Томаш деяк – він писав листи на брудних парканах
Він писав листи на брудних парканах
На порепаних стегнах сумних хмародряпів
Їх читали місцеві бомжі та яппі
Їх ковтав облізлий портовий ранок
Він писав про солодку непевність серпня
Що пропах травою і оселедцем
І про те що кожен носив під серцем
Від першого подиху аж до смерті
Писав про воду, як кут живого
Солону воду в яку пірнають
Два кровних брата Авель і Каїн
І лиш один виринає знову
Про мить дощу, що зриває пломби
З небесних цистерн і звільняє краплі
Про те як ступати на звичні граблі
Про те як у венах ті самі тромби
Як пульсує в зап’ястку музи́ки нота
Ще не вселившись у струни альту
І як водій відпускає гальма
Передчуваючи смак польоту
Про те як читати оці послання
Пензлем життя на полотнах болю
На зморшках бабусь, на маках околиць
На масляній плівці важких туманів…
Писав і думав: “а ночі довші
І буде осінь, і день без хліба
Бо там у́горі хтось постійно хибить
А хтось нотує
У власний зошит”
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Томаш деяк – зримі й незримі Зримі й незримі Тануть в ночі розхристаній Наші вівторки-середи, до-побачення Ти пригости мене, Чуєш, цигаркою відстаней І відпусти додому. за бричку сплачено.. Ніч коматозить Суміш іржі з горілкою Сонні менти, бомжі, перелітні сутінки Втома тривожно Зводить гомілки нам Ріже стропила під нашими парашутами Ніч на морозі Десь за плечем принишкла Хтось заблював зірки перепивши нафти […]...
- Томаш деяк – я прийду по шостій коли затріпочуть шибки Я прийду по шостій коли затріпочуть шибки Набитих людьми вайлувато-жовтавих маршруток Коли за лаштунками січня готується лютий До першого виходу кригою в русло ріки Ти будеш привітна і стомлена, підем до кухні Печиво, чай, цитрамон, учорашні плітки Класична клозетна розруха, лише навпаки В трьох метрах квадратних, що мають і очі і вуха Запахне борщем, прийде […]...
- Томаш деяк – Вірш на ніч Іще хвилина, а по тому Лічець впаде не склавши ліку Прошитий шпичаками втоми У сні забудеться глевкому Склепивши зболені повіки Іще секунда і за комір Сповзуть і обрії, і зорі І стерті риси твого дому І білий рис, і кожен спомин І плес вікна ледь-ледь прозорий Іще… уже, цієї миті Переховались у шпарини Будення звуки […]...
- Томаш деяк – хочеш піти – йди Хочеш піти – йди Всмоктує дощ пил Небо тече. сади П’ють із його горнил Що тобі мрій сіль? Он пролягла земля Он ми на ній всі Кожен чогось для Кожен наче і сам Але ідуть за ним Полум’я і роса І забуття дим Шлях зникає. трава Виросте крізь сліди Блякнуть усі слова Гіркнуть усі меди […]...
- Томаш деяк – І лампа не горить І лампа не горить І збій в календарі Якщо ти вже давно мені сказати щось хотів То говори І хибний кожен звук Та тиша більш страшна Коли серед застілля раптом падає із рук Фужер вина І чорні діри стін І куля у стволі Так тихо, що я чую як всі потяги метро Ідуть в землі […]...
- Томаш деяк – колискова Кусто Спи дитино, за скойками вікон зимно Сині кити пропливають у склопакеті Складним візерунком інею… слово вимов І їх громади покинуть очей тенета… … а ти відчуєш румбу на пучках пальців Вязкий пост-рок у пульсуючій жилці скроні Вологість плавців, резонанси усіх вібрацій Хребти Атлантиди, занедбані і солоні Щемку причетність до нерву всього океану Що зріс у […]...
- Томаш деяк – можеш іти бо попереду те що й позаду Можеш іти Бо попереду те що й позаду Роки чи дні Чи розпечені кулі секунд Може і ти Розпізнаєш в кінці автостради Кроки на дні Маріанської прірви покут Можеш іти Так жовтнево, безсонячно, важко В такт або ні По пульсуючій сітці судин Може і ти Моя горда, незломлена пташко Латками снів Затулятимеш чверті третин Можеш? […]...
- Томаш деяк – вони вже колись приходили Вони вже колись приходили і залишали на травах Презервативи, кеди, пляшки від “Хортиці” І здійснюючи на майбутнє черговий замах Лишались по комуналках понуро порпатись Вони вже стояли горді й піднесені в натовпі Кричали щось про свободу, братерство, цінності А потім кожен під неба єдиним прапором Вставав на роботу і лаявся без необхідності На сперте повітря, […]...
- Томаш деяк – ми з тобою дорослі, маленька Ми з тобою дорослі, маленька, до біса дорослі Ми знаєм увесь прейскурант і найкращих дилерів І, якщо потрібно, у нас ще достатньо злості І, якщо потрібно, у нас ще є право вибору І ми обираємо, знову і знов обираємо Хочеш мартіні рідна, чи бехеровки? Давай обе́рем президента, одягнем, залайкаєм Підбе́рем йому депутатів та інші обновки […]...
- Томаш деяк – дівчино, два баккарді і п’ять хвилин! Дівчино, два баккарді і п’ять хвилин! Дайте відчути, як відступає час Як оживає у жилах і ром, і Рим Як корабель лягає на інший галс Дівчино, Від “будь ласка” до “ось ваш чек” Станьте мені ескортом у цій пітьмі Я не ховатиму душу, а ви – лице Поки свої мацаки простягає хміль Дівчино, принесіть-но мені […]...
- Томаш деяк – дорога втомлено зітха у далечінь Дорога втомлено зітха у далечінь Що припнута на обрію мотузку І пил лягає на траву і рештки глузду І той, хто міг сказати промовчить І той, хто міг піти, таки піде Вганяючи себе у кілометри Збираючи росу на войлок светра Лягаючи щоночі на тверде І буде день, зачатий у імлі Такій сипкій, що кришиться від […]...
- Томаш деяк – і скільки б ти не ховала поранені ноги І скільки б ти не ховала поранені ноги На котрих вся втома твоїх паломництв Розходиться шкірою і судомить Ледве відчувши холодне й вологе, Тобі не сповити усе невідоме, Не вирвати з себе стебло тривоги Тобі не сховати своїх припущень, Цитат Ремарка, плацкартних вагонів, Втрачених вір, пережитих агоній, Зміїних шкір, що майбутнє злущить З твоїх імен. […]...
- Томаш деяк – знаєш є люди з якими самотньо й порожньо Знаєш є люди з якими самотньо й порожньо У найгаласливішій, найзалюднілій кімнаті І хочеться битись у стіни і спамити космоси Сигналами лиха. “Морзянкою” координати Диктуючи всім, що застрягли у всесвіті душами Й подібно тобі балансують на дійсності ковзанці Бо ж раптом знайдуться такі, що тишу не рушачи Заповнять ущерть найтривалішу твою мовчанку...
- Томаш деяк – униз течією вужі збиваються в зграї Униз течією вужі збиваються в зграї З річок у ріки, із рік у солоні води Течуть і течуть не спиняючись, утікають Лишають міста, узлісся, мости. Підходить Їм час іти. І виразніше чується цокіт Сріблястих ратиць, здіймається трактами порох Гострішає кут між стрілками але поки Старе і нове крокують мов сестри поручзавжди озираючись бачиш в пилу […]...
- Томаш деяк – коли всі стрілки проймає раптовий спазм Коли всі стрілки проймає раптовий спазм Недопалок місяця тліє натужно. світило Кидає солоні припливи на дельту Нілу Альфа Центаври зникає, омега Киля Тікає в афелій, лишаючи землю й нас Січень посічений снігом зітхає приречено За всіма рахунками сплачено або забито Голий король одягає у сіті свиту Всім зимно, недопалок сонця сердито Усе поливає сталевим світлом. […]...
- Томаш деяк – якщо тобі ще болить десь в районі серця Якщо тобі ще болить десь в районі серця Коли ти бачиш натовп на вулицях міста Якщо любов до країни в тобі озветься То всі перепони й загрози не мають змісту Якщо твій прапор злітає у твоїх грудях А не на твоїй сторінці, чи на світлинах Тоді вітаю, ще трохи й ти скоро будеш Не місцем […]...
- Роман Скиба – А що не писав – вибачай, моя пташко А що не писав – вибачай, моя пташко. Мені було важко. Мені було важко. Вузькі коридори, приглушені кроки. Хвилини, мов тижні, і тижні, мов роки. Змарніли слова і злягли сподіванки. На склі пороками осіли світанки. Хотілося жити, хотілося вити. І ніч мою тисли бетонові плити. А ти ворожила на білу дорогу, Чи в доброму Львові […]...
- Іван Вовчок – Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь, Ця тітка вічно п’яна від рясних дощів, Які немов солоні сльози від старих відносин, Що ностальгічно роз’їдають закутки душі. От не люблю її, ненавиджу цю осінь. Мій перший вірш про неї буде ось такий, Хорошого я тут не скажу мабуть зовсім, Аж жовтий колір через неї […]...
- Алла Вишня – Старий водій автобуса не курить сигарет Старий водій автобуса не курить сигарет, Він їде потихеньку й завжди зітхає тяжко, Шукає у автобусі знайомий силует І носить він штани лиш на товстих підтяжках. Водій киває сивістю всім пішоходам вулиці, І тихо посміхається до діток до малих, І зразу ж як дверцята автобусні розтуляться Бажає дня хорошого для добрих і для злих. Водій […]...
- Ліна Біла – Прості слова (листи) Під викривленим почерком – листи Написані й нікуди не відправлені, Як кинуті від крОків всі мости, Як в полі міражі – крихкі, розплавлені… Кому їх надсилати як не ждуть?! Кому віддати душу на потАлу?! А думи на папір, як сніг, метуть. А думам, наче всесвіту замало… Відкрию, прочитаю в самоті – Хіба таке можливо надсилати: […]...
- Павло Тичина – Листи до поета (триптих) Павло Тичина Листи до поета. Триптих І. Елади карта. Коцюбинський, на етажерці лебідь: оце і вся моя кімната, – заходьте коли-небудь! Я привітаю наче друга. Ах я давно Вас ждала, ще як над книжкою поезій сміялася, ридала. Мені все сниться: сонце, співи, і Ви, і день весняний. – І от я з Вами вже знайома, […]...
- Навіщо А. Чехов писав свої твори? (За творчістю А. Чехова) Антон Павлович Чехов – великий російський письменник. Передусім він відомий як майстер оповідання. Його твори короткі й влучні, як постріл майстерного стрілка. Мішень – це людська підлість, чиношанування, самоприниження та інші людські вади. Антон Чехов писав: “Тільки тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, якою вона є”. І він умів показати людину як ніхто […]...
- Леся Українка – “Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами… “ Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій […]...
- Анатолій Качан – Листи із саду Щодня через леваду, Через кленовий міст Шле яблунька із саду Мені за листом лист. Сьогодні на світанку Дізнався я з листів, Що яблунька-мерзлянка Боїться холодів. Із в’язкою соломи Подався я у сад І яблуньку знайому Закутав аж до п’ят – Щоб у зимову пору На ніжнім стовбурці Не обгризали кору Морози і зайці. Шле яблунька […]...
- Отримую листи твої в конвертах Отримую листи твої в конвертах Я кожен день знаходжу їх у скринці В них намальовані сердечка на серветках Тепер збережені у вирізаній книжці А я пишу тобі у відповіді вірші Відбиток вуст моїх червоних на папері Любові не було с тобою врешті Та я чекала миті коли зайдеш в двері Авор: Анави Чемерова...
- Богдана Лапченко – Пиши мені листи Пиши мені листи. Пообіцяй, що будеш, Виводячи слова з любов’ю і добром. Поставиш поряд чай. Гарячий ти не любиш, А поки чахне він – візьмешся за перо. На стіл постав свічу, запалюй обережно, Пиши слова такі, знайомі лиш мені І відпускай думки – пекучі, незалежні В життя на той папір, у безтурботні дні. Пиши мені […]...
- Людмила Лєгостаєва – Писала калина листи з України Писала калина листи з України До білих російських беріз, І падали крупні червоні краплини Чи крові її, чи то сліз. Писала вона: “Заберіть своїх хлопців, Що в гості незвано прийшли, Навіщо в чужій вони гинуть сторонці? Бої тут тривають страшні. Вам брешуть нахабно, що хлопці “блукають”, Їх кинули в жерло війни.. Війна – не навчання… […]...
- Ліна Костенко – Пишіть листи і надсилайте вчасно Пишіть листи і надсилайте вчасно, Коли їх ждуть далекі адресати, Коли є час, коли немає часу, І коли навіть ні про що писати. Пишіть про те, що ви живі-здорові, Не говоріть, чого ви так мовчали. Не треба слів, навіщо бандеролі? Ау! – і все, крізь роки і печалі....
- Юлія Алейнікова – Холодно? Я вже пишу листи Холодно? Я вже пишу листи. Зігрієшся, читай їх чи пали. Бо я тобі не в силах довести, Якими б ми щасливими були. Холодно? Я поруч, я жива. Зігрієшся, тікай чи пригорни. Я буду джерелом твого тепла, Хай навіть ти і я не станем “ми”....
- Тарас Марищук – Вона писала мені електронні листи Вона писала мені електронні листи, З маленької кімнати, Що на затишній вулиці провінційного міста, Про зимову сесію та захист “магістерки”. А що я міг їй відписувати? – із табелем “трієчника” та Творчим безладом у кімнаті, десь на околиці обласного центру. Вона писала про свої мрії, про країни куди подорожувала, А я був тільки у всіх […]...
- Іван Вагилевич – Листи ЛИСТИ 1. ДО М. ПОГОДІНА 1 3 січня 1842 р. Пречестний господине! Я на ваш лист отвічав місяця березня через г. Гартенштейна 2; були там і дві статті. Однак видно, що Ви мій отвіт не переймили. Моє стремленіє в трудах літературних є общеслов’янськоє, починаючи від руського по предметах філології і етнології 3. Кстаті * філології, […]...
- “Якби було краще жити, я б віршів не писав, а робив би коло землі” (поезії Василя Стуса) Коли людина хворіє, вона потребує певних ліків, так само, коли ціла нація поставлена у несумісні з нормальним духовним життям умови, вона також потребує певних духовних ліків. Найчастіше такими ліками стає мистецтво, яке підтримує народний дух, передає традиції, сформовані сторіччями, допомагає за будь-яких обставин зберегти ідентифікацію і національну свідомість. Вислів Василя Стуса, який я взяв за […]...
- Леся Українка – Si (Settina) Сім струн я торкаю, струна по струні, Нехай мої струни лунають, Нехай мої співи літають По рідній коханій моїй стороні. І, може, де кобза найдеться, Що гучно на струни озветься, На струни, на співи мої негучні. І, може, заграє та кобза вільніше, Ніж тихії струни мої. І вільнії гуки її Знайдуть послухання у світі пильніше; […]...
- Сергій Жадан – добре, добре, знищуй листи Добре, добре, знищуй листи, Стирай номери, пали мости, Просто стирай, просто громи, Ми вдосталь мали цієї зими. Знищуй коди, знищуй замки, Теплі промені серед ріки, Знищуй підозри, знищуй сміх, Довіра сходила на нас усіх, Тому знищуй те, що дісталось тобі, Те, що вигадалося в боротьбі, Те, що втратилося без жалю, Те, що я і дотепер […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Спротив Чи то струни, чи не струни, Чи то, може, вістря шпаг? Вік минув зеленорунний, Що садами ніжно пах. Навіть скрипки срібні жили Не заплачуть серед туч, Хоч на серце наложили Днів твердих тісний обруч. Так стоятиме навпроти, Хоч до цього не привик, Наче скам’янілий спротив, Цей моєї пісні крик....
- Ірина Шувалова – Тримайся за вітер мій любий Тримайся за вітер мій любий тримайся за вітер Усю нашу марну наскрізність нарешті віджито Відлюблено цноту тож нині у гречку у жито Тримайся за вітер мій любий тримайся за вітер Тримайся за ріки мій любий тримайся за ріки Ми наші одвіку ми наші одвіку й довіку Таких вже було нескінченно багато без ліку Тримайся за […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Стріла Подай мені лютню з каміння, Холодну мов лід і блискучу мов сталь! О, не кантилена осіння, Зими променистий, іскристий кришталь. Не зайві жалі легкозмінні, Не мелений мелос, не настрій шовковий. Хай струни, як вістря кремінні, Деруть мої пальці і гнуть аж до крові. О, визволь від слова безсили, Розчавлю притаєну зради змію. Напружую струни і […]...
- Вірш Миколи Руденка – На відкритті пам’ятника Марусі Богуславці Були у бронзі королі й поети, І, вибачте, улюблені хорти. Та серед людства цілої планети Де й хто увічнив подвиг доброти? Не Жанна д’Арк, що кличе до походу, Із орачів гуртуючи полки, А та, що кидає вінки у воду – Й нічого більше… Росяні вінки. Їй, видно, тільки це від Бога дано, Та лиш у […]...
- Павло Мовчан – “Волосся скрипки, наче хміль… “ Волосся скрипки, наче хміль, Оповило – не відпускає, То білоцвітна заметіль Мене діткнулася руками, Кущем шипшини – в сповитті Ожини дикої гінкої, Що не дає мені в житті Ані хвилини промивної. Настирні струни обгорнули Галуззя випростаних рук; І скрапував, як плач зозулі, У синю тишу теплий звук. Ожинний жур, іржа ожинна Зрожевили тужаву цвіть, І […]...
- Семенко Михайль – Туман випливав Містерія Обізвалися струни легеньким гомоном Осміхнулися струни потухлими болями. Ще тріпався звук, але був уже хорий і стомлений Нерви тремтіли нитками голими. Туман випривав з-за гір моторошних Багровість заходу офонив в пекельну містерію Никли дерева, мізерно позгиналися постаті – Бурі, Великій, Таємній Бурі відчиняйте двері. 21. VI. 1917. Владивосток...
Оповідання маленький горбань скорочено.