Вірш-діалог

Related posts:

1. Діалог навіяний дискусією про мистецтво – Рильський Максим ПЕРШИЙ ГОЛОС У часи космічної ракети, Кібернетики та інших див За облавок викиньте, поети, Допотопних ваших солов’їв! Геть жбурніть симфонії та мрії, Як ганчірку кидають за тин! Хто мотор полагодити вміє, Вартий більше, ніж знавець картині ДРУГИЙ ГОЛОС Ця суперечка виникла не вчора, Може, у печерній ще добі, Але буть додатком до мотора Для людини […]...
2. Вірш Миколи Руденка – Комета Галлея Вона прийшла, поштарка неба, З таких віддалин світових, Що мір і знань замало в тебе, Аби щось мовити про них. Ти де була? Від кого вісті? Летіла скільки днів, годин?.. І астрономи, мов кліністи, Вивчають склад її тканин. Вся машинерія космічна (Ракети, роботи, зонди) Вишукує: ти органічна Чи крига з мертвої води? Чи не вона […]...
3. Діалог Діалог (грецьк. dialogos – розмова, бесіда) – один із типів організації усного мовлення (поряд з монологом), який за своєю формою є розмовою двох або декількох (полілог) осіб. Кількість осіб у д. – питання неістотне, бо діалогічність мовлення закладена у самій природі мови як засобу спілкування. д. може вести одна особа, (т. зв. внутрішній д. – […]...
4. Адонічний вірш Адонічний вірш (лат. versus adonius ) – античний віршовий розмір, дактилічний усічений диметр, де поєднуються дактиль і хорей. Вживався як фінальний рядок, рефрен у сапфічній строфі: -∪ ∪/- ∪. Названий на честь фінікійського божества Адоніса. В українській поезії не вживається, але відомий з грецької, зокрема, за перекладом І. Франка з Юліана Єгиптянина: Вмер-бо Архілох! Тож […]...
5. Твір на тему: Чи потрібен шкільний парламент? (Діалог дискусійного характеру) – О Оксане, у тебе сьогодні занадто святковий вигляд! Блуза ошатна, тобі личить білий колір. У тебе якась важлива подія? – Так, Ганно, мене висунули до шкільного парламенту. Минулого року я там працювала, ось і цього року працюватиму, тому що моя громадська діяльність корисна. – Що таке шкільний парламент? – А хіба у вашій школі […]...
6. Особливості драматичного конфлікту в п’єсі Генріка Ібсена “(Ляльковий дім” (діалог з учителем) Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його Сенека Сиджу і думаю. У голові різні думки. Цілий клубок думок – антагоністів. Одна думка суперечить іншій, хочеться сказати багато, а от як – ще не знаю. Я ніби чую, як Ви, Світлано Олександрівно, не захочете зі мною погодитися, і я починаю з Вами […]...
7. Уявний діалог між мною і Родіоном Раскольниковим (за романом Ф. Достоєвськоого “Злочин і кара”) Я: Пане Раскольников, то що сталося насправді задушливої червневої ночі у Санкт-Петербурзі: напад божевілля чи спроба збагнути сенс життя? Раскольников: Це був мій великий експеримент піднестися над світом і “зламати, що треба, раз і назавжди”. Люди взагалі поділяються на два розряди: нижчий (звичайні люди), які є лише матеріалом для відтворення нових людей, і справжніх людей, […]...
8. Діалог автора і читача у постмодерністському романі У. Еко “Ім’я троянди” Автор роману “Ім’я троянди” Умберто Еко – відомий італійський учений і публіцист. Умберто Еко віддав багато сили вивчанню питань художньої творчості. У своєму постмодерністському романі “Ім’я троянди” письменник не лише виконував художні завдання, але й прагне написати твір, який би сформував активного, мислячого читача. Постмодернізм став потужним літературним напрямком другої половини XX століття, хоча його […]...
9. Абетковий вірш Абетковий вірш – своєрідна поетична форма, сконструйована за послідовністю літер в абетці. Найпоширеніший у літературі для дітей, виконує пізнавальну та виховну функції, наприклад, “Алфавіт віршами, написаний для сина” Олександра Олеся із щорядковою (парною) вживаністю літер абетки: Айстра квітне у саду, Аєр в лузі я знайду, Бізон у двір забрався, Баран його злякався. Абетковий вірш, до […]...
10. Вірш Вірш (лат, versus – повтор, поворот) – 1) елемент ритмічного мовлення у літературному творі, основна одиниця віршованого ритму. Подеколи збігається з віршовим рядком, але в жодному разі не повинен з ним ототожнюватися, тому що ці поняття різного плану. Приміром, у доробку В. Пачовського спостерігається такий випадок: Так ходила по алеї, та зайняти я не міг! […]...
11. Діалог між Гуллівером і Шерлоком Холмсом, який можна було б уявити Якби ми уявили собі, що до рук Шерлока Холмса потрапив роман Дж. Свіфта про пригоди Гуллівера, то, напевне, Шерлок Холмс прочитав би твір від палітурки до палітурки. Професійна діяльність геніального детектива пов’язана з пригодами, та ще й небезпечними, іноді навіть такими, що межують зі смертю. Герой Дж. Свіфта Гуллівер, як відомо, попрощавшись із дружиною, сином […]...
12. Дивак і фантазер Мюнхгаузен (діалог) – Бароне Мюнхгаузене! Ви розповідали, що переслідували незвичайного зайця. – Так була справа. Майже два дні я гнався за ним на коні, а заєць хоч би присів відпочити. – І ви що ж, ніяк не могли його наздогнати? – Якби тільки я не міг його наздогнати! Навіть моя вірна собака Діанка не допомогла мені наблизитися […]...
13. Вірш Миколи Руденка – Без каяття Духовна суть – не шаровари модні, Не звичка, що з роками промина. Я – той, що був, і той. що є сьогодні, – Це дві людські істоти чи одна?.. Я – комісар за класом і за змістом, Я – агітпроп і до промов мастак, Усе життя проживши комуністом, Звихнувсь на старості… Хіба ж не так? […]...
14. Астрофічний вірш Астрофічний вірш (грецък. astrophos – безстрофовий) – вірш, в якому відсутнє симетричне членування на строфи, рядки вільно переходять від чотиривірша у двовірш тощо, посилюю чи розмаїття інтонаційно-синтаксичних структур, сприяючи увиразненню поетичного мовлення. Як різновид акцентного вірша декламаційного типу, він добре відомий українській поетичній класиці (“Сон”, “Кавказ” Т. Шевченка; “Чого являєшся мені… ” І. Франка; “Моє […]...
15. Вірш – Це мій страх Це мій страх, і його обличчя втрати Підштовхує мене на безглузді дії: “Я мушу вже сьогодні єдину обрати, Єдину для життя, – не дівчину з мрії. Там може не буде рими і натхнення Й не писатиму вірші більше для неї, Там буде життя й відверте кохання, Що принесе дітей до спільної алеї”. У цих словах […]...
16. Вірш Василя Голобородька – Щоб мені боліло Щоб мені боліло, я відчинятиму правдиві двері, А зайду зовсім не туди, куди йшов. І тоді з’явиться біль, і я не знатиму, Куди сховати ту блискучу монету, Щоб і сам не бачив : Зашити в пухову перину, Кинути в копицю сіна Чи покласти на дорозі, щоб сороки вкрали? Виміняю мою блискучу монету на коника, Зачну […]...
17. Концепція Концепція (лат. conceptio – поєднання, сукупність) – розгорнута система поглядів, викладена з наміром уникнути логічних суперечностей при тлумаченні якоїсь складної проблеми, явища, У цьому сенсі літературознавець може мати власну естетичну концепцію художньої творчості або викладати чужі, запозичені погляди. Те ж стосується й письменників, які мають свої концепції дійсності, героя, творчості. Термін “К.” вживається і для […]...
18. Анаколуф Анаколуф (грецьк. anaholuthos – непослідовний, неузгоджений) – синтаксична конструкція, що не відповідає загальноприйнятим нормам, полягає в неузгодженості членів речення. Як стилістична фігура вживається для характеристики мови персонажів, зокрема – задля комічного ефекту, як у комедії М. Куліша “Мина Мазайло”, в якій саморозкривається однойменний персонаж: “Жодна гімназистка не хотіла гуляти МазайлоІ За репетитора не брали – […]...
19. Твір на тему: Добре сміється той, хто сміється останній (діалог за казною “Три брати”) – Мишко, у тебе є брат? – Ні, Арсеній, у батьків я один. А в тебе? – І в мене немає. – Це добре, Мишко. А то було б, як у тій українській народній казці “Три брати”. Читав? – Читав. Уявив я себе на місці молодшого, з якого глузували старші брати, називали дурнем. – А […]...
20. Мій улюблений вірш В. Симоненка Я люблю поезію. І завжди з великим задоволенням читаю вірші. Тому, прочитавши вірші Василя Андрійовича Симоненка, я назавжди залишилася прихильником його таланту. Поезія Симоненка – ніжна, зворушлива, тонка. Вона самобутня, незвичайна, пристрасна. Читаючи її, завжди відкриваєш для себе щось нове, цікаве, потрібне. Мені дуже подобаються його вірші про кохання. Це зовсім не нова тема в […]...
21. Вірш Василя Голобородька – Все переплутане Все переплутане : Голуби зліталися на бойовище І скльовували очі мертвим воякам Круків підгодовували на площах Малювали як вони цілуються дзьобами І співали про них пісень Хіба перелякаємося тільки здивуємося І проженемо голубів із мерців Бо жаліємо круків...
22. Білий вірш Білий вірш – неримовані вірші з чіткою внутрішньою метричною структурою, де на місці рими лишається чиста клаузула. Найбільшого розвитку Б. в. досяг у драматургічних жанрах (В. Шекспір, дж. Мільтон, Й.-В. Гете, О. Пушкін, І. Кочерга та ін.), за класичний взірець яких можуть правити твори Лесі Українки (“У пущі”, “В катакомбах”, “Йоганна, жінка Хусова”, “Лісова пісня”, […]...
23. Вірш – А знаєш як болить у мене в серці? А знаєш як болить у мене в серці? Не знаєш… бо ніколи не боліло… Не відкривав душі своєї дверці І серце твоє ні за ким не мліло. Подумай, уяви лиш, що хтось любить Тебе більш за усе на цьому світі, Байдужістю твоєю себе губить, Не дже від тебе подарунків й квітів… А лиш чекає крапельку […]...
24. Вірш про війну (вірш до дня Перемоги) В огонь закутана земля, Червоні маки, як жар, багровіють, Клич бойовий долітає здаля, Голі згарища де-не-де тліють. Юний хлопець іде з автоматом, Він один – із полону утік І тепер у загін із докладом Поспішає, як горний потік. Він долає і голод, і втому І, навчившись на біль не зважать, По дорозі заходить додому – […]...
25. Твір на тему: Як моя мама мріяла стати лікарем (твір-діалог) – Мамо, нам сьогодні таке домашнє завдання задали, – гукнула я до мами, щойно переступила поріг дому, повернувшись зі школи. – Яке, мабуть, щось цікаве? – запитала вона. – Я маю написати твір про те, ким я хочу стати. – Це чудово. І ким же ти мрієш стати? – поцікавилася мама. – Не знаю, мамо, […]...
26. Олесь Гончар – Білу ніч Білу ніч, як кришталь, дзвінку Крик ракети прорвав. Небо все у кривавім вінку, В терновім вінку заграв. – Хлопці, Кому з нас сьогодні вмирати? – Питається хтось із нас. Мовчки бредуть білі халати. Крик ракети погас. Звиклі до крові, на все ми готові. До смерті втоптали шляхи. Ми знаєм – нам буде у праведнім слові […]...
27. Вірш Миколи Руденка – Однаковість Однаковість, мов у склянім намисті,- Її в Природі не шукай дарма. Відбитки пальців чи відбитки листя – В мільйонах спроб повторення нема. Скажи, Природо: ці зелені шати Землі, що в безвість вікову пливе, Хіба тобі не легше штампувати?.. Земля озвалась лагідно, як мати: – Природа не штампує, а живе. Чи бачив ти в земному розмаїтті […]...
28. Вірш Миколи Руденка – Туга Оглянуся в години гожі: Дерева є, і трави є. І гори на Карпати схожі – Усе таке, та не моє. А чом це так – я й сам не знаю. Вже скоро зацвітуть сади І верби (мов з мойого краю Вдовиці забрели сюди) В Катуні зачерпнуть води. Ось хвиля гілочку відпружить, Замерехтить блакитна тінь… Чому […]...
29. Пауза або Павза Пауза або Павза (грецьк. pausis – припинення) – коротка перерва у мовленні, що виконує роль словоподілу, відмежовує одну фразу від іншої. Особливого значення надається П. у віршуванні, де поряд із смисловими, логічно-інтонаційними вживається ще й ритмічна, яку називають константною та цезурною. Функціональне навантаження П. підвищується у тонічному віршуванні, сприяючи посиленню інтонаційної самостійності емоційно напруженого мовлення, […]...
30. Вірш Миколи Руденка – Вузлик на пам’ять Помруть чи ні римовані рядки – Істотно, Та не цим піклуюсь нині: Чим стану я, коли мої кістки Камінням зробляться в могильній глині? Невже нічим?.. Адже ж я жив, я був Не каменем в ярку, не мінералом. Чи марно я пекельний гарт здобув, Йдучи між лезом і зміїним жалом? Заради чого стільки сліз і мук, […]...
31. Вірш – Ніжність Я лиш Художник, що згубивши акварелі, Малює ніжність рухами пера Чуттєвий слід, лишає на папері Грайливий відблиск, знаного тепла Його присутність, майже невловима Чи то думки потрапили в полон? Моя любов, така самотня і зрадлива, Чарівних спогадів переглядає сон! Було усе:ненависть, й кохання, Було, та пристрасті не буде уже більш. Веселкою змішалися страждання Німого крику […]...
32. Вірш – Ти іншу покохав Ти іншу покохав, Пішов, нічого не сказав Залишив тільки рану в серці Пішов і навіть не згадав… Він не подумав, Боже, Як тепер без нього Життя моє, залишив тільки сльози І сльози капають з лиця мого!! Неначе дощ із неба, Ну, навіщо це все треба? Навіщо жити без кохання, Без тепла рук його, і голосу […]...
33. Вірш – Лишились спогади Лишились спогади, ніщо крім них Невблаганні та скажені. Напали, як те військо люте, Та кричать, мов навіжені. Чого добитись хочуть – я не знаю Та сил нема вже їх терпіть. На волю хочу, жити хочу! О, люди, що робить скажіть?! Правда, на те й правда, що гірка на смак Не кожному під силу все те […]...
34. Вірш – Подарую тобі З часом я подарую тобі не планету, не зорі, не світ, А максимум власної віри, кохання і щастя. Ти посміхнешся мені і розтане у серці той лід, Що тримає у собі моє мінімальне нещастя. Я напишу про те, що сьогодні ти будеш чекати, На повернення вітру із країн невідомих мені. Ти напишеш мені, що стомилась […]...
35. Надзвичайно фальшивий вірш Я так втомилась від усіх цих фальшивих усмішок. Від руху м’яз губ заради “привіт”. Так, може комусь і приємно, Та потім знов інший світ В голові, в думках, ну і в снах У наших снах Лиш там є ми. А так завжди Новенька маска, новий імідж, нова гра. І так кожен день спочатку – На […]...
36. Вірш Миколи Руденка – Ще раз про свободу Як соромно мені за себе – За ті змарновані роки, Коли вважав: земля і небо Гульвісам служать залюбки. Мене не мучило сумління Ні наяву, ні серед сну – Гадав: це право покоління, Котре пройшло через війну. Ночей і днів було не шкода – Аби вино й товариші. Гадав: оце ж і є свобода – Свобода […]...
37. Вірш Фільм Кіно Якби вкінці життя дали касету, Касету – відео життя твого, То можна було б глянути все-все то, Що хочеш, із дитинства раннього. Якби була можливість промотати: Вперед, назад, вернутися, як птах. Як ми хотіли вчитися літати, Не вміючи стояти на ногах? Якби згадати все від матері грудей, Від перших кроків, що нога ступила, До […]...
38. Гліконівський вірш або Гліконей Гліконівський вірш або Гліконей (від давньогрецьк. поета Глікона) – в античній версифікації – восьмискладовий силабо-метричний вірш за схемою ∪ ∪ -/∪ ∪ -/∪ ∪. Поширювався у ліриці та хорах трагедії, подеколи у сполуці із ферекратовим віршем. Застосував Г. в. Горацій: О кораблю, вже знов хвиля несе тебе В море! О, не туди – в гавань […]...
39. Олександрійський вірш Олександрійський вірш – римований 12-складник із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на 6-му і 12-му складах та чергуванням парних окситонних і парокситонних рим. Одна з форм вірша у французькій поезії, відомим прикладом якої є епічна поема “Роман про Олександра Македонського” (XII ст.), хоча перші зразки спостерігалися раніше, в XI ст. (“Мандри Карла Великого в Єрусалим та […]...
40. Анациклічний вірш Анациклічний вірш (грецьк. ana – над, проти і kyklos – колесо, круг, цикл) – зворотний вірш, побудований так, що його текст можна читати від початку до кінця і навпаки за словами (а не за літерами, як у паліндромі), не порушуючи віршового ритму. Він здобув особливу популярність у добу бароко, зокрема у творчості Івана Величковського: Високо […]...