. Доріг я безліч по життю сходила, Десь ненароком […]...
7. Замкнулось коло Очами – бачу, Мозком – розумію, А серцем – плачу, Бо повернуть тебе, не вмію… Ну, що скажеш? Друг? Тебе від мене нудить? Замкнулось коло, і навкруг, Життя мене все водить, водить… І, що саме головне, Просити допомоги я не вмію. Мене вже й від самої себе тхне… Чи душу вимити зумію?!!.. Вірші душа Життя...
8. Я не знаю які в тебе очі Я не знаю, які в тебе очі, Ти мені не снився ні ночі. Згибу губ твоїх я не знаю – Чи солодкі, та чи ласкаві?.. А ти також мене не знаєш. Та колись ми зустрінемось в квітні, Розійдуться над нами хмари І цвістимуть для нас квіти. Віриш, віриш?! Колись так буде, Поцілунком палатимуть губи, Диким […]...
9. Яна Цикнева – Я тебе не тримаю – іди Я тебе не тримаю – іди, Вибір твій – я у ньому – безсила, Та підеш – то, вважай, назавжди, Ти один обламав мені крила. Вік страждати, скажу – не біда, Я занадто вже звикла втрачати, Хоч зсередини туга з’їда, Та тобі не потрібно це знати. Хтось колись написав не про нас, Я не вірю […]...
10. Герасим’юк Василь – Видихну серед ночі Іванові Царинному Видихну серед ночі В мокрих дерев стіну: Лісе, бездомний отче, Маємо ніч одну. Зникло і соло вовче З мокрих твоїх сторіч. Лісе, бездомний отче, Маємо тільки ніч. Вмію налити жовчі В нашу самотину. Лісе, бездомний отче, Маємо ніч одну. Маю я, смертний, очі: Стільки у тьмі облич!.. Лісе, бездомний отче, Нам не прожить […]...
11. Олександр Ірванець – У нас ще так багато нас – без нас У нас ще так багато нас – без нас: Мене – без тебе, а тебе – без мене. Таке минуле за плечима темне, Таких облич рясний іконостас. Чужих облич я бачу у очах Твоїх, коли схиляюся над ними. Прости мені! Простиме й непростиме. І я прощу, хоч зроду не прощав. І я прощу, хоч зроду […]...
12. Тетяна Гапонюк – Я Я так люблю гучні ридання Без крапельки вологих сліз Коли усі твої страждання В душі Я так люблю миті мовчання Я вмію змовчати завжди Душевні муки, поривання Повинні жити у тобі! Напевно це несправедливо Палкі емоції – живі, Але насправді як жахливо Відкрившись втратити зв’язки....
13. Алла Вишня – думай серцем У клітці власних амбіцій, За гратами темпераменту, Ми не порушуємо традицій, Ми тільки вводимо власні правила. Ми арештовані своїм розумом, Живем у світі лише знаннями, Шукаєм вихід одним лиш способом – Проблеми змінюєм із роками. Залізні ковані замки-граніти, Ми їх чіпляєм на серце й душу, Ми із народження вже недіти, Ми від народження холод й […]...
14. Людмила Васильєва – Пам’яті Мерилін Така жіноча, ніжна Мерилін, Дивлюсь плакати тих часів як диво, Чарівний погляд з безлічі картин У кінозал ти кидаєш журливо. В тобі напевно сотні є причин Не піддаватись славі галасливій, Лише ти знаєш справжню Мерилін, Яка живе в душі, та нещаслива. Твоєму тілу заздрять та красі, Твій імідж – данина суворій моді, Чоловіки, як ті […]...
15. Крістік Хрустік – Я ж ніколи не плачу, ти знаєш Я ж ніколи не плачу, ти знаєш… Я ж сильна і не вмію ламатись. І коли в моє серце ножі ти пускаєш, Про свій біль не дозволю дізнатись. Я ж ніколи не зможу любити, Бо немає його в світі цьому… Мою душу, як скло, можна легко розбити, Розкидавши уламки по світу земному… Я вся повна […]...
16. Микола Руденко – Ні перші, ні останні ролі грати Ні перші, ні останні ролі грати Не хочу ні у снах, ні наяву. Замкнув себе за ребра, мов за грати, – І так тепер живу. На те, що нині діється довкола, Ув’язнений поете, не зважай. В собі самому обробляю поле – Та чи зберу врожай? Вигойдую в душі високе небо – Ранкову синь далекого дніпра. […]...
17. Іван Франко – З екзамену З іспитової кімнати Вибіг лютий кандидат; Збіглось в сінях товариство І давай його питать: “Ну, а що, ти здав екзамен? Маєш вчительський диплом?” Він мовчить, лиш чорна хмара Висить над його чолом. Далі каже: “Ні, камраття, Правди нині не зійськать! Той професор зоології – То тиран і лютий кат! Три завдав мені питання, Як закон […]...
18. Вірш Миколи Руденка – Чи рік, чи вік Чи рік, чи вік… І хто тебе прирік На цю самотність, котру не здолати? Хиріє мозок в колі недорік, А серце вбралось у мовчання лати. Затиснутий між гір, як між сокир, Готуюся зустріти третю весну. А місяць дивиться в катунський вир Так само, як у Ворсклу чи у десну. Роки – мов у ярмі старі […]...
19. Дмитро Павличко – “В тобі одній люблю я безліч… “ В тобі одній люблю я безліч Жінок, дівчаток і бабусь. Числа твоїх облич і масок Я, наче космосу, боюсь. Боюсь одкинути завісу Над безміром твого єства. Люблю я тайну поєднання В тобі – людини й божества. Будь ніжною, це все, що треба Тобі для влади над людьми. В своїй істоті звіра хижість Згаси, та зовсім […]...
20. Олена довганюк – Ти – найпрекрасніший з усіх Ти – найпрекрасніший з усіх, Кого я тільки зустрічала.. Ти – найкоханіший з всіх тих, Кого за все життя я знала. І той погляд твій м’який Й солодкий присмак поцілунку. Немає кращого ніж ти Мені на світі подарунку. З тобою кожна мить безцінна І забуваю я про все. Й тобі сказати я повинна, Коханий, дякую […]...
21. Павло Глазовий – Молодята Після свайби каже Рая: – Проти мене, Грицю! Я від тебе приховала одну таємницю. Я про це раніш боялась навіть говорити. Знай, коханий, я нічого не вмію варити. Я ніколи навіть супу іще не варила… – Гриць утішив: – Не для того я взяв тебе, мила. Не псуватимеш на кухні своїх білих рук ти. Я […]...
22. Павло Мовчан – Благодать Світло на землю ллється без стриму, Божа поймає світ благодать. Янгол сідає сонячно-зримий, Коники ніжно в травах сюрчать. Що нас окремить усіх, розлучає, Хто нас за руку заводить сюди В зону лункої щемкої печалі, Де самохіть зостаєшся один?.. Де неподільні що біль, що розлука, Де сам із себе ти радість снуєш… І простягаєш до янгола […]...
23. Павло Мовчан – “Від доторків металу з тілом… “ Від доторків металу з тілом Вогонь спалахує у ранах, Коріння болю вглиб вростає І обзивається воланням… Куди з наших облич дитячих Виходить світлість І випромінюється радість? Стікаючи і зором, й слухом, Стаєм зіркішими душею, На відстані все серце чує: Розлуку, горе, прірву ночі… Сік випаровується з плоду, І шкіра мерхне Заради зросту… Піщинка в моїм […]...
24. Надія Ковалюк – Хороший мій, далекий мій, не мій Хороший мій, далекий мій, не мій… Твої долоні ще для мене рідні. На серці досі віє буревій, Не розтопились ще сніги тогідні… З надією збудовані мости Стоять до мого серця непорушно. І на душі ще досі тільки ти. Від іншого тепла мені вже душно. Навіщо я ту ніжність берегла? Невже, щоб комусь іншому віддати? Чому […]...
25. Володимир Лучук – Цвіркунець В мураві Побіля хати Цвіркунець, Малий скрипаль, Вчивсь на скрипці Грати, грати – І згубив смичка… Шу-кай!...
26. Чи зумієш? – Вороний Микола Чи зумієш ти кохати, Щоб за все, про все забути, Щоб усі зірвати пути, Щоб усі зламати грати? Чи зумієш ти літати, Щоб зі мною в парі бути? Чи здолаєш ти в кохання Всі скарби душі вложити, Щоби знов перетворити Їх огнем свого страждання? Чи здолаєш без вагання Так же вмерти, як і жити? Коли […]...
27. Олена довганюк – Нічого зовсім я не розумію Нічого зовсім я не розумію. Що відбувається, будь ласка, поясніть? Чи відчувати я не вмію, Чи забула вже як жить? Чомусь нічого я не відчуваю Що радістю було – буденним стало Обличчя рідні забуваю Й не розумію, чого мені замало. Стало все дозволено тепер. Так мало стати й цікавіше жити Хтось із нашого життя все […]...
28. Олена Теліга – Засудженим Як ми можемо жити, сміятись і дихать? Як могли ми чекати – не битись, а спать В ніч, коли у в’язниці спокійно і тихо Ви збиралися вмерти – у шість двадцять п’ять. І коли приволікся заплаканий ранок, Вас покликала смерть у похмурій імлі – А тепер наші душі і топчуть, і ранять Ваші кроки останні […]...
29. Ольга Анцибор – Світло любові Я тебе приворожила, Я тебе причарувала. Тобі темними ночами Своє серце віддавала. Віддавала своє тіло, Відкривала свою душу. Час пройшов, ніч пролетіла, Я ж тепер страждати мушу. Я страждаю-бо кохаю, Я сумую-бо розлука, Чи надовго, я не знаю, А в душі солодка мука. В серці туга за тобою, В грудях щем, в душі вагання, Щастя […]...
30. Тетяна Гапонюк – Яскраве сяйво в обіймах ночі Яскраве сяйво в обіймах ночі, І ми в той час не зімкнули очі, Які зловили те світло фари, Ідемо вулицями, мов примари. Твій ясний погляд тепер тьмяніє, І я любити більше не вмію, Не вмію мріяти і обіцяти, Тепер так мало є що сказати. Немає вітру, тут надто тихо, О ні, не треба нам цього […]...
31. Павло Мовчан – “Світ розчинивсь – пропасниця б’є тіло… “ С. Семеновій Світ розчинивсь – пропасниця б’є тіло, Так наче цвях висмикують з п’яти, І розповите поле почорніле Повільнить крок: не квапсь – куди іти? Та як же світ без мене заплощинний? Без мене люди, дерева сумні? І далечінь журливо-журавлина Велить, іти не дляючись мені… Сирітство світу чую, чую тління… Кладу за пазуху посічені листки… […]...
32. Микола Руденко – Вірш, написаний на тюремній стіні Знов тюремна параша. Не ліпша й не гірша, Ніж усюди, де випало бути мені. В дверях клацає вічко… Пишу цього вірша, Примостивши папір на тюремній стіні. Я вже звик. Я умію продертись крізь цеглу, Власне тіло залишивши наглядачам. Дніпре! душу мою зустрічай непідлеглу, Де рибалки рушають в обійми ночам. Їхні руки розмірені та обережні. Заворожено […]...
33. Вірш – “Єдине” Вдивившись у небо я бачу, як його затягують хмари Вдивившись у світ я бачу, як його затьмарюють гроші і влада Вдивившись у душу не бачу нічого… Лиш мертві надії замотані в сірі безколірні хмари… Це все що я маю, ці мертві надії, ці сірі безколірні хмари… І сум огортає, надії вмирають вже сонце не сяє […]...
34. Леся Українка – Коли дивлюсь глибоко в любі очі I Коли дивлюсь глибоко в любі очі, В душі цвітуть якісь квітки урочі, В душі квітки і зорі золотії, А на устах слова, але не тії, Усе не ті, що мріються мені, Коли вночі лежу я у півсні. Либонь, тих слів немає в жодній мові, Та цілий світ живе у кожнім слова, І плачу я […]...
35. Вірш – Там можна вічно жити У вись взлетіти б, Розправивши широко крила. Там можна вічно жити, Була б лише пташина сила. Так легко, стримано та ніжно Відчути б на собі той дотик вітру, Який звабливо пестить моє тіло, Не знаючи, що хоче він: війни жорстокої чи просто миру. Прозорістю б легкою закрити очі. Що варто ще зробити? Можливо знов віддатись […]...
36. Злодій – Симоненко Василь Дядька затримали чи впіймали – Дядька в сільраду ескортували. Дядька повчали і докоряли: “Як вам, дядьку, не ай-ай-ай Красти на полі свій урожай! У кого ви крали? Ви крали в себе. Це ж просто сором красти свій труд”. Дядько понуро тім’я теребив І смакував махру. Дядько кліпав товстими віями, Важко дивитись в очі ганьби, Важко […]...
37. Надя Ковалюк – Ані слова. Ні звуку Ані слова. Ні звуку. Ти тільки очей не відводь – Щоб таким, як тепер, я тебе все життя пам’ятала. Наші долі, як райдуги, в дуги згинає Господь, І забути цю мить мені вічності буде замало. Я тебе не побачу ніколи, і ти мене – теж – Щоб не кИдати виклик ні пеклу, ні райському саду, […]...
38. Якби Якби ти бачив мої сни, Якби відчув мої бажання, То, мабуть, ти б простив мені Мої безглузді сподівання. Якби почув мої думки, Якби заглянув мені в душу, То підпалив би сторінки Роману, що читати мушу. Якби згадав все те, що я Давно забути намагаюсь, Якби почув мої слова, Хоча я так мовчать стараюсь, Якби ти […]...
39. Я… – Симоненко Василь Він дивився на мене тупо Очицями, повними блекоти: – дарма ти себе уявляєш пупом, На світі безліч таких, як ти. Він гримів одержимо і люто, І кривилося гнівом лице рябе, Він ладен був мене розіпнути За те, що я поважаю себе. Не стала навколішки гордість моя. Ліниво тяглася отара хвилин… На світі безліч таких, як […]...
40. Дід Михалич – давай я дорахую до п’яти Давай я дорахую до п’яти, А потім ми візьмемося за руки. І підем в пекло – тільки я і ти. Ми не відчуєм більше біль розлуки. А просто біль… Та справимось, я знаю! На роздоріжжі проклятому геть. Ти пам’ятай, що я тебе кохаю І це наш знак – давно померла смерть. Ми справимось! А пам’ятаєш […]...