Вірш Василя Голобородька – Щоб мені боліло
Щоб мені боліло, я відчинятиму правдиві двері,
А зайду зовсім не туди, куди йшов.
І тоді з’явиться біль, і я не знатиму,
Куди сховати ту блискучу монету,
Щоб і сам не бачив :
Зашити в пухову перину,
Кинути в копицю сіна
Чи покласти на дорозі, щоб сороки вкрали?
Виміняю мою блискучу монету на коника,
Зачну свистіти, може, подумаю, що мені не болить,
Бо на глиняному конику хіба далеко поскачеш!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Вірш Василя Голобородька – А той літак А той літак, що летить до країни соняшників, Не здійснить посадки, бо там немає аеродромів, А моя підказка, що той літак, Як лелека, може сісти на хату, Або, як жайворонок, у поле, Чи, як бджола, просто на соняшник, Безглузда, як моє себезаспокоєння....
- Вірш Василя Голобородька – Вона спершу поклала Вона спершу поклала мені на спину шафу Із сукнями і черевиками Вихідними і буднями Газетами і трамваями До ноги шовковою стрічкою прив’язала ліжко Щоб я став схожим на в’юченого віслюка І на пса на прив’язі І на нормального чоловіка нарешті Це зробила моя дружина Я довго не знав як боротися з тією поклажею А потім […]...
- Вірш Василя Голобородька – Все переплутане Все переплутане : Голуби зліталися на бойовище І скльовували очі мертвим воякам Круків підгодовували на площах Малювали як вони цілуються дзьобами І співали про них пісень Хіба перелякаємося тільки здивуємося І проженемо голубів із мерців Бо жаліємо круків...
- Вірш Василя Голобородька – Без імені Викрали моє ім’я (не штани ж – можна і без нього жити!) І тепер мене звуть Той, у кого ім’я викрадено. Я вмію сіяти і мурувати білі стіни, І коли я посію, то всі дізнаються, що сіяв той, У кого ім’я викрадено, А на білих стінах я завжди пишу : Стіну вибудував той, у кого […]...
- Вірш Василя Голобородька – А нам би не ходити далі А нам би не ходити далі, Де стежки під назвою : щоб заблудився. Зараз вони рівні й гладенькі – коч котися – А далі ховаються під широке листя трав. Або виведе на кручу перед проваллям і щезне, Бо далі стежка під назвою : щоб не повернувся....
- Вірш Василя Голобородька – У жовтім колоссі У жовтім колоссі Живуть птахи із жовтими крилами Яких немає в жодного птаха Повіє вітер Птахам захочеться полетіти Зніметься усе поле і полетить Щоб послухати жовтих пісень Змайструю клітку І посаджу туди одного птаха Поле полетить Всього не спіймаю Одному птаху боляче на самоті...
- Вірш Василя Голобородька – Він опанував розуміння Він опанував розуміння Стислого кулака Коли п’ять річок як пальці Текли в одне море А на долоні плавали кораблі А з розщепленого кулака Пальці течуть у різні боки І долоня стає пустелею Про це він уже знав...
- Вірш Василя Голобородька – Сьогодні він знайшов дещо Сьогодні він знайшов дещо Воно було дешеве І декому непотрібне Знахідку він заховав глибоко А потім (я чув) Заходився гострити ножа Готувався перерізати півневі горло Щоб не настало завтра...
- Вірш Василя Голобородька – Хай слово тоді умре Хай слово тоді умре, Хай забудеться все сказане і написане. Хай вмовкнуть радіо і промовці, І перестануть виходити органи брехні – газети, І згорять бібліотеки – ці кладовища Засушених метеликових слів. Тоді в лісі випаде сніг І людина вийде зустрічати другу І пташка, що живе в білому лісі, Покладе одне крило на одного, А друга […]...
- Вірш Василя Голобородька – Площею прогулювалося кільканадцять Площею прогулювалося кільканадцять Пам’ятників невідомому солдату. Вони жваво про щось говорили, Курили і все поглядали на перехожих – Все чекали, що от-от прийдуть ті, Хто їх ждав з війни. Але всі вони або повмирали, Або давно вже їх забули. Батько весь час відчуває вину, Що не він згинув, а його друг із дону, Але на […]...
- Вірш Василя Голобородька – Називаємо вогнем невогонь Називаємо вогнем невогонь Тішимося тим щоденно Молимося вогню що вмер – птахи замовкли – У кожного є світильник Але помиляємося Бо в жодному немає олії – птахи відлетіли – На кострище сходимося Щоб позичати іншим жар Але знаходимо попіл – птахів не було –...
- Вірш Василя Голобородька – Мушлею йому споконвіку Мушлею йому споконвіку Хотілося ліпитися до дна корабля Він ставав мушлею і ліпився дуже щільно Що вже й не відірвеш було І ніхто йому не сказав що він не мушля А корабель у цьому морі...
- Вірш Василя Голобородька – А тоді я розкажу тобі на вухо А тоді я розкажу тобі на вухо Метеликові крила Прошепчу оксамит із моху Скажу мед тобі на вухо І ти узнаєш Який я ніжний і лагідний...
- Вірш Василя Голобородька – Сліпі падають до ями своїх очей Сліпі падають до ями своїх очей. Малярі малюють на полотні рямці, По них малюють іще рямці, За ними мертвого коня у білому полі. Шириться презирство до приручених тварин : Діти ловлять білих звіряток за хвостика І випивають з них молоко. Стіни ростуть, І я вже не дотягнуся Покласти випалого із гнізда ластів’ятка....
- Вірш Василя Голобородька – Ти живеш у далекому білому місті Ти живеш у далекому білому місті, На високому поверсі, Твій будинок примітний : Там неоновий напис холодним світлом Видніється вдень чіткими літерами з газети, Вночі – криштальниками солі з Чумацького Шляху. Чи ти бачиш мене? Я хоч і живу у низенькій хаті – притисненій небом І вічністю до землі – Та є ж і у […]...
- Біографія Василя Голобородька ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ 1945 (7.04) Любов до свого народу, батьківщини проявляється у поетів по-різному. Виражається вона не тільки у схилянні перед героїчним минулим та чеснотами України. Часто поети гострим словом таврували недоліки свого краю, недалекоглядність народних мас, бажаючи добра усім. Так, Леся Українка не побоялася назвати свій народ покірним рабом за те, що він “На […]...
- Поетична творчість Василя Голобородька У поезіях Василя Голобородька ожив прадавній світ української казки, пісні, обрядів, у них використовуються елементи фольклору. А ще поет пробує осмислити наше непросте життя, побачити в ньому себе і своїх сучасників, передати відчуття і переживання. “Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність… відображена в українській мові, є унікальною… ” – писав В. […]...
- Вірш Миколи Руденка – Іще б мені хоч раз відвідати поляну Іще б мені хоч раз відвідати поляну, Де в травах гомонять дуби-богатирі; Де золото кульбаб надвечір гасне тьмяно І повагом пливе шуліка угорі; Де в осоці верба, підгризена бобрами, Мов скеля, нависа над талом молодим; Де треба, щоб зладнать з лихими Комарами, З сирого кізяка густий добути дим. Тут, кажуть, уночі горять вогні болотні Чи […]...
- Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні… (за творчістю Василя Стуса) “Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні… ” (за творчістю Василя Стуса) Людям краще щоб було Жити, Попід косами лягло Жито. / В. Сосюра / Минають століття, держави зникають і народжуються нові. та вічно живуть народи. І навіки залишаються в народній пам’яті ті, кому Батьківщина, рідна мова та вільна думка були дорожчими […]...
- Петро Радейко – Болить мені, коли згадаю Болить мені, коли згадаю… Чому ж мені отак болить? Осколок щастя в грудях маю, Та лиш осколок, лиш на мить. Коли пригадую тебе – Не щем, не солод, а задуха, І на душі гряде розруха – Чи спогад вже й оте вкраде?.. І росять очі, очі росять – Вітри негоду знов приносять, Та добре свіжо […]...
- Тарас Шевченко – Нудно мені, тяжко – що маю робити? Нудно мені, тяжко – що маю робити? Молитися богу? Так думка не та! Не рад би єй-богу, не рад би журитись, Та лихо спіткало, а я сирота. Нема кому в світі порадоньки дати, Нема з ким прокляту журбу поділить, Ніхто не пригорне, як рідная мати, Ніхто не спитає: “Що в тебе болить?” Зелена діброва – […]...
- Юлька Гриценко – Мені б Тебе так не любити Весняним сміхом, сонцем сита, Вже досить прагнень і бажань! Мені б сховати власний жаль, Мені б Тебе так не любити. З очей дощі вже вітер витер, І марно плакати в душі! Мені б спинитись на межі, Мені б Тебе так не любити. Солодким смутком небо вкрите, І тільки спогадів потік… Не треба щастя у житті! […]...
- Катерина Лук’яненко – Як вірш болить, пусти його на волю Як вірш болить, пусти його на волю, Нехай собі із вирієм летить, В чужих думках свою знаходить долю, Кричить, співає, славиться, звучить! А, може, замовчить? І стане тихо… І стане боляче від втрачених надій, Бо тим віршем ти мучився і дихав, І скаржився, і плакав, і радів. Пусти його, і навіть не вагайся! Не сумнівайся, […]...
- Тарас Шевченко – Мені тринадцятий минало Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в бога… … Уже прокликали до паю, А я собі у бур’яні Молюся богу… І не знаю, Чого маленькому мені Тойді так приязно молилось, Чого так весело було? Господнє небо, і […]...
- Вірш Миколи Руденка – Вік доживаю Вік доживаю, а не знаю, хто Є та істота, що в мені гніздиться, Й кому належить диво-долото, Що “я” й “не я” різнить, Як те й годиться. Земні роки несуть добро і зло. Коли ж десятиліття проминаю – Неначе не зі мною те було. А з ким?.. Даруй, читальнику,- не знаю. Дивлюсь у себе, мов […]...
- Тарас Шевченко – Чого мені тяжко Чого мені тяжко, чого мені нудно, Чого серце плаче, ридає, кричить, Мов дитя голодне? Серце моє трудне, Чого ти бажаєш, що в тебе болить? Чи пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш? Засни, моє серце, навіки засни, Невкрите, розбите,- а люд навісний Нехай скаженіє… Закрий, серце, очі. 13 ноября 1844, СПБ...
- Леся Українка – “Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись?” Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись? Чи то вони всі вже, мов літні дощі, розточились? Чи, може, вони розійшлися в осіннім тумані І висять тепер надо мною, мов хмари важкі, нерухмані? 16.11.1900...
- Ольга Анцибор – дай мені, Боже, чоловіка Дай мені, Боже, чоловіка, Того, що палко я люблю. Я знаю, що це гріх великий, Та всеодно тебе молю. Тебе благаю на колінах, Цей гріх мені прошу простить, Бо дні й роки летять невпинно, А серце любить і болить. Я зла нікому не бажаю, Не хочу кривди і жалю. Хай тільки він мене кохає, Бо […]...
- Соломія Синиця – Не дай мені тебе забути Не дай мені тебе забути У круговерті сірих днів, В цю осінь, памороззю скуту, Не дай остинути мені. Не стань стіною із печалі На моїй звивистій дорозі, Почуй в холодному мовчанні Душі спустошеної прозу. Зітри із пам’яті прощання Приправлене гірким полином, Дістань утрачене “кохаю” Із серця темної глиб`ини. Прийди, налий життя теплом, Хай буря поміж […]...
- Вірш про війну (вірш до дня Перемоги) В огонь закутана земля, Червоні маки, як жар, багровіють, Клич бойовий долітає здаля, Голі згарища де-не-де тліють. Юний хлопець іде з автоматом, Він один – із полону утік І тепер у загін із докладом Поспішає, як горний потік. Він долає і голод, і втому І, навчившись на біль не зважать, По дорозі заходить додому – […]...
- Мені би стати пташкою Мені би стати пташкою, Аби взлетіти до небес. Мені би стати пташкою, Аби пізнати висоту чудес. Мені би стати пташкою, Мені набридло існувати. Мені би стати пташкою,- Я хочу літати, літати! Мені би стати пташкою, Мені тісний цей світ. Мені би стати пташкою, Мені набрид, той, людський, гніт. Мені би, тільки, стати пташкою, Аби сягнути […]...
- Олена довганюк – Мені б безжальності краплину Мені б безжальності краплину Й байдужості міцніший щит Втопить в мені оту частину, Що від гострих слів болить. Скував надовго холод руки І вуста навік зімкнув Й перетворив всі дні на муки, Як мене лиш раз торкнув. Світ в очах моїх тьмяніє Й тане погляд мій німий, Душа лиш, шкода не черствіє І глушить крик, […]...
- Микола Вінграновський – дружиною мені приснились ви Дружиною мені приснились ви, Ми з вами ідемо, побравшися за руки, Ми з вами вдвох, любове моя вічна, Ми з вами ідемо дорогою старою, Дорогою старою, по дорозі, І болі не болять мені, і тихо У щасті і добрі щасливий наш народ На нас незлобно дивиться і каже, Що болі не болять йому, він каже, […]...
- Вірш Миколи Руденка – Люди мезоліту Музейні експонати. Їх скульпторові пальці За черепом створили – Така наука є. Дивлюся – і не вірю: Немов живі бувальці З мандрівки повернулись На стійбище своє. Їм десять тисяч років. Мисливці з Подніпров’я. Вона і він… А дивно: Усе ще молоді… Вона – тендітна вельми, – Слабенького здоров’я. Він також не кремезний, Пружинистий в ході. […]...
- Катя Гуйван – Воюй в мені дешевими цигарками Воюй в мені дешевими цигарками. Світанками. Коханками. Останками Завітреного “дядька джека” В склянці. Чугунними думками рано вранці, Чого мені не так, якби хотілося… Чи ми то МИ? Чи щось між нас розбилося, Потріпаною кішкою майнуло 13-го в п’ятницю. Сяйнула Холодна пристрасть кінчиками вій… Не плачу я. Так думати не смій… Я просто в перемовах застережень… […]...
- Олександр Олесь – “Ні, забуття не дасть мені й сама природа… “ Ні, забуття не дасть мені й сама природа… Нехай вона і дивна, й молода, Але її краса і врода Твою красу і вроду нагада. До моря б я побіг, де лащуть берег хвилі, Але мені згадаються в той час Твої і ласки, й руки білі, Що на плечах моїх були не раз. Я втік би […]...
- Максим Рильський – Мені снилось Мені снилось: я мельник в старому млині… Уночі затихають колеса. Я не сплю. Часом качка в повітрі дзвенить Чи кажан проти місяця грає. У млині щось гризуть і смакують щурі, Під колесами падають краплі… Щука кинеться десь, і півсонний ситняг Заспокоїтись довго не може. Десь підвода далека в полях гуркотить. Хто, куди та для чого […]...
- Василь Стус – В мені уже народжується бог В мені уже народжується бог, І напівпам’ятний, напівзабутий, Немов і не в мені, а скраю смерті, Куди живому зась – мій внук і прадід – Пережидає, заки я помру. Я з ним удвох живу. Удвох існую, Коли нікого. I гримить біда, Мов канонада. Він опорятунок, Я ж білоусто мовлю: порятуй, Мій господи. Опорятуй на мить, […]...
- Інна Орлецька – Розкажи мені вперше хлопче Розкажи мені вперше хлопче солодкогубий Колискову ніжності на ніч я не засну Доки вітер приносить звістку з могил що грудень Поза межами воєн оголосив весну Доки ти теплошкірий поруч й хоробросерций Бережеш від віхоли вибухів сни та дні Я замкну розпечений подих квінтами терцій На твоїй розміченій картою куль спині Я все знаю хлопче ці […]...
- Юлія Алейнікова – Не вір мені Не вір мені. Не вір мені. Не вір. Мечеться у грудях дикий звір. Ти змушуєш його лягти на спину, Лоскочучи йому м’який живіт. Моє терпінння склало заповіт. Я більше не вдаю холодну леді, В мені вулкани й плавлені дроти. В мені пульсуєш ти, Палаєш ти. Не вір мені. В мені немає правди. Але лишися. Поруч. […]...
Аналіз поезії з журбою радість обнялась.